Удосконалення системи антикризового управління на підприємствах фармацевтичної галузі - Менеджмент и трудовые отношения дипломная работа

Главная

Менеджмент и трудовые отношения
Удосконалення системи антикризового управління на підприємствах фармацевтичної галузі

Методичне забезпечення діагностики кризи та загрози банкрутства у системі антикризового управління підприємством. Склад елементів системи антикризового управління. Експертно-аналітична модель діагностики кризи на підприємстві фармацевтичної галузі.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВґЯ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет промислової фармації, управління та адміністрування
Кафедра менеджменту і адміністрування
до дипломної роботи на здобуття кваліфікації
магістра з адміністративного менеджменту на тему:
«Удосконалення системи антикризового управління на підприємствах фармацевтичної галузі»
Виконала: студентка 6 курсу, 1 групи,
Науковий керівник к.е.н., доц. Д.Р. Зоідзе
Розділ 1. Теоретичні основи антикризового управління підприємством
1.1 Сутність та види антикризового управління в ринковій економіці
1.2 Система антикризового управління підприємством, її елементи
1.3. Методичні підходи до діагностики кризи та загрози банкрутства у системі антикризового управління підприємством
Розділ 2. Діагностика фінансового стану та загрози банкрутства підприємства фармацевтичної галузі
2.1 Загальна характеристика галузі та фінансово-господарської діяльності аптеки
2.2 Аналіз ліквідності балансу та ідентифікація типу фінансового стану підприємства на основі використання агрегатної моделі та коефіцієнтного підходу
2.3 Діагностика фінансового стану аптеки на основі забезпеченості запасів власними оборотними коштами
Розділ 3. Удосконалення системи антикризового управління на підприємстві фармацевтичної галузі
3.1 Розробка експертно-аналітичної моделі діагностики кризи та загрози банкрутства в системі антикризового управління підприємством фармацевтичної галузі
3.2 Механізм управління фінансовою стійкістю підприємства фармацевтичної галузі як стану протилежного кризовому
Актуальність теми. За ринкових умов, які характеризуються нестабільністю, невизначеністю зовнішнього середовища, одним із засобів успішного функціонування та розвитку вітчизняних підприємств виступає система антикризового управління, інструментарій якої становить підґрунтя ефективного реагування на зміни, що загрожують нормальному функціонуванню підприємства, зниженням рівня їх негативних наслідків. Проте, відсутність на багатьох вітчизняних підприємствах цілісної високоефективної системи антикризового управління, адекватної вимогам мінливого ринкового середовища та спрямованої на забезпечення стабільного і успішного господарювання, актуалізує проблему вдосконалення системи антикризового управління у частині методичного інструментарію діагностики кризи та загрози банкрутства, що сприятиме підвищенню ефективності функціонування та соціально-економічному розвитку українських підприємств, зокрема, фармацевтичної галузі.
Проблематика антикризового управління розробляється економістами багатьох країн. Відомі зарубіжні дослідження теоретичних, методичних і практичних аспектів антикризового управління як складової частини загального менеджменту П. Драккера, Дж.М. Кейнса, Я. Корнаї, М. Портера, П. Самуельсона, М. Фрідмана, Дж.Ван Хорна, Й. Шумпетера та ін. Різноманітні аспекти системи антикризового управління знайшли відображення у наукових працях відомих вітчизняних учених: В.П. Александрової, І.О. Бланка, В.О. Василенка, В.М. Геєця, Л.О. Лігоненко, А.М. Поддєрьогіна, О.О. Терещенка, Г.О. Швиданенко, А.Д. Чернявського та ін., зарубіжних науковців С.Г. Бєляєва, А.Г. Грязнової, О.П. Градова, Е.М. Короткова, В.І. Кошкіна, Е.І.Альтмана, І. Ансоффа.
Разом з цим, вітчизняний методичний інструментарій діагностики кризи та загнози банкрутства у системі антикризового управління підприємством з урахуванням галузевих особливостей перебуває на стадії формування.
Актуальність вищевикладених аспектів обумовили вибір теми роботи, її мету, завдання та напрямки дослідження.
Метою магістерської роботи є удосконалення методичного забезпечення діагностики кризи та загрози банкрутства у системі антикризового управління підприємством.
