Топоніміка у чеській літературній мові - Иностранные языки и языкознание дипломная работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Топоніміка у чеській літературній мові

Топоніміка як розділ науки про власні назви. Історія вивчення чеської топоніміки. Граматична характеристика топонімів і процес апелятивізації онімів. Етнокультурні параметри власних та деонімізованих назв як мовних експресивно забарвлених одиниць.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


" Топоніміка у чеській літературній мові "
Вибір теми. Топоніми є частиною активного словника кожної мови. Завданням дипломного дослідження є : з'ясувати, описати генетичну, мотиваційну та граматичну структури та можливості топонімічних назв щодо апелятивізації.
Актуальність теми. Дослідження останніх десятиріч, присвячені топонімічним назвам, затвердили топоніміку як самостійну лінгвістичну дисципліну. Різноманітні аспекти топонімічної системи стали предметом аналізу праць багатьох вчених та мовознавців. Але актуальним залишається те, що процес апелятивізації відбувається під впливом як нелінгвістичних, так і лінгвістичних факторів. У роботі ми цікавитимося аспектом цього явища.
Стан розробки проблеми . Дана проблема розробляється вченими мовознавцями із різних слов'янських країн. Основними працями з чеської топоніміки вважають: «Mнstnн jmйna v Иechбch» od A. Profouse (4. dнl A. Profouse a. J. Svoboda, 5. dнl J. Svoboda a V. Љmilauer) (1947-1957 р.). Це перша обширна та систематична книга, яка пропонує науково-точний виклад усіх топонімічних назв в Чехії. Подібні дослідження проблеми представлені у роботі L. Hosбkа a R. Љramekа . Результати своїх досліджень вони виклали у книзі: «Mнstnн jmйna na Morave a ve Slezku» (1970 р.). Серед чеських дослідників слід також назвати V. Љmilauera та його працю «Osнdlenн иech ve svetle мнstnнch jmйn» (1983 р.). У цій книзі представлено цілу систему найстаріших назв місцевостей.
Новизна роботи. У роботі буде застосований комплексний підхід до вирішення проблеми вивчення топонімічної лексики у лінгвокраїнознавчому аспекті, оскільки більшість дослідників і вчених, які займалися вирішенням цієї проблеми, звертали увагу на вивчення лише окремих її складових частин, наприклад, окремо досліджували різні назви міст Чехії.
Мета роботи вирішується через конкретні завдання:
дати генетичну характеристику топонімічних назв;
охарактеризувати граматичну структуру топонімів;
дослідити мотиваційну структуру чеських топонімічних назв, систематизувати їх основні типи;
визначити словотвірні типи назв у чеській мові;
описати процес апелятивізації та систематизувати його результати у чеській мові.
Метод и дослідження. У даній дипломній роботі будуть використані такі методи дослідження:
1 . Топоні міка як розділ науки про власні назви
Мовою, архівом, літописом землі називають топоніміку - наукову галузь, що вивчає власні географічні назви, або топонімію. Як топоніміка, так і об'єкт її дослідження - топонімія походить від грецьких слів « топос » - місцевість і « онома » , « оніма » - назва, найменування, ім'я [12,4]. Вивчення назв географічних об'єктів є дуже давнім.
Топоніми утворюються або від загальних назв - апелятивів, або від власних назв - антропонімів (власні назви, які пов'язані з соціальним, історичним та етнографічним фоном).
Загальні назви - це назви, які не називають конкретну особу, тварину чи річ, а які позначають цілу групу однорідних явищ, наприклад дерево, липа, учень, кінь, боротьба ( strom, lн pa, ћб k, kщ т , soute ћ ) і т.д.
Власні назви - це назви, які вказують на конкретну особу, конкретну тварину або конкретну річ, зокрема місто, гору, річку, державу і т.д. (географічні назви), представника народу чи держави ( jmйna nбrodnн, kmenovб , obyvatelsk б ), підприємства ( podniku ), витвору мистецтва ( ume leckэ vэ tvor ), книгу ( knihy ) і т.д.
Справжніми іменами є: J i шн , Lenka, V anи ura, (назви осіб); Љemн k, Rek (назви тварин); Praha, Vltava, И echy , Europa (географічні назви); Praћ an (назви жителів); Kniha (національне підприємство); Dalib or (опера Bedшicha Smetany); Babiи ka (назва книги Boћeny Nemcovй); Prб ce (новини).
