Трудове право - Государство и право контрольная работа

Главная

Государство и право
Трудове право

Актуальні проблеми трудового права щодо часу відпочинку. Зміст юридичної консультації щодо невиплати заробітної плати. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв транспортних засобів. Позовна заява до суду щодо зняття дисциплінарного стягнення.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru//
Размещено на http://www.allbest.ru//
Індивідуальне завдання з трудового права
Студентки 4 курсу Академії адвокатури України
Завдання №1. Скласти анотації публікацій з актуальних проблем трудового права щодо часу відпочинку
Підготувати юридичну консультацію щодо невиплати заробітної плати
Завдання №3. Навести приклади судової практики щодо часу відпочинку
Завдання №4.Підготувати позовну заяву до суду щодо зняття дисциплінарного стягнення
Завдання №1. Скласти анотації публікацій з актуальних проблем трудового права щодо часу відпочинку
У статті Л.В. Єрофєєнко «ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ ПРАЦІВНИКІВ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ» охарактеризовано особливості правового регулювання часу відпочинку працівників залізничного транспорту, що передбачені чинними нормативно-правовими актами. Визначено низку питань, які потребують більш ґрунтовного наукового вивчення з метою покращення законодавства у ційсфері з огляду на специфічність трудової функції працівників, яка пов'язана з рухом поїздів і обслуговуванням об'єктів підвищеної небезпеки.
Залізничний транспорт на сьогодні є однією з тих галузей вітчизняного господарства, що в досить складних умовах становлення й розвитку ринкових відносин виявилася спроможноюз берегти свій потенціал, накопичений протягом тривалого часу, і навіть збільшити його. Значною мірою це було завдяки належній кадровій політиці підприємства, яка будувалася на визнанні того, що людський чинник має одне з найважливіших значень у процессах функціонування структури, що покликана забезпечувати життєдіяльність і зв'язок значної кількості організацій в межах держави та за її кордонами, здійснювати регулярні перевезення вантажів і людей. Однак позитивна оцінка діяльності залізниці у сфері кадрової роботи ще не є свідченням того, що всі питання, пов'язані з роботою на підприємствах залізниці найманих працівників, можна на сьогодні вважати вирішеними. Це стосується й питань правового регулювання робочого часу працівників залізничного транспорту. З огляду на специфіку роботи, пов'язану безпосередньо з рухом транспортних засобів та обслуговуванням об'єктів підвищеної небезпеки, для осіб, які виконують її, законодавством повинні бути встановлені особливості регулювання робочого часу й часу відпочинку. Проте це питання вирішене нині лише частково, що свідчить про необхідність його більш ґрунтовного наукового осмислення з метою вироблення рекомендацій щодо відповідного законодавчого відбиття.
Анотація до статті Краснова Єгора Володимировича «ОСНОВНІ ТРУДОВІ ПРАВА: МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ І ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ».
У міжнародних актах про права людини та конституціях розвинених держав право на відпочинок закріплене як одне з основнихтрудових прав. У ст. 45 Конституції України проголошується, що кожен працюючий має праве; на відпочинок, який забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святковідні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Реалізація конституційного права на відпочинок не можлива без належного юридичного забезпечення нормами, встановленими міжнародними актами та актами національного законодавства. У сучасних умовах реформування трудового законодавства України вивчення і зіставлення норм інституту часу відпочинку різних країн, порівняння їх з міжнародними та європейськими трудовими стандартами дозволяє виділити та проаналізувати світові закономірності та тенденції правового регулювання часу відпочинку і у максимальному ступені використати їх для удосконалення національного законодавства у иі йсфері. Для цього необхідно, по-перше, порівняти відповідні положення актів чинного трудового законодавства України з міжнародними та європейськими трудовими стандартами і. по-друге, виділититі аспекти зарубіжного законодавчого досвіду, які представляють інтерес для національногозаконодавця та можуть і повинні бути враховані у процесіправотворчості та правозастосуваиня. Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання часу відпочинку досліджуються у роботах таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як В.М. Андріїв, Г.О. Барабаш. Н.Б. Болотіна, B.C. Венедіктов, Л.П. Гаращенко, Л Я. Гінцбург. Г.С. Гончарова, B.B. Готра, B.B. Жернаков, M.J. Іншин, і.Я. Кисельов, РЗ. Лівшиць, A.M. Лушніков, М.В. Лушнікова, Г1.Д. Пилипенко. О.М. ГІотопахіна, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, О.1. Процевський, В.Г. Ротань, O.A. Ситницька, II.М. Хуторян, Г.1. Чанишева, О.М. Ярошенко та ін. Водночас у роботах вищезазначених вчених право на відпочинок ще не досліджувалося як суб'єктивне трудове право, не розглядалися його юридична природа та структура. Визначення основних тенденцій розвитку національного законодавства у сфері часу відпочинку з урахуванням міжнародних та європейських трудових стандартів, позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн є актуальним напрямком досліджень у сучасній науиі трудового права України. Актуальність геми дисертаційного дослідження також обумовлюється необхідністю внесення науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення положень Глави 2 «Час відпочинку» і Глави 3 «Відпустки»Книги третьої «Умови праці» проекту Трудового кодексу України (далі - проекту ТК України).
