Типологія предикатів стану за їхньою семантикою та частиномовною належністю на прикладі творчого доробку О.П. Довженка - Литература курсовая работа
Главная
Литература
Типологія предикатів стану за їхньою семантикою та частиномовною належністю на прикладі творчого доробку О.П. Довженка
Ієрархізація морфологічних засобів вираження предикатів стану. Диференціювання відприслівникових, дієслівних, предикатів якісного стану та кількісних предикатив. Типологія предикатів стану суб’єкта, їх категорії та використання в спадщині О.П. Довженка.
посмотреть текст работы
скачать работу можно здесь
полная информация о работе
весь список подобных работ
Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Розд іл 1. Семантика та особливості формування предикатів стану суб'єкта
Розділ 2. Предикативні прикметники в творчій спадщині О.П. Довженка
У сучасному мовознавстві питання стосовно семантичної класифікації предикатів не має чіткого розв'язання,причиною цього є те, що не сформовано чітких критеріїв їх виокремлення. Це пов'язано зі складністю предиката як ознакового слова та значними розходженнями в поглядах лінгвістів на суть і граматичні особливості лексем зі значенням стану. Семантику предикатів стану досліджували відомі українські лінгвісти: І.Р. Вихованець, М.Г. Межов, М.В. Мірченко, К.Ф. Шульжук, Н.Б. Іваницька, Т.Б. Алісова,Н.М. Арват, Т.В. Булигіна, Ю.С. Степанова, Т.М. Смирнова, А.О. Камалова та ін.. Окремі дослідження,присвячені морфологічним різновидам предикатів стану, зокрема, дослідження О.І. Леути, П.П. Дрогомирецького та З.Є. Ключникової присвячені дієслівним предикатам стану, О.А. Семенюк досліджував відприслівникові деривати стану, а В.А. Тимкова й І.А. Пасічник - предикати стану і якісні прикметники. Питання стосовно ієрархічності відношень предикатів стану у межахморфологічних варіантів чітко не окреслено, бо з-поміж лінгвістів, що їх досліджують, немаєєдиного поняття стосовно граматичної реалізації таких предикатів на синтаксичному рівні речень, тому виникає необхідність систематизації чинних концепцій. Характеризуючи предикати стану лінгвісти зосереджуються на їхніх диференційних семантичних і морфологічних ознаках, але досі не запропоновано сталого для всіх дослідників тлумачення предикатної семантики стану, немає розмежування предикатних синтаксем різної частиномовної належності, не встановлено ієрархії частиномовних класів слів на позначення стану.
Актуальність теми зумовлено необхідністю теоретичного й практичного обґрунтування ієрархічності морфологічних засобів вираження предикатів стану суб'єкта на прикладах з художніх творів.
Мета даної роботи - дослідити типологію предикатів стану за їхньою семантикою та частиномовною належністю на прикладі творчого доробку О.П.Довженка.
Для досягнення поставленої мети нами були сформульовані наступні завдання :
- Вивчити і проаналізувати роботи відомих науковців, які займалися дослідженням семантичного класу предикатів стану в українській мові;
- Ієрархізувати морфологічні засоби вираження предикатів стану;
- Диференціювати й розмежувати відприслівникові, дієслівні, предикати якісного стану та кількісні предикативи;
- Схарактеризувати семантичні різновиди та морфологічні варіанти суб'єктів стану;
- Дослідити типологію предикатів стану суб'єкта, їх категорії та використання в творчій спадщині О.П. Довженка;
Об'єкт дослідження - предикативні прикметники на позначення стану суб'єкта, використані в творчій спадщині О.П. Довженка.
Предмет дослідження - значеннєві вияви предикатів стану прикметникового походження в художньому доробку О.П. Довженка.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній досліджено семантичну типологію предикатів стану на основі значеннєвої диференціації їхніх чотирьох семантико-морфологічних різновидів.
З огляду на обсяг і неоднорідність першоджерельного матеріалу в роботі застосовуються описовий, компаративний, дистрибутивний, трансформаційний, структурний, порівняльно-історичний та евристичний методи дослідження , метод добору й систематизації матеріалу та прийоми трансформації - для аналізу семантико-синтаксичної структури речення з варіантними виявами суб'єктами стану. Саме такий комплексний підхід дає можливість зробити всебічний аналіз предикативів та визначити їх тематичні модифікації в художній літературі.