Загалом власні назви відносяться до індивідуальних осіб чи предметів, але всі назви індивідуальних чи унікальних явищ не є «власними назвами». Завдяки своїй індивідуалізуючій функції власні назви можуть також називати колективи ( Slovanstvo ), можуть утворювати і множину ( И apkov й ), і, входити до складу словосполучень ( V нt e zslav Nezval, Karlovy Vary ).
Межа між власними та загальними назвами не є завжди чіткою, напр., jmй na pшнsluљnнkщ stбtщ , nбrodщ, kmenщ a oby vatel me st вважаємо власними назвами, однак в інших мовах їх відносять до загальних (напр., в укр. мові).
Щодо форми, то між власними та загальними назвами не існує глибокого розриву. У чеській мові існують такі назви осіб: H ruљka, Polнvka, Sedlбиek, Bнlб , власні назви: Kuchaш, Loket, Most, Pн sek і т.д. Однак перехід назв з області загальних до власних пов'язаний не лише з історичним чинником, але, головним чином, із сучасною мовою, тобто це група власних назв, яка пов'язана з декількома загальними назвами. Наприклад, словосполучення novй m e sto означає кожне нове поселення; для деяких поселень це словосполучення стало власною назвою - і тому на письмі позначається великими літерами, Nov й M e sto.
Дослідженням власних назв займається наука ономастика.
Ономастика - це наука про власні назви, про їх конкретний зміст та походження. У чеському суспільстві ономастику вважають одним із розділів мовознавства, під яким розуміють науку про виникнення і функціонування топонімічних назв.
Відповідно до класів і підкласів власних назв виділяються: наука про біоніми - біономастика, про власні назви осіб/антропоніми - антропономастика, про власні назви рослин/фітоніми - фітономастика, про топоніми-топономастика, про власні назви місцевостей/ойконіми - ойкономастика і т.д. [31, 293]
Топоніми різняться за видами об'єктів, які вони називають. Для назв населених пунктів ( me st, vesnic, samot atd .) прийнято, крім загального терміну «топонім», вживати ще й термін «ойконім»; для назв водних об'єктів ( ш ek, pramenщ, vodopadщ, pшнtok щ, horskэch potokщ, oceбnu a moшн atd .) - «гідронім»; для об'єктів рельєфу, тобто орографічних ( hor, hшbetщ, dolin, ъdo lн , hrbщ atd .) - «оронім». [28, 10]
Окрему групу становлять антропонімічні назви, що походять від імен, прізвиськ; етнонімічні - від найменувань народів, родів, племен. Збереглися також топоніми культового походження, пов'язані з релігійними святами, храмами, церквами, мечетями тощо.
Слов'янська топонімія виникла в I тис. н.е. і була поширена на значній території Центральної і Східної Європи. Слова « voda » , « les » , « hora » , « kб men » були першими топонімами, оскільки власні назви з'явилися пізніше від загальних.
Отже, подібно до того, як геолог вивчає послідовність нашарувань і відносний вік геологічних порід, тобто вивчає геологічну стратиграфію, топоніміст, вивчаючи склад географічних назв, відкриває під новими нашаруваннями давніші, а іноді дуже давні назви, тобто досліджує топонімічну стратиграфію. [14, 37]
1.1 Генетична характеристика топонімів
Топонімічні назви відносяться до найстаріших пам'яток чеської мови. Топоніми можуть фіксувати назви, які не задокументовані в історичних джерелах. Деякі назви збережені в старих документах, які виникли поза межами Чехії в період, коли на цих територіях ще не існувала писемна культура. Топонімічні назви Чехії і Моравії були зафіксовані і в документах, і в хроніках, і в легендах власне чеського походження (так, в Kosmov e kronice це назви Belin:
n замок над річкою Belou в північній Чехії, Boleslav, Brinen.
n Brno, Crinin silva - tj. Иrnн n les u Berouna, Dobenim.
