Удосконалення організації праці в соціальній сфері України (професорсько-викладацький склад) на прикладі Харківського національного економічного університету - Менеджмент и трудовые отношения дипломная работа

Главная

Менеджмент и трудовые отношения
Удосконалення організації праці в соціальній сфері України (професорсько-викладацький склад) на прикладі Харківського національного економічного університету

Вимоги до організації трудового процесу. Форми поділу праці. Суміщення професій та спеціальностей. Система класифікації робочих місць за допомогою бальної оцінки. Стан конкурентоспроможності персоналу підприємства. Заходи вдосконалення системи управління.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Удосконалення організації праці в соціальній сфері України (професорсько-викладацький склад) на прикладі Харківського національного економічного університету
Використання робочої сили на підприємстві значною мірою залежить від організації праці, яка має забезпечувати раціональне поєднання всіх складових виробництва для досягнення найефективнішого використання землі, засобів виробництва, трудових ресурсів з урахуванням новітніх досягнень науки, кращого досвіду, прогресивних технологій, раціональних методів застосування нових технічних засобів. Організація праці здійснюється відповідно до об'єктивних економічних законів. Вона є економічною категорією, що виражає певну взаємодію елементів системи виробництва, зумовленої єдністю мети, часу, місця.
Під організацією праці розуміють систему заходів щодо раціонального використання робочої сили, в т.ч. відповідну розстановку людей у процесі виробництва, розподіл і кооперацію, методи нормування, форми і мотивацію праці, організацію робочих місць, їх обслуговування і необхідні умови праці.
Використання робочої сили на підприємстві значною мірою залежить від організації праці, яка має забезпечувати раціональне поєднання всіх складових виробництва для досягнення найефективнішого використання землі, засобів виробництва, трудових ресурсів з урахуванням новітніх досягнень науки, кращого досвіду, прогресивних технологій, раціональних методів застосування нових технічних засобів. Організація праці здійснюється відповідно до об'єктивних економічних законів. Вона є економічною категорією, що виражає певну взаємодію елементів системи виробництва, зумовленої єдністю мети, часу, місця.
Мета курсового дослідження - теоретичне обґрунтування необхідності та чіткої визначеності покращення механізмів організаційного забезпечення системи організації праці, можливості та шляхи її удосконалення.
Предмет курсового дослідження - організаційне забезпечення системи організації праці, можливості та шляхи її удосконалення.
Об'єкт курсового дослідження Харківський національний економічний університет.
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:
1. Ознайомитися та опрацювати наукову та методичну літературу з поставленого питання;
2. Визначити основні теоретичні аспекти організаційної забезпечення системи організації праці, можливості та шляхи її удосконалення;
3. Надати рекомендації щодо покращення стану організаційних рішень в організації.
1. Теоретичні основи організації праці
1.1 Сутність та значення організації праці в організації
Сутність організації праці полягає у створенні оптимальної взаємодії працюючих людей, знарядь і предметів праці на основі доцільної організації робочих систем (робочих місць) з урахуванням продуктивності і потреб людини. Організація праці спрямована на створення найсприятливіших умов праці, збереження та підтримку на високому рівні працездатності працівників, підвищення ступеня привабливості їх праці та досягнення повного використання засобів виробництва.
Іншими словами, організація праці -- сукупність технічних, організаційних, санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують ефективніше використання робочого часу, устаткування, виробничих навичок і творчих здібностей кожного члена колективу, усунення важкої ручної праці і здійснення сприятливих впливів на організм людини [15].
Мета організації праці складається з двох взаємопов'язаних частин: підвищити дохідність підприємства або коефіцієнт корисної дії робочої системи, тобто виробляти більшу кількість продукції належної якості при низьких витратах; гуманізувати працю шляхом зниження високого навантаження на працівників та підвищення безпеки праці. В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.
Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат на виробництво продукції і надання послуг належної якості [26].
Соціально-психологічні завдання полягають у створенні сприятливих умов праці і підвищенні культурно-технічного рівня працівників для забезпечення високої їх працездатності і задоволення від роботи.