Теоретична значущість роботи полягає у тому, що її узагальнення вносить суттєвий вклад в дослідження предикатів, їх класифікацію та використання в епосі О.П.Довженка.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані в курсі викладання сучасної української мови в школах та ВНЗ. Дані отримані в процесі вивчення проблеми допоможуть об'єктивно осмислити значення предикативів у художній літературі.
Структура й обсяг роботи . Дана робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.
морфологічний предикат стан довженко
Розділ 1. Семантика та особливості формавання предикатів стану суб ' єкта
У сучасній українській мові прикметник чітко виділяється як самостійна частина мови зі своїми семантико-граматичними особливостями. Це продукт пізнішого розвитку мови, він більш абстрактний, молодший від іменника й утворився з нього. Слова з атрибутивним значенням поступово відокремився від іменника, посилився ступінь диференціації цих частин мови, поглибилися семантичні та формально-граматичні відмінності між ними, зявилася стабільна парадигма словоформ прикметника і він почав функціонувати як самостійна частина мови [19, с.143].
За семантикою прикметники надзвичайно неоднорідні, їх класифікації різноманітні й спираються як на значення самих прикметників, так і на властивості денотатів, яких стосуються ознаки, а також на можливості інтенсифікації. Виокремлюють оцінювальні прикметники («гарний», «поганий»), параметричні («низький», «високий»). Існують прикметники, що виражають форму, колір і т. ін. Вирізняють також прикметники, які позначають властивості речей, сприймані відчуттями, фізичні якості людей і тварин та внутрішніпсихологічнівластивості, постійніякості та тимчасові стани. Очевидно, що поділ прикметників на якісні та відносні є універсальним. Якісні прикметники вважаються «класичними» предикатами, оскільки вони не містять жодних сем, окрім предикативних. Якісна ознака, яка лежить в основі семантичної структури речення, може змінюватися за шкалою інтенсивності, що визначає дві основні семантичні властивості. Прикметник може мати ступені порівняння і здатний сполучатися з інтенсифікаторами.
Значення відносних прикметників відмінне. Це відношення, яке встановлюється між предметом (або ознакою) та іншим предметом, ознака якого позначається прикметником. Семантика відносних прикметників є складною ознаковою структурою, співвіднесеноюзі структурою початкового слова. Відносний прикметник не має центральної ознаки, яка може градуюватися, тому він не має ступенів порівняння і не поєднується з інтенсифікаторами. Якісні значення, які виражаються прикметниками, є універсальними і властиві всім мовам. При цьому слова, які позначають якісні ознаки, тяжіють до іменної або дієслівної систем. У цьому відбивається подвійна природа прикметника. Включаючись до іменникової групи, прикметник узгоджується з ним за морфологічнимикатегоріями (роду, числа і т. ін.) або об'єднується з іменником в атрибутивну групу. Для утворення сполучення, що вказує на ознаку, прикметник поєднується з дієсловом-зв'язкою.
Відносні ознаки часто виражаються іменниками, при чому іменник приєднується до означуваного за допомогою спеціальнихзасобів (наприклад, прийменників) або займає в іменниковій групі місце атрибута («автобусна зупинка», «дерев'яний будинок»). Набір граматичнихкатегорій, які властиві прикметникам, залежить від мови й способу описання. Склад классу прикметників сильно коливається у різних класифікаціях. На основі семантичних критеріїв до прикметників відносять слова, що позначають якість. Іншим критерієм є здатність прикметника входити до складу іменникової групи, займаючи в ній позицію атрибута, для якого властивим є те, що його граматичне значення повторює значення підпорядковуючого іменника.
Розряди слів, що належать до классу прикметників, класифікуються на різних підставах, наприклад: якісно-відносні, присвійні, займенникові, повнозначні. Відносні, в свою чергу, поділяються на власневідносні, порядкові та займенникові.