Відповідно до сформульованої мети поставлено такі основні завдання:
– узагальнити теоретичні положення та розкрити економічну сутність понять «антикризове управління підприємством»;
– визначити склад елементів системи антикризового управління підприємством;
– оцінити рівень кризовості та загрози банкрутства підприємства на основі різних методичних підходів;
– обґрунтувати та розробити експертно-аналітичну модель діагностики кризи та загрози банкрутства у системі антикризового управління підприємством фармацевтичної галузі.
Об'єктом дослідження є процес діагностики кризи та загрози банкрутства у системі антикризового управління підприємством.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади оцінки кризи та загрози банкрутства у системі антикризового управління підприємством.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у магістерській роботі використані методи теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу, морфологічної декомпозиції; системного і комплексного підходу; експертного аналізу, аналізу ієрархій, графічний метод.
Інформаційна база дослідження. Інформаційну базу дослідження склали матеріали фінансової звітності підприємства фармацевтичної галузі, спеціальна економічна література, матеріали науково-практичних конференцій, довідкові матеріали, публікації періодичних видань, статистична інформація з мережі Інтернет.
Наукова новизна одержаних результатів. Основні положення магістерської роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у наступному:
– обґрунтовано та розроблено експертно-аналітичну модель діагностики кризи та загрози банкрутства у системі антикризового управління підприємством;
– уточнено економічну сутність поняття «антикризове управління підприємством» та склад системи антикризового управління підприємством.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що використання обґрунтованих у магістерській роботі теоретичних положень і практичних рекомендацій сприяє вирішенню проблеми зниження рівня кризовості фінансово-господарської діяльності підприємства фармацевтичної галузі.
Апробація результатів дослідження. Отримані у магістерській роботі теоретичні та практичні результати обговорено на кафедрі менеджменту та адміністрування, а також на V науково-практичній конференції з міжнародною участю «Професійний менеджмент в сучасних умовах розвитку ринку», що проводилась 1 листопада 2016 року в м. Харків. Тема доповіді «Напрямки удосконалення системи антикризового управління на підприємствах фармацевтичної галузі».
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
1.1 Сутність та види антикризового управління в ринковій економіці
За сучасних умов у вітчизняній теорії та практиці термін “антикризове управління” ще не набув обґрунтованого визначеного тлумачення. Причиною термінологічних різночитань є відсутність наукових традицій і практичного досвіду вітчизняного антикризового менеджменту.
Аналіз публікацій щодо проблеми антикризового управління виявив неоднозначність у трактуванні його змісту, характеристиці рис, властивостей і елементів, визначенні методологічних і методичних засад побудови системи антикризового управління та її складових елементів. Теоретичні й прикладні дослідження антикризового управління є недостатніми і не відзначаються комплексністю вирішення проблеми.
Як показує світовий досвід, антикризовий процес за умов ринкової економіки - це керований процес, який є однаково актуальним як для світової економіки в цілому, економіки окремої держави, регіону на макрорівні, так і для кожного господарюючого суб'єкта на мікрорівні. Тому доцільно визначитися з концептуальними положеннями антикризового управління та розглянути цю категорію щодо сфери її застосування.
Ми поділяємо думку, яку висловлено авторським колективом під керівництвом І.К. Ларіонова відносно того, що антикризове управління, як термін, може трактуватися в широкому і вузькому значенні. “...В широком смысле антикризисное управление - это система управленческих мер по диагностике (а), предупреждению (б), нейтрализации (в) и преодолению кризисных явлений и их причин на всех уровнях экономики (“четыре М”-микро-, мезо-, макро-, мировой уровни). Другими словами, это системное управление тем или иным объектом хозяйствования на том или ином уровне экономики, под углом зрения противодействия кризису. В узком смысле антикризисное управление - это система организационно-управленческих мер в отношении отдельного предприятия, попавшего в состояние кризиса, что обычно выражается в неплатежеспособности, которая, в случае ее затяжного непреодолимого характера, нейтрализуется через процедуру банкротства. Для антикризисного управления в узком смысле большое значение имеет установление факта финансовой несостоятельности предприятия [1, с. 14-15] ”.
Відзначаючи загальну доцільність розглянутого підходу, ми висловлюємо незгоду з характеристиками антикризового управління щодо його трактування у вузькому значенні та вважаємо за необхідне всебічно уточнити зміст даного поняття.