До основних практичних завдань організації праці належать [13]:
1) розроблення і поліпшення процесів, методів та умов праці;
2) проектування і раціоналізація робочих місць, машин, інструментів, допоміжних засобів, процесів обробки предметів праці з урахуванням характеру трудових процесів.
Об'єктами організації праці є робочі системи (робочі місця) або системи праці різної величини, ієрархічного рівня і складності.
На рівні робочих місць предметом організації є трудові рухи, дії, прийоми (комплекси) та умови їх ефективного здійснення.
На рівні кількох взаємопов'язаних «організованих» робочих місць (наприклад, дільниці) предметом організації виступають процеси праці, які зв'язують цю групу в єдиний технологічний (виробничий) процес.
На рівні підрозділів або підприємства в цілому предметом організації є виробничі процеси (виробництва), де основною складовою є трудові процеси.
Головне завдання організації праці -- систематично поліпшувати використання живої праці, що передбачає [64]:
· розроблення і впровадження раціональних форм розподілу і кооперації праці, організацію виробничих підрозділів, трудових колективів;
· удосконалення організації трудових процесів, робочих місць, методів і прийомів праці;
· застосування найбільш ефективних систем матеріального стимулювання праці;
· підготовку кадрів і систематичне підвищення їхньої кваліфікації;
· зміцнення трудової дисципліни та сприяння піднесенню творчої активності працівників;
· поліпшення санітарно-гігієнічних, психо-фізіологічних і естетичних умов праці;
· забезпечення раціональних режимів праці і відпочинку.
Розроблені заходи раціональної організації мають відзначатись науковістю, комплексністю, оптимальністю, економічною ефективністю та гуманністю.
Науковість заходів означає, що вони глибоко проаналізовані, всебічно обгрунтовані і підкріплені проведеними дослідженнями та необхідними розрахунками.
Комплексність передбачає розроблення організаційних заходів за всіма розглянутими напрямками одночасно, а не фрагментарно [22].
Оптимальність передбачає розроблення і обгрунтування певних заходів у варіантах з наступним вибором найбільш доцільного в конкретних умовах.
Економічна ефективність має бути основним аргументом доцільності впровадження запропонованих розробок, спрямованих на раціоналізацію трудових процесів.
Гуманність заходів означає, що вони повинні бути спрямовані не тільки на підвищення продуктивності праці, а й на збереження життя і здоров'я працівників, зниження шкідливого впливу праці на людину та навколишнє природне середовище.
Організація праці грунтується на її поділі та кооперації, які сприяють розвиткові й удосконаленню способів виробництва. Праці притаманні різні види і форми поділу. За масштабом прояву розрізняють три взаємопов'язаних види поділу праці -- загальний, частковий та одиничний. Під загальним поділом праці слід розуміти поділ її у суспільстві, частковим -- усередині галузі, одиничним -- усередині окремого підприємства.
Поділ праці на підприємстві відбувається: між його окремими підрозділами і між працівниками всередині підрозділу. Поділ праці між підрозділами виражається у спеціалізації робіт і засобів праці. Відповідно до цього підрозділи господарства відрізняються один від одного за видами виробленої продукції (буряківнича бригада, молочна ферма та ін.) і за родом занять (загін по внесенню добрив, ремонтна майстерня тощо).
Технологічний поділ праці всередині господарських підрозділів виявляється у спеціалізації працівників (тракторист, комбайнер, доярка). Рівень такого поділу залежить від технічного озброєння праці, відособленості окремих видів робіт у трудовому колективі та його виробничого напрямку.
На підприємстві поділ праці, як розмежування людей в процесі спільної роботи, виявляється в технологічній, функціональній і кваліфікаційній формах.
Поділ праці являє собою розчленування єдиного виробничого процесу на окремі операції (наприклад, процес виробництва зерна складається з оранки, сівби, догляду за посівами, збирання врожаю та інших операцій). З ним пов'язаний поділ праці по галузях підприємства, стадіях розвитку рослин і тварин, по видах робіт. Ним визначаються спеціалізація працівників, їхній професійний та кваліфікаційний склад. Спеціалізація працівників, залежно від кількості виконуваних технологічних операцій, може бути поопераційною (виконання однієї операції, певної стадії робіт) і комплексною (виконання всіх операцій процесу).