Прикметник як частина мови не тільки не є універсальною категорією, але й складає клас слів, найменш специфікований порівняно з іншими морфолого-синтаксичними класами. Семантичною основою прикметника є поняття якості. Прикметником є частина предметів або подій, яким властива відповідна ознака. Прикметники завжди семантично пов'язані з іменниками. Цей зв'язок реалізується двома способами: прикметник може виступати означенням до іменника, утворюючи атрибутивну конструкцію, або як предикат чи частина предикату, поєднуючись з іменниками через дієслово-зв'язку [28, с.236].
Предикатність - це семантико-синтаксична категорія, властива реченню як певному мовленнєвому та мовному утворенню. Суть предикативності як категорійного явища ґрунтується на функціональній специфіці мовних ресурсів представляти домінанту в реченнєвій структурі. Предикатність - це семантична сутність, запрограмована системними відношеннями у міжкомпонентній структурі речення. Це семантико-синтаксична надкатегорія, узагальнене абстрактне поняттєве явище віртуального реченнєвого рівня [1, с.175].
На рівні нормативної граматики дотепер не існувало єдиної думки щодо визначення функцій поствербального члена, який може вживатися із цілою низкою дієслів.
При дослідженні семантичної структури прикметників О.М. Кузнецова виділяє, перш за все те, що семантичні компоненти, обумовлені екстралінгвістичними факторами [10, с.16]. Для прикметників такими компонентами є класеми, що визначають їх приналежність до того чи іншого класу ознак. Дієслова стану, які утворилися внаслідок згортання двокомпонентної синтаксичної структури Їзв'язковий предикатний компонент бути + предикативний прикметник. Зв`язковий компонент цієї структури співвідносний з предикатом зі значенням Їперебувати в певному стані, головний - з прикметником, щовказує на якість, котру постійно виявляє носій, пор.: лукавити < бути лукавим; хитрити, хитрувати < бути хитрим; мудрити, мудрувати < бути мудрим; лютувати < бути лютим; гордувати < бути гордим;пустувати < бути пустим; німувати < бути німим та ін.. Дієслова стану, сформовані на основі двокомпонентної синтаксичної структури Ї зв'язковий предикатний компонент ставати (стати) + предикативний прикметник. Перший компонент базової синтаксичної структури співвідносний із предикатом зізначенням Їнабувати певного стану або Ї перехід до певного стану, другий - із прикметником, що вказує на якість, котрої набуває носій, пор.: тепліти < ставати теплим; старіти < ставати старим; багатіти < ставатибагатим; дужчати < ставатидужчим; повнішати < ставати повнішим; тоншати < ставати тоншим; глибшати < ставати глибшим; хоробрішати < ставати хоробрішим; сліпнути < ставати сліпим; глухнути < ставати глухим; тверднути < ставати твердим та ін. напр.: Тут річка ширшає, а на річці більшає зелених острівців з рогози та осоки (Є. Гуцало); Тоншає сніговий покрив на лапатих соснових гілках… (Юрій Збанацькьий); Уважно стежачи за хлопцем, я радів, що він з кожним днем росте й міцніє… (Юрій Збанацький); Ну, а діти, бідні діти, стали худнути, марніти…(В. Симоненко); В Ониськи дерев'яніли ноги, коли десь поруч дзвенів його [Віктора] голос (В. Симоненко); Я б хотів п'яніти від ноктюрнів, потопати в хвилях чорних кіс! (Б. Олійник) [28, с. 617].
Отже, за семантикою та особливостями формування одиниць словотвірна категорія стану посідає проміжне місце в системі дериваційних категорій дієслів. Її своєрідний статус зумовленийне однорідним складом компонентів базовихсинтаксичних структур похіднихдієслів, що ґрунтуються на семантико-синтаксичнихфункціях як предикатних, так і не предикатних компонентів. За типом базових синтаксичних конструкцій дієслова словотвірноїкатегорії стану можна диференціювати на вісім груп. Суфікси в структурі похідних дієслів репрезентують лише частину предиката - граматично навантажений компонент і виконують функцію заміщення. Здатність зв`язкового компонента базових синтаксичних конструкцій за семантикою співвідноситися з різними типами предикатів стану (із значенням входження; фізіологічного, фізичного, психічного, всеохопного фізичного станів; перебування в певному стані; набуття певного стану; переходу допевного стану) ще раз доводить можливість його кваліфікації як частково семантично навантаженого (напівзв`язки).
