Транс-митець і транс-корпорація

Марина Абрамович декілька десятків років тому була доволі цікавим акціоністом, чиї роботи з іншим митцем Улаєм ми згадуємо й досі. Вони намагались наново осягнути стосунки між статями, поєднання чоловічого та жіночого та руйнівну силу кохання. Попри те, що загальноприйнято вважати їхні перфоманси, як «новітній погляд на вільні стосунки» чи якась інша дикість, ми в їх історії любові та актах бачимо влучне зображення кризи сучасних стосунків, коли увесь порядок між-статевих зносин був переписаний навиворіт. Вони мали одружитись і задля того був придуманий перфоманс «Закохані»: коханці мали зустрітись посередині Великої Китайської стіни. Вона мала піти з моря, а він з пустелі та об’єднатись навіки. Проте за роки очікування дозволу та узгодження з китайською владою, «закохані» не дочекались один одного та пройшли цей шлях по Великій стіні задля того, аби попрощатись навічно. В березні цього року Улай помер. А Марина схотіла перейти в «вічне життя», тільки у вигляді голограмами.

Останніми роками Марина Абрамович, як митець, перетворилась у доволі жалюгідне явище, що подають на вечерю багатіям та голлівудським «селебретіс». Власне, сама вечеря з Абрамович відбувається начебто «по-Кроулі» та носить назву «Spirit cooking». В 90х у мистикині дійсно була акція з такою назвою, в якій вона малювала кров'ю на стіні, але вже в нашому столітті «Spirit cooking» - вистава, в якій Абрамович посеред компанії поп-співачок, топ-моделей та політиків-демократів викладає бутафорні скелети та розчленовані частини людського тіла, або обмазує кров'ю тварин оголені тіла інших моделей, іноді малює піктограми. Подібні діяння настільки нудні та профанічні, що навіть не заслуговують на осуд, особливо враховуючи що пані Абрамович вже 70-річна жіночка, яка пишається своїми знайомствами з супер-моделями Беллою Хадід та Наомі Кемпбелл.

В 2016 році вона навіть потрапила в центр політичного складалу навколо персони Джона Подеста, який в той момент очолював виборчий штаб Хілларі Клінтон. Окрім інших листувань, які потрапили у відкриті джерела, також є листи від Марини Абрамович, яка запрошує його та його брата на «Spirit cooking».

Переживаючи цю «кризу жанру», Абрамович почала кидатись у питання вічності. Тільки передбачувано схибила та потрапила в простір дискусій щодо трансгуманізму та перепису онтології людської ідентичності. Її стрибок відбувся не просто в якийсь маргінальний «кіберфемінізм», або інші радикальні гуртки, а до корпорації Microsoft.

Її проект носить дуже зухвалу назву - «Життя» (The Life), і це перший мистецький проект «змішаної реальності». В презентаційному ролику на офіційному каналі Microsoft, Абрамович роздумує над тим, що майбутнє мистецтво має бути позбавлене матеріальних предметів та залишитись однією енергією між митцем та спостерігачем.

І давайте відразу про заявлену "відсутність матеріального"! «Життя» - це голограма Марини Абрамович, яка рухається на спеціальній платформі і видно її тільки в спеціальних VR-окулярах Microsoft HoloLens2. При цьому простір галереї та інші відвідувачі всередині зображення окулярів від Майкрософт залишаються, а з’являється тільки голограма на платформі.

Планувалось, що проект буде виставлений на аукціон від Abramovic LCC та передбачали ціну між 400 тисяч та 800 тисяч фунтів. Доволі цікаво слухати про над-матерії або анти-матерію, а зараз і зовсім про її еволюційну відсутність від людини, яка перетворила своє ім'я в торговий бренд ;)

Такий рекламний перформанс під егідою транснаціональної корпорації НЕ оцінили не тільки ми, але і користувачі інтернету. Відео-презентація була опублікована на офіційному youtube каналі Microsoft на Страстну П’ятницю за григоріанським календарем. За три дні вона зібрала під 25 000 дизлайків та сотні обурених коментарів, в яких звинувачували пані Абрамович в сатанизмі, а Майкрософт в соціальних експериментах над людством. Звичайно, що відео було видалено, адже для для світових корпорацій «трансгуманізм» починається у співвідношенні лайків/дизлайків.

Як би це не було смішно, але доволі цікаво спостерігати за спробами актуалізувати дискурс про оцифрування людини. Коли ми вже оцифрували всю історію, все письмо, всі свої фізичні переміщення та акумулювали частину своєї фізичної енергії в інтернет (навіть цей текст - є конвертацією певних зусиль в цифри), то невільно напрошуються онтологічні питання щодо людської ідентичності в епоху сплетіння життя з технологіями. Особливо зараз, коли більшість Західного світу знаходиться на вимушеному карантині та прикуті до екранів своїх гаджетів, в яких тепер і працюють, і навчаються, і відпочивають, і зустрічаються з друзями.

Залишаємо вам простір для роздумів, а Марині хотіли б передати з любов'ю наступне:

Марина, ти все одно помреш і окуляри віртуальної реальності від Майкрософт рано чи пізно стануть попілом.

p.s: на наше переконання, найвлучніший акціонізм Абрамович - це її фотографія з Ротшильдом поруч з картиною «Сатана скликає свої легіони» Томаса Лоуренса, яка присвячена «Втраченому раю» Мілтона. трішки вульгарний у своїй прямоті акт, але нам подобається щирість.

Автор: Сорока

Пташки принесли на: https://t.me/radical_feminine