У багатьох випадках спостерігається ототожнення процесу антикризового управління на всіх рівнях економіки, цей термін застосовується у випадках, коли мова йде про антикризові заходи на макроекономічному рівні [1, с. 16; 2, с. 53; 3, с. 62], а також про проблеми боротьби з кризами на рівні підприємства [4, с. 21; 5, с. 47; 6, с. 19; 7. с. 25; 8, с. 44; 9, с. 20; 10, с. 123; 11, с. 68].
Спроба розмежування макро- та мікроекономічної категорії антикризового управління зроблена у монографії під редакцією С.Г. Біляєва та В.І. Кошкіна [12, с. 145]. Ними запропоновано відокремлювати поняття “антикризове управління” та “антикризове регулювання”.
Антикризове управління розглядається як сукупність форм і методів реалізації антикризових процедур стосовно конкретного підприємства. Антикризове управління є категорією мікроекономічною і відображає виробничі відносини, що складаються на рівні підприємства від моменту його створення до моменту ліквідації.
Антикризове регулювання визначається як макроекономічна категорія. Антикризове регулювання містить заходи організаційно-економічної й нормативно-правової дії з боку держави, направлені на захист підприємств від кризових ситуацій, запобігання банкрутства або ліквідацію (у разі недоцільності їх подальшого функціонування).
На наш погляд, є слушною спроба акцентувати увагу на необхідності розмежування ієрархічних рівнів антикризового управління, але слід висловити критичне зауваження відносно того, що загальносистемним макроекономічним антикризовим процесам у цих визначеннях місця не відведено. Вважаємо за необхідне, у наукових дослідженнях ставитися з більшою коректністю щодо використання терміну “антикризове управління”: обов'язково окреслювати та визначати коло проблем, що підлягають розгляду, відзначаючи, у якому випадку розглядається антикризове управління на міжнародному рівні, на рівні держави, регіону або антикризове управління окремим суб'єктом господарювання - підприємством.
Вітчизняна та світова практика антикризового управління підприємством у головному базується на законодавстві, яке регулює процедури банкрутства. У зв'язку з цим, певна кількість робіт, що присвячені розгляду цієї проблеми, орієнтовані на підприємства, криза в яких вже настала, їм вже необхідні заходи щодо виведення з цього стану, тобто йдеться про окрему, конкретну “антикризу” [6, с. 29; 13, с. 5]. Термін “антикризове управління” у таких роботах визначається як сукупність форм і методів реалізації антикризових процедур стосовно конкретного підприємства - боржника. “....Антикризисное управление - совокупность форм и методов реализации антикризисных процедур применительно к конкретному предприятию-должнику. Антикризисное управление является категорией микроэкономической и отражает производственные отношения, складывающиеся на уровне предприятия при его оздоровлении или ликвидации [13, с. 3-11] ”.
Така ж тенденція спостерігається і у світовій практиці. “…Традиційний погляд на кризовий менеджмент найбільшу увагу зосереджує на діях в умовах кризи, а передумовам та наслідкам кризової події відводить незначне місце. Вся теорія кризового менеджменту незалежно від назви (менеджмент нещасного випадку, аварії, боротьби зі стихійним лихом, менеджмент порятунку комерційної діяльності чи відновлення її стабільності) говорить про менеджмент реакції [14, с. 26] ”. Ми згодні з думкою, що такий вузький підхід не відповідає вимогам ефективного управління. Ефективний кризовий менеджмент повинен вміщувати заходи щодо запобігання появі кризової ситуації, бути готовим до неї, якщо вона все-таки станеться, та професійно поводитися під час та після кризи. “...Маємо чотири типи дій, необхідних для ефективного кризового менеджменту: запобігання, готовність, реакція та відновлення (ЗГРВ). Менеджери повинні досконало володіти моделлю ЗГРВ - запобігти виникненню та загрозі кризової ситуації, приготувати організацію до боротьби з кризою, забезпечити ефективну реакцію в момент кризи та в період відновлення після шкоди, завданої кризою [14, с. 28] ”.
У роботах фахівців з антикризового управління даються в цілому близькі дефініції сутності, системи та механізмів антикризового управління, що мають, проте, певні відмінності.
Дослідження генезису формування окремих теоретичних положень антикризового управління привело до висновку про необхідність розгляду антикризового управління як складової системи управління підприємством із використанням загальної методології науки управління для обґрунтування його теоретичних засад.