n Vб c lavice u Nб choda, ves H o stivar u Prahy, Hrudim Kla dzco - Klads ko, Lescen - tj. Lљt e ni u Иerи an, H nevin - tj. Hne vin most, dneљ n н Most, Petrin - tj. p raћskэ Petшн n, Postolo p rith, hora Шн p, Tritri - tj. Tatry, Tu gast - tj. h rad Tugost, pozde jљн Domaћ lice, Tinec - tj. Tэ n ec nad Labem, Uzkced - tj. Uzka , asi шни ka Chomutovk a, Stbecna, Ztibecna - tj. Zbeи no na Berounce atd.). [28, 16]
Проте, топоніми використовувались не лише з метою називання чи ідентифікування географічних об'єктів; на формування топонімів впливали подекуди й фактори соціальні та культурні, психологічні та ціннісні. Свідченням цього можна вважати, наприклад, назви, які позначали певну важливу подію чи особу або назви, запозичені з інших мов. Такі запозичення представляють собою досить цікаву сферу для дослідження та аналізу. Слов'янське населення, яке осіло на чеських землях, доволі часто вдавалося до запозичень старих, зовсім «неслов'янських» за походженням назв природних об'єктів: гір, річок тощо. Так, вважається, що праслов'янське походження мають такі чеські географічні назви як: Шн p, Beskydy, Morava, Labe, Vltava, Jizera тощо; можливо також і назва Krkonoљe. Проте, таке явище не є характерним для назв людських поселень. Іншомовні елементи почали проникати лише в VIII ст. - за часів німецької колонізації. Саме в цей час на території Чехії та Моравії з'явилися топоніми: Neuenburg, Schцnberg. Такого роду назви можна вважати відображенням впливу німецького компоненту на процес розвитку та виникнення чеських міст, на формування соціальної, політичної та економічної сфери. [28, 17] Однак названі факти, стосуються
далеко не кожного топоніму іншомовного походження. Наприклад, назва села на Сазаві (Иeskэ) Љternberk виникла з позначення міста, названого на честь його власників - представників чеської династії, проте онімеченої, так само як і багато чеських шляхетських родів епохи феодалізму. [28, 19]
Вартим уваги є також той факт, що чеське населення намагалося адаптувати іншомовні топоніми до чеської мови, створюючи тим самим такі чеські назви як Љumperk, Roћmberk, Љternberk. В XIX-XX ст. щодо деяких назв чеських поселень та міст велася справжня політична боротьба, останньою (заключною) фазою якої була тотальна асиміляція цих назв до правил чеської мови після 1945 р. (що, в свою чергу, вплинуло на політичну ситуацію та, подекуди, зайшло занадто далеко, адже змін зазнали і деякі власне чеські назви, вже давно адаптовані до чеської мови: Falknov, Suniperk ). Відображення тогочасної ідеології можна було помітити і упродовж останніх чотирьох десятиліть, які позначилися відмовою від релігійних коренів місцевих назв. На території Чехії це явище було не менш характерним: ( Svatэ) Kopeиek u Olomouce. Правильним було те, що таке явище не відбулося там, де старі топоніми утворювали єдність (для порівняння Hora Svatйho Љebestiбna, Hora Svatй Kateшiny ). Вже з цих прикладів видно, наскільки складніші позамовні процеси характерні для топонімів і наскільки міцно пов'язані географічні назви з історією країни, відображенням якої вони являються.
З метою назви людських поселень, житла та їх частин кожна мова створила окрему сукупність слів, яка містить притаманні саме цій мові характеристики. Спробуймо стисло охарактеризувати таку сукупність слів у межах чеської мови. З цією метою варто спиратися на праці А. Профоуса, В. Шмілауера, Л. Госака та Р. Шрамека, але особливу увагу варто звернути на книгу І. Лютерера, М. Майтана та Р. Шрамека під назвою «Географічні назви Чехії» (1982 р.).
По-перше, топонімічні назви можна розподілити на дві групи: назви чеського походження (власне чеські) та назви запозичені (іншомовного походження).
1. Передумовою (підгрунтям) для назви поселення стали імена людей, які проживали на даній місцевості або мали до неї певне відношення. Це могло бути:
а) ім'я - зазвичай мова йшла про ім'я, утворене від імені засновника (зачинателя) роду, наприклад Litome ш ice - із суфіксом - ісе , про ім'я засновника, власника і т.д., наприклад Litomyљ l , Boleslav, Libe т (із давнім суфіксом - j b, який пізніше зник), Beneљ ov (із суфіксом - ov ) , Jiин n (з суфіксом - іn ), Nelahozeves (який складений із назви Nelachod ) і т.д. [32, 210]
б) загальна назва - це могла бути назва, яка мала відношення до населеного пункту ( K ralovice, Popovice ); однак це могла бути і назва самих мешканців ( Rataje було селом орачів, подібно Vinaш e, які були названі згідно і назвами родів занять), назви людей згідно із місцем, звідки вони переселилися - наприклад, L ipany як населений пункт « lipan щ » , тобто люди, які живуть біля липового гаю, наприклад Hrdloшez y або Vљ etaty (тобто всі «злодії»), Solopysky і т.д., наприклад, сьогоднішні жителі Vonoklas не переймаються тим, що їхні предки були « uneklasi » (тобто люди, які збирають і крадуть зерно). [32,185]
2. Основою для назви місцевості стала загальна назва, що означала якийсь об'єкт (природну дійсність, будівлю) або спосіб будівництва житла:
а) назви природних утворень і явищ, наприклад, водних потоків ( Teplice - назва походить від прикметника teplэ ) , пагорбів ( Chlumec - назва походить від іменника chlum ) , видів землі ( Blatn б - blбto ), рослин і тварин ( Jablonec - jabloт , Lipova - lн pa, M edvedice - medved ) і т.д.
