Тихі думки п.2

"Мета війни це світ, кращий за довоєнний". Зараз вже мало хто допускає, що РФ може досягти заявлених для своєї перемоги цілей чи що РФ очікує світ, кращий за довоєнний. Проте відсутність перемоги РФ, навіть Піррової, не те саме що перемога наша.

Формування суб'єктності є базовою метою без якої неможлива постановка інших цілей. Об'єктом політики ми залишились би, якби дали себе з'їсти за 3 дні, як те передбачали на Заході та на Сході. "Тоді можливо РФ би й подавилась нами через певний час, проте що б залишилось від нас до того часу?" Тому збереження здатності формувати та реалізовувати власну політичну волю є однозначною частиною умов перемоги.

Цікаво спостерігати як у дискурс пролазить Україна-Русь. Як у наративах про захист від Орди, так і у суперечках про те що назва "Україна" є народною, а "Русь" династійно-елітною. Тільки значно важливішим за назву є ріст регіонального значення та наявність регіональної стратегії. Прагматичне розуміння інтересів сусідів та пошук відповідних рішень та компромісів. Обростання новими союзами.

Проблема східного сусіда полягає у неможливості узгодження інтересів. Щоб продовжувати мислити зонами впливу великих гравців, стратегія імперії потребує ідеології для склеювання. І з усіма протиріччями необхідна ідеологія була зібрана, задовольняючи її носіїв декларуємою величчю та винятковістю.

Винятковість перетікає у власноруч обраний "особый путь" з відсіканням себе від Заходу. З таким підходом рішення, що моментально вбило всю накопичену м'яку силу, виглядає доволі органічно. До россійського престиж зможе повернутися тільки після руйнування міфу русського міру, що використовує россійське як зброю. Тобто задовго після "руйнування (границь) Кремля".

З повільним руйнуванням ілюзій величі, клей міфу слабшає. І от вже, присоромившись що вони россійські, багато хто згадує що насправді вони і не россійські, а частина самобутніх нетитульних народів. А поняття россійського звужується все ближче до Москви.

Бо що зв'язує людей в РФ? Настільки широкий та різноманітний простір є можливість контролювати тільки з самодержавністю та імперською ідеєю що інструменталізує россійське як клей. Можливим виходом є рух у сторону "Російської Конфедерації" з унеможливлення накопичення влади у Московії.

Рано чи пізно, так чи інакше, нова система відносин буде перезібрана. Всі війни закінчуються, проте життя буде продовжуватись, і стоятиме питання підтримки порядку що сформується. Не зараз застерігати від надмірного накопичення ненависті, але завжди слід пам'ятати про важливість зв'язків. Для застряглих в ехо-кімнатах довірчі зв'язки за їх межами в принципі єдина можливість вилізти. І хоча ця проблема не на часі (особливо поки ми не знаємо яким чином система відносин буде перезібрана), слід надавати перевагу замороженню зв'язків, аніж їх розриву.

Замість втечі чи відмежування, готовність зустріти Чуже у повній силі. Замість централізації, опора на мережеву організацію. Замість вузьких та ексклюзивних ідентичностей - широкі та інклюзивні.

Готовність до Дії та спалах Творчості. Драйв. Буде надія знову взяти фарби щоб відмалювати нове майбутнє, на заміну стертому.

Волею з Хаосу маємо породжувати точки збірки нових ассамбляжів.