Тлумачення норм права - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Тлумачення норм права

Поняття та сутність тлумачення норм права. Причини необхідності тлумачення правових норм та способи його тлумачення. Класифікація тлумачення юридичних норм: види тлумачення норм права за суб’єктами та за обсягом їх змісту. Акти тлумачення норм права.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

з дисципліни: "Теорія держави та права"
Ґрунтовне засвоєння теоретичних положень щодо тлумачення юридичних норм ст ановить одну з необхідних умов правильного з'ясування змісту таких норм як при їх вивченні (зокрема, при здобутті юридичної освіти), так і при застосуванні або ж реалізації.
Знання теорії тлумачення права слугує інтелектуальною базою, основою для практичного оволодіння різноманітними методами, способами, прийомами встановлення точного змісту законів, інших нормативно- правових актів. правовий норма тлумачення юридичний
Отже, положення, ідеї, висновки даної теми курсу загальної теорії права і держави мають прямий вихід в юридичну практику, здатні позитивно впливати на неї.
Об'єктивна необхідність тлумачення юридичних норм зумовлюється насамперед тим, що вони формуються, виражаються за допомогою зазвичай вкрай загальних, абстрактних понять, а також полісемічних, багатозначних слів (термінів), які за різних умов різні суб'єкти можуть розуміти досить неоднозначно. Для того, щоб запобігти такому «різночитанню» закону або подолати його неоднакове тлумачення за одних і тих самих умов, якраз і необхідно вдаватися до тих чи інших видів, способів правотлумачення, котрого, як відзначалось, не можна уникнути при застосуванні будь-якої юридичної норми.
Під тлумаченням норм права розуміють діяльність, спрямовану на осмислення норм права, яка здійснюється за допомогою сукупності прийомів та способів. Наслідком тлумачення може бути роз'яснення змісту правових норм. Роз'яснення норм викликане потребами інтерпретатора і потребами юридичної практики. Таким чином, поняття «тлумачення» охоплює тільки інтелектуальну діяльність, що спрямована на осмислення змісту правових норм.
Тлумачення правових норм -- найважливіша умова їх правильного розуміння та застосування. Не будь тлумачення, весь складний процес правореалізації був би вкрай утруднений, а у відомому сенсі неможливий. Необхідність тлумачення переконливо підтверджена багатовіковим правовим досвідом, юридичною практикою, долями конкретних людей.
Французький філософ Р. Декарт радив: "Вживайте правильно слова, і ви позбавите світ від половини непорозумінь". А його співвітчизник Вольтер сказав якось своєму співрозмовнику: "Перш ніж сперечатися, давайте домовимося про терміни". Незайві попередження.
Дійсно, зі словами іноді відбуваються справжні метаморфози. Цікаві в цьому зв'язку міркування одного з сучасних російських політологів -- Ф. Бурлацький, який, кажучи про реакцію Заходу на результати наших реформ, пише, що його зарубіжні колеги, з якими він спілкувався і спілкується, не могли навіть уявити собі, що в Росії слово "приватизація" буде зрозуміло як злодійство, демократія як маніпулювання, свобода як вседозволеність, торгівля як обман, президент як цар, парламент як місце для базікання та лобізму, а мафія як первинна організація однодумців .
Звичайно, в цих порівняннях відчувається неабияка частка іронії, але все ж вони досить показові і в принципі вірні. Слова як би вивернуті навиворіт. Але така роздвоєність абсолютно нетерпимим в юридичній сфері, де, як ні в якій іншій області, важлива однозначність, яка певною мірою досягається шляхом тлумачення.
Тлумачення -- найдавніший правовий інститут. Він є частиною більш широкого поняття -- герменевтики, яка в перекладі з грецького означає пояснення, роз'яснення, інтерпретація якого-небудь предмета, явища. У науковому плані герменевтика являє собою теорію і мистецтво тлумачення не лише законів, а й текстів літературних пам'яток, книг, рукописів, художніх творів, матеріальних об'єктів, реліквій, раритетів, інших історичних, релігійних і культурних цінностей.