б) назви будівель ( Hradec, Tэ n, Hamry ), земель ( Ћd'б r ), правових співвідношень і устаткувань ( Lhota, Mэ to ).
1. Назви іншомовного походження - загалом, йдеться про складені назви, які закінчуються на - dorf (vesnice),  - ztein ( kб men ), - b erg (hora ) , - burg (hrad ), - stadt (me sto), - bach (potok), - w ald (les), - tal ( ъdolн ) . Хоча ці назви іншомовного (німецького походження), з точки зору сучасної мови вони повністю адаптуються на чеські (наприклад, Frenљtбt, Ћ amberk, Bruntб l і т.д.).
2. Решта назв - йдеться про окремі одиниці, які не створюють систему. За праслов'янські вважаємо, [29, 19] наприклад: Doksy, Pш imda , з італійської мови маємо запозичення Beroun, Ben б tky , з біблії Tб bor . [32]
Ця система однослівних назв, однак, не змогла повністю виконати своє завдання, бо почали виникати одноіменні назви. До іменників почали приєднувати означення-конкретизатори: Ml adэ - Starэ , Nov э - Starэ , Horn н - Dolnн , Иeskэ - Morav skэ , Иeskэ - N e meck э і т.д.; прикметники ( Uhlншskэ , Krб lov sk э ); присвійні прикметники ( Hrochщ v, Tэ nec , Defurovy, Laћany, Krбlщv Dvщ r ), означення-конкретизатори, які не збігаються ( Hradec Krбlovй, Dvщr Krб lov й ). У разі, якщо усього було недостатньо, деякі населені пункти, отримували назву згідно із місцем поселення ( Bystш ice pod Pernљ tejnem, Planб u Mariбnskэ ch Lбznн , Teplб nad Beи vou ). Ці слова могли комбінуватися різними способами, так напр., Novй M e sto nad Metuj н , Podhoш any u Ronova nad Doubravkou, Hne vkovice nad levй m bш ehu Ultavy, vedle Hne vkovic u Ledиe nad Sб zavou . [28, 23]
Отже, коли наші пращури поселялися на ту чи іншу територію, вони кожному своєму поселенню давали назву. Більшість топонімічних назв походить з давніх часів. Такі топонімічні назви, як Biskupice, Ne mи any , Bubny , використовують для назв населених пунктів: Biskupici - to jest lid й biskupovi, Ne mи an й і т.д. Що ж до походження назв Lhota, Lhotka - це були населені пункти, жителі яких були звільнені від конкретних обов'язків і платежів. Такі назви, як Jiин n, Slavkov (загалом назви, які мають закінчення - ov) за походженням - це форми присвійних іменників: Jitин n (hrad ), Slavkuv … Суто мовознавчий аналіз є першим кроком для пояснення топонімічних назв. Труднощі з'ясування походження топонімів ми покажемо на прикладі міста Brno.
Слід зауважити, що поряд із науковими спробами пояснення існує велика кількість здогадок, нерідко фантастичних. Один монах із Велеграда прочитав науково-діловий документ про Велеград XVII ст., і вирішив, що назва бога Перуна походить від лат. слова percutere «вдарити, биття, бити», і саме від цього утворилася назва населеного пункта Perno , який з часом змінився у Brno. [14, 86]
Інші вчені пов'язують назву Brno або з кельтською назвою Eburodunon ( латинська Eburodunum ), або з кельтським словом brig - гора, або з назвою угорського роду Berйnyщ .
Деякі дослідники вважають, що назва міста Brn o пов'язана із словом brdo - горбисте утворення (до сьогодні існує в Чехії назва вулиці Zб brdovice ), або з польським словосполученням із значенням « brodim » ( Brn o тоді означало б « bro d »).
Моравський історик Вацлав Ройт порівнював назву міста Brno із старослов'янською brьnьje « blб to ». Тобто, Brno - mнsto na blбt e , na hlн n e (а місто Praha навпаки - це місто « vypraћenй snad sluncem, ne ohne m »).