За семантичною сутністю предикати семантико-синтаксичної структури речення можуть поділятися на класи (семантичні типи предикатів), що є яскравим вираженням категорії предикатності. Загалом предикатність як надкатегорія поділяється на: грамему предиката дії, грамему предиката стану, грамему предиката якості, грамему предиката кількості і т. ін. [14, 127-144].
Предикативна функція прикметника є, звісно, вторинною (нетиповою) щодо його частиномовної природи, проте прикметник як повнозначна периферійна частина мови може реалізовувати себе як предикат речення. При цьому прикметник зазнає функціональних, семантичних та категорійних модифікацій. Так предикати якості, функціонуючи в реченнєвій структурі, позначають постійну, внутрішню, незмінну ознаку певного предмета (об'єкта-суб'єкта думки). Відмінність прикметникового предиката якості полягає в тому, що якість предмета не з'являється подібно до дії чи процесу, не несе ознаки фазовості, а навпаки - супроводжує предмет постійно, виступає його внутрішньою властивістю та своєрідною відмінністю від інших типових предметів.
Предикати якості відрізняються від предикатів дії, процесу і стану тим, що позначають постійну, внутрішню, у певному розумінні невід'ємну щодо предмета ознаку. Тому якість не виникає подібно до дії, процесу і стану, не виявляє фазовості існування, характеризується цілісністю переміщення на часовій осі. Вона не переходить безпосередньо з однієї фази в іншу в кожний момент існування, а постає такою властивістю,з якою пов'язуються типова своєрідність предмета, його стану предикати якості стосуються параметрів відносної незмінності, стабільності, постійності, внутрішньої належності предметові [6, с.140].
Вони стосуються параметрів відносної незмінності, стабільності, постійності, внутрішньої належності предметові.
В елементарному простому реченні предикати якості виконують формально-синтаксичну роль присудка, що найповніше сприяє вияву їх валентного потенціалу. Здебільшого вони являють собою одновалентні одиниці, які відкривають семантико-синтаксичну позицію суб'єкта якості: Дівчина висока; Ліс густий; Квіти запашні. Тільки деякі з предикатів набули двовалентності у зв'язку із закріпленням у присудковій позиції і більшим порівняно з одновалентними предикатами наближенням до типової предикатної сполучуваності. До двовалентних предикатів належать предикати вірний, схожий, подібний та інші, напр.: Петро вірний другові; Син схожий на батька. Необхідність для повної реалізації предикатних ознак присудкової позиції дозволяє назвати прикметники як частину мови, спеціалізовану на вираженні предикатів якості, предикативними прикметниками [4, с.101 - 102].
Вживання прикметників у функції дієслів можливе лише за участі дієслівних зв'язок, які надають недієслівним репрезентантам предикативної позиції необхідного граматичного оформлення, представленого передусім значенням часу і способу: Він (співак) був старий (Л. Костенко); Він старий ; Він буде старий ; Він був би старий ; Будь старий . Функцію дієслівних зв'язок звичайно виконують слова бути і ставати(стати) . Їхня семантична роль чітко диференційована і не залежить від лексико-симантичного наповнення прикметникових предикатів. За допомогою аналітичної морфеми-зв'язки бути стверджуємо реальність існування, наявність у предмета ознаки, вираженої синтаксично вербалізованим прикметником, напр.: Природа вся була жива для грека (Л. Костенко). Аналітична синтаксична напівморфема-зв'зка ставати вказує на становлення у предмета ознаки, а напівморфема-зв'язка стати сигналізує про набуття предметом певного якісного стану, напр..: Люди … ставали білими . (В. Лазарук); Обличчя стало страшним …(Р. Федорів) [18, с.5].
Категорійне значення прикметника корелює з його первинними формально-синтаксичною і семантико-синтаксичною функціями. Функція означення - єдина формально-синтаксична функція прикметника. Слово, яке функціонує з тим же лексичним значенням, але в новій синтаксичній позиції, є синтаксичним дериватом [21, с.218]. Синтаксична деривація (у розумінні синтаксичної транспозиції) зумовлює модифікацію категорійних одиниць вихідної частини мови і веде до зміни синтаксичної функції слова в межах того самого лексичного значення.