У даному випадку під тлумаченням розуміється юридичне тлумачення-з'ясування точного сенсу, змісту толкуємої правової норми. Завдання і мета тлумачення полягає в тому, щоб встановити справжню волю законодавця, виражену у цій нормі, і правильно її застосувати. При цьому тлумачення, додаючи нове знання про норму, ні в якій мірі не змінює і не замінює її, тим більше -- не створює нової. Мова йде лише про аналіз, вивчення, розборі діючої норми. Інакше це було б порушенням законності.
Юридичне тлумачення є діяльністю, яка з практичного боку пов'язана із завершенням регулювання життєвих відносин законом.   Юридичні норми в результаті тлумачення стають готовими до реалізації, до практичного здійснення.
Не менш важливо й інше. У тлумаченні з'єднуються разом, сходяться в єдиному фокусі й витонченість юридичних знаннь, і досвід, і правова культура, і юридичне мистецтво. З цієї точки зору, юридична герменевтика, тобто наука і мистецтво тлумачення юридичних термінів і понять, є свого роду вершина юридичної майстерності, кульмінаційний пункт юридичної діяльності. Саме тому одним із самих надійних показників високоякісної роботи юриста-професіонала є такий рівень його професійної підготовки, який дозволяє йому "з ходу", повно і точно тлумачити які завгодно закони, інші правові акти.
Та діяльність, яку нерідко називають юридичним аналізом, по суті справи, і полягає в юридичному тлумаченні. Причому тлумачення охоплює всі рівні або ступені юридичного аналізу, в тому числі:
— аналіз буквального тексту, тобто "Букви" закону, іншого правового акта, зовніiнього, словесно-документального викладу його змісту;
— догматичний аналіз, тобто аналіз юридичних особливостей норм, правових приписів, їх техніко-юридичного своєрідності, особливостей джерел права ;
— соціально-історичний (метаюридичний) аналіз моральних, економічних та інших передумов законів, інших правових актів[1].
Юридичне тлумачення (а також встановлення фактичних обставин справи при застосуванні права), -- це справжня дослідна робота. Тлумачення права є у відомому сенсі процес, зворотний тому, який здійснюється законодавцем при прийнятті законів. Свого роду, якщо використовувати аналогію із земляних, археологічним розробками, -- розкривні роботи, коли шар за шаром розкриваються шари землі, нерідко порожньої породи для того, щоб врешті-решт дістатися до бажаного, шуканого об'єкта. Думка особи, яка здійснює тлумачення (інтерпретатора), і тут йде від шару до шару юридичної матерії -- від аналізу буквального, мовного тексту до аналізу догми права, юридичних особливостей правових норм, а у зв'язку з цим і до моральних, соціальних та інших основ, передумов правових приписів. І все це -- з тим, щоб встановити справжній зміст правових установлень.
Тлумачення права розкриває своє високе юридичне призначення і в той же час в умовах демократії, правової держави, розвиненої правової культури не виходить за рамки законності. В обстановці ж тоталітарної держави, режиму самовладдя воно часом є вираженням юридичної казуїстики, маніпулювання правом та правовими категоріями, а часом і прямим під приводом нібито "тлумачення" нехтуванням чинного закону, в результаті -- свавіллям і беззаконням [2].
Проблема тлумачення -- це проблема співвідношення духу і букви закону, між якими, як правило, існують певні суперечності, розбіжності. Подібні колізії доводиться усувати саме шляхом тлумачення. Дуже важливо, щоб законодавець і виконавець розуміли один одного. Юридична діяльність (судова, прокурорська, слідча, адвокатська та інша), як ніяка інша, потребує скрупульозної точності, визначеності, однозначності. І, звичайно, уважності. Не дарма кажуть: закон -- це скальпель у руках судді і користуватися ним треба вміло і обережно. Не менш виразне прислів'я: "Не бійся суду -- бійся судді".