Більшість науковців вважають, що місто Brno було розміщене на вологому грунті: Ћabovшesky, Komб rov, ulice Hlinky (назва місця Шeи kovice не має нічого спільного з річкою). Назва міста Brno власне чеська за походженням, про це свідчать багато подібних назв селищ: Brno u Jilemnice, Ъ sobrno, Brт any, Brnenec, Brnни ko, Brnнk, Brnн kov, Brniљt e , Brт ov . Отже, назва міста Brno - це старослов'янська назва.
1. 2 Історія вивчення чеської топоніміки
Вивченню власних назв приділяється велика увага. Про це свідчить і топонімістична література. Основними працями, що стосуються чеської топоніміки, є « Mнstnн jmйna v Иechб ch » A . Pr ofouse ( 4. dн l A . Pr ofous a J . Sv oboda, 5. dн l J . Sv oboda a V . Љm ilauer ). Це перший широкий систематичний опис назв місцевостей, в якому міститься науково-точний аналіз усіх місцевих назв в Чехії.
Відомою є книга V. Љ milauera « Osidlеn н и ech ve sve tle mн s tnнch jmй n » . У цій книзі за допомогою сучасних методів, які базуються на співпраці мовознавства, історії та географії, подається виклад цілої системи найстаріших назв місцевостей у її суспільних та географічних умовах.
Увагу шанувальників чеської мови привертає публікація « Иeљ tina vљ edn н a nevљednн » . Частина книги присвячена топонімічним власним назвам, класифікацією яких займався V. Љ milauer.
Основною працею, в якій досліджується чеська топоніміка, є праця F rantiљka Иernйho a Pavla Vбљi « Moravskб jmйna mнstnн » . У 1970 році вийшов перший розділ книги « M нstnн jmйna na Morav e a ve Slezku, jejich vzn н k, pщvodnн vэznam a zm eny » Ladislava Hosб ka a Rudolfa Љrб meka. У цій праці розглядаються теорії походження назв таких міст [14, 90]:
Місто Urи ice - знаходиться за 5 км. від міста Proste jova. Наприклад, Horи ece ( do Hotиec, k Horи ecim, v H orиecн ch, za Horиecama, horиeckй ). У різних джерелах із різним датуванням одна і таж сама назва має такі варіанти:
1288  р . plebanus ecclesie de Ursicz
1672  р . paro chia Urczicensis … ex oppido Vrczicz
1846  р . Urtschitz, Urи ice, kdysi Uhшiи ice
Panstvн Plumlov - назва костелу у 1288 році, а із 1525 року - назва містечка. Назва походить від власної назви Uhш ek ( від Uher « угорець » ). Urek , це скорочена форма імені Urban ( пор. Michal - Michek, Otakar - Otek, Hodislav - Hodek ), або, це скорочена форма складної назви особи Uraz / uradь + jь; - r adь , сьогоднішнє rб d, або від назв із закінченням - r ad. Останній приклад є більш правдоподібним. Наведемо ще один приклад:
Os topovice - селище за 6 км. від міста Brno . Перша згадка з'явилася у 1237 році: de Ozlupowiz . Наступна - у 1351 році: Ustupovice, Hustopovice, Vostopovice, Ostopovice.
Суфікс - o vice додається до назви особи Oslup ( a ) , це пов'язано із старочеським словом о ( b ) slъ piti . Ця назва означає « ves lid н Ostupovэch » . У різних значеннях відбуваються зміни голосних відповідно із ганацьким діалектом, які призводять до виникнення приголосних h і v. Назва міста Olomouc має у територіальних діалектах такі варіанти:
Чеські (середньочеські) діалекти : Volomouc, Holomouc.
Ганацькі діалекти : Volomouc, Holomouc, Olomouc.
Східноморавські діалекти : Holomouc, Olomouc.
Місцевий вузький діалект : Houomuc, Ouomuc.
Ла ські діалекти : Holomouc, Olomouc, Houomuc.
