Трохи зради посеред перемоги над тіньовою частиною грального бізнесу

#GDENGI Трохи зради посеред перемоги над тіньовою частиною грального бізнесу

Але я волів би скоріше використати цю історію в якості вітчизняного прикладу того, що ти можеш запроваджувати хибні економічні механізми, незважаючи на попередження експертів та будь-кого ще. І потім не понести за свої хибні дії жодної відповідальності. А твої послідовники в будь якій іншій галузі зможуть згодом робити те ж саме. Тому що суспільство за таке ніяк не спитає. З попередників же не спитали?

Але повернемось до грального бізнесу: в січні 2020 року я написав колонку (посилання в кінці) про хиби свіженького закону, яким повертали до життя гральний бізнес. Зокрема, про те, що в ньому не вимагалось негайного запуску системи моніторингу та якихось механізмів, які б суттєво завадили збереженню чорного грального сегменту. Звісно, мої побоювання не зі стелі взялись – у відкритому доступі купа іноземного досвіду.

А далі, ми усі приблизно три роки милувались доволі очікуваним результатом – буяння чорного сегменту грального бізнесу та доволі кволі поточні податкові надходження від легального його сектору.

І от в останні тижні з’явилося в медіа кілька графіків про те, як шаленими темпами зростає справляння податків з легального грального бізнесу.

Зокрема, є вже дані про податкові надходження від легального грального бізнесу – грудень’22 – трохи менше 100 млн грн, січень’23 – більше 200 млн грн, лютий’23 – більше 300 млн грн. Ніби все круто і чудово? Але ніт.

Тому, що на тлі потужного посилення нагляду за легальним гральним бізнесом та одночасним збереженням доволі високого рівня оподаткування йому( тобто, легальному бізнесу) зараз нікуди дітися. Зокрема, зросли надходження по податку на прибуток. Але ще більшим було зростання податків на виграш – і в швидкості, і в абсолютних розмірах.

Тобто, найбільшим чином жорсткість оподаткування впала на клієнтів грального бізнесу. Запама’ятаймо це.

А поки згадаймо, що під час легалізації грального ринку на увазі мався зовсім інший його ландшафт. Є купа публікацій про те, яким вбачав дизайн легалізації грального бізнесу Володимир Зеленський, коли розгортав свою економічну програму. Це мав бути інструмент в чомусь схожий на те, як це зроблено в США. Тобто для обмеженого переліку певних територій та певних структур є дозвіл тримати гральний бізнес заради двох цілей: дати поштовх розвитку певних територій, де зараз із розвитком не дуже, а також хоч якось контролювати доступ до місць гри.

Також згадаймо про те, що з 2009 року приблизно 11 років гральний бізнес був в Україні зупинений «до особливого розпорядження». Але за той час виріс потужний чорний гральний сегмент – з операторами, кришуючими, фінансовою інфраструктурою та іншими необхідними речами. Він не міг не вирости, бо, як кажуть «дупа є, а слова такого нема».

Ніби то легалізація грального бізнесу мала витіснити чорний сегмент, створити потужні бюджетні надходження та інші корисні речі. Наприклад, обмежити доступ людям, які мають залежність від гри.

Але не так сталося, як гадалося. Вже звільнений з посади заступника Офісу президента Кирило Тимошенко та його наближений експерт – Борис Баум активно просували саме такий дизайн легалізації, що, на жаль, призвів як раз до наявного ландшафту. Просували активно, хоча на той момент вони обидва мали доволі скромний досвід в сфері, якою опікувались.

Приміром, Кирило Тимошенко відверто визнавав(лінк є в кінці), що під час роботи над законопроектом він «в ігорном бізнесє нє очєнь понімал». Досвід Баума (за його ж словами, також лінк є в кінці) не менш дивний. Він, за його словами, працював в компанії, що створювала онлайн-казино для України - але ж ми пам’ятаємо, з 2009 по 2020 гральний бізнес в Україні був «підзаборонений»?

Проте, хоч наявність досвіду у Тимошенко та Баума доволі сумнівна, вони понесли своє розуміння прекрасного в маси. Наприклад, тезу про те, що «ганятися за нелегальними бізнесами невигідно».

Яку модель ці двоє панів протягнули через Верховну Раду? Спочатку застосували доволі потужні фіскальні норми. По-перше – величезні розміри платні за ліцензії. По-друге - оподаткування навіть дрібних виграшів у клієнтів грального бізнесу.

Тобто що бачимо? «Легалізатори» не бачили сенсу боротися з нелегальним ринком – але були свято впевнені, що в тих, хто погодиться «легалізуватись», лежить повно грошей в тумбочці.

При цьому суспільству продали дві важливі тези:

•           Не буде ніяких залів з автоматами на вулицях.

•           З’являться фантастичні податкові надходження до бюджету.

На вулицях і насправді поменшало залів - частково гра переїхала в інтернет. Але зали як явище нікуди не поділися(про це якось згодом).

А от з надходженнями до бюджету якось невдобно вийшло. Бо «легалізатори» вирішили, що система онлайн-моніторингу запрацює аж через 2,5 роки після того, як закон вступить в силу.

