Том Купер. Війна в Україні 24 травня 2024 

Великий звіт Тома Купера містить багато інформації по всіх напрямках, але починається з міркувань про чистки в ґєнштабі росії: на думку аналітика, розкол між «пуддінгом» та його генералами посилюється. 

Тим часом українці рознесли на друзки черговий російський ЗРК (радар і 4 пускові установки) й Купер всіляко збиткується над західними політиками, що не дозволяють ЗСУ бити по цілях на території росії. 

У своїх маніакальних штурмах росіяни продовжують «вкривати трупами поля» на північ від Харкова: на цьому напрямку російський батальйон «живе» приблизно 6 днів. Усі штурми окупантів відбито на Донбасі, але на півдні, після 4 місяців атак, росіяни таки захопили Роботино – про всі інші «успіхи» на цьому напрямку вони брешуть.

[Опубліковано 24 травня близько 9:00 за Києвом]

Усім доброго ранку! 

Скидається на те, що минулі 36 годин відбувалися переважно «механізовані атаки», принаймні, про це є багато звітів, а ще в мережі повно відео підбитих російських танків, БМП і БТР-ів (ну і, звісно, мертвих тіл поміж ними). 

ҐЄНШТАБ (ВСРФ)

Почну з «улюбленої» своєї теми: ґєнштабу ВСрф. Це найвищий загальний орган росії, де ухвалюються військові рішення. «Мозок» росармії, що перетворює мрії пуддінга про російську імперію на практичні дії: спроби захопити території шляхом розвʼязання агресивних воєн. А ще ґєнштаб відповідає за всі військові здобутки. 

Зараз... принаймні, якщо судити за чутками з москви, пуддінг буквально «чистить» цей орган. Усі вже чули, що 11 травня пуддінг замість міністра оборони шойгу поставив андрєя бєлусова, 65-річного технократа — і, що прикметно, цивільного. Втім, міністр оборони не входить до складу ґєнштабу. Він «лише» контролює його роботу (або, коли треба, відвертається). 

Мені ж тут ідеться про те, що призначення пуддінгом цивільної особи на посаду міністра оборони — це ніби викидання «червоного прапора» перед ґєнштабом. У штабі перші скрипки так звані «традиціоналісти»: офіцери, які досі перебувають під сильним впливом таких авторитетів, як покійний генерал армії ґареєв, активно вивчають і глорифікують совєтську армію часів Великої Вітчизняної війни і спираються на досвід 1941-1945 років. Можливо, це цілком у руслі мислення пуддінга. Але на цьому вся дружба між ним і цим органом закінчується. Причина: ґєнштаб не терпить «чужинців» — цивільних — на посаді міністра оборони. Для військових керівників це абсолютно неприйнятно: вони навіть не можуть зрозуміти, як так може бути, відповідно, бурхливо реагують. 

Відтоді, як пуддінг у 2007 році призначив анатолія сердюкова, ґєнштаб «у контрах». сердюков протиснув кілька радикальних реформ, але лише частково зміг їх реалізувати. Пізніше, на тлі щораз сильнішої напруженості у відносинах із ґєнштабом пуддінг мусив у 2012 році замінити сердюкова на шойгу. Цей також цивільний, але «принаймні» носив військову форму. Перш за все, він скасував багато реформ сердюкова, і — о, як же це було важливо для ґєнштабу — відновив радянську міфологію у ВСрф... 

Хай там як... насправді попри весь галас навколо рішення пуддінга замінити шойгу на бєлусова, мені набагато цікавіше, що пуддінг робить із самим ґєнштабом. Адже цей орган був одним із останніх у росії (якщо не останнім), який в ухваленнях рішень іще чинив опір прямому контролю пуддінга. Я кілька разів писав про це за минулі два роки. Тому тут скажу коротко: вочевидь, міністри оборони були улюбленцями путіна, але начальники ґєнштабу і всі їхні помічники — ні. Навпаки, вони чинили опір усіляким реформам, яких він вимагав. А якщо й не чинили, то нарікали. І як же гірко... 

Із москви доходить інформація, що генерал-лейтенанта вадима шамаріна, заступника начальника ґєнштабу (тобто заступника ґєрасімова!) і начальника головного управління звʼязку було заарештовано за звинуваченням в отриманні хабаря.

Потім заарештували генерал-лейтенанта владіміра вертелецького, керівника департаменту забезпечення держзамовлення. Це ще один із числа найближчих помічників ґєрасімова.