Коли порушується кореляція між категорійним значенням і первинною функцією, прикметники набувають здатності вживатися у вторинних формально-синтаксичних позиціях. Найпоширеніша з них - присудкова: Сини мої справді могутні (С. Скляренко); Степ був одноманітний (Григорій Тютюнник); Небо в сутінь буває сірим (В. Симоненко). Вживання прикметників у присудковій позиції є вихідною умовою синтаксичної транспозиції і засвідчує синтаксичний (початковий) ступінь переходу в позицію дієслова [25, с.21]. На думку Вихованця, предикативний прикметник Другу позицію займає другу позицію в ієрархії морфологічної реалізації, для якого ознака предмета набуває форм статичності [6, с.217].
Ад'єктив якісно характеризує предмет. Периферійну, найнижчу ділянку системи частиномовних реалізацій предиката стану сучасної української мови обіймає предикативний прислівник, що вказує на статичну, неконтрольовану, позбавлену динаміки ситуацію й виконує "функцію ознаки щодо іншої ознаки"
Синтаксична позиція прикметника звичайно визнається порядком слів у реченні. На матеріалі російської мови підкреслено, що прикметники, які розміщені у препозиції, функціонують у ролі означення, а прикметники, які розміщені в постпозиції - в ролі присудка, пор.: Холодний день і День холодний. До спеціальних засобів, за допомогою яких прикметник здатний вживатися в присудковій функції, мовознавець зараховує: постпозиції, інтонацію й наявність дієслівної зв'язки [23, с.105].
Синтаксична функція прикметника не завжди залежить від порядку слів в реченні. Так, у реченнях, що виражають почуття, емоційний стан мовця маємо зворотний порядок слів, за якого присудок займає препозицію разом щодо підмета, що надає реченню особливої виразності: Який жорстокий степовий звичай! (В. Малик); Яка важка у вічності хода! (Л. Костенко). Порядок слів у реченні не має ніякого значення, коли в ролі підмета вживаються займенникові іменники, які сполучаються з прикметниками у позиції присудка, проте не вимагають атрибутів, напр.: Він був спокійним і врівноваженим, говірким і мудрим («З матір'ю на самоті»); Щасливий я… (М.Вінграновський) [17, с.108].
Прикметник, який функціонує в ролі присудка називають «структурним еквівалентом дієслова» [18, с.15].
Щодо категорій роду і числа, то в багатьох випадках в предикативному прикметникові їх виражає аналітична синтаксична дієслівна морфема-зв'язка [15, с.216]. У формі теперішнього часу дієслівна зв'язка бути має нульове вираження. Прикметники у предикативній позиції вживаються в двох відмінкових формах - формі називного і формі орудного відмінків.
Дієслівна зв'язка бути вживаючись при предикативних прикметниках, не змінює їх семантичної природи, а виконує суто граматичну функцію. Вона змінює лише формально-синтаксичну позицію прикметників у реченні, переводячи їх у функціональні еквіваленти дієслова і нейтралізує прикметникові граматичні категорії, закріплюючі дієслівні граматичні категорії часу і способу: … тоя весна - смутна й невчасна (Євген Маланюк); Він був прекрасний, навіть неповторний (Т. Яковенко). Я не буду завжди молода (Г. Чубач); … будь на віки мені незвичайним (Л. Костенко). Іншим дієслівним зв'язкам, крім вказаних дієслівних категорій, властива також категорія виду. До дієслів-зв'язок, які диференціюються за видовою ознакою, належать: Ставати/ стати, залишатися/ залишитися, виявлятися/ виявитися, зоставатися/ зостатися, здаватися/ здатися, лишатися/ лишитися тощо, пор.: … біль ставав ще більшим (Р. Горак) і став я ніжнм (Б. Олійник) [3, с.308]. Ці дієслівні зв'язки поряд із синтаксичною виконують також семантичну функцію, яка оформлює логіко-семантичні відношення між суб'єктом і предикатом.