Сучасні точки зору на менеджмент, як функцію управління шляхом постановки цілей, розробки і реалізації способів їхнього досягнення, як процес управління шляхом виконання функцій планування, організації, координації, мотивації й контролю, як специфічний орган (апарат) управління та як певну категорію людей, що професійно виконують роботу з управління, дозволяють визначати антикризове управління як “процес планування, організації, мотивації й контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей, які стоять перед організацією [15, с. 38]”. Виживання, тобто можливість існувати якомога довше, є найважливішим завданням більшості організацій, тому антикризове управління, безперечно, є складовою менеджменту підприємства в цілому [16, с. 53].
Розглядаючи сутність і завдання антикризового управління, всі дослідники єдині відносно думки щодо специфічності цього напряму управління, використання специфічних прийомів, форм і технологій менеджменту, некоректності його ототожнювання з управлінням в цілому або управлінням за умови макроекономічної кризи [16, с. 54]. Якщо на першому етапі опанування навичок сучасного менеджменту антикризове управління розглядалося як одна з функціональних підсистем (функцій) управління фінансами підприємствами (фінансового менеджменту), то нині все більше усвідомлюється думка про відносну самостійність цієї галузі знань. Це обумовлюється, по-перше, наявністю власного об'єкта та методологічного апарату досліджень; по-друге, виходом об'єкта й завдань антикризового управління за межі власне управління фінансами підприємства.
У роботах Е.А. Уткіна та А.Г. Грязнової [17, с. 89; 18, с. 50] наведені основні відмінності, що притаманні антикризовому управлінню підприємством:
- головною метою антикризового управління є забезпечення стійкого становища на ринку та стабілізація господарсько-фінансового стану підприємства за будь-яких економічних, політичних і соціальних метаморфоз у країні. Отже, воно повинно бути здатним вирішувати багатопланові й різнобічні завдання;
- в антикризовому управлінні застосовуються такі управлінські інструменти, які у специфічних умовах діяльності є найбільш ефективними у вирішенні всіх поточних завдань підприємства, а не тільки в усуненні тимчасових труднощів;
- головне в антикризовому управлінні - негайна й дійова реакція на істотні зміни зовнішнього середовища на підставі заздалегідь розроблених прогнозів, альтернативних варіантів розвитку ситуації;
- антикризове управління ґрунтується на постійних і послідовних інноваціях в усіх ланках і сферах діяльності підприємства;
- антикризове управління націлене на те, щоб навіть у складній ситуації (при загрозі банкрутства), ввести в дію такі управлінські й фінансові механізми, які б дали змогу подолати труднощі з найменшими втратами для підприємства.
У здійсненні антикризового управління підприємством можна виділити наступні вектори [4, с. 27].
1. Управління на базі всебічного контролю за виконанням рішень, що приймаються. Діяльність підприємства, яке знаходиться в кризовому стані, у цьому напрямку націлена на реакцію подій, що відбулися, тобто забезпечується реактивна адаптація підприємства. Якщо згідно з традиційним підходом, який прийнятий у менеджменті, вважати, що основною метою підприємства є виживання, найважливішою властивістю, якою воно повинне володіти, є адаптація до зовнішніх умов (падіння збуту, поява нових технологій та ін.), що змінюються, а також резистенція до наслідків внутрішніх конфліктів і порушень виконавчої дисципліни, що повторюються.
2. Управління на основі прогнозування змін, яке реалізується за допомогою стратегічного планування. У системі антикризового управління стратегічне планування розглядається як процес визначення стратегічних цілей і вироблення шляхів їх досягнення за наступних умов: систематичному оновленні асортименту продукції, що випускається (реалізується); періодичної реорганізації підприємства; можливому зниженні обсягів продажу і прибутку. Як результат конкурентної боротьби, стратегічне планування дозволяє скласти обґрунтований прогноз діяльності, забезпечити ефективний зворотний зв'язок із споживачами, високу готовність персоналу до активної діяльності, а також скорочення витрат виробництва та обігу.
3. Управління на основі оперативних рішень, у тому числі в аварійних і інших ситуаціях, що вимагають негайного втручання для досягнення стратегічних цілей. Основними методами такого управління є організаційні зміни, у тому числі вдосконалення структури, перепідготовка працівників та їх ротація, іншими словами, зміна організації відповідно до динаміки зовнішнього середовища як необхідна умова досягнення стратегічних цілей. У рамках даного напряму ефективність досягнення цілей підприємства багато в чому залежить від пошуку раціонального співвідношення централізації й децентралізації в організації управління. У корпораціях з централізованою системою управління проблеми розв'язуються шляхом вибору операційних правил для всіх членів організації і переконання (або примушення) співробітників до виконання цих правил.
