Україна - бастіон Європи
United in Blood
Під таким заголовком приносить «Фелькішер Беобахтер» в своїй передовій розглядає питання, яке є сьогодні дуже актуальне: приналежність України до Європи і її роль. Марш вперед німецького війська на Сході знову розгорнув питання ставлення України до Європи в цілій його величі і важливості. Стаття д-ра Р. Коммоса, якій європейська громадська думка присвячує багато уваги, підтверджує приналежність українських просторів до Європи та пояснює їх переглядом історії. Автор стверджує, що погляд про приналежність цілої московсько-петербурзької держави до Європи належить до минулому, як також думка, що Європа закінчується на колишньому західному кордоні Совєтського Союзу. Бо у східні простори за цією границею – пише автор далі – в часах нашої історії дуже часто плили європейські сили, які так сильно впливали на культурний, політичний та господарський розвиток тих просторів і так тісно були зв’язані з європейським праджерелом, що навіть турко-азіатські племена, які аж сьогодні добивалися, не могли затерти європейського характеру цього краю. Теперішня Україна є у великій частині землею, на якій розгорталися ті різноманітні пересування.
Далі автор змальовує широкими рисами європейські етапи розвитку українських просторів, починаючи від індо-іранців, греків, через велику державу готів між Волгою, Дунаєм, Ельбою і Балтійським морем, через Скандинавських варягів, аж до найновішого європейського визволення через Німецьку Армію в літку 1941 р. Східні простори вперше за готського короля Ермана Ріха при кінці IV століття дістали виразно історичний європейський характер під військовим, політичним та культурним оглядом.
По століттях історичної безвиразності, приблизно від 860 року взяли в свої руки українські простори знову германці-скандинавські варяги. Вони пройшли від Балтійського аж до Чорного моря і - однаково сміливі, як вояки чи купці, - надавали певної форми здобутим просторам. Київська держава того часу, на думку автора, є найбільшим виразним витвором, який Германська Європа дала дотепер східним просторам. Те, що Україна аж до нашого часу зосталася все таки складовою частиною Європи, не зважаючи на всі удари неєвропейських кочівників, та не зважаючи на московський і большевицький терор, сталося внаслідок виразного характеру, який надали їй в далекій давнині варяги, і який у наступних століттях зберігала малочисельна, але свідома верхівка.
Держава варягів припинила своє існування від монгольських ударів у половині XIII століття, населення в дуже великій кількості втікає у північні лісові простори, але цей новий азіатській період не змінив характеру краю і народу. І коли москвини на сході та на півночі запозичили під пануванням монголів багато неєвропейських елементів культури та раси, що пізніше московська держава у всіх переходових періодах історії ставила проти Європи, Україна ж зосталась споріднена з Європою.
Коли пізніше Україні загрожували турки зі сходу та з півдня, виявилось, що європейська кров, яка тисячоліттями вливалася в тіло українського народу, не пропала. Військова спілка козаків, яка утворилася для оборони перед турецькою небезпекою, має чистий європейський характер. Бій іде проти турків, а пізніш проти москалів. Однак Україну знов переможено. Тепер вона під пануванням Москви, яка відтягувала її від Європи на протязі багатьох поколінь.
Автор так закінчує свої міркування:
Коли німецька армія влітку 1941 року визволила Україну від большевків, вона знайшла край який на перший погляд зі страшенною виразністю виявляв риси большевизму. Втрати європейської крові через большевицький терор на Україні під час останніх 28 років є надзвичайно великі. Москва зробила все, що могла, щоб остаточно відокремити Україну від Європи. Але все ж таки це їй не вдалося. Населення України, хоч дуже приголомшене жахливими переживаннями найтемнішої його історичної доби, починає усвідомлювати, до кого воно належить. Більшість українців зрозуміли та великою радістю вітали визволителів. Менша частина ще не пробудилась від летаргічного сну, в який попала в час останніх двох десятків років. Великонімеччина покаже їм, що вони можуть пробудитися до нового життя, бо знову живуть в Європі, та що вони мусять пробудитись, щоб взятись до відбудови Європи.
Канал у ТГ: https://t.me/united_in_blood.