Кузнєцова О.М. виокремлює класифікацію якісних прикметників на:
Емпіричні прикметники виражають ознаки, що сприймаються органами чуття, та експліцюють предикати, які відображають денотативні ситуації.
Раціональн і прикметники, які виражають ознаки, що виявляються на раціональному етапі пізнання, характеризується номінативними можливостями, які основані на їх великій семантичній гетерогенності. На одному полі знаходяться раціональні прикметники, близькі за своїм значенням до кваліфікаційних слів, на іншому релятивні прикметники, які позбавлені емоційності та оцінювання, та за характером значення наближаються до підкласу відносних прикметників.
Кваліфікаційні прикметники слугують для вираження оцінки та експлоціюють предикати, які формують структуру «дескриптив+гарний-поганий» до кваліфікаційних також відносяться модальні та каузативні прикметники. Каузативні прикметники, які мають в семантичній структурі компонент «впливу», мають ті ж номінативні можливості, що й дієслова, від яких вони утворені.
Дослідження способів актуалізації ад'єктивних предикатів у висловлюванні дозволяє визначити відкриті, напівприховані, та приховані компоненти їх значення[10, с.15 .]
На думку І. Вихованця, предикати необхідно поділити на два узагальнені класи: предикати дії і предикати стану. Предикати стану суб'єкта в свою чергу поділяються на предикати зовнішнього та внутрішнього стану.
Кавера Н.В. поділяє другий підклас на:
А) предикати фізичного, фізіологічного стану істоти (живого організму);
Б) предикати емоційно-психічного стану людини;
В) предикати інтелектуального стану людини.
Саме цими класифікаціями ми будемо користуватись, досліджуючи предикативні прикметники, які використав у своєму творчому доробку Олександр Петрович Довженко.
Розд іл 2. Предикативні прикметники в творчій спадщині О.П. Довженка
Прикметники -- це дуже важливий матеріал для стилістики мовлення. Вони часто використовуються як художні означення (метафори, епітети), які суттєво впливають на розум, на почуттєву сферу людини. В окремому випадку спулучаючись із дієслівною зв'язкою бути або стати виступає в ролі складеного іменного присудка.
У творчому доробку Олександра Петровича Довженка предикативні прикметники займають досить важливе місце. Найбільш використовувані ним предикати характеризують власне фізичний стан людини, рідше емоційний, прикметників на позначення інтелектуального стану суб'єкта виявлено найменше.
В елементарному простому реченні предикати якості виконують формально-синтаксичну роль присудка. Здебільшого вони являють собою одновалентні одиниці, які відкривають семантико-синтаксичну позицію суб'єкта якості, наприклад: Він п ' яний [2, с.521]; Він щасливий [2, с.532]; Я вже мертвий [2, с.585]; Всі невеселі стурбовані [2, с.519]; Я тяжко хворий [2, с.469] та інші. У складних поширених реченнях предикати якості виконують роль складеного іменного присудка: Я був безмежно вдячний їм і весь зворушений [2, с.512]; І як оця людина поволі стала злою нечесною, гидкою і нещасливою [2, с.514]; Я не розумію, що заважало Корнійчукові саме сьогоднібути дружелюбним з Сашею [2, с.359].
О. Довженко використовує в своїх творах антонімічні прекметники на позначення позитивного та негативного фізичних станів : хворий - здоровий,знесилений - сильний, молодий - старий; живий - мертвий; емоційни х: сумний - радий, веселий; нещасний - щасливий; добрий - злий, недобрий...
Найбільша кількість предикативних прикметників на позначення емоційного та фізичного стану нами виявлено в творах «Зачарована Десна» та «Щоденник». В першому автор описує своїх рідних, сусідів, односельчан: Батько трохи весла не випустив і, вже на що був хоробрий, а теж засмутився і сидів нерухомо, аж поки нашу душогубку не однесло водою і не прибило до крутого берега [2, с.56]. а другий твір був написаний в зрілому віці, тому автор наповнив твір прикметниками, що несуть певну негативну якість чи характеристику власного стану та кількох інших обраів, зокрема: Він був вкрай сумний [2, с.534]; Я стомлений, знесилений душевно вкрай [2, с.531]; Всі стомлені, стурбовані, збентежені [2, с.540]; Я почуваю себе ізольованим і самотнім [2, с.327]; Собака теж зробився невеселий і, покрутившись, знехотя потюпав геть [2, с.56].
