Тримірне моделювання великих кратерів моря Ясності - Геология, гидрология и геодезия курсовая работа

Главная

Геология, гидрология и геодезия
Тримірне моделювання великих кратерів моря Ясності

Особливості геологічної будови, віку і геоморфології поверхні окремих ділянок видимої півкулі Місяця та їх моделювання. Геолого-геоморфологічна характеристика регіону кратерів Тімохаріс та Ламберт. Розвиток місячної поверхні в різних геологічних ерах.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Тримірне моделювання великих кратерів моря Ясності
Для вивчення поверхні Місяця було здійснено 65 офіційних запусків, в т.ч. автоматичних міжпланетних станцій, які були оснащені посадочними модулями, самохідними апаратами та пілотованими експедиціями (таблиця 1). Серед них колишнім Радянським Союзом було здійснено 28 запусків, США - 34, Японією - 2, Європейським Союзом - 1.
Хронологія вивчення поверхні Місяця автоматичними станціями та пілотованими експедиціями
Для створення тримірної моделі рельєфу роботу потрібно починати у Flash, де створюється векторна ізолінійна модель рельєфу. Після того, як побудована ізолінійна основа потрібно здійснити гіпсометричне зафарбовування в кольоровій шкалі HSB. Це виконується в контекстному вікні Flash - Mixer. Зафарбовування ведеться з 1% (чорний колір - найнижчі висоти) до 100% (білий колір - найвищі висоти). По закінченні гіпсометричного зафарбовування векторний малюнок (формат FLA) експортується у растровий формат (BMP), після чого робота продовжується в програмі Corel Bryce.
BMP малюнок імпортується в оболонку Corel Bryce, де створюється тримірна модель по ній. Щоб створити модель потрібно в Corel Bryce в меню Create вибрати створення елементу рельєфу Terrain. Після того як елемент створено в налаштуваннях Terrain вибираємо меню Edit Object. У відкритому вікні вибираємо контекстне вікно Editing Tools > Elevation > Picture і відкриваємо наш BMP малюнок. BMP малюнок відкриється у сусідньому контекстному вікні Terrain Canvas, а у контекстному вікні 3D Preview з'явиться тримірна модель. Повернувшись до головного вікна в настройках Terrain вибираємо Edit Material. У відкритому вікні Materials Lab вибираємо Material Library > Planes&Terrains створюємо необхідний матеріал і підтверджуємо свою дію. Повернувшись до головного вікна натискаємо кнопку Render. По закінченні рендерення отримуємо векторну тримірну модель у форматі BR5, або растрову у будь-якому відповідному форматі. Файл BR5 можна експортувати до 3D Studio Max 7 де над ним можна проводити значно більше операцій ніж в Corel Bryce, в тому числі і анімацію. Анімацію можна проводити також і в самому Corel Bryce, але в 3D Studio Max 7 зйомку можна вести одночасно з кількох камер, більше можливостей для корегування зображення, функції для скріптових підпрограм, математичної обробки тощо.
Побудова моделей кривизни рельєфу базується на мірі звивистості ізолінійної моделі рельєфу. Розрахунок звивистості найкраще вести за підрахунком площ, що отримуються при відхиленнях від конкретної ізолінії при проведенні середньої лінії між крайніми її точками в окресленій площі. Одним з найкращих методів отримання значень сум є метод, запропонований Леонардом Ейлером. Його суть полягає в тому, щоб апроксимувати кінцеву суму інтегралом, і в багатьох випадках дозволяє отримати наближення з любою мірою точності (рис. 2.1.3.).
Рис.2.1.3. Порівняння суми з інтегралом по відношенню до конкретної ізолінії
На рис. 2.1.3. порівнюються і при n = 7. Вважаючи, що f(x) - функція що диференціюється, з допомогою метода Ейлера можна отримати зручну формулу для різниці між інтегралом і сумою.
Для зручності введемо наступне означення:
Почнемо виклад з наступної тотожності:
(Ми застосували формулу інтегрування по частинам.) Складаючи обидві частини цієї рівності для , знаходимо, що
Це і є шукана формула, що зв'язує суму з інтегралом.
