«Треба створити свій океан і в ньому плавати»

«Треба створити свій океан і в ньому плавати»

Олександр Прохоренко

IIR BS Recommends

Як з’явився Milk bar, чому треба плавати в своєму океані та що треба робити для успіху свого бізнесу? На ці питання дає відповідь харизматичний і талановитий Олександр Прохоренко, співзасновник Milk bar i Dogs&Tails.


📌Як Ви прийшли у ресторанний бізнес?

Напевно, як і в кожної дитини, є якась мрія: стати поліцейським, космонавтом чи президентом. У мене — відкрити свій маленький ресторанчик з атмосферою, як в італійських фільмах, де постійно зустрічають, проводжають, розсаджують гостей, усі спілкуються один з одним. І саме так у моїй свідомості залишився певний відбиток, що мені буде цікаво це робити. Чіткої мети відкрити ресторан або вирости й стати ресторатором ніколи не було. Ця мрія трансформувалася в реальність лише за збігом певних обставин.


📌У Києві доволі жорстке конкурентні середовище. Чи були якісь ризики при відкритті Milk bar та Dogs&Tails?

У книзі “Blue ocean strategy” ідеться про те, що треба створити свій океан і в ньому плавати. Коли ти робиш щось конкуруюче, завжди є труднощі та проблеми. Тому ми створили такий блакитний океан. Звичайно, кондитерські та кав’ярні були, а саме тоді і відбувалося зародження тієї кавової культури (2014 рік). Почали з’являтися такі місця, як «Чашка», “One love espresso”. Ми відкрили Milk bar і Dogs&Tails якраз на піку цього тренду. Щодо ризику, то будь-який бізнес — це завжди ризик. Навіть найменш ризикована лотерея до цього відноситься. Ти ризикуєш втратити інвестовані гроші. Немає універсальної формули безризикового бізнесу. Якби така існувала, то скрізь були б лише успішні бізнесмени. Хтось іде на ризик, хтось боїться.


📌Тобто Ви ризикнули?

Так, це був поклик мрії дитинства та доволі сприятливий збіг обставин. Ми бачили чітку картинку того, чого саме хотіли, що треба реалізовувати, через це проєкт став успішним. Це було величезне бажання зробити щось для людей, для міста, щось кардинально нове. Ми були впевнені в своїх діях, але все одно розуміли, що це ризик. Скільки закладів відкривається, скільки зачиняється. Якраз тоді, коли ми відкрилися, сьомого березня 2014 року, була економічна криза в Україні, девальвація валюти.

📌Чи плануєте Ви нові проєкти?

Місяць тому я вийшов із проєкту, ми з Анею розділились. Вона продовжила свою справу, я вирішив почати своє. Маю чудову ідею, шукаю локацію для реалізації, але деталі — поки таємниця.


📌Існує думка, що власник бізнесу повинен постійно здійснювати оперативний контроль за своєю справою, тримати руку на пульсі розвитку, чи погоджуєтеся Ви з цим?

Це залежить від того, як ти спочатку поставиш себе перед працівниками, моделі поведінки, яку обираєш. Наприклад, сімейна модель, коли ти постійно контактуєш із працівниками, коли ви разом починаєте і ростете. Існує протилежна модель — власник не з’являється у своїх закладах і ніхто з персоналу його ніколи не бачив. У цьому випадку управління передається досвідченому менеджеру, який усе робить. На мою думку, бізнес працює тоді, коли ти ним займаєшся, береш безпосередню участь у розвитку. Інший важливий момент: як ти сприймаєш і ставишся до своєї справи. Тому треба з самого початку зрозуміти, як це функціонує і постійно слідкувати.


📌А Ви часто бували в Milk bar і Dogs&Tails і комунікуєте з персоналом?

Щодня.


📌Часто, коли говориш комусь «давай зустрінемось?», у відповідь чуєш “давай у Milk bar”. Як досягти такого результату, коли місце асоціюється із місцем зустрічі, із затишною атмосферою?

Це зробила вся команда, архітектори Студії Біленко, які працювали над оформленням. Формат доволі оригінальний, зручна локація. Американці говорять, що у ресторанного бізнесу є три правила: location, location і ще раз location. У цьому й полягає успіх. У нас концепція така, що не можна бронювати столики, тобто всі відвідувачі в рівних умовах, хто б це не був. До всіх однакове ставлення. Душевність та атмосферність закладу в тому, що все робиться з любов’ю до цієї справи.


📌Які маркетингові прийоми Ви застосовуєте для комунікації з клієнтами?

Чотири роки тому якраз почалося зародження популярності Instagram i Facebook, через які в основному і відбувалася комунікація. Ми не давали ніякої платної реклами, ми не платимо гроші за будь-який вихід у пресі. Тоді набирали популярності лайки, локації, чекіни. Ми просто вели свої сторінки в соцмережах. Перший рік самі наповнювали контентом наші акаунти, постійно щось фотографували, писали. З часом зробили таку посаду, як SMM-менеджер, який займається цим на професійному рівні. Згодом з’явилися stories, які набирають більше переглядів, ніж звичайні пости у стрічці. Треба постійно йти в ногу з часом. Звичайно, існують такі методи комунікації, як журнали, радіо, банери, але ми тоді ще зрозуміли, що неефективно і застаріло. Наша цільова аудиторія дуже різна — люди, яких об’єднує любов до солодкого: від малечі до дорослих, які, наприклад, на вихідних збираються за сніданком і діляться своїми планами на вихідні або ж ділові партнери, які обговорюють важливі питання.


📌Концепції Milk bar і Dogs&Tails доволі різні. Чому саме така спеціалізація? Як народилися ці концепції?

Ідея Milk bar належить Ані Козаченко, вона завжди мріяла відкрити американську кондитерську. Після нашого знайомства із бренд-шефом Айзеком Корреа, цей задум трохи трансформувався. Нам запропонували, як краще зробити і назвати, на чому спеціалізуватися.


📌Ви згадували про неймінг Milk bar і Dogs&Tails, вони мають неординарні назви. Як з’явилися ці назви?

Були різні варіанти зі словами bakery, pastry та іншими. Айзек якось мені надіслав повідомлення з «Milk bar», я питаю «що це?», у відповідь: «назва». Ця назва доволі нетривіальна, співставлення milk, яке асоціюється із солодощами та bar — із барною стійкою. Щодо Dogs&Tails, Аня хотіла відкрити заклад із монопродуктом, саме так і з’явилася назва — поєднання hotdogs i cocktails.


📌Ви досягли своєї мети на даному етапі? Чи задоволені Ви досягнутим?

Думаю, що поки не повністю реалізував свою мрію. Партнерство в бізнесі це добре, але хочеться почати свою справу. Ти сам приймаєш рішення, розвиваєш бізнес у тому напрямку, який вважаєш правильним.