В «Зачарованій Десні» частіше зустрічаються прикметники на характеристику фізичного стану, як от: Чоловік швидкий, рухливий і якийсь ніби невловимий, вислизаючий [2, с.486]; Симпатичний здоровий і веселий [2, с.438]; Мати напівмертва [2, с.32]; Кинувся батько до нас, а ми всі мертві лежимо, один лиш я живий [2, с.32]; А на того ворожила, так буде вбитий [2, с.506].
Стосовно предикатів інтелектуального стану, їх порівняно дуже мало проте трапляються, наприклад : Один скаже - він був скажений, другий - дурний [2, с.533]; Він був розумний і добрий кінь, тільки ну абсолютно, аж нінайменшої краплиночки чогось там героїчного, чи мальовничого, чи того, що в піснях і в колядках про коней співають [2, с.68].
Стосовно категорії часу, то в творах зустрічаються присудки всіх трьох часів, розмежовуємо їх за допомогою дієслова-зв'язки або її відсутності.
Теперішній час представлений у реченнях без дієслівних звязок, наприклад: Це сердечний, освічений, культурний комуніст, людяний, чулий син народу [2, с.528]; Я зачарований [2, с.490].
Предикати на характеристику минулого часу найчастіше виражаються за допомогою слів став , був , зробився , наприклад: Я був дуже радий його приходу [2, с.359]; Вона стала безпорадною в серці своєму, піщиною в океані [2, с.566]; Правий був чи не правий поневолений старець, не нам його суди ти [2, с.28]; Як вправно робив, який був дужий і чистий [2, с.28 ] ; І все одно був красивий,- стільки крилося в нього багатства [2, с.29] Т а ж я маленький був і ще не мав тоді здорового глузду [2, с.62]; С тав я німий, забувши всі слова, всі літери і всі їх значення умовні [2, с.365].
Майбутній час предикативних прикметників творах зустрічається дуже рідко. Основною формою його функціонування є дієслівна зв'язка буде :
А на того ворожила, так буде вбитий [2, с.545].
Найбільш поширений предикат стосується першої особи однини: Я був дуже радий його приходу [2, с.359]; Я свідомий свого стану [2, с.437]; Я понівечена [2, с.409]. Друга особа однини зустрічається дуже рідко: Ти нещасний, і я нещасна [2, с.217 ] ; А ви живий [2, с.541]; А тепер я грішний [2, с.18]; Мати каже, що він у гробу був як живий і красивий [2, с.267].
Предикативи, що стосуються третьої особи однини представлені в О. Довженка досить широко, наприклад: Вона була товста і своїм виглядом дуже нагадувала мідний казан. І важка теж була, як добрий казанок [2, с.20]; Вона погвалтована [2, с.409]; Голосу не подавав, кажуть, ніколи і схожий був на вивернутий чорним хутром угору кожух [2, с.18]; Він щасливий [2, с.324]; Пригадую, на передодні самогубства ми сиділи з ним у садочку дому Герцена обидва в тяжкому душевному стані, я з приводу звірювань, учинених у відношенню до моєї «Землі», він - знесилений ранківсько- спекулянсько -людежерськими бездарами й пройдами [2, с.372 ] ; Такий страшний був світ у бою [2, с.202]; Мурай був уже вельми старий і невеселий [2, с.68]; Він був розумний і добрий кінь, тільки ну абсолютно, аж нінайменшої краплиночки чогось там героїчного, чи мальовничого, чи того, що в піснях і в колядках про коней співають [2, с.68].