Продовжуючи інтегрувати по частинах, можна отримати більш точні наближення. Але перед тим я це здійснити, розглянемо числа Бернуллі, які є коефіцієнтами наступного нескінченного ряду:
коефіцієнти цього ряду, які зустрічаються в багатьох задачах, були введені Якобом Бернуллі в роботі Ars Conjectandi, опублікованої після його смерті в 1713 році. Цікавий факт, що майже в той самий час дані числа були відкриті і японцем Такакузу Секі і вперше опубліковані в 1712 році, теж після його смерті.
Перемножуючи обидві частини рівності (4) на ez - 1 і прирівнюючи коефіцієнти при однакових степенях z , отримаємо формулу:
Тепер визначимо багаточлен Бернуллі:
цей багаточлен використовувався вище у відношенні (3). Якщо , то згідно (7); іншими словами, не має розривів при цілих значеннях х .
Тепер пояснимо, яке відношення до теми мають багаточлени Бернуллі і числа Бернуллі. Диференціюючи (8), знаходимо
і відповідно, при , можемо про інтегрувати по частинах:
За допомогою цього результату можна покращити формулу (3) і, скориставшись (6), отримати загальну формулу Ейлера
Залишок R mn буде малий при дуже малих значеннях , і фактично можна показати, що для кратного m
З іншого боку, зазвичай виявляється, що при збільшенні m функція зростає по модулю, тому існує "найкраще" значення m, при якому приймає найменше значення (якщо n фіксоване).
Відомо, що, коли m кратне, існує число и, таке, що
при умові, що для . В даному випадку залишок менше першого члена, що відкидається і має той самий знак, як і у нього.
А тепер приймемо формулу Ейлера до деяких важливих прикладів. Спочатку підставимо . Похідні будуть мати вигляд
означає, що існує константа . Тоді на основі (14) та (15) отримуємо загальну наближену формулу для гармонічних чисел:
Більше того, з (13) видно, що похибка менше першого члена що відкидається. В якості окремого випадку (добавляючи до обох частин 1/ n ) отримуємо:
Для великих k числа Бернуллі Bk стають дуже великими (приблизно ), якщо k кратне), тому ні при якому фіксованому значенні n ряд, отриманий з (16), при сходитися не буде.
Даний метод можна примінити і для виводу наближеної формули Стірлінга. На цей раз підставимо і з (10) отримаємо
Продовжуючи роздуми, як було показано вище, приходимо до висновку, що ліміт
існує. Тимчасово позначимо його через ("стала Стірлінга"). В результаті отримаємо наближену формулу Стірлінга
І тепер після потенціювання обох частин знаходимо:
і розклавши експоненту в ряд, отримаємо кінцевий результат:
Море Ясності - це одна з величезних улоговин з плоским дном, які розташовуються на видимий півкулі Місяця. Знаходиться вона в північно-східному сегменті півкулі, трохи вище екваторіальної зони. Назва цього моря (як і багатьох інших морів у східній частині видимої півкулі Місяця) пов'язана з гарною погодою і була введена астрономом Джованні Річчолі.
Вона розташована в басейні Ясності, який утворився в нектарській ері. Матеріал навколо моря відповідає відкладам імбрійского періоду, в той час як морський матеріал - доімбрійського періоду. Утворення базальтового складу охоплює більшість басейнів.
Море визначається контрастними кольорами лави. На зовнішньому краю розташовані темні кільцеві відкладення базальту, що простягаються на південному сході до сусіднього моря Спокою. На сході розташований кратер Посідоній. Центр моря перетинає світлий промінь, що бере початок від кратера Тихо. У східній частині моря також знаходиться тектонічне утворення, яке представляє сукупність декількох гряд (Никола, Лістера, Смирнова) і безіменної північної ділянки. Дане утворення має неофіційну назву Зміїний хребет і є цікавим об'єктом для любителів астрономії. Найбільшим кратером в морі Ясності є кратер Бесселя діаметром 16 км., розташований в південно- центральній частині моря.