Підтвердження думки щодо специфічності антикризового управління ми знаходимо у науковому виданні колективу авторів О.І. Пушкаря, О.М. Тридіда, А.Л. Колоса, де наведено систематизовану порівняльну характеристику традиційного та антикризового стилів управління (таблиця 1.1) [19, с. 17-18].
Відзначаючи теоретичну цінність даної роботи, яка полягає у поданні інформації у систематизованому та структурованому вигляді, яка переконливо доводить функціональні відмінності антикризового управління підприємством, у порівнянні з традиційним управлінням, вважаємо за необхідне висловити критичні зауваження щодо можливих засобів досягнення цілей, орієнтації у часі та засобів реагування на проблеми.
На наш погляд, засоби досягнення цілей антикризового управління мають більш широкий спектр, з них не треба виключати внутрішні можливості підприємства, такі, наприклад, як реструктуризація, антикризове управління персоналом, антикризовий маркетинг; часові межі антикризового управління можуть містити і короткострокову перспективу; реагування на проблеми, поряд з превентивним, може бути безпосередньо у процесі розгортання кризи, а також після того, як вона мине.
Порівняльна характеристика стилів управління
Оптимізація розвитку, дохідності на основі існуючого стану
Оптимізація потенціалу розвитку, дохідності на основі прогнозних оцінок
На основі аналізу попередніх розробок
Взаємозв'язок шляхів досягнення цілей з якісно новими методами управління
Розробка методів ефективного використання наявного потенціалу
Впровадження інновацій, залучення інвестицій, стратегічне планування
Популярність, концентрація підходів у вирішенні проблем
Ризиковані дії, орієнтація на радикальні зміни
Рішення проблем, що виникають, та ліквідація їх наслідків
Попередження проблем шляхом оперативного реагування на слабкі сигнали
Аналіз теорії та практики антикризового управління підприємством у різних джерелах дозволив зробити висновок, що воно за своєю природою є стратегічним і повинне будуватися на основі збалансованих і обґрунтованих стратегій. Стратегічний підхід до системи антикризового менеджменту вважається нам доцільним і необхідним. Обґрунтування цієї думки наведено у багатьох джерелах [3, с. 51; 18, с. 42; 20, с. 102; 22, с. 53].
Комплексним і всебічним підходом до розглядання проблеми антикризового управління підприємством відрізняються наукові роботи останніх років [1, с. 15; 2, с. 43; 4, с. 27; 5, с. 61; 7, с. 87; 8, с. 32; 23, с. 302]. Їх вивчення дозволило виділити складові елементи і властивості антикризового управління як всепроникливого, всеосяжного явища економічної діяльності, які повинні бути використані для його більш повного розуміння.
Значна робота з критичного переосмислення теоретичних основ антикризового управління виконана у монографії Л.О. Лігоненко [16, с. 58]. Ми поділяємо точку зору відносно того, що досить послідовно й повно сутність антикризового управління розкрито в монографіях українського дослідника - проф. І.О. Бланка [6, с. 101]. Хоча сутність даного терміну розкрита стосовно антикризового фінансового управління, тобто з акцентом на застосування фінансових засобів та інструментів реалізації даного процесу, автор вважає коректним застосування наведеного підходу і його складових для характеристики антикризового управління в цілому.
Згідно з даним тлумаченням, політика антикризового фінансового управління є частиною загальної фінансової стратегії підприємства і полягає в розробці системи засобів попередньої діагностики загрози банкрутства й активізації механізмів фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечують його вихід із кризового стану.
Безумовною перевагою запропонованої концепції антикризового управління є чіткість визначення змістовних ознак, логічність побудови основних етапів роботи, визначення характеру причинно-наслідкових і логічних зв'язків між результатами і змістом роботи на кожному етапі управлінського процесу.
