У планах завод з переробки мазуту та пластику: обговорення без обговорення?

Ізмаїльська райдержадміністрація Одеської області на своєму офіційному сайті оголосила про початок громадського обговорення проекту будівництва заводу з переробки мазуту та пластику на території Ренійської громади.

Йдеться про те, що 23 грудня 2020 року голова Ренійської райдержадміністрації (тепер уже колишньої) Вадим Юдов підписав розпорядження №190/А-2020 «Про розроблення детального плану території земельної ділянки, розташованої на території Ренійської ОТГ (за межами населених пунктів) площею 23 гектари для розміщення заводу з переробки мазуту та пластику». Ренійська РДА також опублікувала Заяву про стратегічну екологічну оцінку запланованої діяльності (оцінку впливу на навколишнє середовище). Як говориться в документі, «необхідність цієї роботи продиктована запровадженням сучасної європейської технології переробки мазутів і вторинного пластику на території України».

Зазначимо, нещодавно голова Одеської облдержадміністрації Сергій Гриневецький та його заступники провели зустріч із представниками індійської компанії «NuGreen Energy», що має намір побудувати на Одещині низку сміттєпереробних заводів. Компанія заявила про готовність взяти на себе 90 % інвестицій у виробництво, 10 % мають профінансувати місцеві інвестори. Отже, проект ренійського заводу можна розглядати в руслі обласної програми утилізації відходів.

Примітно, що Ренійська РДА вже проводила громадське обговорення проекту заводу з переробки мазуту та пластику, і тривало це опитування з 22 січня по 5 лютого 2021 року. Проте на сайті Ізмаїльської РДА нічого не сказано про результати минулого обговорення. Напрошується висновок, що позиція людей фактично нікого не цікавить, а повторне опитування проводиться для горезвісної галочки...

А тим часом у соціальних мережах триває паралельне обговорення цієї теми. І, як свідчать висловлювання користувачів Facebook, люди дуже стурбовані перспективою одержати в себе під боком виробництво із сумнівною екологічною безпекою.

Тож що сьогодні відбувається навколо цього проекту? Чи справді він загрожує природі та здоров’ю людей? Чи можна вірити офіційним заявам про безпеку заводу для довкілля? На ці питання нам відповів державний екологічний інспектор в Ізмаїльському районі Сергій Георгієв.

«Про цей проект я знаю вже два роки. Весь цей час проектом пробували займатися різні фірми: то починали, то кидали його. Наскільки мені відомо, зараз у проекті бере участь компанія «Укрчем», яка працює на території СЕЗ «Рені» і займається перевалюванням нафтопродуктів, зокрема мазуту (фірмою «Укрчем» володіє англійська компанія TERRA CAPITAL LIMITED. — Ред.). Але нині у мене немає інформації про те, на якій стадії перебуває проект. Принаймні, жодних проектних документів я дотепер не бачив, — розповідає Сергій Георгієв. — Хочу пояснити, що до 2015 року я працював інспектором екологічного контролю в Ренійському порту й займався більш вузькими питаннями. Зараз коло моїх обов’язків значно розширилося й, зрозуміло, я володію ситуацією загалом.

Що стосується компанії «Укрчем», то в нас у травні буде там планова перевірка. Вони мають надати нам усі документи про свою діяльність. Якщо фірма реально займається проектом переробного заводу, то інспекція може запросити й ці документи. Ми в кожному разі торкнемося цього питання. Поки що мені відомо лише те, що компанія «Укрчем» почала розробляти ОВНС — оцінку впливу на навколишнє середовище. Однак ОВНС неможливо зробити до кінця без діючого виробництва. Тобто фактичний вплив на природу можна визначити тільки в лабораторії й тільки тоді, коли почнуться реальні викиди забруднюючих речовин. Лише в цьому разі можна визначити їхню небезпеку, концентрацію тощо.

А зараз, не називаючи конкретні компанії, я вам розповім про те, що реально являють собою подібні проекти і як це влаштовано в нашій країні. Припустімо, якийсь іноземний інвестор бажає вкласти гроші в бізнес на території України. Він знаходить українського партнера, який одержує гроші для розроблення всіх необхідних документів і т. д. Отож, українській фірмі головне — отримати ці гроші та відпрацювати їх. Або зробити вигляд, що гроші інвестора відпрацьовані. А чи буде проект реалізований насправді — це вже інше питання. І так роблять багато українських фірм. Якщо ж щось не вийде, партнер з України завжди може виправдатися перед іноземним інвестором: мовляв, міністерство щось не підписало, жахлива бюрократія й таке інше. Зрештою інвестор відмовляється від проекту. Але ж українська фірма вже одержала гроші, і повертати їх ніхто не буде. Загалом, вигідний варіант «співробітництва».

Певна річ, я не можу заздалегідь знати, чи повториться із проектом заводу така само історія. Але, хоч би там що, там буде багато труднощів. По-перше, будівництво планується в 100-метровій захисній зоні річки Дунай. По-друге, виробництво буде пов’язане з дуже серйозними відходами (відходами першої категорії). Скажу чесно: як громадянин, я б не хотів, щоб у нас діяв такий завод. Ризики забруднення Дунаю й атмосфери — дуже великі. Єдина «розрада» — роза вітрів: там переважаючі вітри дмуть не убік Рені, а уздовж Дунаю, будь то західний чи східний вітер. По-третє, інвестору доведеться підтвердити права на земельну ділянку під будівництво. Як показує практика, нерідко трапляється так: починаючи щось будувати, компанія заявляє про те, що земля оформлена. А коли приходиш туди з перевіркою, то з’ясовується, що по факту сталося самозахоплення території. І починається: ми ж подали всі заявки, ми ж з усіма інстанціями домовилися...

Якщо говорити на тему громадського обговорення таких проектів, то можу сказати, що сьогодні будь-який громадянин може зайти на сайт Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів і написати електронне звернення із приводу тієї чи тієї екологічної загрози. Зважаючи на те, що зараз діє суворе законодавство про захист персональних даних, таке звернення можна направити фактично анонімно. Тим самим автор заяви буде захищений від тих людей, які захочуть із ним «розібратися». Звернення потрапить безпосередньо в міністерство, і воно дасть завдання інспекції перевірити викладену громадянами інформацію. І взагалі я вважаю, що такі проблеми повинні вирішуватися за активної участі громадськості.

Повірте, коли громадськість «прокидається», то це — реальна сила. До речі, я, як інспектор, часто не в захваті від нашої громадськості: вона часто-густо є заангажованою та служить маріонеткою в чужих руках. Коли я буваю присутнім на різних нарадах в Одесі, я не раз переконувався, що це таке. Але якщо піднімається справжня громадськість, то, повторюю, вона стає потужною силою».

Інформація:http://www.golos.com.ua/