Море Ясності відвідували екіпаж "Аполлона-17", а також станція "Луна-21", яка зробила висадку в південній частині кратера Лемонье, розташованого на східній околиці Моря, південніше Посідонія, і доставила на поверхню "Луноход-2". Цей самохідний апарат чотири місяці рухався по східному березі моря Ясності - знімав фотопанорами, а також проводив магнітометричні вимірювання і рентгенівський аналіз грунту перехідної зони між морськими і материковим районом. Діаметр моря 707 км.
У морі Ясності виявлений маскон - регіон літосфери, який викликає позитивні гравітаційні аномалії на Місяці.
Улоговини, подібні морю Ясності (море Дощів, море Достатку, море Нектару та ін.), представляють собою характерні структури поверхні Місяця. Походження цих форм рельєфу служить предметом дискусій. Найбільше число прихильників мають метеоритне і вулканогенне гіпотези. Згідно метеоритній гіпотезі, місячна поверхня, не захищена атмосферою, зобов'язана структурами своєї поверхні метеоритному "бомбардуванню", що не тільки кратери, але й величезні по площі опускання місячних "морів" утворилися внаслідок падіння метеоритів. За вулканогенною гіпотезою велика частина форм місячної поверхні є вулканічними спорудами.
Деякі дослідники вважають, що рельєф поверхні Місяця має тектонічне походження. Так, наприклад, астроном академік В.Г. Фесенков писав, що лише тектонічні структури можуть характеризуватись настільки великою довжиною і лінійністю форм. Геолог П.Н. Кропоткін пов'язує формування великих форм місячного рельєфу з горизонтальними переміщеннями місячної кори. Великі форми поверхні місячного рельєфу мають значну протяжність.
Контури морів Ясності і Дощів чіткі, вони відокремлені один від одного, тобто кожне "море" - самостійна структура. І в той же час по лінійно витягнутих ланцюжках кратерів, приурочених явно до ліній тектонічних порушень, і по грядках височин можна встановити для них спільні структурні елементи.
Наприклад, височини, які оточують південно-західну околицю моря Ясності, перетинають, не змінюючи напрямку, територію моря Дощів у ??вигляді виразного ланцюга гірських хребтів і лінійно розташованих ланцюжків кратерів. Гірський хребет, що обмежує зі сходу море Дощів, є в той же час західним бортом моря Ясності. Не дивлячись на чіткість контурів улоговин моря Ясності і Моря Дощів, гірські хребти, що являють собою їх борти, іноді тривають за межі структур, наприклад хребти, оточуючі море Дощів зі сходу та заходу.
Щоб виявити наявність рельєфоутворюючих розломів і визначити їх роль у формуванні місячного рельєфа, за допомогою морфометричного аналізу розглянемо будову поверхні моря Ясності.
Неоднорідність гіпсометричного рівня поверхні пояснюється тим, що на фотокартах тональне забарвлення площі "моря" неоднакова. Світліші ділянки - піднесені, більш темні - мають більш низький рівень. Територія в загальному ізометрична. Обрамлена вона надзвичайно розчленованими гірськими системами, поверхня яких густо покрита кратерами різного розміру, що створює враження хаотичного розміщення форм рельєфу.
Про рельєф дна улоговини моря Ясності можна судити по фотокарті з горизонталями, складеної в масштабі 1: 1 000 000 в США в 1963 р. Горизонталі проведені через 300 м. Виділено горизонти 2400, 2100 і 1800 м. Горизонталь 240.0 м окреслює саму улоговину і піднесені ділянки в її межах. Горизонталі 2100 і 1800 м дозволяють виділити три рівні поверхні: 2400-2100, 2100-1800 і нижче 1800 м. Найбільш знижені ділянки дна улоговини аж ніяк не розташовуються в її центральній частині, фіксуючи поступове пониження до центру моря. Центральна частина дна залягає в межах 1800-2100 м,. тобто гіпсометричний рівень її фактично такий же, як і крайових частинах улоговини. Знижені ділянки утворюють сегменти більш-менш правильних обрисів на південному - заході і роздроблені на окремі ділянки на північному - сході площі дна.