Підготувати юридичну консультацію щодо невиплати заробітної плати.
Що робити працівнику, коли йому не виплачуютьзаробітну плату
- Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст. 43 Конституції). Працівник має право на оплату своєї праці на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону «Про оплату праці»).
- Оплата праці рацівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку; своєчасність та обсягивиплатизаробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості (ст. 97 Кодексу законів про працю (КЗпП), ст. 15 і 24 Закону «Про оплату праці»)
- Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в коллективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки (ст. 155 КЗпП; ст. 24 Закону «Про оплату праці»). Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 2411 КЗпП.
- У разі звільнення працівника, керівництво повинно провести з ним повний розрахунок, не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Якщо працедавець при звільненні працівника несвоєчасно провів з ним повний розрахунок, то відповідно до ст. 117 КЗпП, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку («вимушений прогул»).
У випадку затримки виплати заробітної плати працівник має право відповідно до ст. 34 Закону «Про оплату праці» звертатись до роботодавця з метою компенсування втрати частини заробітної плати в зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари й тарифів на послуги. Згідно із Законом «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання провадиться компенсація втрати частини заробітної плати своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця. У разі, якщо власник, або уповноважений ним орган, чи особа, відмовиться виплачувати компенсацію, працівник має право звернутися з позовом до суду про стягнення цієї компенсації.
Відповідальність за невиплату заробітної плати
Відповідно до статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення визначено адміністративну відповідальність за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплату її не в повному обсязі, що тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
А згідно зі статтею 175 Кримінального кодексу за безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, передбачається покарання у вигляді штрафу від 500 до 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Якщо невиплата вчинена внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, передбачається покарання у вигляді штрафу від 1 000 до 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Контроль за додержанням законодавства по оплаті праці на підприємствах здійснюють: Міністерство праці та його органи; органи Державної податкової інспекції; професійні спілки та інші органи та організації, що представляють інтереси найманих працівників, а також прокуратура.
Можливі дії працівника в разі невиплати йому заробітної плати
Якщо роботодавець затримує виплату заробітної плати, працівнику слід звернутись з письмовою заявою до працедавця з метою обґрунтування підстав затримки у виплаті коштів. Можна вказати роботодавцю, що це питання може вирішуватись в кримінальному судочинстві, а не цивільному. По-перше, роботодавець не бажає мати справу з правоохоронними органами, тим більше з прокурором (по цих справах досудове слідство провадиться слідчими прокуратури). По-друге, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до її притягнення до відповідальності цією особою здійснено виплату заробітної плати, а, отже, це буде ще одним стимулом для роботодавця виплатити вам належну заробітну плату якомога швидше.
При відмові виплатити заробітну плату або інші виплати, працівнику слід звернутися до прокуратури із заявою про невиплату заробітної плати та притягнення винних осіб до відповідальності.
Також можна звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованої заробітної плати та відшкодування завданої її невиплатою шкоди. Відповідачем за такими позовами має бути підприємство, установа чи організація, а не керівник, який може бути притягнутий до відповідальності.
У заяві слід указати прохання до суду допустити негайне виконання рішення суду про присудження й виплату працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць
Якщо заробітна плата вам нарахована, проте не виплачена, то ви можете звернутися до суду в порядку наказового провадження з метою отримання судового наказу про виплату заборгованості (ст. 95-106 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК)). У разі прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу суд у триденний строк видає судовий наказ по суті заявлених вимог. Видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень (ст. 102 ЦПК). Судовий наказ виконується в порядку виконання судового рішення.
У заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: найменування суду, в який подається заява; ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; вартість майна у разі його витребування; перелік документів, що додаються до заяви.
Працівники за позовами про стягнення заробітної плати чи заявою про видачу судового наказу звільняються від сплати державного мита (ст. 4 Декрету Кабміну «Про державне мито»).
У справах про стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їхньої виплати не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення (ст. 81 ЦПК).
Щоб поскаржитись на невиплату заробітної плати, можна зателефонувати на номер «гарячої» телефонної лінії Міністерства праці та соціальної політики з питань виплати заробітної плати: 8-800-287-12-30. Фахівці Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю беруть безпосередню участь у роботі гарячої лінії.