Функціональний поділ праці полягає у поділі працівників на групи відповідно до функцій, які вони виконують. Відповідно до цього працівники на підприємстві поділяються на інженерно-технічний персонал (ІТП), службовців, робітників, молодший обслуговуючий персонал (МОП). Залежно від значущості виконуваних робіт розрізняють робітників основних і допоміжних [14].
Кваліфікаційний поділ праці враховує рівень професійної підготовки працівників, їх знання, вміння, навички. Залежно від цього формується кваліфікаційний склад працівників господарства та його підрозділів.
Зворотною стороною поділу праці є її кооперація, як сумісна участь людей в одному або різних, однак пов'язаних між собою процесах праці. Розрізняють дві основні форми кооперації: проста і складна. За простої кооперації група працівників сумісно зайнята на виконанні однорідних операцій. Ця форма кооперації переважає при виконанні кінно-ручних робіт. При складній кооперації працівники виконують неоднорідні операції одного процесу. Вона застосовується при виконанні робіт із використанням технічних засобів.
Між поділом і кооперацією праці існує тісний зв'язок. Розвиток поділу праці зумовлює його подальшу кооперацію. Кооперування, в свою чергу, спонукає до подальшого поділу праці. Ці категорії завжди лежать в основі організації праці на будь-якому підприємстві.
Обов'язковими вимогами до організації трудового процесу є:
· додержання пропорційності при розстановці людей і механізмів;
· підпорядкування всіх операцій єдиному ритму процесу і забезпечення його безперервності;
· стандартизація матеріальних умов праці і типізація трудових процесів та забезпечення синхронності їх протікання;
· першочергове посилення "вузьких місць" (найбільш вразливих ділянок процесу).
Організація праці на будь-якому підприємстві має здійснюватись відповідно до об'єктивних економічних законів, які виявляють свою дію через певні принципи, тобто систему вимог, норм, які служать керівництвом для вирішення на практиці організаційних питань.
Раціональна організація праці передбачає врахування всіх умов, за яких вона здійснюється, створення нормальних умов для діяльності і відпочинку, правильну організацію робочих місць, забезпечення необхідної трудової і виконавчої дисципліни. Процес праці значною мірою залежить від діяльності самого трудового колективу, його згуртованості, свідомості, розуміння всіх ситуацій, професійного вміння, мікроклімату, відповідальності за доручену справу. В цілому суть організаційних питань полягає в тому, щоб кожний, маючи необхідні права і несучи в їх межах відповідальність, займався своєю конкретною справою. Ця вимога однаковою мірою стосується як керівництва і спеціалістів, так і рядових працівників підприємства будь-якої форми власності.
Отже, рівень організації праці на підприємстві залежить від багатьох чинників, які, зумовлюючи один одного, виявляють свою дію залежно від конкретних умов виробництва і характеристик виконавців праці. Тому готових рецептів якнайкращої організації праці немає і бути не може. Мова може йти лише про тенденції, загальні напрямки. При розробленні заходів щодо удосконалення організації праці треба в кожному випадку зважати на умови конкретного підприємства, які під дією науково-технічного прогресу постійно змінюються, а отже, процес цей є постійним і безкінечним.
Організація праці безпосередньо пов'язана з раціоналізацією, а також аналізом собівартості та вартості процесів і виробів.
Організація праці передбачає комплекс заходів, який охоплює [55]:
- організацію трудових процесів, робочих місць і засобів виробництва з орієнтацією на критерії: кількісний результат, якість, витрати, навантаження на працюючих, безпека;
- організацію процесу праці в межах кількох робочих місць з орієнтацією на критерії: час проходження матеріалу, використання засобів праці;
- проектування виробу за критеріями: функція, продуктивність, форма.
Ринкова ситуація вимагає від підприємств здійснення постійних техніко-технологічних нововведень, результативність яких залежить від рівня організації праці працівників.