Мушу визнати: я не дуже здивувався. Те, що шойгу не зміг приборкати (масову) корупцію в ґєнштабі та ВСрф, також не стало несподіванкою: цей персонаж був таким само корумпованим, як і генерали, яких він мав контролювати — що не менш важливо, оскільки, принаймні за непідтвердженими звітами/оцінками, корупція поглинає десь від чверті до третини витрат пуддінга на оборонні цілі. І, як видно з результатів за минулі два роки... гм, ВСрф не можна назвати ні «боєздатними», ні тим більше «ефективними».

Звісно, можна стверджувати, що вс рф ще ніколи не проводили наступальних операцій такого роду (і масштабу), як вони зараз проводять в Україні, але все ж таки – вони мали б бути здатні їх проводити...

Але це не так, і пуддінг мститься. шойгу його друг, тож його не заарештували, а «просто» замінили. Але ж вищі генерали – не друзі пуддінга, вони дружки ґєрасімова… а цього чіпати пуддінг поки що не наважується – схоже, боїться можливих заворушень у генштабі а-ля минулорічний заколот пригожинської ПВК «вагнер». Але він по черзі усуває його помічників.

Чому я звертаю на це увагу й обговорюю це?

Бо буде цікаво спостерігати за тим, чи зможе бєлоусов (та й пуддінг) зорганізувати будь-яке значне покращення продуктивності російського генштабу (а отже й ґєрасімова) та вс рф, отримання ними нової зброї й боєприпасів, покращення логістики та планування бойових дій.

Іншими словами, «залишаймося на зв'язку».

До речі – як постскриптум на цю тему – із величезним сумом та важким серцем маю оголосити: генерал-майора конашенкова звільнено з його посади у вищестоящих органах. Він був речником міноборони.

Ви знаєте, як це буває: ти можеш не любити людину, але коли стежиш за її гебельсоподібними телевиступами щонайменше з 2015 року... Я буду сумувати за ним.

Ой-вей, сльози-соплі...

ВІЙНА У ПОВІТРІ

Згідно з публічними заявами Блінкена за останні кілька днів – широко розповсюдженими усіма славетними основними ЗМІ без будь-яких додаткових запитань – США все ще забороняють використовувати зброю американського виробництва проти цілей на території росії. Іншими словами, Байден-Блінкен-Салліван і вся їхня вища військова братія продовжують бути зомбі-ідіотами...

Хоча! Можливо, вони просто змагаються з пуддінгом і його ґєнштабом?

Типу, хто прийме більше ідіотських рішень щодо цієї війни?..

Менше з тим... Учора вранці українці (я не впевнений, хто саме це був – 19-та ракетна бригада «Свята Варвара», 27-ма реактивна артилерійська бригада імені кошового отамана Петра Калнишевського чи 107-ма реактивна артилерійська бригада ЗСУ) – завдали потужного удару ATACMS по позиціях ППО воєнно-космічєских сил, розташованих – яка дурня! – у чистому полі поблизу Кленівки, приблизно у 65 кілометрах за лінією фронту:

Наскільки можна судити на даний момент, то знищено радар 96L6E (назва ASCC/НАТО – «Cheese Board», його уламки на фото нижче). Подібним чином були знищені принаймні дві пускові установки С-300/400 – одна в Алушті, друга в Обрізному, Моспиному, або ж у районі Перевального.

Своєю чергою, вчора уранці росіяни заявили про знищення «ще одного» українського МіГ-29 в аеропорту «Авіаторське» під Дніпром. Як на мене, це виглядає так, ніби вони добили літак, пошкоджений під час атаки 18 квітня. Це міг бути 27-й український МіГ-29, виведений з ладу від лютого 2022 року.

Також росіяни обстріляли аеродром «Миргород» у Полтавській області – «Shahed»-ами та/або крилатими ракетами. При чому за останні два тижні не менше трьох разів – 15, 16 і 18 травня. Я розумію/інтерпретую це так: Повітряні сили України використовують цей об’єкт як передову оперативну базу. Швидше за все, для того, щоб МіГ-и і СУ-шки могли робити короткі зупинки й дозаправитися перед виконанням бойових вильотів на Харківщину. Зараз відомо лише про одну втрату Повітряних сил України: це військовослужбовець аеродромно-технічного забезпечення 831-шої бригади тактичної авіації (вона експлуатує Су-27). Саме цей підрозділ 18 травня втратив Су-27, я писав про це… по ньому з’явилася ще така інформація: сухопутні війська ЗСУ, які бачили його падіння, а також російські соцмережі заявляють, що цей реактивний літак був збитий російським Су-35 ракетами «повітря-повітря» Р-37 або Р-77...

