Угода про копалини Україна-США

Почнімо

Тут буде чисто текст угоди, опублікований Європейською Правдою + коментарі по кожному пункту

БЕРУЧИ ДО уваги, що Сполучені Штати Америки надали значну фінансову та матеріальну підтримку Україні з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року;

Прийнятно. З цього моменту скорочуватиму до США бо набридне читати фул версію з документу

БЕРУЧИ ДО уваги, що американський народ бажає інвестувати разом з Україною у вільну, суверенну та безпечну Україну;

Сподіваємось, що так

БЕРУЧИ ДО уваги, що США та Україна прагнуть тривалого миру в Україні та тривалого партнерства між їх двома народами та урядами;

Добре

БЕРУЧИ ДО уваги, що США та Україна визнають внесок, який зробила Україна у зміцнення міжнародного миру та безпеки, добровільно відмовившись від третього за величиною у світі арсеналу ядерної зброї;

Та якраз таки це призвело до відсутності миру, зате світовий порядок зрушив з місця останнім часом

БЕРУЧИ ДО уваги, що США та Україна бажають забезпечити, щоб ті держави та інші особи, які діяли вороже проти України в конфлікті, не отримали вигоди від відбудови України після приходу тривалого миру;

Не зовсім ясне формулювання, бо навряд чи ми б дозволили росії отримувати вигоду з нашої відбудови. Плюс, якщо буде підписана та угода, де росія пропонує копалини з українських окупованих територій, то цей пункт преамбули буде порушено. Сподіваюсь, підписання цеї угоди означало б непідписання російської версії

ВІДТАК, ТЕПЕР Уряд США та Уряд України (кожен з яких – "Учасник") укладають цю Двосторонню угоду про встановлення правил та умов Інвестиційного фонду відбудови з метою поглиблення партнерства між США та Україною, як викладено в цьому документі.

Добро

1.  Уряди України та США з метою досягнення тривалого миру в Україні мають намір створити Інвестиційний фонд відбудови (Фонд), створивши партнерство у Фонді через спільну власність, яка буде далі визначена Угодою про Фонд. Спільна власність враховуватиме фактичні внески Учасників, як визначено в розділах 3 та 4.  Управління Фондом здійснюватиметься спільно представниками Уряду України та Уряду США. Більш детальні умови стосовно управління та діяльності Фонду будуть викладені в подальшій угоді (Угода про Фонд), яку буде узгоджено в переговорах відразу після укладення цієї Двосторонньої угоди. Максимальний відсоток володіння власним капіталом та фінансовими інтересами Фонду, який належатиме Урядові США, а також повноваження представників Уряду США щодо прийняття рішень, будуть у межах, дозволених чинним законодавством США. Жоден з Учасників не буде продавати, передавати або іншим чином прямо чи непрямо відчужувати будь-яку частину своєї частки у Фонді без попередньої письмової згоди іншого Учасника.

Коротше, це угода про наміри, без Угоди про Фонд вона нічого не робить, лише зобов’язує почати підготовку наступної Угоди. У плані управління та власності своєю часткою – США буде послуговуватись своїм законодавством, так що, як вбачається – та частка, що належатиме Україні – буде під українською юрисдикцією. Може мати дивні наслідки у випадку спору, але в цій загальній угоді не передбачено способів регулювання спорів, це мало б бути прописано уже в угоді про Фонд. Водночас бачимо обмеження на вчинення права розпорядження частками, щоб вони не потрапили у власність третіх осіб. Крім того, у поточній угоді немає інформації щодо того, яка частка Фонду кому належатиме. Сума теж невідома, але, схоже на те, що вона може розширюватись у разі нових траншів допомоги від США (це теж добре, адже не закриває можливості до отримання подальшого фінансування, хоч це і призводитиме до збільшення суми коштів, які Україні треба буде «повернути»).  

2.  Фонд збиратиме та реінвестуватиме доходи, що вносяться до Фонду, за вирахуванням витрат, понесених Фондом, та зароблятиме дохід від майбутньої монетизації усіх відповідних природно-ресурсних активів, що є у державній власності України (незалежно від того, чи вони перебувають у прямій або непрямій державній власності України), як визначено у розділі 3.

Реінвестування у даному випадку значить, що гроші з доходу від майбутньої монетизації будуть вкладатись назад в Україну. Таким чином США не будуть повертати собі гроші у фактичному розумінні цього слова, але, можливо, й не витрачатимуть більше на інвестиції та допомогу Україні зі свого бюджету. Як бачимо, угода поширюється на всі копалини у державній власності (не на окремі родовища), але не окреслено територію. Окреслення території буде важливим моментом, бо тут стане зрозуміло, чи визнають нас в кордонах 91-го року чи в якихось інших і дуже впливатиме на подальші відносини та саму можливість укладення Угоди про Фонд.