Тлумачення багато в чому залежить від рівня правосвідомості толкуючих осіб, їх професійної підготовки, компетентності, культури, ерудиції. Один і той же закон можна тлумачити по-різному, в залежності від того, хто і як тлумачить, в яких цілях.Велику роль тут відіграє суб'єктивне начало. Народне спостереження говорить: "Закон, що дишло, куди повернеш, туди й вийшло".
Суб'єкти тлумачення володіють різним політичним, моральним і правовою свідомістю, вони часом перебувають на різних полюсах ідеологічного спектру, мають свої соціальні пристрасті і переваги. А це не може не відбиватися на розумінні й тлумаченні права. Так що тлумачення може бути і упередженим.Особливо це стосується нечітких, двозначних законів, які дійсно при бажанні можна повернути по-різному, тобто вони допускають множинне тлумачення, можливість вкладати в них різний зміст. Подібних випадків у сучасній юридичній практиці чимало. Тлумачення носить як об'єктивний, так і суб'єктивний характер.
Навіть судді Конституційного Суду України, будучи першокласними професіоналами, наділеними виключним правом тлумачити Конституцію й інші нормативні правові акти, які не завжди розуміють предмет тлумачення однаково. Багато хто з них заявляють про свою особливу позицію, висловлюють думку, що не співпадає з думкою інших суддів. Зрозуміло, наводиться відповідна аргументація. І виходить, що "всі мають рацію". Буває, що той чи інший закон одним політичним суб'єктом визнається конституційним, а іншим (наприклад Президентом України) -- не відповідає Конституції України.
У літературі йде давня суперечка про те, чи всі юридичні норми підлягають тлумаченню або тільки неясні. Більшість правознавців вважають, що всі, бо "ясна" на перший погляд норма при більш уважному її розгляді виявляє в собі певні, часом ледь помітні некоректності, умовчання, нечіткість, що вимагають тонкого професійного аналізу. Існує також думка, згідно з яким у неофіційному тлумаченні потребують всі правові норми, в той час як офіційному тлумаченню підлягає лише невелика їх кількість. З цим теж важко погодитися.
Взагалі, тлумачення є обов'язковою стадією правозастосовчого процесу, про яку б нормі мова не йшла. Перш ніж застосувати ту чи іншу правову норму, її треба піддати всебічному тлумачення і переконатися в тому, що виражена в ній воля законодавця зрозуміла правильно. Крім того, необхідно з'ясувати дію норми в часі, в просторі і по колу осіб.
Слід сказати, що в недемократичних, тоталітарних державах свідомо практикується прийняття так званих "каучукових" або "гумових" статей (норм), що дають широкий простір для довільного їх тлумачення, наповнення потрібним змістом. Подібні норми використовуються владою для боротьби зі своїми політичними супротивниками. Наприклад, у радянському Кримінальному кодексі 1960 р. була стаття 70, карає за антирадянську агітацію і пропаганду. Чітких критеріїв такого "криміналу" не містилося. У результаті під цю статтю можна було підвести дуже багато "небезпечних" дій ("крамольний" вірш, розказаний анекдот, зберігання забороненої книги, навіть невдалий жарт), тобто відповідно до наведеного вище прислів'я повертати закон "куди треба". І дуже багато хто за подібні "злочини" отримували термін.
Отже, закони, що допускають різне тлумачення, що містять двозначності, лазівки, різночитання, -- це недосконалі закони. Їх в принципі (в ідеалі) не повинно бути, але насправді вони є і в цьому далеко не обов'язково криється "злий умисел". Більш того, подібні акти або норми в якійсь мірі неминучі. "Законодавець повинен мислити як філософ, а говорити як селянин" (Г. Еллінек). Але це не завжди виходить. Звідси -- необхідність тлумачення права.
— cкладність або нечіткість юридичних формулювань, скажімо, зайва їх стислість, абстрактність або, навпаки, розлогість;
— недосконалість законодавчої техніки, поспішність у прийнятті тих чи інших правових актів, їх слабка опрацьованість, декларативність, неконкретність;
— рзбіжність норм і статей правових актів, наявність бланкетних і відсильні норм, нетипових приписів;
— специфіка юридичних термінів і понять, інтерпретація яких вимагає спеціальних знань, високої кваліфікації;
— законодавцю не завжди вдається ясно і точно висловити свою волю в тій чи іншій нормі або акті, сумістити "дух" і "букву" закону;
— окрема норма права діє не ізольовано, а в системі інших норм і тільки в цьому взаємозв'язку її можна правильно витлумачити.