Належне місце відведено й множині: Вони були худі й некрасиві [2, с.68]; Люди злі й невдячні [2, с.391; Всі стомлені, стурбовані, збентежені [2, с.540]; Взагалі діти його гарні, здорові, красиві [2, с.480]; Обоє вони -- і Ігнатьєв, і дружина його Наталія Георгіївна -- були виключно добрими і зворушливими [2, с.376]; В нашій сім'ї майже всі були грішні: достатки невеликі, серця гарячі, роботи і всякого неустройства тьма, а тут ще й фамільна приверженість до гострого слова, тому хоч й думали інколи про рай, все-таки більше сподівалися на пекло внизу картини [2, с.18]; Були перелякані, закляті, стурбовані або заворожені навіки грішники конячі [2, с.75]; Але всі вони були окремі від нас, пригноблені, засуджені безповоротно і навіки [2, с.75]; Обидва вони були немолоді, сухорляві, некрасиві коні [2, с.75]; А дід каже, що колись комарі були велик [2, с.75].
В більшості речень домінує чоловічий рід. Це можна пояснити тим, що письменник здебільшого пише про себе (в «Щоденнику» він є головним героєм, в «Зачарованій Десні» та «Україні в огні» героями є здебільшого чоловіки): Ш. був тихо приголомшений [2, с.487]; Він був гордий і сильний [2, с.465]; Я був дуже радий його приходу [2, с.359]; Він був високий і худий, і чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода біла [2, с.16]; Образ святого Миколая також був схожий на діда, особливо коли дід часом підстригав собі бороду і випивав перед обідом чарку горілки з перцем, і мати не лаялась [2, с.16]; Правда, він не дуже був схожий на нашого діда, бо був голий, як у бані, і борода була в нього не біла, а руда, присмалена вогнем, а волосся на голові стояло сторч і аж цвірчало в полум'ї [2, с.17]; Старший мій брат Оврам був давно уже проклятий бабою, і його гола душа давно летіла стрімголов з лівого верхнього кутка картини прямо в пекло за те, що драв голубів на горищі і крав у піст з комори сало [2, с.1]; Ф актично, святим був на всю хату один я [2, с.17]; А голос у нього був такий добрий, і погляд очей, і величезні, мов коріння, волохаті руки були такі ніжні, що, напевно, нікому й ніколи не заподіяли зла на землі, не вкрали, не вбили, не одняли, не пролили крові [2, с.22 ]; Дід чомусь став маленький, меншенький від мене [2, с.22]; І коли він, покинутий всіма на світі вісімдесятилітній старик, стояв на майданах безпритульний у фашистській неволі і люди вже за старця його мали, подаючи йому копійки, він і тоді був прекрасний [2, с.29]; Не подобались йому ні люди, ні собаки, і невідомо - був він сліпий чи видющий [2, с.30]; А страшний був такий, що перед ним запиралися всі двері і примовкало все в хатах і сінях, аж поки не одійде [2, с.30]; Сидячи на стріхах з нес
Типологія предикатів стану за їхньою семантикою та частиномовною належністю на прикладі творчого доробку О.П. Довженка курсовая работа. Литература.
Реферат по теме Концепция культуры в теории психоанализа З. Фрейда и К. Юнга
Реферат: Сенсорный анализ. Скачать бесплатно и без регистрации
Основные Категории Кадрового Менеджмента Производственного Подразделения Реферат
Забвению Не Подлежит Сочинение Евгений Онегин
Реферат: Важнейшие трематодозы человека. Методы их диагностики и профилактики
Диспетчерская Служба Глухих Реферат
Курсовая работа по теме Духовные истоки народной педагогики
Курсовая работа: Вычислительный комплекс на основе коммутационной матрицы. Скачать бесплатно и без регистрации
Литература, музыка, театр, живопись и архитектура эпохи великой отечественной войны
Сочинение На Тему Богатыри
Реферат: Содержание и порядок использования международных систем аудита в России
Контрольная работа по теме Безпека життєдіяльності
Реферат: Управление оборотным капиталом организации
Эссе Полное
Атомы Химических Элементов Контрольная Работа 8 Класс
Реферат по теме История развития футбола в России
Курсовая работа по теме Использование данных управленческого учета при принятии управленческих решений
Реферат по теме Понятие научной революции
Курсовая работа по теме Организация банковского обслуживания юридических лиц в современных условиях
Сочинение Рассуждение На Тему Зачем Нужны Запятые
Общехозяйственные расходы сельскохозяйственного предприятия - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Рождение средневековой Европы - История и исторические личности презентация
Психоаналiз почуття кохання - Литература статья