Університет без студради?

Раніше я постійно замислювався над релевантністю дій щодо того, щоб віддавати свої сили та вільний час на державну установу, будь-яку, не залежно від сфери її діяльності. Чи принесе мені це користь? Що я із цього отримую? А хто мене почує?

Однак ситуація, що склалася зі студентською радою університету не може не викликати співчуття та прагнення до змін. Любов до свого навчального закладу у мене з’явилася ще задовго до того, як я став першокурсником КНЕУ, вона зберіглася і по сьогодні. Але тієї академічної та студентської діяльності, яку уявляв я та інші мої ровесники тут не застав. Чому? Тому що уся діяльність ради студентів університету була спрямована на те, щоб приборкати якісь вигадані «сили», створювати «коаліції» та обіймати «посади», тим самим упустивши із-під носу той момент, коли зацікавленість і першопочаткове призначення студради – відстоювати права студентів та сприяти покращенню наукового процесу – вже втратило свою актуальність на фоні «мильних опер», що відбувалися навколо університету та студентського самоврядування.

Питання чинності обійманих посад окремих студентів САР, кількість виконаних обіцянок та усі мої гучні вислови, що зазначені вище, - це вже питання вчорашнього дня.

А вже сьогодні я хочу навчатися в університеті мрії та здобути освіту в країні, якої ми гідні.

Перебуваючи за кулісами попередніх виборів та спостерігаючи за втрачанням нашим університетом статусу одного з найкращих саме через безвідповідальність та недалекобачність тих, кому ми довіряли раніше, ми зустрілись із низкою бюрократичних і освітніх проблем, що є складовою глобальної кризи у системі вищої освіти країни, університету, факультету, кафедри, групи. І нам потрібно зробити ще багато кроків, аби не тільки наслідувати кращим, а й давати приклад іншим. Усе це нависало наді мною протягом року, і межа чаші терпіння деколи добігає до кінця.

Мої друзі, товариші, оточення в гуртожитку та у межах університету вже вкотре підштовхують мене до прийняття важливого рішення: піти на голову САР університету та розпочати все із чистого листа. Для мене це важливий і серйозний крок, на який я не міг наважитись досить давно. Я нічого їм не хотів обіцяти і вам обіцяти НІЧОГО не буду.

НЕ хочу прикриватися за так званою «командою» і сподіватись, що ці люди вирішать чиїсь особисті проблеми.

НЕ хочу нехтувати людьми і робити собі ім’я за рахунок інших.

НЕ хочу бути кандидатом «з народу» та підтягувати цей «народ» до теплих місць.

НЕ зміню жодної людини із чинної влади САР університету, якщо вона продемонструє свою корисність.

НЕ хочу бути схожим на попередніх кандидатів аніяким чином, не дивлячись на те, що у гарних відносинах з усіма, ситуація вимагає реальної роботи.

НЕ буду переписувати під себе закони і положення.

НЕ буду надокучати своєю фізіономією у медіа-просторах університету та на кожному стенді в приміщенні.

НЕ дозволю собі публічно паплюжити чесне ім’я інших кандидатів заради перемоги будь-якою ціною.

НЕ дам жодної обіцянки та жодної ініціативної ідеї допоки не утворю механізм роботи студентів у САР та його підрозділах.

НЕ дозволю студентам та викладачам виходити за рамки своїх прав та обов’язків.

НЕ буду байдужим до скарг будь-якого характеру із боку студентів та викладачів.

НЕ допущу бойкотів, заколотів та розколу факультетів та інститутів університету.

НЕ списуватиму гроші із бюджету САР на комп’ютер до свого кабінету.

НЕ допущу жодної корисливої та не направленої на благо університету думки ні від себе, ні від студентів.

НЕ дозволю собі порушити ці «НЕ», бо і у тому, щоб розпочинати кампанію НЕ було б сенсу.

Я більш схильний НЕ забувати про те, що ми маємо і не користуємось, аніж малювати повітряні замки. КНЕУ – університет можливостей, про які ми вам і розкажемо.

І, забігаючи наперед, я НЕ збираюся наслідувати жодних відомих діячів, лозунгів та методів відомих політиків. Я – це я, мої думки – думки незадоволених та небайдужих.

Обіцяв нічого не обіцяти, а наобіця-я-яв…

Я йду у кандидати на Голову САР Університету і прошу мене підтримати у здійсненні НАШИХ намірів. Створимо студраду спільними зусиллями!

З повагою, студент ІІ курсу Факультету Економіки та Управління, Удочкін Максим