Два аспекти тлумачення. Тлумачення буває уяснювальним і роз'яснювальним.Іншими словами, слід розрізняти тлумачення-з'ясування і тлумачення-роз'яснення.Обидва ці процеси тісно взаємопов'язані. При цьому з'ясування завжди передує роз'яснення, а не навпаки. Але не завжди за з'ясуванням автоматично випливає роз'яснення. Останнє може і не настати. Це залежить від конкретних обставин.
При тлумаченні-з'ясуванні норма права тлумачиться суб'єктом для себе. Таке тлумачення являє собою певний розумовий процес, що відбувається у свідомості тлумача, і воно не отримує будь-якого зовнішнього виразу, не фіксується в будь-якому акті. Даний процес не є юридичною процесуальною дією. Подібне тлумачення може даватися не тільки офіційною посадовою особою, але й пересічним громадянином. Воно не є обов'язковим для інших.
При тлумаченні-роз'ясненні здійснюється не тільки розумовий процес, але і відбувається реальне юридичну дію, що знаходить зовнішнє вираження у спеціальних актах, які називаються актами тлумачення, тобто воно має документальне оформлення. Це тлумачення не тільки для себе, а й для інших.Причому воно має обов'язкове значення для всіх зацікавлених осіб. Роз'яснення норми вправі давати лише уповноважені на те органи та посадові особи. Рядові громадяни такої прерогативою не мають. Зрозуміло, що будь-яке роз'яснення може бути здійснено лише після з'ясування тлумачиться норми [1].
Тлумачення як специфічна юридична діяльність має важливе значення для правового регулювання, є необхідною умовою існування і розвитку права. Воно виконує наступні функції:
1. Пізнавальна функція. Вона випливає з самого змісту, суті тлумачення, в ході якого суб'єкти пізнають право, зміст правових приписів.
2. Конкретізаційна функція.При тлумаченні правові приписи часто конкретизуються, уточнюються з урахуванням конкретних обставин (особливо яскраво ця функція виявляється в процесі функціонального тлумачення).
3. Регламентуюча функція. Тлумаченням у формі офіційного роз'яснення як би завершується процес нормативної регламентації суспільних відносин. Це означає, що громадяни та організації, а також органи держави і посадові особи, які застосовують право, повинні керуватися не тільки юридичними нормами, а й актами їх офіційного тлумачення.
4. Правозабезпечувальна функція. Деякі акти тлумачення видаються для забезпечення єдності та ефективності правозастосовчої практики. Такі, наприклад, роз'яснення Центрвиборчкому про порядок застосування норм Закону про вибори.
5. Сігналізаторская функція. Тлумачення нормативних актів дозволяє виявити їх недоліки технічного і юридичного характеру. Це є «сигналом» для законодавця про необхідність вдосконалення відповідних норм.
У літературі була висловлена ??цікава думка про проспективне тлумачення, в ході якого здійснюються. тлумачення, інтерпретація, уявна «обкатка» норм права на стадії їх розробки.
У кінцевому рахунку тлумачення як юридична діяльність служить завданням забезпечення законності та підвищення ефективності правового регулювання. У сучасних умовах його актуальність значно зросла. Це пояснюється тим, що в останні роки законодавство грунтовно оновилося, в ньому з'явилися нові норми й цілі галузі, розділи права (наприклад, приватне право). Правотворчість тепер здійснюється на інших принципах, застосовуються нові юридичні терміни і конструкції, зовсім інший тип регулювання. У законодавчій практиці все ширше використовується зарубіжний досвід. У цих умовах тлумачення і повинно зіграти свою роль як найважливіший інструмент пізнання, реалізації та вдосконалення права [2].