Однак, і цьому підходу властиві певні недоліки, а саме: по-перше, політика антикризового управління розроблюється тільки “при загрозі банкрутства”; по-друге, до політики антикризового управління включається (як завершальний етап роботи) “фінансове забезпечення ліквідаційних процедур”, що не має обґрунтування; по-третє, антикризове управління розглядається як одна з політик, яка здійснюється підприємством. Оскільки термін “політика” характеризує дії, засоби й інструменти управління, що орієнтовані на вирішення певних і відомих завдань та проблем у короткостроковому періоді, то такий підхід звужує завдання антикризового управління, розглядає його тільки як тимчасове, що здійснюється лише за наявності ознак кризового стану. У зв'язку з цим, більш коректно під антикризовим управлінням розуміти постійно діючий процес виявлення ознак кризових явищ і реалізацію генерального плану недопущення поширення кризових явищ та стагнації розвитку підприємства, який здійснюється протягом усього періоду його функціонування. У перебігу антикризового управління може передбачатись розробка і реалізація окремих політик (або тактик) для вирішення окремих завдань протидії кризі на окремих етапах роботи.
Ця точка зору знаходить підтвердження в колективній монографії за редакцією проф. Є.С. Мінаєва і В.П. Панагушина [20, с. 78]. Згідно з викладеним підходом, “...під антикризовим управлінням слід розуміти не тільки управління, орієнтоване на виведення підприємства зі стану кризи, а й управління, яке має заздалегідь спрогнозувати й попередити неплатоспроможність підприємства згідно з виробленою стратегічною програмою підвищення конкурентних переваг і фінансового оздоровлення [20, с. 79] ”.
У роботах, які присвячені проблемам антикризового управління підприємством, немає чіткої системи його класифікації, без якої побудова цілісної ефективної системи антикризового управління є неможливою. Класифікація дозволить структурувати розглянуті характеристики антикризового управління, дасть змогу свідомо орієнтуватися у їх різноманітті та є джерелом знань про цей вид діяльності. Використання класифікації полегшить процес вибору і визначення послідовності антикризових дій.
Щоб виробити єдиний несуперечливий підхід до систематизації антикризового управління, який дозволяє раціонально й послідовно класифікувати його при вирішенні різних задач, доцільно запропонувати використовувати наступні принципи класифікації.
1. Класифікація антикризового управління повинна відповідати конкретним цілям. Ознаки, за якими здійснюється розбиття на групи, повинні задовольняти вимогам, пов'язаним із метою класифікації. Такими цілями є: вивчення природи ризиків, побудова дерева методів захисту від ризиків для адекватного менеджменту на підприємствах, формування страхових послуг, юридичний захист від наслідків тощо.
2. Класифікація повинна мати практичне застосування і вписуватися в систему управління підприємством.
3. Класифікація повинна відображати певну сторону сутнісної характеристики антикризового управління.
4. Класифікація повинна проводитися з позицій системного підходу. Системний підхід є методологією аналізу й синтезу об'єктів природи, науки і техніки, організаційних і виробничих комплексів як систем. Стосовно класифікації антикризового управління, об'єктами, що досліджуються, є виникнення й поглиблення кризи розвитку підприємства, її усунення і запобігання, ієрархічна структура яких повинна відображати системні взаємозв'язки явищ, що класифікуються, зокрема, до однієї групи не повинні безпосередньо об'єднуватися елементи антикризового управління різних рівнів розгляду.
6. При розгляді питання таксономії антикризового управління, доцільно виділяти такі характерні ознаки цього явища, як його джерело, об'єкт і суб'єкт.
Виходячи із сформульованих вище вимог, нами розроблена узагальнююча система класифікації антикризового управління, що дозволяє забезпечити системність вивчення цього виду управлінської діяльності (таблиця 1.2).
Класифікація видів антикризового управління
Ознаки класифікації антикризового управління
У широкому розумінні - мікро-, мезо-, макро-, світовий рівні економіки.
У вузькому розумінні - відносно окремого підприємства.
Як складова загальної системи управління підприємством
Постановка цілей, розробка і реалізація способів їхнього досягнення.
Цілевизначення, планування, організація, координація, мотивація і контроль.
Координування і раціональне використання всіх ресурсів для досягнення цілей.
Категорія людей, що професійно здійснюють роботу.
Управління процесами виходу з кризи.
Мінімізація втрат і втрачених можливостей.
- підсистема організаційно-методичного забезпечення;
- підсистема нормативно-правового забезпечення.
- підсистема діагностики та контролю;
- підсистема планування й управління.
- забезпечення актуальної платоспроможності;
- збереження капіталу, факторів виробництва.