Основними напрямами підвищення рівня організації праці та її ефективності є [67]:
- розподіл і кооперація праці, що полягають в науково обґрунтованому розподілі працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднанні їх у виробничі колективи;
- організація й обслуговування робочих місць, що сприяють раціональному використанню робочого часу;
- нормування праці, що передбачає визначення норм трудових затрат на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці та визначення ефективності виробництва;
- організація підбору персоналу та його розвиток, що охоплюють планування, профорієнтацію, профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо;
- оптимізація режимів праці і відпочинку, які передбачають встановлення найраціональнішого чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість мають максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу;
- раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним уважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу;
- поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці;
- зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;
Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних чинників: рівня науково-технічного прогресу; системи організації виробництва; психологічних особливостей людей; екологічного стану середовища; а також від низки чинників, зумовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках виробничої системи.
Поділ праці. Відособлення окремих виробничих процесів і робіт передбачає поділ праці. Під внутрішньовиробничим поділом праці розуміють відокремлення різних видів робіт, які являють собою часткові процеси створення продукції і закріплення їх за робочими місцями, дільницями виробничого процесу. Мета поділу праці -- випуск у встановлені строки високоякісної продукції з мінімальними затратами праці і матеріальних ресурсів [59].
Є такі форми поділу праці на підприємстві: операційна, функціональна, технологічна, професійно-кваліфікаційна.
Операційний поділ праці передбачає закріплення певної операції за кожним виконавцем, що підвищує спеціалізацію праці, її продуктивність і якість, а також визначає вимоги до організації та обслуговування робочого місця.
Функціональний поділ праці здійснюється на основі виокремлення виробничих функцій з метою професійної спеціалізації працівників. Кожна група підрозділяється за ознакою виконуваних функцій, а вони, у свою чергу, -- за професіями. Це, наприклад, робітники -- основні і допоміжні, інженерно-технічні працівники та інший персонал [54].
Основні робітники беруть безпосередню участь у зміні форми і стану предметів праці та виконують технологічні операції з виготовлення основної продукції. Допоміжні робітники створюють необхідні умови для безперебійної та ефективної роботи основних робітників. Вони зайняті на таких роботах: транспортуванні готових виробів, деталей, матеріалів; ремонті устаткування; виготовленні інструменту; технічному контролі якості продукції тощо.
Технологічний поділ праці здійснюється на основі розчленування виробництва на стадії (заготівельну, обробну, складальну), технологічні процеси та операції. За однорідністю здійснюваних технологічних процесів виділяються різні професії і спеціальності (ливарники, ковалі, токарі та ін.).
Професійно-кваліфікаційний поділ праці викликаний різною складністю, точністю і відповідальністю виконуваних робіт, різними вимогами, які стосуються спеціальної підготовки виконавця.
На ступінь і форми поділу праці істотно впливає тип виробництва. Так, особливість поділу праці в масовому виробництві порівняно з одиничним полягає в значно більшій диференціації операцій, які виконуються основним робітником. Ця обставина суттєво змінює вимоги до кваліфікації робітників. Значно відрізняються співвідношення затрат праці основних робітників і робітників, які обслуговують робочі місця основних робітників. У масовому виробництві праця обслуговуючого персоналу більш спеціалізована. Значення праці допоміжних та обслуговуючих робітників у масовому виробництві зростає.
Поділ праці на виробництві нерозривно пов'язаний з кооперацією праці, яка передбачає певні співвідношення і взаємодії видів праці. Без такого взаємозв'язку здійснення сукупного виробничого процесу з виготовлення кінцевої продукції неможливе.
Кооперація праці -- це об'єднання виконавців для скоординованої участі в одному або різних, але пов'язаних між собою процесах праці. Виходячи з конкретних організаційно-технічних умов і особливостей виробництва, на підприємстві використовуються такі основні форми кооперації праці: міжцехова, внутрішньоцехова і внутрішньодільнична. Міжцехова кооперація пов'язана з розділенням виробничого процесу між цехами і ґрунтується на участі їх колективів у загальному для підприємства процесі праці з виготовлення продукції. Внутрішньоцехова кооперація полягає у взаємодії колективів виробничих дільниць. Внутрішньодільнична кооперація базується на взаємодії окремих працівників у процесі праці.
Ефективність кооперації забезпечується раціональним використанням робочої сили і засобів праці, безперервністю виробничих процесів, ритмічністю виконання робіт, підвищенням продуктивності праці, а також встановленням раціональних співвідношень і трудових взаємодій між учасниками виробництва та узгодженості їх інтересів і цілей виробництва.