Ізоглоса граматичного чол. роду ( ten Olomouc ), і жін. роду ( ta Olomouc ) відбувається на Моравії таким чином: східними межами поширення назви « ta Olomouc » є такі поселення: Љ t e rnberk, Hnojice, Hynkov, Horka, Te љ etice, Slatinice, Drahanovice, Ludйш ov (тут може бути ten і ta Olomouc ), Иechy pod Koљншem, Malй Hradisko, Housko, Vilйmov ice, Skaliи ka, Sentice, Koљн kov , Oslavany, Budkovice, Brб nice, Dolnн Kounice. На сході цієї території вживається також назва « ten Olomouc ». Це переважно території, на яких вживаються назви чоловічого та жіночого родів:
· жіночий рід - Tшeнiиsko, Jemnicko, Teleи sko, східне Blanensko. Також назви з чол. родом існують на Bystш icku nad Pernљ tejnem, Kunљtб tsku, Boskovicku, Jevни sku, Litovelsku ;
· чоловічий рід - західне Tisnovsko , південне і східне Velkomeziшни sko, північне Zбbшeћ sko і Љ umpersko.
Наведемо ще декілька цікавих прикладів із топонімістичної літератури.
Місто Hloube tн n в народі, і в історичних джерелах називається Hloupe tн n (походило від народної назви Hlъ pata ), оскільки давало привід до негативних асоціацій на Hloube tн n . Із народної назви Dav утворено назву місцевості Davl ice, від « пб bla » змінено на Пб blice ; із народної назви Jezdo т утворилася назва місцевості Jezdonice , від « hve zda », а у 1654 році ця назва була змінена на Hve zdonice . До сьогодні невідоме походження таких назв місцевостей, як: Pchery, Pшelнc, Ш isuty, Skщ ry та ін.
V . Љm ilauer висунув такі вимоги щодо з'ясування походження топонімічних назв:
· топонімічні назви повинні збігатися із часом виникнення поселення (напр. Morava je zaloћena od 2. stoletн, nemщћe to tedy bэt jmй no slovansk й );
· топонімічні назви повинні збігатися із фонетикою (напр., Шни any nelze odvodit od шeka, protoћe ve starэ ch dokladech nen н ie, nэbrћ н );
· топонімічні назви повинні збігатися із топографією (напр., ш eka Teplб , Slanб musн skuteиn e mнt takovй vlastnosti );
· топонімічні назви повинні збігатися із психологічними характеристиками (напр., поселення не може мати назву Suchэ Stromek).
Отже, вчені, які займаються дослідженням топонімів, повинні пам'ятати крилатий вислів Якоба Грімма: « Хоча я хочу розповісти все, що можу, я не можу розповісти все, що хочу ». [23, 18]
2 . Граматична характеристика топонімів
У мовах відмінювані слова складаються із двох частин: з основи, яка не змінюється та із закінчення, яке є змінним елементом, що характеризує слово з формальної точки зору. Тому у чеській мові назви місцевостей відносимо до іменників, які повинні також відмінюватися.
Назви місцевостей відмінюються за зразком, відповідно до закінченнь, які має називний відмінок або з форми другого відмінку, наприклад: Buљtмhrad - hrad, Haj - stroj, Praha - ћena, Bechynм - rщ ћe, Choceт - pнseт, Meziшнин - stavenн, Chocerady - hrady, Luћбnky - ћeny, Blata - mмsta, starэ - mladэ, Blatnб - mladб, Jablonnй - mladй і т.д. [30, 150]
Відмінювання назв чоловічого роду, які закінчуються на твердий і подвійний приголосний, мають ускладнення у родовому та місцевому відмінках однини.
Назва цієї групи мають у родовому відмінку закінчення - a ( Beneљov - Beneљova ) або - u ( Pнsek - Pнsku ); в деяких назвах може існувати два закінчення - u /-а ( Roћmital - Roћmitбlu / Roћmitбla ).
Закінчення - а у родовому відмінку однини мало першопочатково більшість іменників, які відносяться до чоловічого роду і закінчуються на приголосну. Пізніше, коли іменники чоловічого роду почали розрізняти згідно із тривалістю вживання, усталилося закінчення - а, яке було призначене для назв живих істот. Деякі загальні назви неживих істот (напр., les, sklep, dvщr і т.д.), а також деякі топонімічні назви зберегли закінчення - а і до сьогодні. Топонімічні назви, які закінчуються на - o v , мають, зазвичай, закінчення - а (напр., Beneљov, Bydћov, Hronov, Chomutov, Prostмjov, Sokolov, Trutnov, Turnov ), і також назви із закінчення нn/ эn ( Dминn, Hodonнn, Jiинn, Kolнn, Radotнn Hostэn і т.д. ).