Спосіб тлумачення -- це сукупність прийомів аналізу змісту нормативно-правових актів. У юридичній науці і прак тиці використовуються різні способи тлумачення норм права.
За допомогою прийомів тлумачення досліджується норма права, інтерпретатор пізнає її зміст, отримує повне і вичерпне уявлення про норму. Знання таких прийомів здатне вберегти від помилок, поверхневого і одностороннього з'ясування сенсу норм, допомагає виробляти правильний підхід до їх аналізу.
Прийоми тлумачення доповнюють і обумовлюють один одного. Вони дають позитивні результати лише при їх використанні в сукупності.
Усвідомлюючи зміст і соціальне призначення правової норми, інтерпретатор досліджує: 1) саму норму; 2) її правові зв'язки, тобто взаємовідносини з іншими юридичними приписами та правовими принципами, 3) її позаправові зв'язки з іншими суспільними явищами. Це дає підставу виділити три самостійні прийоми з'ясування правової норми.Текстове тлумачення. Цей прийом тлумачення зазвичай називається граматичним, оскільки об'єктом дослідження в даному випадку є текст, так би мовити, зовнішній бік норми. Однак, як видається, цей термін не зовсім вдалий, оскільки він може наштовхнути на думку, що мова йде лише про використання правил граматики.Текстове тлумачення виділяється в якості самостійного прийому не в силу цього.В іншому випадку з тих самих підстав, за якими ми виступаємо проти самостійного існування логічного тлумачення (у багатьох підручниках виділяється подібний прийом тлумачноня), потрібно було б відкинути і "граматичне" тлумачення.Інтерпретатор при текстовому тлумаченні вивчає одночасно як лексичну і синтаксичну, так і смислову структуру тексту норми, застосовує правила і граматики, і логіки.
Текстове тлумачення починається з осмислювання відповідного тексту нормативного акту. Необхідно встановити основне значення окремих слів, їх смисловий відтінок у даному контексті, з'ясувати граматичну форму (відмінок, число, рід, обличчя і т.д.). Якщо в нормативному акті немає визначення терміна, йому дається загальновживані літературне значення. При тлумаченні інтернаціональних і іноземних слів їм надається те значення, яке вони придбали в рідній для законодавця мові.
Сенс досліджуваного слова тлумачиться так, як розумів його законодавець у момент видання норми. Основна лексична база, яка використовується в нормативних актах, постійна. Однак можливість зміни значення слів існує, і її не можна не враховувати при тлумаченні.
Наступне, не менш відповідальне завдання, що стоїть перед інтерпретатором, -- встановлення смисловий і граматичної структури тексту, вивчення взаємозалежності всіх пропозицій, що уточнюють, розвивають і конкретизують зміст і в сукупності складових норми права. Встановлення таких зв'язків особливо важливо у випадку, коли норма складається з кількох статей одного акта або різних актів (внесення змін і доповнень до статті, подальше її розповсюдження, скасування будь-якої частини, приміщення санкції в іншій статті або іншу дію).
Одночасно досліджуються техніко-юридичні засоби і прийоми вираження волі законодавця в нормі яка тлумачиться (розкриття змісту спеціальних юридичних і технічних термінів, особливих правових конструкцій, аналіз структури аналізованої норми, встановлення того, до якого виду норм права вона належить).Спеціальні юридичні знання і навички, високий рівень правосвідомості -- необхідні умови ефективності такої роботи.Законодавчий текст -- це не звичайний літературний твір. У ньому вживається цілий ряд спеціальних термінів. У законодавстві багато так званих буденних, загальновживаних термінів, які запозичуються з побутового мовлення і використовуються у своєму загальновживаному значенні. Часто застосовуються також загальновживані терміни, що мають у нормативному акті особливий сенс (наприклад, доказ, підозрюваний, скарга). Вони більш точно позначають необхідне поняття. Як правило, такі терміни, щоб уникнути надмірно широкого і, отже, неточного тлумачення визначаються в нормативному акті (наприклад, стаття 23 Кримінально-процесуального кодексу України вiд 28.12.1960 № 1001-05 , де спеціально формулюються визначення багатьох вживаних в кодексі термінів).