Можливо, цей жест зробили для того, аби хоч хтось погодився купувати ліцензії. Адже коли вартість ліцензій захмарна (і ніякими притомними розрахунками не обґрунтована), питання раціонального рівня оподаткування не вирішено, а боротьбу з нелегальним ринком оголошують «невигідною» - хто за таких умов захоче виходити в білу? Або, можливо, це була частина тих самих неформальних домовленостей про зміну системи оподаткування, про які недавно писав Forbes у своєму дослідженні(посилання в кінці). Хто зна.

Але факт залишається фактом: легальний гральний бізнес посадили ногами у лантух і запропонували змагатись на конкурентній біговій стежинці із чорним гральним сектором, який ніяких податків не платить, крім гонорару кришуючим. Проте винним в цій історії та її наслідках, які так жваво обговорювали на ТСК, призначили, схоже, саме легальний гральний бізнес. Не Баума, не Тимошенко, які дотичні до наявного дизайну регулювання грального бізнесу, не кришувальників «чорного» сектору – а саме легальний гральний бізнес.

А тепер дивимось за руками в поточний момент, вже після запровадження жорстких заходів в легальному гральному сегменті:

1.          Чорний гральний сектор зараз залишився майже в попередньому становищі. Хіба що виникли деякі незручності із процедурами отримання ставок та виплати виграшів – і то, тільки для онлайн-«казино». Тож чорний гральний сектор продовжує відкорковувати шампанське. Тому що…

2.          Легальний гральний сектор опинився в стані «одночасного прийому снодійного та проносного». Тобто він намагається ставати все білішим, сплачувати все більше податків, і одночасно змушений конкурувати з чорним сегментом, де свято не закінчилося поки що. Правда, не зовсім зрозуміло, де на цю конкуренцію брати грошей після сплати всіх податків та ліцензійних платежів.

Економічні закони кажуть, що під час недоброчесного конкурування виграє той, хто глибше занурюється не те шо в тінь, а в повну чорноту. Звісно, за умови, що «чорного» учасника змагань не почнуть карати за його відверто зухвалу поведінку.

Що маємо на виході? Люди, які не є експертами в певному виді бізнесу (Борис Баум, Кирило Тимошенко, етс) приклали руку до створення системи його регулювання. На виході отримані геть не ті результати, на які сподівалось суспільство.

Тепер край важливе питання: що саме суспільство зробить задля того, щоб будь-які інші некомпетентні фігуранти побоювались надалі проводити свої експерименти над економікою, бізнесом, людьми? 

#ГДЕНЬГИ

 Посилання на мою колонку в січні 2020 року https://dengi.ua/blog/1822450-ot-redaktora-otmyvanie-deneg-igrajuchi  

Посилання на інтерв’ю Баума, де він говорить про доволі своєрідний досвід в гральному бізнесі https://biz.liga.net/pervye-litsa/all/interview/karty-dengi-dva-lobbista-chto-jdet-igornyy-biznes-v-ukraine-intervyu-s-borisom-baumom  

А чем занимались почти пять лет после ухода?

- Полтора года занимался телеканалом RTVI (владелец – Микаэль Исраэлян). В 2017-2018 гг. был в Риге. С августа 2018 по июнь 2019 помогал создавать платформу для интернет-казино в Украине для крупной международной компании EGT.

- Чем вы занимались в EGT (Болгарский разработчик игрового софта Euro Games Technology)?

- Я пришел как антикризисный менеджер, когда они уволили все руководство. Вникал, как устроен глобальный игровой онлайн-бизнес, ездил по миру на разные гемблинговые выставки, разобрался в интернет-лицензировании.

- Этот опыт в игорном бизнесе имел в виду глава фракции Слуга Народа Давид Арахамия, когда комментировал ваше появление в ОП и участие в разработке закона об азартных играх?

- Наверное, да. Но был еще прошлый опыт в VS Energy. Я когда пришел в 2005 году, они как раз в отеле Премьер-Палас казино запускали. Это было место тусовки всех акционеров, и я видел-понимал, как это делается, как вообще казино работает. Но понимание того, как устроен весь рынок, как происходит легализация, сертификация участников рынка, я получил в 2017-2019 годах, когда создавал здесь игровую платформу для онлайн-казино и букмекерства.

Посилання на заяву Тимошенка про відсутність досвіду щодо грального бізнесу(відео, мітка стоіть на початок висловлювання - https://www.youtube.com/watch?v=HhWlDIPxEg8&t=530s )

Посилання на дослідження стану грального бізнесу в Україні станом на квітень 2023 року https://forbes.ua/innovations/z-azartom-v-glukhiy-kut-chomu-ne-mozhut-zakinchiti-reformu-gralnoi-galuzi-03042023-12806

Зокрема: «Легалізація гральної індустрії була однією з передвиборчих обіцянок Володимира Зеленського. У 2020-му «ігорку» в Україні знов легалізували після одинадцятирічної заборони, але податкове законодавство під неї не змінили. «Неформальна домовленість із владою була така: ми купуємо одні з найдорожчих в Європі ліцензій, а Рада приймає спеціальний податковий режим», – каже керівник однієї з найбільших беттінгових компаній.»