Крім цього, на території моря Ясності знаходяться кілька невисоких гірських гряд з відміткою більше 2100 м, які оконтурюють субмеридіональну структуру, що нагадує деформований овал. Паралельно крайовій зоні моря, розташовуються довгі вузькі хребти, відносне перевищення яких над загальним рівнем дна улоговини не більше 300 м. Одні хребти виражені досить чітко, інші, більш давні, мають значною мірою розмиті обриси і розташовуються ближче до центру котловин. Схематично цю крайову зону можна представити у вигляді ряду субпаралельних гірських хребтів, представлених ланцюгоподібно розташованими грядами неправильних обрисів, але в загальному формуючи гігантську кільцеву структуру, що оздоблює дно улоговини.
Якщо всі ці "кільця" вважати залишками крайових гірських споруд, подібних тим, які в теперішній час оточують море Ясності, то така будова крайової зони говорить про неодноразове оновлення цієї великої морфоструктури. Причому розміри пракотловини були меншими, судячи з того, що концентри, розташовані з внутрішнього боку структури, представлені найбільш розмитими грядами. У наступних етапах формування контури площі, які опускались, розширювалися і опускання, якому зобов'язані сучасні форми рельєфу, було найбільшим за площею. Рельєф дна улоговини зобов'язаний не тільки опусканням, але й іншим більш протяжним переміщенням.
За співвідношенням різновисотних ділянок в межах площі моря Ясності визначено положення рельєфоутворюючих розломів, переміщення по яких могли б створити сучасний рельєф поверхні. Рельєфоутворюючі переміщення, їх знак і амплітуда відновлювалися на основі тих самих передумов, що і для описаних ділянок земної поверхні - за різницею гіпсометричних рівнів сусідніх ділянок. За мінімальну різницю висот було прийнято єдиний можливий перетин в 300 м, через який і проведені горизонталі.
Найбільш пізніми рельєфоутворюючими розломами тут є:
- лінійний розлом, який проходить в північно-західному напрямку і перетинає площу морського дна по діагоналі;
- кільцевий розлом, що заходить в межі розглядуваної території його південною частиною.
Вікові співвідношення розломів між собою визначити важко, у зв'язку з тим що на даній площі вони не перетинаються.
Перший з цих розломів відновлений по деформації центральної овалоподібної структури, а також за різницею гіпсометричних рівнів контактуючих по ньому ділянок. Судячи з конфігурації цього розлому, можна припустити, що рухливим був східний бік, який, отже, і був піднятий.
Кільцевій розлом, підковоподібною лінією перетинаючи північно-західну частину площі, проведений з більшими підставами - всюди вздовж нього ділянки, що відносяться до внутрішнього контуру, припідняті, з чого можна зробити висновок, що по ньому відбулося сводове підняття.
Трохи більш ранній - інший кільцевий розлом, оперізуючи розглянуту структуру, в зв'язку з чим значення його як рельєфоутворюючого особливо велике. Перетинаючись із згаданими розломами, він також не зміщується, тобто їх вікові співвідношення неясні. На всьому протязі цей кільцевий розлом фіксується виразною різницею гіпсометрічних рівнів: усюди внутрішні ділянки опущені, що і характеризує його як опускання. Винятком є ділянка, де лінія опускання суміщена з підняттям по більш пізньому лінійному розлому і відбулася компенсація переміщень. Вся ця ділянка виявилася вище рівня 1800м. Лінія кільцевого розлому орієнтована тут по ланцюжку дрібних кратерів, які помітно тяжіють до ліній розломів.