Спеціальні юридичні терміни (наприклад, позивач, неустойка, дізнання) виробляються правознавством і створюються законодавцем. Знання судової та арбітражної практики -- необхідна основа правильного їх розуміння.
Широко використовуються в нормативних актах і так звані технічні терміни, запозичені з різних галузей техніки, науки, мистецтва. Без таких термінів обійтися дуже важко, оскільки право стосується безлічі різних сторін суспільного життя. Ці терміни зазвичай не визначаються в нормативних актах. Якщо виникають неясності при їх тлумаченні, то потрібно використовувати відповідні довідники, словники, звернутися до допомоги фахівців [3].
Логічний спосіб тлумачення правових приписів є таким тлумаченням, яке базується на використанні законів і правил логіки для осмислення їх змісту. При цьому інтерпретатор не виходить за межі тексту закону. Зміст логічного способу тлумачення роз кривають і конкретизують певні прийоми, а саме:
а) логічне перетворення, або перебудова тексту з відновленням членів речення, що їх бракує, для того, щоб уникнути двозначності чи невизначеності тексту. Наприклад, текст «напад з метою заволодіння майном громадян ... карається позбавленням волі...» слід змінити на такий: «особа, що скоїла напад з метою заволодіння майном громадян... карається...». Завдяки застосованому логічному прийому перетворення в тексті тепер йдеться не тільки про об'єктивну сторону, а й про суб'єкта злочину;
б) виведення норм з норм (їх логічний розвиток). Цей прийом зводиться до індукції, що використовується для виведення приватних положень (висновків) з загальних норм. Наприклад, з тексту «організація повинна відшкодовувати шкоду, заподіяну з вини її працівників» (стаття 441 Цивільного кодексу України вiд 16.01.2003 № 435-IV) випливає, що будь-яка установа, підприємство чи організація (ательє, фабрика, мале підприємство та інші) зобов'язані відшкодувати шкоду;
в) аналогія; цей прийом застосовується тоді, коли законодавець не дає вичерпаного переліку обставин, ознак і вживає при цьому звороти «та інші», «в аналогічних випадках». Наприклад, у Загальній частині Кримінального кодексу України вказується, що при призначенні покарання суд має право враховувати і інші об ставини, які пом'якшують вину;
г) висновки з понять, зокрема з обсягової інтерпретації (тлумачення у висновках, що вказують на належність предметів та явищ на підставі застосування поняття до певного класу правових явищ). Наприклад, ознаки, що відбиті в понятті «юридична особа» (стаття 23 Цивільного кодексу України вiд 16.01.2003 № 435-IV), у сукупності вказують не певний клас правових явищ, які охоплює зміст цього по няття, що, у свою чергу, дозволяє відносити невизначену безліч державних та недержавних організацій до даного класу суб'єктів права, тобто до класу юридичних осіб, і відповідно враховувати в правотворчій та правозастосовній практиці особливості юридич ного режиму таких суб'єктів.
Використовуються й інші прийоми логічного способу тлумачення норм права.
Систематичний спосіб тлумачення правих приписів застосо вується для того, щоб краще зрозуміти їх зміст, що пов'язано з особливостями їх розташування в різних частинах і підрозділах системи права, а також необхідністю врахування різних за характером логічних зв'язків між нормами права. Такий спосіб використовується з урахуванням місця нормативно -- правового припису в нормативно -- правовому акті, інституті, галузі законодавства. При цьому враховуються зв'язки норми, що тлумачиться, з нормами інших статей того самого акта, інших нормативно -- правових актів різних інститутів і галузей права. На приклад, у тексті «суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності...» ( стаття 323 Кримінально-процесуального кодексу України вiд 28.12.1960 № 1001-05) наведена норма повинна бути пов'язаною з іншими нормами Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів -- про загальні положення судочинства, про порядок дослідження доказів, про допит підсудного, свідків, потерпілого та ін. У такий спосіб враховуються логічні зв'язки залежності, доповнення, конкретизації, уточнення, обмеження тощо, які існують між різними нормами. Цими зв'язками є:
а) зв'язки між нормою, що тлумачиться, та нормами, що роз кривають зміст терміна, який у ній вживається. Це або легальне визначення (дефініція), або норма, яка перелічує коло суб'єктів, предметів, явищ, що складають це поняття. Наприклад, коло прав і обов'язків будь-яких осіб, організацій, що займаються під приємницькою діяльністю, визначається поняттям «суб'єкт підприємницької діяльності» (стаття 2 Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991 № 698-XII).