...але.. звертаю вашу увагу: це не обов’язково мав бути Су-35. Судячи з останніх відео, оприлюднених вищестоящими органами в москві, їхні воєнно-космічєскі сили мають стільки ракет класу «повітря-повітря» великої дальності Р-37, що можуть оснастити ними навіть Су-30СМ. Ось, наприклад, їхній 43-й окремий штурмовий авіаційний полк:

...насправді, це погана новина для Повітряних сил України – з F-16 чи без них...

Врешті, минулої ночі [23.05] українці обстріляли російський військовий вузол зв'язку в окупованому Криму. Перші повідомлення вказують на «суттєво пошкоджене обладнання та багато вбитих військових»...

Північна Харківщина… Західна зона... тут росіяни продовжують бомбити підступи до Липців, що означає, що їхні наземні штурми завершилися нічим. При всьому бажанні: навіть якби вони коли-небудь захопили це місце… до Харкова ж ще близько 17 кілометрів на південь, через населені пункти.

Невже вони справді хочуть поховати себе у цих землях...? ...це і є їхня «життєздатна тактика»?

А поки що вони вкривають трупами поля на північ від цього місця.

У центральній зоні їм вдалося зайти у Бугруватку і взяти її, але, як то кажуть, хрін його знає, що вони хочуть там робити. Очевидно, те саме, що й у районі Липців, тільки замість сіл і полів – болота й ліси.

У східній зоні в останні 48 годин воєнно-космічєскі сили продовжують бомбити Вовчанськ. Наскільки мені відомо, лише по цьому містечку випустили близько 50-60 КАБів – і це не рахуючи артилерійських залпів та ударів РСЗВ по позиціях ЗСУ на захід і схід від вже зруйнованого міста. Повітряні сили України додали жару, відправивши свій Мі-24, щоб накинути російській піхоті у північній частині міста.

Окрім авіаударів, українці б’ють по росіянах у Вовчанську FPV-дронами та артилерією. 82-га десантно-штурмова бригада (вона озброєна ББМ «Страйкер») контратакувала зі сходу. Кажуть, вона відбила північно-східну сторону Вовчанська, але я поки що не бачив доказів цьому. Також росіяни досі утримують адміністративну територію, наприклад, навколо дитячого садочка №6.

Тим часом виявилося, що на початку цього наступу росіяни здійснили кібератаку й вивели з ладу StarLink-и підрозділів ЗСУ в цьому районі. Тож у перші 2-3 дні українцям довелося керувати «олдскульно», за допомогою радіостанцій – і це при масованих атаках «ланцетами» й FPV, та ще й РЕБ... ох, знову «ця» радіоелектронна боротьба, нікуди не подітися від неї у сучасній війні...

Ще одне «до речі»: мене запитують, як росіянам вдається продовжувати наступ тут (та в інших місцях), коли вони зазнають таких великих втрат, як показують українці?

Друзі, це ж так просто!

Вони постійно поповнюють штурмові підрозділи тисячами мобіків. У них багато резервів.

За останні чотири-п’ять днів вони стягнули на північ Харківщини стільки резервних мотострілецьких батальйонів і полків, що мій список підрозділів («бойовий порядок») всРФ у цьому районі – який я так ретельно і терпляче збирав протягом останніх двох тижнів – перетворився на купу сміття. На додаток до вже розгорнутих формувань вони перекинули сюди близько 20 резервних мотострілецьких батальйонів. Більшість з них «залишаються» у зоні бойових дій менше тижня. Я кажу «залишаються», бо за якісь 5-7 днів боїв їх просто знищують. Вони буквально залишаються тут навіки. Наприклад, 1855-й мотострілецький батальйон. Прийшов, був приписаний до 25-тої мотострілецької бригади, минуло шість днів... і все, нема його.

Не дивно, що російські соцмережі рясніють повідомленнями про – цитую – «колосальні втрати» (зауважте, це не я сказав, це росіяни сказали) й закликами надати інформацію про солдатів, місцезнаходження яких невідоме, або ж такими «крутими» відео, як оце, де перераховуються розпізнані «200-ті» (так українці називають killed in action, KIA) 1486-го мотострілецького полку з ленінградської області. [Ми наводимо не всі посилання в перекладі, оскільки фільтри мереж можуть заблокувати матеріал через лінки на російські підсанкційні ресурси. Охочі подивитися можуть звернутися до оригіналу Купера й знайти відповідний лінк – там показують фото загиблих окупантів і грає жаліслива музика – ред.].

БИТВА ЗА ДОНБАС

Куп’янськ-Сватове... зазнали російських атак з боку Лиману Першого на Синьківці.... от і все. Всі штурми відбили.

Кремінка-Торське... ВКС спочатку побомбили Торське своїми УМПК, а Лиман - БМ-27 або БМ-30, після чого українська 63-тя мехбригада з насолодою спостерігала за купою вибухів, коли механізована атака росіян (5 танків і 5 БМП та/або БТР) захлинулася на мінних полях під артилерійським вогнем українців (в тому числі касетними боєприпасами DPICM).