На підприємстві кооперування праці може здійснюватись шляхом індивідуального виконання роботи на окремих робочих місцях, багатоверстатної роботи або суміщення трудових функцій і спеціальностей під час колективної роботи.
Межі поділу і кооперації праці. Велике значення для організації трудових процесів має встановлення раціональних меж поділу і кооперації праці.
У поділі праці це: економічна межа, якою є гранично можлива величина збільшення сукупного фонду робочого часу або виробничого циклу; технічна межа, яка залежить від технічних можливостей виробництва; фізіологічна межа, пов'язана з допустимими фізичними і психічними навантаженнями на робітника; соціальна межа, яку визначає мінімально необхідна різноманітність виконуваних функцій, що забезпечують змістовність і привабливість праці.
Кооперація праці залежить, головним чином, від організаційних і економічних меж.
Організаційна межа кооперації праці визначається тим, що, з одного боку, не можна об'єднати для виконання будь-якої роботи менше двох осіб, а з другого -- існує норма керованості, підвищення якої (об'єднання в колектив такої кількості, яка перевищує норму) призводить до непогоджених дій і значних утрат робочого часу [44].
Економічна межа кооперації праці зумовлена можливістю зниження витрат і уречевленої праці на одиницю виготовленої продукції.
Процес праці залежить від умов, у яких він здійснюється, і передусім від засобів виробництва.
Уречевлена праця оформляє живу працю і виступає як форма конкретного змісту процесу праці, а тому форми праці виступають як спосіб зв'язку її елементів, котрий залежить від наявності засобів праці. Форма праці є способом використання робочої сили, оскільки спрямованість праці пов'язана з її засобами і предметами. Певна форма праці залежить від ступеня і способу контролю за доцільним використанням засобів виробництва, а це в загальному розумінні є відносинами людей між собою у процесі праці.
Форми організації праці визначаються рівнем розвитку продуктивних сил. Вони змінюються і вдосконалюються залежно від зміни умов виробництва і насамперед із впровадженням нової техніки та прогресивних технологій. Найдосконалішою є така форма організації праці, яка забезпечує найбільш раціональну взаємодію робочої сили із засобами виробництва і дає змогу виробляти найбільше продукції необхідної якості з найменшими витратами.
Кожний вид трудових формувань відповідає певному рівню розвитку господарства, а також природно-економічним умовам його виробничої діяльності. Насамперед слід враховувати технічну оснащеність, розміри господарства, методи господарювання, рівень спеціалізації, стан сервісного обслуговування, наявність і кваліфікацію кадрів тощо.
Раціональний внутрішньовиробничий поділ праці передбачає дотримання таких обов'язкових умов [47]:
- забезпечення використання трудового потенціалу працівників;
- розширення трудового профілю і зростання кваліфікації;
- усунення одноманітності праці і підвищення її змістовності.
Ефективність здійснення виробничих процесів, використання засобів праці, витрати на виготовлення продукції та її якість значною мірою залежать від вибору тієї або іншої форми організації праці: суміщення професій (функцій), багатоверстатного обслуговування, колективної (бригадної) праці.
Суміщення професій -- це виконання одним працівником різноманітних функцій або робіт при оволодінні кількома професіями або спеціальностями. Суміщення професій відіграє важливу роль у забезпеченні раціональнішого використання робочого часу, повнішого завантаження устаткування, ефективного використання кадрів, підвищенні кваліфікації, а також є вагомим чинником підвищення ефективності праці без додаткових трудових ресурсів. Воно впливає на змістовність праці, поліпшення працездатності, формування якісно нового профілю робітника, зниження плинності кадрів, задоволеність працею, сприяє розширенню можливостей творчого підходу до неї.
Вибір найдоцільніших варіантів суміщення професій у кожному випадку має ґрунтуватись на вивченні затрат робочого часу, завантаженості виконавців. Форми суміщення професій визначаються і такими чинниками, як тип виробництва, рівень механізації праці, вид її організації. У разі суміщення професій один робітник виконує функції і роботи, які належать до різних професій. Суміщення може бути повним і частковим. Як наслідок скорочується загальна кількість робітників тих професій, які суміщаються.