б) зв'язок норми, що тлумачиться, з оперативними нормами, які можуть припиняти дію норм, чи остаточно скасовувати чинні нормативні приписи, чи поширювати їхню дію на нове коло відносин, суб'єктів, територій, чи пролонговувати їхню дію на новий термін;
в) зв'язки відсилочних та інших статей. Застосування суб'єктом нормотворення відсилочного способу викладення норми, як відомо, створює такий нормативно-правовий припис, який не повністю перелічує ознаки діяння, а відсилає до інших статей то го ж нормативно-правового акта. Норма, що тлумачиться, може бути повністю зрозуміла інтерпретатору тільки за умови «поєднання» змісту відсилочної статті із змістом таких статей нормативного акта, до яких вона відсилає [4].
Історичний спосіб тлумачення. При допомозі цього спо собу необхідно встановити зміст норми права, виходячи із соціально-економічних і політичних умов прийняття нор масивно-правових актів. При цьому інтерпретатор поси лається на факти, пов'язані з історією виникнення норм, які підлягають тлумаченню. З однією сторони це тлума чення веде до стабілізації застосування правових норм, з другої -- воно може вести до пристосування нових суспіль них відносин старим нормативно-правовим актам. В ре зультаті такого тлумачення інтерпретатор може прийти до висновку, що деякі нормативні акти чи окремі норми відста ли від суспільного розвитку і потребують відміни чи уточнення.
В даному випадку інтерпретатор може використовувати джерела, які знаходяться за межами системи права і законо давства, з'ясовує конкретно-історичні умови, причини, мо тиви, які обумовили прийняття нормативних актів, а також їх цілі і завдання. Такими джерелами можуть бути різні по літичні документи, історичні, соціально-економічні і полі тичні дослідження. Інтерпретатор повинен використовува ти їх, як основу для розуміння змісту норм права. Інтерпре татор, досліджуючи конкретно-історичні умови прийняття закону, може прийти до таких висновків:
— що дана норма закону фактично не діє, так як відпали,зникли відносини, які нею регулювались;
— що не діє певне положення норми в силу тих же причин;
— що певна норма, яка видана в інших умовах, протирічить економічним і політичним обставинам часу її інтерпретації, хоча відносини, що регулюються нею збереглись.В цьому випадку можна зробити висновок на підставі історичного і систематичного тлумачення правових норм;
— що дана норма, яка видана в інших умовах, не відповідає повністю завданням і цілям правового регулювання, тому вимагає певного пристосування до нових умов.
Історичний спосіб тлумачення повинен використовуватись інтерпретатором поряд із іншими способами тлумачення, оскільки застосовувати потрібно нормативно--правові акти, а не історичні умови їх прийняття [5].
Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення нормативно-правових актів полягає в аналізі змісту правової норми шляхом виявлення й розкриття її цілей у співвідношенні з нею граматичної і логічної суті формулювань законодавця, що містяться в текстах нормативно-правових приписів.
Як найбільш раціональний спосіб регулювання суспільних відносин норма права завжди потребує осмислення її змісту з боку різних осіб, зміст же, у свою чергу, -- це не тільки внутрішній логічний зміст (поняття, явища, що осягаються розумом), а й розумна підстава регулювання суспільних відносин. Тобто в процесі тлумачення мають одночасно розкриватися обидва аспекти змісту.