3.  Уряд України вноситиме до Фонду 50% усіх надходжень, отриманих від майбутньої монетизації усіх відповідних природно-ресурсних активів, що є у державній власності України (незалежно від того, чи вони перебувають у прямій або непрямій державній власності України), визначених як родовища корисних копалин, вуглеводнів, нафти, природного газу та інших видобувних матеріалів та інша інфраструктура, відповідні до природно-ресурсних активів (таких, як термінали скрапленого природного газу та портова інфраструктура) за згодою обох Учасників, як може бути додатково описано в Угоді про Фонд. Щоб уникнути сумнівів, такі майбутні джерела надходжень не включають теперішні джерела надходжень, які вже входять до складу загальних доходів бюджету України. Часові рамки, обсяг та стабільність внесків будуть визначені далі в Угоді про Фонд. На свій власний розсуд Фонд може зараховувати або повертати Уряду України фактичні витрати, понесені за новоствореними проєктами, від яких Фонд отримує доходи. Внески, зроблені у Фонд, будуть реінвестуватися принаймні раз на рік в Україні з метою сприяння безпеці, захисту та процвітанню України, що буде додатково визначено в Угоді про Фонд. Угода про Фонд також матиме положення щодо майбутніх дивідендів.

Тут ми бачимо, що йдеться не лише про родовища, але й про інфраструктуру (за згодою). Угода не поширюватиметься на Нафтогаз та Укрнафту як на поточні джерела надходжень до українського держбюджету, але в такому разі виходить, що треба буде створювати якісь нові, зокрема аналоги Нафтогазу/Укрнафти конкретно під цю угоду. З формулювання випливає, що такі нові проекти буде фінансувати Україна, а Фонд, якщо вирішить – то буде повертати витрати. Також гроші, що надійдуть до Фонду будуть заново вкладатись у ці проекти. З пункту 2 випливає, що реінвестуватись мали б усі кошти, крім фактичних витрат Фонду (на зп співробітникам, на підтримку власної діяльності і т.п.). Не зовсім ясно, як би це мало працювати, бо потрібні механізми розподілення та пріорітетизації, щоб інвестувати стільки, скільки потрібно, тоді, коли потрібно, а не на рандомі (но це все мало б бути в угоді про Фонд).

Ремарка: дохід – це всі кошти отримані за певний період часу (тобто Фонд наповнюватиметься не за рахунок профіту, того, що компанія працює «в плюс», а загалом з того, що там наприходило. Так, це може призводити до того, що компанія працюватиме «в мінус», особливо, якщо оподаткування вираховуватиметься з того ж доходу, а не з частини, яка не пішла у Фонд). Реінвестування коштів знижує ризики. Плюс можна із законодавчого боку попрацювати над оподаткуванням підприємств.

4.  Відповідно до чинного законодавства США, Уряд США буде підтримувати довгострокові фінансові зобов'язання для розвитку стабільної та економічно процвітаючої України. Подальші внески можуть складатися з коштів, фінансових інструментів та інших матеріальних і нематеріальних активів, критично важливих для відбудови України.

Тобто, внески з боку США можуть продовжуватись на їх розсуд, хоча з тексту не зовсім зрозуміло чи це про подальше виділення коштів з бюджету на потреби України, чи це Фонд може реінвестувати у формі грошей, обладнання, технологій, обміну досвідом та працівниками. По-ідеї присутність в Україні американських технологій, котрі американцям не хотілося б віддати в руки росії – могла б бути опосередкованим важелем впливу на інтерес (щоб війна не відновлювалась, а Україна не була окупована).

5.  Інвестиційний процес Фонду буде розроблений таким чином, щоб інвестувати в проєкти в Україні та залучати інвестиції для збільшення розвитку, обробки і монетизації всіх державних і приватних активів, включаючи наступне, і не тільки це: родовища корисних копалин, вуглеводнів, нафти, природного газу та інших видобувних матеріалів, інфраструктуру, порти та державні підприємства, як може бути додатково описано в Угоді про Фонд. Уряд США та Уряд України мають намір, щоб інвестиційний процес призводив до створення можливостей для розподілу додаткових коштів та більшого реінвестування для забезпечення достатнього надходження капіталу для відбудови України, як буде визначено в Угоді про Фонд. Учасники залишають за собою право робити необхідні дії для захисту та максимізації цінності своїх економічних інтересів у Фонді.