Закінчення - u мають у родовому відмінку насамперед, ті топоніми, які мають у родовому відмінку закінчення - а (напр., Pнsek, Brod, Most, Bor, Travnнk, Hrб dek, Hrob, Sloup, Oшech, Chrбst, Chlum , Cheb, Frэdek, Tanvald, Varnsdorf, Ћпar Hdriљpach, Kynћvart, Petшvald, Kaшez, Krompach і т.д. ).
Подеколи зустрічаємо обдва форми закінчень; закінчення - а вживається мешканцями самого міста і його околиць, закінчення - u вживають ті люди, які не знають місцевих звичаїв. Закінчення - а мають назви, які мали це закінчення, коли ще були загальними назвами (напр., Dvora, Javora, Klбљtera, Lesa, Potoka і т.д. ) та назви, які мають закінчення -  berk, - burk ( напр. ( do) Roћ mberka, Nymburka ).
З практичних міркувань, необхідно більш «прихильно» ставитись до форми із закінченням - u у родовому відмінку, тому що це закінчення все більш проникає до літературної мови (напр., у назвах, які закінчуються на - љ tejn ).
Також у місцевому відмінку виникає складність для даної топонімічної назви, використати закінчення - u або - e (м) .
Спочатку закінченням місцевого відмінка було закінчення - e (м) . Однак протягом деякого періоду поряд із початковим закінченням - e (м) почало з'являтися і закінчення - u у 6 відмінку. Нова форма - u вживалася проти форми з - e (м) тому, що перед - e змінюється приголосна основи, тоді як перед - u вона залишається незмінною (напр., Zбbшeh - місцевий відмінок Zбbшeze, Zбbшehu ).
Теоретично назви цього типу у місцевому відмінку можуть мати лише подвійне закінчення, по-перше - e (м) , по-друге - u однак в деяких назвах обидві форми не виражаються; існують, наприклад, лише форми в
Boru , Chebu, Nejdku, Pisku . У деяких інших назвах, особливо в моравських, мають у місцевому відмінку відмінку лише закінчення - e (м) .
Глибше дослідження стану чеської мови показує, що деякі топонімічні назви не мають закінчення - e (м) , а закінчення - u можуть мати всі назви, тому що це закінчення характерне для місцевого відмінка зразка «hrad». Деякі форми, наприклад у Zбbшeze, у Ћebrбce, Ћпaшe і т.д., все ще вважаються обмеженими територіально.
Часто виникають зауваження, що на чеську мову дуже впливає вибір закінчень місцевого відмінка. У цьому відмінку назва може мати обидві форми закінченнь: - e (м) вживається переважно тоді, коли мається на увазі обставина місця (напр . , v Berounм, na Vyљehradм ). Це розмежування не є загальнопоширеним, але все більш проникає до чеської мови. Кожен топонім, що відмінюється за зразком « hrad », може мати у місцевому відмінку закінчення - u . Це закінчення є типовим закінченням для топонімічних назв. Виняток становлять лише ті топонімічні назви, які мають закінчення - o v, - н n, - э n (напр., Beneљov, Jiинn, Hostэn ) та декілька інших назв (напр. Beroun a Lanbroun ).
b) н азви жіночого роду на приголосний ( зразок Olomouc, Boleslav, Litomy љl )
При визначенні роду у деяких топонімічних назвах, які мають закінчення - c ,  - и , - j , - т , - ш , - љ , - ќ , - ћ, - l , - m , - v , - z в називному відмінку виникають сумніви, оскільки ці назви можуть, згідно із своїм закінченням, відноситись як до назв чоловічого роду, так і до назв жіночого роду. Olomouc, Boleslav, Litomyљl за своїм походженням - це субстантивовані присвійні прикметники, утворені суфіксом - j b від чоловічих назв особи напр., Olovъt + jb, Boleslav + jb, јuto myљl + jb viz j. [D. Gebauer, Historickб mluvnice jazyka иeskйho, dнl III] Таке ж саме походження мають такі топонімічні назви: Bezdмz, Bшeclav, Budeи, И бslav, Dobшнљ, Hostoun, Chotмboш, Jaromмш, Kromмшнћ, Ledeи, Libeт, Liteт, Miroslav, Nбmeљќ, Oldшнљ, Pшнbram, Jkuteи, Sobмslav, Starkoи, Tшeboт, Tшeљt, Touћim, Tuchoraz, Unhoљќ, Vlaљim, Zbrslau і т.д. За походженням - це назви чоловічого роду. Чоловічий рід у назвах цього типу існував досить довго.