Лисичанськ... що ж, скажу так: вищєстоящіє органи в москві брехали, коли стверджували, що «звільнили» Білогорівку (на Сіверському Дінці). Звісно, російські штурмові групи вклинилися на східних підступах до руїн цього села, але зазнали таких втрат, що їхній штурм провалився. Росіяни також атакували Спірне зі сходу та півдня. Можливо, захопили одну-дві посадки. ВКС також бомбили Сіверськ своїми УМПК.

Бахмут... після багатоденних обстрілів артилерією та бомбами УМПК, останні 36 годин росіяни (150-та мотострілецька дивізія та 11-та бригада ВДВ) атакували район каналу в Часовому Яру широким фронтом: фактично з півночі на південь, аж до дороги Т0504. Їм вдалося вивести піхоту на східну околицю міста, але – за традицією їхньої групи «центр» – не вдалося увійти до нього. Одна лише бригада «Лють» ЗСУ підбила близько десятка російських бойових бронемашин Росіяни також повернулися до спроб створити плацдарм через підземну частину каналу Сіверський Донець – Донбас.

На південь від Бахмута....і мені дійсно важко «визнати» (ба більше: «вкотре визнати») – зважаючи, що за це місце було стільки боїв за останній рік: росіяни (3-тя мотострілецька дивізія, переформована 72-га мотострілецька бригада, а потім 200-та мотострілецька бригада, 217-й полк ПДВ, 88-ма мотострілецька бригада з 83тьо-ю бригадою ВДВ) повністю витіснили ЗСУ з Кліщіївки. Так, росіянам знадобилося щось на кшталт 1 дивізії, 3 бригад і 1 полку - на одне село...

По суті, ситуація повернулася до стану піврічної давності, коли українці знову перебувають на пагорбах на захід і південь від зруйнованого села...

... важкі зітхання... Не знаю, що саме пішло не так з українського боку, але той самий славетний свербіж у мізинці на нозі підказує, що треба буде придивитися уважніше.

Авдіївка-Покровськ... росіяни (27-ма мотострілецька дивізія, 35-та мотострілецька бригада, 132-га мотострілецька бригада, 30-та та 55-та мотострілецькі бригади... ) розпочали масовані штурми в напрямку Калинова, Новоолександрівки (атакованої 47-м мотострілецьким полком) на північному заході та Соколу (силами «свіжої» 15-тої мотострілецької бригади та доукомплектованої 74-тої мотострілецької бригади)... але я не помітив, щоб вони закріпилися де-небудь. Так, «навіть» українська 115-та мехбригада (підрозділ, чиї позиції були прорвані в районі Очеретиного ще в квітні), воює значно північніше цього містечка.

Танки М1 «Абрамс» 47-мої мехбригади повернулися в бій, але вже з модифікованою бронею «Контакт-1 ЕРА» (вибухо-реактивна броня). Однак росіяни підбили ще один з них...

А, так, за останні два дні 110-та мехбригада заявила про два збитих російських Су-25, обидва на захід від Авдіївки. Принаймні для одного є сяке-таке відеопідтвердження.

На півдні останні два дні росіяни штурмували Уманське, а в Красногорівці... росіяни дійшли до західної околиці села... на його півдні. Але всі їхні атаки на північ від Центральної дороги були вкотре відбиті.

ПІВДЕННЕ ЗАПОРІЖЖЯ ТА ДНІПРО

Старомайорське... Після двох чергових днів бомбардувань УМПК та артобстрілів, росіяни з двох боків розпочали механізовану атаку на Старомайорське та Урожайне. Здається, вони увійшли в перше, але від другого залишилися лише руїни будинків найпівденнішої околиці.

Роботине... так, після чотирьох місяців штурмів російській 42-й мотострілецькій дивізії таки вдалося витіснити ЗСУ з села і зайняти височини вздовж його північної та східної околиць. 

І так, вищєстоящіє органи в москві також збрехали про «освобождєніє» Кринок: думаю так, бо після заяви про «освобождєніє», 20 травня, вони перекинули туди 76-ту дивізію ВДВ (тобто передислокували її з району Роботиного).

Тепер принаймні за одним пунктом з’явилася ясність: з появою Бєлоусова вищєстоящіє органи почали брехати ще відвертіше, ніж раніше.

…я ж казав, що ще буду сумувати на Конашенковим...

Переклад: Ірина Жигалюк, Катерина Соболева, Антоніна Ящук

Редакція: Ростислав Семків
Оригінал тут

.