Наступний за віком - кільцевий розлом, який, судячи по радіусу його кривизни, охоплює значно більшу площу, ніж головний для морфоструктури моря Ясності кільцевий рельєфоутворюючий розлом. У вигляді дуже виположеної дуги, відкритої на північ, він відокремлює південне гірське підняття від дна улоговини моря Ясності. По конфігурації цього великої, що виходить за межі розгляданої площі розлому чітко видно, що по ньому була опущена північна частина, тобто вся морфоструктура моря Ясності. Час його виникнення визначається на тій підставі, що він зміщується при перетині з розломом північно-західного простягання.
Крайня західна частина площі піднята по лінійному розлому. Дуже наближено визначено контур опускання по розлому, розташованому в північно-західній частині площі. Опускання цієї ділянки моря Ясності безсумнівне - його гіпсометричний рівень значно нижчий сусідніх, не дивлячись на те що він був піднятий на останніх стадіях рельєфоутворення. Але загальні контури опущеної ділянки неясні.
Одними з ранніх є розломи, в результаті яких була сформована овалоподібна структура, яка ускладнюює центр дна улоговини. Ця морфоструктура простежується у вигляді ланцюжка вузьких гряд. Там, де ці гряди перетинають площу, що знаходиться нижче рівня горизонту 2100 м, висота їх більше 2400 м. Там же, де вони розташовуються на ділянках нижче рівня 1800 м, їх гіпсометричний рівень більше 2100 м. Таким чином, перевищення всюди однакове - близько 300 м. Наявність такого примхливо вигнутого ланцюжка височин краще всього пояснити поєднанням двох рельєфоутворюючих переміщень: спочатку сводового підняття, потім - опускання. При цьому контури останнього були незначно зміщені до центру цієї морфоструктури, в результаті чого і сформувалася овалоподібна гірська гряда. Подібні співвідношення не рідкість і для земних структур.
До найбільш ранніх, судячи з характеру перетину з іншими розломами, відноситься розлом, перетнувший дно моря Ясності в північно-східному напрямку. По конфігурації розлому важко визначити, який з боків його був тектонічно активним - опущений північно-західний або випробував підняття південно-східний? Ясно тільки, що перевищення південно-східного боку розлому фіксується на всіх його відтинках достатньо виразно. Морфоструктура моря Ясності на багатьох ділянках зміщується молодими розломами.
Отже, рельєф поверхні дна моря Ясності зобов'язаний цілому ряду переміщень. Визначальним для даної морфоструктури служить кільцевий розлом. Приблизно сегментарне розміщення різновисотних ділянок дна, яке дуже кидається в очі, пов'язане з двома навхрест розташованими розломами, що перетинають майже по діагоналі поверхню котловин.
Реставрувати процес формування рельєфу гірських територій Місяця значно складніше в зв'язку з відсутністю тут ясно вираженого орієнтування окремих гірських хребтів, великою кількістю гряд найрізноманітнішого простягання, а також з-за локальних височин, пов'язаних з кратерними валами. Одне ясно - проводити лінії тектонічних порушень, намагаючись возз'єднати дрібні елементи рельєфу - окремі хребти, пасма або тріщини, помилково. Перш за все це вельми суб'єктивно, так як при достатку дрібних елементів рельєфу і різноманітності їх простягання практично можна майже через будь-яку точку гірської країни провести лінії в декількох напрямках. Крім того не можна абстрагуватися від кратерних валів і складаючих їх маленьких хребтів, явно не тектонічного походження (вулканічного або метеоритного). Ймовірно, і для таких площ правильніше орієнтуватися на розміщення великих елементів рельєфу, що виявляються за різницею гіпсометричних рівнів.
Як приклад подібної розшифровки проведено морфометричний аналіз однієї з гірських областей, що примикає зі сходу до моря Ясності. Тут головна роль у формуванні рельєфу належить переміщенням по кільцевих розломах.