Антиципативне антикризове управління:
- відстеження, оцінка, подолання латентної невизначеності;
- поліпшення безпеки шляхом підвищення спроможності до адаптації.
Стратегічне антикризове управління.
Відповідно до етапів і наслідків розвитку кризових ситуацій на підприємстві
Підсистема діагностики й прогнозування фінансового стану підприємства разом з оцінкою техніко-технологічних параметрів виробництва.
Підсистема антикризової інвестиційної політики.
Підсистема виробничого менеджменту.
Підсистема фінансово-економічного менеджменту.
Підсистема організаційно-управлінських заходів щодо ліквідації підприємства.
Використання даної класифікації сприятиме підвищенню ефективності діяльності конкретного підприємства, оскільки допомагатиме кращій організації антикризового управління.
Таким чином, вивчення теоретичних засад антикризового управління дозволило виділити його складові елементи і властивості, як всепроникливого, всеосяжного явища економічної діяльності, що повинні бути використані для узагальненого визначення цієї економічної категорії.
У явищі “антикризове управління” слід виділити наступні основні елементи, взаємозв'язок яких і складає його сутність - це системне управління тим або іншим об'єктом господарювання на тому або іншому рівні економіки (мікро-, мезо-, макро-, світовому) під кутом зору протидії кризі.
Якщо розглядати антикризове управління як мікроекономічну категорію, воно відображає виробничі, організаційні, економічні відносини, що складаються на рівні підприємства від моменту його створення й до моменту ліквідації. Антикризове управління є складовою загальної системи управління підприємством і будується з використанням загальної методології науки управління. Поряд із цим, даний напрям управління передбачає використання специфічних прийомів, форм і технологій менеджменту:
- воно повинно бути здатним вирішувати багатопланові й різнобічні завдання;
- головне в антикризовому управлінні - негайна дійова реакція на істотні зміни зовнішнього середовища на підставі заздалегідь розроблених прогнозів, альтернативних варіантів розвитку ситуації;
- антикризове управління ґрунтується на постійних і послідовних інноваціях в усіх ланках і сферах діяльності підприємства;
- антикризове управління націлене на те, щоб навіть у складній ситуації ввести в дію такі управлінські й фінансові механізми, які б дали змогу подолати труднощі з найменшими втратами для підприємства;
- для антикризового управління характерною властивістю є поєднання стратегічного й тактичного підходів;
- необхідною умовою організації антикризового управління є застосування системного підходу;
- ефективне антикризове управління передбачає заходи із передкризового управління, управління в умовах кризи, управління процесами виходу з кризи та післякризовим розвитком підприємства.
Із урахуванням розглянутих характеристи
Удосконалення системи антикризового управління на підприємствах фармацевтичної галузі дипломная работа. Менеджмент и трудовые отношения.
Что Такое Природа 9 Класс Сочинение Рассуждение
Реферат: Советская власть и казачество 1917-1920
Мое Любимое Блюдо Мясо Эссе
Дипломная работа: Необходимая оборона
Курсовая работа по теме Разновидности рекламы. Характеристика и основные требования к различным видам рекламы
Курсовая работа по теме Роль и место синергетики в управлении городом
Курсовая работа по теме Засоби трансформації у декоративно-ужитковому мистецтві
Реферат по теме Активное и интерактивное обучение студентов
Оформление Реферата Бгату
Курсовая работа: Виробництво бензилпеніциліну
Реферат по теме Героизм советского народа на фронтах Великой Отечественной войны
Курсовая работа: Экономическая конкуренция
Контрольная Работа На Тему Первая Помощь При Ожогах И Отравления
Реферат: Тропические леса 2
Дипломная работа по теме Совершенствование структуры службы пожаротушения государственной противопожарной службы по Архангельской области
Доклад по теме Учет расходов на услуги интернета у потребителя
Реферат На Тему Здоровый Образ Жизни Женщины
Отчет По Практике На Тему Органiзацiя Виробничих Процесiв На На Підприємстві Зрціт "Інфотехцентр"
Курсовая работа по теме Автоматизація процесів розрахунків засобами Mathcad та Excel
Курсовая работа: Предъявление иска в хозяйственном процессе Республики Беларусь
Авторефлексия в англоязычной поэзии - Литература дипломная работа
Конституция Российской Федерации – основной закон государства - Государство и право презентация
Институт конституционных прав и свобод в зарубежных странах - Государство и право контрольная работа