Найефективнішим є суміщення професій, спеціальностей, які взаємопов'язані ходом технологічного процесу, єдністю оброблюваних предметів праці, виконанням основного і допоміжного процесів. Серед ефективних форм організації праці, які сприяють підвищенню продуктивності праці, важливе місце посідає багатоверстатне обслуговування.
1.3 Основні напрямки підвищення організації праці і управлінні персоналом організації
Організація праці на підприємствах здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних чинників: науково-технічний прогрес, психофізіологічні фактори, система організації виробництва, умови зовнішнього та внутрішнього середовища. Організація праці змінюється і вдосконалюється залежно від зміни цих чинників. Робота з кадрами відноситься до організації праці, тому що без забезпечення визначеного рівня вмілості працівника, без його професіоналізму не можна розраховувати на скільки-небудь ефективну діяльність на виробництві.
Для підвищення ефективності праці, проведення цілеспрямованої кадрової політики в області матеріального і морального стимулювання співробітників, проведення атестації, організації службового просування, підвищення кваліфікації проведемо оцінку результатів праці та ділових якостей співробітників. Для цього використовується інтегральний коефіцієнт, який комплексно враховує такі показники, як професійні та особистісні якості, рівень кваліфікації, складність робіт і результати праці. Кожен елемент комплексної оцінки характеризується своїм набором ознак і має відповідну шкалу для їх кількісного вимірювання [35].
Практичну організацію праці на підприємстві можна наблизити до рівня наукової, якщо створити в апараті управління спеціалізовану службу вдосконалення організації управління і праці з безпосереднім підпорядкуванням її вищому керівництву [14].
Основні напрями покращення організації праці на рівні підприємства:
- удосконалення розподілу і кооперації праці в колективі, удосконалення організації та обслуговування робочих місць;
- вивчення і впровадження передових прийомів і методів праці;
- удосконалення підбору, професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;
- удосконалення нормування і стимулювання праці;
- поліпшення умов праці та ділової робочої атмосфери у колективі;
- раціоналізація режиму праці та відпочинку.
До основних напрямків удосконалення організації праці належать:
1. Розробка та впровадження раціональних форм розподілу і кооперації праці передбачає:
· удосконалення технологічного і професійно-кваліфікаційного розподілу праці з урахуванням рівня сучасної техніки і технологій та культурно-технічного рівня працівників;
· впровадження раціональних форм функціонального розподілу праці в основних та допоміжних процесах виробництва та управління ним;
· забезпечення взаємозв'язку та синхронізації діяльності підрозділів та виконавців (комунікація та координація);
· багатоверстатне та багатоагрегатне обслуговування;
· впровадження колективних форм організації праці.
2. Поліпшення організації добору, підготовки та підвищення кваліфікації кадрів включає [61]:
· професійний добір та адаптацію молоді на виробництві (в установі);
· забезпечення підготовки кадрів відповідно до потреб підприємства (організації);
· систематичне підвищення професійної кваліфікації, загальноосвітнього та культурно-технічного рівня працівників;
· вдосконалення форм і методів навчання відповідно до вимог науково-технічного прогресу та педагогіки (дидактики).
3. Удосконалення організації й обслуговування робочих місць охоплює [34]:
· раціональне планування робочих місць;
· забезпечення їх технологічним і організаційним оснащенням, підйомно-транспортним та іншим устаткуванням, що відповідає антропометричним і фізіологічним даним людини та її естетичному сприйняттю оточення;
· впровадження систем регламентованого обслуговування, що забезпечує своєчасне налагодження та ремонт засобів оргтехніки, обладнання, доставку інструментів, матеріалів і комплектуючих (заготовок тощо) відповідно до встановлених графіків, завдань та технології виконання функцій.
4. Удосконалення трудового процесу, впровадження передових прийомів та методів праці передбачає:
· вивчення та раціоналізацію трудових процесів з використанням різноманітних способів та технічних засобів з метою забезпечення високої продуктивності праці та нормальних навантажень на організм працівника з урахуванням психофізіологічних норм;
· відбір передових прийомів і методів праці, їх подальше удосконалення та впровадження шляхом виробничого інструктування;
· опрацювання інструкційних, технологічних та регламентаційних карт;
· проведення обміну (школи) передового досвіду;
· поліпшення науково-технічного інформування.