У більшості назв, однак, відбулася зміна граматичного роду (р. чол. > р. жін.). Ця зміна відбулася, насамперед, у діалектах в центральній частині Чехії (у народному звичаї, напр., ta иernни, ta Brбzdim ), та у діалектах прикордонних територій. Інша ситуація спостерігається на Моравії і в Сілезії, де досить часто ці назви вживаються в чол. роді. Топонімічні назви місцевостей зразка « Olomouc, Boles lav » , у східних діалектах зберегли початковий чол. рід, а також частково перейшли у жіночий рід. Межі між жіночим і чоловічим родом у топонімічних назвах зразка «Olomouc» встановив R. Srбmek. [30, 240]
Зміни граматичного роду спричинили вплив, по-перше, на велику кількість топонімічних назв місцевостей, спочатку жіночого роду (напр. Lomnice, Roudnice ), по-друге, на назви множини як (напр., Litomмшice, Vrљovice).
Ця зміна граматичного роду не відбулася лише у діалектах, але й і у сучасній літературній мові. Назви Chrudim, Boleslav зблизились у відмінюванні з назвами на - obuv, а це спричинило зміни у їхньому роді. Такий прихід граматичного роду вплинув і на решту топонімічних назв з таким же закінченням, які мали інше походження.
Згідно із станом у сучасному реальному діалекті, який дійсно існує, можна вважати, що більшість назв цієї групи відносяться сьогодні до жіночого роду. Назви типу «Olomouc, Boleslav, Litomyљl» - відмінюються як іменники жіночого роду.
Між жіночим та чоловічим родом коливаються сьогодні такі назви: Aљ, Bohdaneи, Pankrбc, Unhoљt, Zliv, ћivohosќ і т.д. Їхній рід вирішить майбутнє. Можна, наприклад, писати і говорити ta Aљ i ten Aљ.
Тільки чоловічий рід зберігає ті топонімічні назви, які пов'язані із загальними назвами чоловічого роду ( Hбj, Kuchaш ), та більшість назв, які мають закінчення - l ( напр., Roћmitбl ), - e c (напр., Jablonec, Lнb еrec ), - eш (напр., Zaclйш). Те, що у цих назвах відноситься до чоловічого роду, можна пояснити лексичними або словотвірними зв'язками із загальними іменниками.
Словотвірні зв'язки із загальними назвами можна спостерігати, наприклад, у назвах, які мають закінчення - e c ( Jablonec, Lнb еrec і т.д. ); закінчення - e c є, власне кажучи, словотвірним закінченням у загальних назвах чоловічого роду ( chlopec, vlastenec і т.д.). Також закінчення - йш мають загальні іменники чоловічого роду ( bankйш ), тому, очевидно, що топонім ћaclйш відмінюється, як чоловічий рід. Так само - l є частим закінченням у загальних іменниках чол. роду (напр., cнl, kaљel і т.д.)
Такі топонімічні назви як Olomouc, Kromмшнћ, Dobшнљ, Litamyљl і всі решта назв цього зразка, тобто назви жіночого роду, які закінчуються на приголосн
Топоніміка у чеській літературній мові дипломная работа. Иностранные языки и языкознание.
Реферат по теме Учение Платона о знании
Контрольная работа по теме Альтернативы Единой тарифной сетки работников Республики Беларусь
Реферат На Тему Барьерный Бег
Курсовая работа по теме Проблемы создания логистической службы на предприятии
Доклад: Некоторые особенности оформления контракта с китайским партнером
Реферат: Организация системы страхования вкладов населения
Физика 10 Класс Контрольная Работа Номер 1
Контрольная работа по теме Понятие медицинской помощи и основные принципы охраны здоровья. Виды медико-социальной помощи
Роль Философии В Современном Мире Эссе Кратко
Реферат по теме Профилактика клещевого энцефалита и болезни лайма
Курсовая работа: Учет денежных средств и расчётов 2
Реферат по теме Выбор усилителя сигнала для загородной мобильной связи
Реферат Возрождение Олимпийских Игр И Олимпийского Движения
Реферат по теме Законы логики
Реферат: Эпидемиологический надзор. Скачать бесплатно и без регистрации
Какие Народы Мира Исповедуют Буддизм Реферат
Реферат На Тему Изделия Чувашской Кухни
Реферат по теме Деловая этика
Курсовая работа: Страхование
Контрольная работа: Электронные компоненты системы зажигания принципы работы, конструкция, параметры, характеристик
Парламентский контроль в Российской Федерации - Государство и право курсовая работа
Земли транспорта - Государство и право реферат
Анатомические структуры центральной нервной системы - Биология и естествознание презентация