Виплата військовослужбовцю грошового забезпечення
Виплати грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюються відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та деяким іншим особам, затвердженою Наказом Міністра оборони від 11 червня 2008 року N 260. У разі виникнення спірних питань щодо нарахування належного грошового забезпечення фінансові органи до з'ясування (уточнення) у фінансовому органі вищого рівня порядку виплати здійснюють виплату безспірно належного військовослужбовцю грошового забезпечення.
Кодекс законів про працю не поширюється на військовослужбовців, але держава має вчасно й у повному обсязі здійснити всі грошові виплати. У випадку невиплати або затримки у виплаті грошового забезпечення ви можете скаржитися в Міністерство оборони або до суду в описаному вище порядку з вимогою сплатити заборгованість з урахуванням індексації.
Якщо рішення суду щодо невиплати заробітної плати не виконується
Ви отримали судове рішення чи судовий наказ про стягнення невиплаченої заробітної плати, проте вони не виконується. Тоді ви можете:
- Якщо ваш працедавець-боржник є в приватній власності: оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню вашого рішення. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ (статті 383-389 ЦПК). При цьому ви можете вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вам діями виконавця. Якщо суд визнає незаконними дії чи бездіяльність виконавця, а рішення суду надалі не буде виконуватися, то ви можете звернутися з заявою до Європейського суду з прав людини про порушення державою вашого права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини) та права на мирне володіння своїм майном (Перший протокол до Конвенції). Якщо ви раніше звернетеся до Європейського суду без оскарження дій виконавця, то ваша заява може бути визнана неприйнятною до розгляду.
- Якщо ваш працедавець-боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25 %) чи установою, то у вас немає ефективних засобів захисту вашого права. Тоді ви можете звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою вашого права на справедливий суд та права на мирне володіння своїм майном.
Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним.
Завдання №3. Навести приклади судової практики щодо часу відпочинку
: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокремазіспорівщодо:;дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано судом: 13.11.2018. Зареєстровано: 14.11.2018. Оприлюднено: 14.11.2018.
Дата набраннязаконноїсили: 13.11.2018
Номер судового провадження: не визначено
адміністративне провадження №К/9901/10537/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 816/241/16
до управління Укртрансінспекції у Полтавській області, Державної служби України з безпеки на транспорті,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Термастіл",
про скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою управління Укртрансінспекції у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року (головуючий - Бойко С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - П'янової Я.В., суддів - Чалого І.С., Зеленського В.В.),
У лютому 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Укртрансінспекції у Полтавській області (далі - Відповідач - 1), Державної службиУкраїни з безпеки на транспорті (далі - Відповідач - 1), третя особа - Товариство з обмеженоювідповідальністю "Торговий Дім "Термастіл" (далі - третя особа), в якому просив:
- скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28 грудня 2015 року № 032731.
Короткий змістрішення суду І інстанції
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 05 квітня 2016 року вирішив:
- адміністративний позов задовольнити;
- скасувати постанову управління Укртрансінспекції у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28 грудня 2015 року № 032731;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача - 2 на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 гривня 20 копійок.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Харківський апеляційнийадміністративний суд ухвалоювід 26 травня 2016 року вирішив:
- апеляційнускаргуВідповідача - 1 залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року - без змін.
Короткий зміствимогкасаційноїскарги
У червні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відповідача - 1, яка у січні 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.
У касаційній скарзі Відповідач - 1 просить:
- скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року;
- прийняти новее рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Аргументисторони, яка подала касаційнускаргу:
Відповідач - 1 у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.
Скаржник зазначає, що позивачем було порушено вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому, Відповідачем - 1 оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарських санкцій до позивача винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мали значення для її прийняття.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 листопада 2015 року Відповідачем - 1 здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1), що належить ОСОБА_3, підкеруванням водія ОСОБА_4
За результатами цієї перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажіва втомобільним транспортом від 27 листопада 2015 року № 012848, в якому зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільномутранспорті, на підставі акта від 27 листопада 2015 року начальником Територіального управління Голова автотрансінспекції у Полтавській області Кужіль В.М. винесено постанову від 28 грудня 2015 року, якою до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 1700,00 грн.
Позивач не погоджуючись з вказаною постановою оскаржив їїд о суду.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Згідно частини першої статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирівчи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Статтею 18 Закону № 2344-III встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їхзберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язкуУкраїнивід 07 червня 2010 року № 340 (далі за текстом - Положення).
Згідно пункту 6.1 Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км., вантажні автомобілі з повною массою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Кодекс адміністративногосудочинстваУкраїни (в редакції, щодіє з 15 грудня 2017 року).
Пункт 1-2 частини 1 статті 341. Межі перегляду судом касаційної інстанції.