Отже, причиною виникнення великих форм місячної поверхні, так само як і земного рельєфу, слугують брилові переміщення по рельєфоутворюючих розломах. Але, як місячний рельєф не схожий на земний? Частково це викликається тим, що на Місяці кожний новий етап рельєфоутворення наступав раніше повного згладжування морфоструктур попереднього етапу, завдяки чому поверхня характеризується надзвичайною порізаністю, особливо в межах гірських територій. Порізаність місячної поверхні значно збільшується і завдяки великій кількості кратерів. Але найголовніша відмінність в тому, що характерні форми місячного рельєфу створені кільцевими опусканнями в загальній ізометричній формі (місячні моря, а не кратери), а на Землі (виключаючи зони регіональних прогинів) головною тектонічною формою буде підняття, яке ускладнюється наступними переміщеннями більш дрібного порядку. Це настільки характерно, що говорячи про тектонічний процес формування рельєфу земної поверхні, зазвичай використовують термін "горотворення". Однією ж з найголовніших проблем формування рельєфу Місяця є "мореутворення".
Ізометричні форми, круті, нерівні схили, нерідко з кількома обривами, а також порівняно плоске дно місячних "морів" дозволяють з більшою мірою упевненості вважати їх структурами обрушення і просідання. А ось від чого вони утворюються, поки що не відомо.
Загальновідомо, який великий вплив робить на історію планетарного розвитку Землі гравітаційне поле Місяця, яке реалізується за допомогою припливів і приливного тертя, що викликає гальмування обертового руху Землі. Враховуючи зіставлення мас Землі і Місяця (80: 1), цей вплив Землі на Місяць повинен бути відповідно значно більшим. Припливи на Землі в основному впливають на океани і лише незначно позначаються на консолідованих масах суші. Чи не міг би гравітаційний вплив Землі на Місяць бути настільки значним, щоб подолати в якійсь мірі силу зчеплення в породах місячної кори (оскільки приливні сили обернено пропорційні кубу відстані, вони впливають на оболонки поверхні більш сильно). Це призвело б до спучування величезних ділянок місячної кори. При самій незначності цього ефекту, при його тривалості могли бути сформовані величезні сводові підняття, в центральних частинах яких спучування досягло б свого максимуму. Кожна споруда в залежності від взаємодії сил зчеплення і гравітаційного впливу має межу міцності. Сводове підняття могло збільшуватися до тих пір, поки не перейшло свою межу міцності в умовах місячного тяжіння. Після цього неминуче повинні були відбутися багаторазові й обширні по площі просідання (обвалення), більш або менш ізометрічних за формою. Обвалення таких величезних мас не могло не вплинути на щільність порід ділянки, яка обвалилась, речовина яких так само, як і порід місячної кори, повинно було значно ущільнитися. Це цілком ув'язується з розміщенням аномальних гравітаційних полів ("маскони"), скрізь на поверхні Місяця приурочених до "морів". Це лиш припущення, однак один доказ все ж є - місячні моря, настільки широко поширені на видимій стороні Місяця, рідкісні на зворотньому її боці. Ця обставина ясно говорить про одне: незалежно від походження цих специфічних місячних форм рельєфу причина їх виникнення пов'язана з впливом Землі на Місяць, інакше не було б розходження в рельєфі півкуль. Мабуть, це форма рельєфу планети-супутника.[5]
2 .3 Геолого-геоморфологічна характеристика регіону кратер ів Тімохаріс та Ламберт
Рис. 2.2.1. Територія видимої півкулі Місяця з кратерами Тімохаріc та Ламберт
Територія дослідження знаходиться на північному-заході видимої півкулі Місяця. Висоти Коливаються від 0 до 5000 метрів від найнижчої точки Місяця. Південну частину квадрату займає морська територія. Воно складається з матеріалу, який вкритий бороздами і депресіями Імберійської ери. Тобто ця частина досліджуваного квадрату є досить старою. Територія моря вкрита також численними кратерами Ератосфенської та Коперніканської ер, які є досить молодими. На крайньому південному заході є відклади Нектарсько-Імбрійської системи - утворення Фрау-Мауро, що належать до басейну моря Імбріум. Утворення є північними відрогами гірської системи Апеніни На крайньому південному сході є нерозчленований матеріал валів Ератосфенської системи. На північ від утворення Фрау-Мауро є невелика ділянка горбистого морського матеріалу Імбрійської системи, ймовірно вулканічні потоки. Також на території моря розташовані численні кратери різних геологічних систем.