Ось цей пункт виглядає так, наче вказує, що інвестиції з боку США як держави та її приватного капіталу – будуть. А також тут, хоч і не зазначається, але виглядає наче можуть залучатися інвестори з-поза США. Цей пункт потрібен для того, щоб угода в принципі працювала, бо в України зараз не багато грошей і вона не може вбахати весь свій бюджет у розвиток нових державних проектів по копалинах, їй потрібні інвестиції. Оскільки Фонд братиме лише 50% з доходу від монетизації, а не 100%, то решта може розподілятись між іншими інвесторами (бтв, виглядає, що самі ж українці зможуть бути інвесторами в такі проекти і навіть отримувати з цього грошів)

6.  Угода про Фонд включатиме належні заяви та гарантії, у тому числі необхідні для забезпечення того, щоб будь-які зобов'язання, які Уряд України може мати перед третіми сторонами, або такі зобов'язання, які він може взяти на себе в майбутньому, не спричиняли продаж, переміщення, передачу, заставу чи інші обтяження внесків Уряду України у Фонд, або активів, від яких походять такі внески, або розпорядження коштами з боку Фонду. При розробці Угоди про Фонд Учасники прагнутимуть уникати конфліктів із зобов'язаннями України в рамках її вступу до Європейського Союзу або її зобов'язаннями за домовленостями з міжнародними фінансовими організаціями та іншими офіційними кредиторами.

Добре, тут ми виключаємо суперечності з поточними та майбутніми міжнародними зобов’язаннями. Однак, прошу підмітити, заяви і гарантії, що зобов’язання не призведуть до продажу, передачі, переміщення застави і т.д. внесків України до Фонду покладаються лише на українську сторону. Це створює лазівку. Чому? У пункті 1 передбачено, що продавати, відчужувати частку можна лише за згоди другого учасника. Отже, США може свою частку кудись подіти, якщо достатньо натисне на Україну. Звісно, варто врахувати, що США не має обов’язку наповнювати Фонд, але тут є простір для політичного тиску, якщо США схоче передати кудись свою частку Фонду, замість того, щоб реінвестувати в Україну.

7.  Угода про Фонд передбачатиме, серед іншого, визнання того, що як сама Угода про Фонд, так і діяльність, передбачена в ній, мають комерційний характер. Угода про Фонд підлягатиме ратифікації Парламентом України відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України".

Отже ту додаткову угоду, яка реально регулюватиме діяльність фонду треба буде прогнати через ВРУ. Загалом це є засіб додаткового убезпечення. Прийнятно.

8.  В Угоді про Фонд буде приділено особливу увагу механізмам контролю, які унеможливлять послаблення, порушення або обхід санкцій та інших обмежувальних заходів.

Добре.

9.  Текст Угоди про Фонд буде невідкладно розроблений робочими групами під головуванням уповноважених представників Уряду України та Уряду США. Контактними особами, відповідальними за підготовку Угоди про Фонд на основі цієї Двосторонньої угоди, є: від Уряду США: Міністерство фінансів; від Уряду України: Міністерство фінансів та Міністерство економіки.

Добре. Тут просто визначення відповідальних органів. Щоправда я б додала Міненерго, бо нафта/газ – це їх компетенція.

10.   Ця Двостороння угода та Угода про Фонд становитимуть невід'ємні елементи архітектури двосторонніх та багатосторонніх угод, а також конкретні кроки для встановлення тривалого миру, зміцнення економічно-безпекової стійкості та відображення цілей, визначених у преамбулі цієї Двосторонньої угоди. Уряд США підтримує зусилля України отримати гарантії безпеки, необхідні для створення тривалого миру. Учасники намагатимуться визначити будь-які необхідні кроки для захисту взаємних інвестицій, як визначено в Угоді про Фонд.

Оцю ось «Угоду про Фонд», напевно варто обговорювати уже завтра на зустрічі Президентів. Бо з цього пункту гарантії безпеки не випливають, лише якийсь мутний «намір».

11.   Ця Двостороння угода є обов'язковою для виконання і буде виконуватися кожним Учасником відповідно до їхніх внутрішніх процедур. Уряд США та Уряд України зобов'язуються негайно приступити до проведення переговорів щодо Угоди про Фонд.

Ще одна причина, чому ця «Угоди про Фонд» має бути обговорена наперед, а не після підписання цього договору. Тут виходить, що треба спершу підписати це, тоді приступити до перемовин по Угоді про Фонд, але цей намір про укладення угоди – обов’язковий до виконання. Так що не зовсім добра ідея підписувати це – не маючи уявлення про ту наступну угоду. Якщо хтось вирішить відповісти на питання «чи будуть гарантії безпеки?» щось на кшталт: «спершу підпишемо це, а там будемо розбиратись» - нє, не підписувати цю бумажку від гріха подалі.

В іншому разі може бути – з економічної точки зору – норм.

Френдлі ремайндер. Як казав дуже розумний і досвічений юрист: «контрагент завжди хоче вас кинути, якщо інше не передбачено вищими силами». Чому? Бо виконання угод покладається на людський фактор. Тут у нас є два варіанти: не укладати ніяких угод взагалі або вчитися використовувати умови на користь собі (обидва варіанти правильні, до речі).