1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної іінстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що обов'язок щодо забезпечення режимів праці та відпочинку водіїв, та облаштування транспортних засобів тахографами відповідно до вимог законодавства України покладено на автомобільного перевізника.
Судом першої інстанціїв становлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 18 серпня 2014 року між позивачем (орендодавець) та третьою особою (орендар) укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М., за умовами якого наймодавець передав наймачеві в користування за плату на строк до 18 серпня 2017 року транспортний засіб, а саме: кран маніпулятор, загальний вантажний бортовий, марки DAF FC 75, 2005 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Крім того, під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій представник третьої особи підтвердив факт перебування водія ОСОБА_4 в трудових відносинах з третьою особою.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що на час проведення перевірки автомобіль маки DAF FC 75, 2005 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебував у користуванні третьої особи.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дійчи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує протии адміністративного позову.
Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваної постанови, а тому вона правомірно булла скасована.
Судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень було повновстановлено обставин справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.
Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційно їінстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновкисудівпершої та апеляційноїінстанційщодозадоволенняпозовнихвимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасуваннячизміниоскаржуванихсудовихрішеньвідсутні.
Керуючисьстаттями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни, Суд, -
1. КасаційнускаргууправлінняУкртрансінспекції у Полтавськійобласті - залишити без задоволення.
2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та ухвалуХарківськогоапеляційногоадміністративного суду від 26 травня 2016 року у ційсправі - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.12.2018. Оприлюднено: 22.12.2018.
Номер судового провадження: 61-26624ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,
представники відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, подану в інтересах публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року в складі судді Галущенко Ю. А. та на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати.
В обґрунтування позову зазначав, що з 2003 року до 14 травня 2012 року працював у відокремленому підрозділі «Вагонне депо Запоріжжя-Ліве» державного підприємства «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
При звільненні підприємство було зобов'язано виплатити йому компенсацію за невикористані 140 діб домашнього відпочинку як надурочної роботи. З урахуванням того, що годинна ставка складала 15,87 грн, підприємство мало виплатити йому 35 548,80 грн за 1 120 годин, проте, йому було виплачено лише 19 720,40 грн.
Ураховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату за 140 діб невикористаного часу домашнього відпочинку в сумі 15 828,40 грн та витрати на правову допомогу. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні позивачу не було виплачено заробітну плату за еквівалентну кількість робочих годин часу невикористаного домашнього відпочинку в подвійному розмірі годинної ставки.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскільки ОСОБА_4 працював за 8-годинним графіком, йому має бути компенсовано 1 120 годин невикористаного відпочинку (140 діб * 8 годин), сума заробітної плати за час невикористаного відпочинку обчислюється шляхом множення 1 120 годин на годинну тарифну ставку в сумі 15,87 грн в подвійному розмірі, що разом становить 35 548,80 грн. Оскільки при звільненні ОСОБА_4 було сплачено 19 720,40 грн, то різниця 35 548.80 - 19 720,40 = 15 828,40 грн підлягає стягненню.
У листопаді 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, подали в інтересах ПАТ «Українська залізниця» до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати скасувати рішення судів попередніх судових інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права, оскільки невикористаний час відпочинку, належний позивачу за нормою, повинен бути компенсований шляхом надання відгулу або приєднаний до щорічної відпустки в ті ж строки з оплатою цього часу з розрахунком встановленого місячного окладу чи без оплати.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в
Трудове право контрольная работа. Государство и право.
Курсовая Работа Туито
Дипломная работа по теме Развитие речевых умений младшего школьника
Использование Солнечной Энергии Реферат
Знание Орудие А Не Цель Эссе
Курсовая Работа Принцип Федеративной Организации Судебной Власти
Поэты Серебряного Века Реферат
Курсовая работа: Разработка информационного системы учета товаров магазина по продаже сувениров
Олимпийские Игры В Москве 1980 Реферат
Продолжительность Сочинения В 11 Классе
Универсальное Заключение Для Реферата
Относительность Движения 9 Класс Реферат
Реферат по теме Плавание вольным стилем (кролем)
Курсовая Работа Теория Государства И Права
Реферат: Проблема источников зла и греховности в мире в средневековой философии. Скачать бесплатно и без регистрации
Распорядительные Документы Курсовая
Курсовая Работа По Теме Нормы Права
Реферат На Тему Менеждмент У Країнах Західної Європи
Дипломная Работа Сенсорное Развитие
Дипломная работа по теме Пейзаж в технике живопись
Роль Кооперации И Конкуренции Реферат
Крупные страны Южной Америки - География и экономическая география реферат
Законодательная власть в Российской Федерации - Государство и право реферат
Милиция как система органов исполнительной власти - Государство и право курсовая работа