Отже, призначення інтерпретації полягає також і в з'ясуванні цільової спрямованості нормативно-правових приписів, міжнародно-правових документів тощо. Відо мо, що ступінь зрозумілості закону не може бути однаковим для різних суб'єктів права: для осіб, що мають багаторічний про фесійний досвід тлумачення й застосування норм, і для усіх інших. Так, зміст нормативно-правового акта, що містить важливі загально-соціальні, політичні, соціально-культурні та інші завдання (наприклад, конституційні акти), звернутого до багатьох суб'єктів, з преамбулою, що роз'яснює цілі регулювання, його необхідність, є більш доступним для розуміння громадян, ніж прикладні ціль та зміст акта, призначеного для вузького кола суб'єктів (наприклад, інструкції та інші нормативні акти для службового користування) [4].
В окремих випадках, в результаті тлумачення норми виявляється, що вона недосить ясна або викликає сумніви. Неясність норми може виявлятися в розпливчастості формулювань, недостатньої точності того чи іншого терміну або виразу, в двусмисленості, неповноті. Неясність може виникнути також із-за суперечностей всередині самої норми в силу недосконалості законодавчої техніки.
У таких випадках дуже важливо використати все те, що об'єднується під умовним найменуванням "додаткові матеріали до правової норми": спеціальні роз'яснення органу, який видав норму яка тлумачиться, акти Верховного суду та його колегій, офіційні роз'яснення арбітражних та інших державних органів. Необхідно також використовувати підручники з правових дисциплін, коментарі законодавства, монографічну літературу, думки знаючих людей (наприклад, роз'яснення працівників кодифікаційних бюро) та інші матеріали.
При виявленні дійсної неясності норми найбільш вірним є той варіант тлумачення, який: 1) більш повно і правильно відображає загальні принципи права; 2) найбільш відповідає вимозі охорони прав і законних інтересів громадян; 3) оптимально, повно і всебічно відображає цілі прийняття тлумачення акта, його призначення.При цьому висновки, отримані за допомогою використання додаткових матеріалів, не повинні усувати неясність норми за рахунок зміни або скасування її положень.
У результаті тлумачення у інтерпретатора повинне з'явитися внутрішнє переконання в тому, що отримані висновки вірні, відповідають змісту і меті норми яка тлумачиться. Внутрішнє переконання формулюється як впевненість в тому, що все необхідне враховано при встановленні її змісту [3].
Тлумачення правових норм відбувається за різними видами, формами і способами. Класифікувати його можна по різним підставам: по юридичній силі (в залежності від суб'єктів тлумачення), по цілям, по об'єму.
П
Тлумачення норм права курсовая работа. Государство и право.
Курсовая работа: Инновационный процесс
Курсовая работа: Криминология: теория. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа по теме Развитие потребительского кредитования в Республике Беларусь
Контрольная Работа 1 Мерзляк 7 Класс
Реферат по теме Тарифное и нетарифное регулирование
Курсовая работа по теме Выбор поставщика при закупке ресурсов
Сочинение 3 4 Русский Язык
Реферат Юургу Пример
Курсовая По Сценографии Культурно Массовых Мероприятий
Реферат по теме Полярография: теория, применение в фармацевтическом анализе
Дипломная Работа По Педагогике Среднего Образования
Теоретические Предпосылки Научного Исследования Реферат
Сочинение Егэ Тургенев Про Егорушку
Место россии в мировом хозяйстве.
Реферат: Организация бухгалтерского учета на совместном предприятии с образованием юридического лица — субъекта внешнеэкономической деятельности
Реферат: Прогноз среднего значения спроса на товар
А Счастье Было Так Возможно Сочинение
Курсовая работа: Перестановка строк и столбцов массива случайным образом
Реферат На Тему Петровские Реформы В Области Культуры: Плюсы И Минусы В Оценках С.М. Соловьёва И В.О. Ключевского
Реферат: Методические рекомендации по подготовке к итоговой аттестации по русскому языку в 9 классе Уважаемые коллеги!
Патофизиология красной крови - Биология и естествознание реферат
Российское законодательство по международному частному праву - Государство и право реферат
Економічний розвиток регіону - География и экономическая география курсовая работа