5. Удосконалення нормування праці включає [27]:
· розширення сфери нормування (поширення різних видів норм і нормативів праці на всіх робітників і службовців;
· підвищення наукового рівня нормування та збільшення питомої ваги технічно обґрунтованих норм;
· впровадження міжгалузевих, галузевих та інших прогресивних нормативів;
· надання допомоги працівникам в опануванні норм і створення умов для їх виконання.
6. Впровадження раціональних форм матеріального і морального стимулювання передбачає [17]:
· удосконалення тарифної системи оплати праці робітників і схем посадових окладів керівників, службовців та інженерно-технічних працівників;
· розробка систем преміювання, участі у прибутках та інших форм матеріального заохочення за підвищення продуктивності праці і якості продукції та виконаних робіт, зниження енергоємності, матеріалоємності та трудомісткості робіт, суміщення професій та функцій тощо;
· розробку та впровадження ефективних форм морального заохочення за результатами праці.
7. Поліпшення умов праці передбачає [44]:
· автоматизацію управлінських функцій та техніко-технологічного проектування;
· створення науково обґрунтованих санітарно-гігієнічних умов для працівників;
· усунення шкідливих впливів від виробничої та іншої господарської діяльності;
· застосування раціональних режимів праці та відпочинку;
· впровадження естетики та ергономіки у виробниче середовище;
· використання функціональної музики тощо.
8. Зміцнення дисципліни праці та розвиток свідомого ставлення до неї. У цьому напрямі найбільш важливими заходами є [65]:
· зміцнення державної, виробничої та трудової дисципліни;
· розвиток творчої ініціативи працівників; виховання почуття відповідальності за доручену справу;
· розвиток змагальності та здорової конкуренції між працівниками;
· зміцнення суспільних засад у життєдіяльності підприємства (організації). Взаємодія техніки й організації праці проявляється у двох напрямах.
По-перше, при впровадженні НОП часто вдаються до технічних рішень. Так, техніка, що застосовується при механізації трудових процесів та автоматизації управлінських функцій, допомагає розвитку багатоверстатного обслуговування, організації робочих місць, поліпшенню умов праці.
По-друге, впровадження нової техніки та прогресив
Удосконалення організації праці в соціальній сфері України (професорсько-викладацький склад) на прикладі Харківського національного економічного університету дипломная работа. Менеджмент и трудовые отношения.
Роман Отцы И Дети Сочинение Вступление
Сочинение Береги Честь С Молоду
Реферат: Analysis Of Scarlet Letter Essay Research Paper
Доклад: Гольбах, Поль Анри
Реферат: Практика в Налоговой инспекции
Декабрьское Сочинение 2022 2022 Заключение
Реферат: на тему «Особенности зарождения и развития авангардных стилей в искусстве Западной Европы первой половины XX века»
Реферат: Progressivisim In Presedency Essay Research Paper Everyone
Реферат: Проект создания сеть аптек Здоровье. Скачать бесплатно и без регистрации
Контрольная работа по теме Виктимология
Реферат по теме Глобализация мировых финансовых рынков
Курсовая Работа На Тему Состояние И Перспективы Развития Торговли Через Торговые Автоматы В России И За Рубежом
Реферат На Тему Маржиналистская Теория Ценности И Ее Значение
Курсовая работа: Развитие взаимоотношений между Россией и Германией. Скачать бесплатно и без регистрации
ХРОНИЧЕСКИЙ ПАРАПРОКТИТ.
Реферат: Право касаційного оскарження рішення та порядок його реалізації
Реферат: Правовые основы валютного контроля
Структурные Схемы Реферат
12 Модели Человека В Экономической Теории Реферат
Реферат: Боль в груди при заболеваниях легких. Скачать бесплатно и без регистрации
Организация PR-мероприятия для продвижения имиджа главы г. Приозерск Котовой А. - Маркетинг, реклама и торговля курсовая работа
Учет финансовых результатов деятельности предприятия ООО "Нобель" - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Уклонение от уплаты налогов - Государство и право курсовая работа