Загальні відомості про геологію як науку про Землю та її зовнішні оболонки, зокрема земну кору. Породи, які беруть участь в будові кори. Характеристика найважливіших процесів, що відбуваються на поверхні та в надрах Землі, аналіз їх природи та значення. учебное пособие [789,9 K], добавлен 28.12.2010
Стан оцінки чинників формування рельєфу низовинної частини Північного Причорномор’я на морфолого-морфометричні особливості земної поверхні. Генезис та динаміка рельєфу, його формування, вияв і розвиток сучасних екзогенних геоморфологічних процесів. статья [23,9 K], добавлен 11.09.2017
Ізотопні методи датування абсолютного віку гірських порід та геологічних тіл за співвідношенням продуктів розпаду радіоактивних елементів. Поняття біостратиграфії, альпійських геотектонічних циклів та Гондвани - гіпотетичного материку у Південній півкулі. реферат [30,8 K], добавлен 14.01.2011
Географо-економічна характеристика району досліджень. Загальні риси геологічної будови родовища. Газоносність і стан запасів родовища. Методика подальших геологорозвідувальних робіт на Кегичівському родовищі та основні проектні технологічні показники. курсовая работа [57,1 K], добавлен 02.06.2014
Особливість тектонічної і геологічної будови Сумської області та наявність на її території різних типів морфоскульптур: флювіальні, водно-льодовикові і льодовикові, карстово-суфозійні, еолові, гравітаційні. Розробка родовищ корисних копалин та їх види. реферат [2,9 M], добавлен 21.11.2010
Вивчення тектоніки, розділу геології про будову, рухи, деформацію і розвиток земної кори (літосфери) і підкорових мас. Аналіз особливостей тектонічної будови, рельєфу сформованого тектонічними рухами та корисних копалин тектонічної структури України. курсовая работа [60,5 K], добавлен 18.05.2011
Геолого-геофизическая, литолого-стратиграфическая и сейсмогеологическая характеристика шельфа моря и перспективы его нефтегазоносности. Методика проведения морских грави- и магнито- сейсморазведочных полевых работ. Описание применяемой аппаратуры. дипломная работа [3,1 M], добавлен 03.02.2015
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Тримірне моделювання великих кратерів моря Ясності курсовая работа. Геология, гидрология и геодезия.
Дипломная работа: Доказательства в уголовном судопроизводстве. Скачать бесплатно и без регистрации
Собрание Сочинений Ленина
Контрольная работа по теме Бизнес-план открытия фермы по выращиванию кроликов и нутрий для дальнейшей продажи охлаждённого мяса и шкурок
Снижение вязкости растворов мелассы с помощью моноглицеридов дистиллированных
Состоится Ли Декабрьское Сочинение 2022 2022
Дипломная работа по теме Изучение родительских форм для создания сорго-суданковых гибридов
Шпаргалка: Шпаргалка по Экономике 4
Уголовная Ответственность Медицинских Работников Реферат
Реферат: Экологический кризис в России. Скачать бесплатно и без регистрации
Амандин Эссе Теннис
Контрольная Работа 6 Класс Проценты Дорофеев
Дипломная работа по теме Бухгалтерский учет себестоимости производства продукции (работ, услуг) на ЗАО 'Пролетарий'
Чехия Реферат По Истории
Реферат: Соціологія як наука. Військова соціологія в системі соціологічного знання
Прохождение Практики В Администрации Дневник
Реферат Этапы Подготовки К Стрельбе Из Пм
Реферат по теме Проблемы смерти и бессмертия
Реферат: Контрольная работа по охране труда. Действие шума на организм человека. Скачать бесплатно и без регистрации
Диссертации Защита Информации При Транспортировании
Сочинение Описание По Картине Баян
Структура генерального бюджета организации, порядок и особенности его разработки - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Старение и одиночество - Биология и естествознание курсовая работа
Множественный аллелизм - Биология и естествознание реферат