Тітус прокидається

Мервін Лоуренс Пік народився в британській родині 9 липня 1911 року в Цзянсі, Китай, у курортній провінції, розташованій на вершині гори Лу. Його батько був лікарем, а мати – помічницею місіонерів. Пара зустрілася на курорті та одружилася в Гонконзі. Піки, хоч напередодні Першої світової війни все ж відвідали Англію, через два роки знову повернулися до Китаю – там Мервін відвідував гімназію у Тяньцзині. У 1922 році родина все ж остаточно переїхала до Англії і Мервін продовжив своє навчання в коледжі Елтем. Він був обдарованим хлопчиком, розумові здібності якого помітив його вчитель англійської мови, Ерік Дрейк, і почав всіляко заохочував його до творчості. Пік також навчався в Кройдонівській школі мистецтв та школі при Королівській академії мистецтв, де почав малювати маслом та писати свій перший великий віршований твір «A Touch o' the Ash». У 1931 його картина була представлена Королівською академією для експонування.

Тривалий час Пік жив на острів Сарк, куди його запросив вже вищезгаданий Ерік Дрейк у своєрідну художню резиденцію. У період з 1934 по 1935 він успішно виставлявся в галереях Лондона та Сарку. У 1936 році йому доручають розробити костюми та декорації для «The Insect Play». На роботі викладачем натурного малюнку Мервін знайомиться із Мейв Гілмор, яка теж була художницею та письменницею. У подружжя в шлюбі народилося трійко дітей.

Перша опублікована книга Піка – казка для дітей «Captain Slaughterboard Drops Anchor», яка вийшла у 1939 році. Мервін також намалював для неї ілюстрації. Після цікавого літературно-художнього дебюту йому прийшла пропозиція від видавництва «Chatto & Windus» ілюструвати дитячі книжки.

На початку Другої світової війни Мервін подає заявку, аби стати військовим художником. Однак, її було відхилено – його, натомість, мобілізували, і він почав служити в Королівській артилерії, а згодом й у Корпусі королівської інженерії. У 1942 році він пережив нервовий зрив і був відправлений до лікарні. Осені того ж року Міністерство інформації найняло його художником пропагандистських ілюстрацій і його звільнили від армії. У 1943 році Консультативний комітет військових художників доручив зробити йому зображення склодувів, після чого Мервін разом з ними укладає тримісячний контракт на художню роботу (змалювання різних фабричних предметів).

Під час Другої світової Мервін почав роботу над однією зі своїх найвідоміших книг – «Titus Groan», який дасть початок трилогії «Gormehghast». У книзі розповідається про величезний замок Горменґаст, який протягом століть є резиденцією родини Гроанів та їхніх слуг. Вся трилогія – це величезна магічно-реалістична псевдосередньовічна родинна саґа, відправною точкою змалювання життя якої стає народження Тітуса, головного героя. Герметична атмосфера родинного замку, оточеного муром під суворою забороною відвідування його чужинців, найімовірніше, пішла від дитинства Піка в Китаї, тоді, коли він жив у огородженому курорті і навчався у закритій школі. Якщо вам відомо про Едварда Кері та його «Iremonger Trilogy», то паралелі із атмосферною подібністю провести достатньо легко: родинні дивні ритуали та головний герой, який проти них бунтує, що призводить до ланцюжкової реакції невдач та трагедій всередині сім'ї. До «Titus Groan» Мервін також підготував власні ілюстрації – тоді він наполегливо працював над цим ремеслом, розробляючи зображення не тільки для своїх творів, а й до книг інших відомих письменників, як, наприклад, до «Alice's Adventures in Wonderland», «Strange Case of Dr Jekyll and Mr Hyde», казок братів Грімм та інших. У 1944 році він видає свою збірку «безглуздих» віршів.

У 1945 році Пік разом із колегою відвідав Німеччину та Францію – Мервін став одним із перших цивільних британців, які на свої очі побачили нутрощі нацистського концтабору в Белзені.

У 1950 році виходить друга частина «Titus Groan» –  «Gormehghast». На той час Пік разом із сім’єю жив у Смардені, де працював у Центральній школі мистецтв. У нього відновився старий інтерес до театру і він почав працювати над новим комічним романом «Mr Pye», який згодом був адаптований під формат радіоп’єси. Наприкінці 50-тих здоров’я Мервіна стрімко погіршувалося, але своїх творчих амбіцій він не покидав: написав повість «Boy in Darkness» (яка, хоч прямо не говорить про це, але знову відсилає нас до всесвіту «Gormehghast»), написав оповідання, котре було опубліковане в антології «Sometime, Never» разом із творами Вільяма Ґолдінґа та Джона Віндема, а деякі з його творів успішно перетворювалися на радіоп’єси та ставилася на сценах. Однак, одна з них не мала комерційного успіху та була «провальною» –  це  знову відправило Піка до лікарні з нервовим зривом. У 1959 році виходить третя частина трилогії – «Titus Alone».

У Мервіна почали проявлятися симптоми деменції, що не давало йому змогу більше так вправно малювати. Тепер він робив тільки маленькі замальовки, та й ті з допомогою дружини. 17 листопада 1968 році в будинку для пристаркуватих, яким керував його зять, Мервін помирає у віці 57 років. Його роботи, на жаль, були оцінені ширшою аудиторією тільки після його смерті – його чорний гумор, цікаві художні та літературні візії та атмосфера родинного божевілля, втілені в його трилогії, були переглянуті новим редактором тільки в 70-тих роках, і виправлені на наявність помилок та логічних похибок. Повне перевидання трилогії вийшло у 90-тих, а в 2011 році неочікувано отримало 4 частину, яка має назву «Titus Awakes»: виявляється, її написала Мейв, на основі чернеток свого чоловіка. Попри не надто загальну відомість, Тітус та його пригоди продовжують жити. І не тільки у літературному варіанті – одного із онуків Мервіна так і назвали. Тітусом.