Тихі думки п.1

Загроза життю дуже сильно впливає на мислення. Тому не дивно що виникає потреба у сортуванні калейдоскопу думок насамперед для себе. Чесно пережовані думки звідусіль, у тому числі й з власного саду.

Одне з перших питань що лунають в унісон з першими пострілами - питання того як це могло трапитися. (Питання, що вважати початком виникає пізніше). І не дивно що кожна наука о людях буде пропонувати свій пояснювальний апарат щоб переварити подію.

Так звучать економічні, історичні та геополітичні голоси, згадуючи газ та нафту, гори та рівнини, розпад СРСР. Політологічний голос наголошує на ризиках концентрації влади в одних руках та необхідності розробки нових глобальних механізмів стримання у майбутньому (Ех, майбутнє..). "Москва бачила для себе продовження статусу кво як більш руйнівний варіант ніж ескалацію"...

Головний промах усіх аналітиків, що до останнього відкидали можливість війни полягала в уявленні Кремля як раціонального агента. (Хоча викривлена аналітика та картина реальності там теж має місце.) Фреймворк що використовувався задля пропаганди схоже дійсно заволодів керуючою верхівкою, що забула про те, що будь-який фреймворк не зобов'язаний корелювати з реальністю.

Одержимість культу загибелі Росії, де вона виступає реакційним полюсом / консервативним охранителем під постійною загрозою від Заходу. "Зачем нам мир в котором не будет России". "Мы не могли поступить иначе". Бажання стерти внутрішні протиріччя через визвольну війну з "декларуємим Злом". Гностична готовність закінчити цей світ та глибинна радість у прямуванні до кінця. Коні Чуми та Війни вже з'явилися, цокіт копит Голоду теж чутно. Не дивно, якщо під кризою похідні наративи ще більше поширяться масами, проплавлені Ресентиментом.

"Границы Кремля заканчиваются там где дают пизды". Зустрів я цю фразу у варіації "Границы России...", проте, відчуваючи що "Росія" дещо занадто аморфне у цьому контексті, вирішив її змінити перед поширенням далі. Кремль виступив достатньо сильним символом, символом Москви, символом централізації, символом імперії... Пам'ятаю також фразу про те, що "РФ не може існувати постійно не розширюючись"... Символ організації простору, структури держави, що потребує внутрішньої колонізації заради метрополії.

Іншим сенсом, що наслідком витікає з символічного виокремлення Кремля, є те, що слід розуміти під "закінченням границь". Якщо сам факт існування держави тримається на постійному розширенні, то успішний супротив цьому розширенню не просто зупиняє та фіксує кордони, він ставить існування держави під сумнів, закінчує (всі) границі. Якщо ж постійно тікати безлад буде ся тільки поширювати. Війна щоб не було війни.

"Нравится, не нравится, империя развалится". Якщо для підтримки існування необхідні такі дії, якщо єдині важелі впливу що залишаються у "полюсу" - мілітарні, тоді таке існування необхідно припинити якнайшвидше. Вся історія це утворення та розпад, вся історія це зародження та смерть. Отже якщо й російський полюс буде танути, це лише окрема історія багатополярного світопорядку що розгортається.

"Если ты не готов нести ответвенность за действия своей державы, ты не заслуживаешь на державу". "Только находясь под обстрелами авиации, украинцы могут понять всю ту боль, которую испытывают русские от оскорблений в интернете". Аполітичність певно втрачатиме популярність. Їсти, гратися та виконувати прості задачі за винагороду можуть більшість тварин, так. Суб'єктність/диференціація починається там, де виникає конфлікт/незгода, де виникає Дія. Левіафан живився соками кожного, хто його ігнорує.

Щодо світу множинних суверенітетів. У будь-якому конфлікті незліченна кількість акторів, і у кожного своя вигода. Тотемне уповання на сутність що сам вигадав - наївне. "Виляние хвостом под дифузию вины на больших игроков - тоже". Глобальний рівень залишається важливим, проте виживання у пріоритеті. Можливо, у тріщинах й будуть знайдені відповіді на недоформульовані питання. А від зіткнення геополітичних плит ще ті тріщини.

"Як у воєнкомат так всі хворі, а як воювати - відразу здорові". Активність об'єднує, змінює, трансформує. Цікаво як на боці України запалали архетипи війни: вітчизняної війни, оборонної війни, лихий козацький похід, партизанська війна за свій дім... Кремль своїм рішенням створив те, чим довгі роки лякав. Тому наратив "хуже войны только проигранная война" теж викликає сумнів усередині.

Дійсно, об'єднує зараз не мова, етнос чи картина світу - вони лише інструменти. Об'єднує небажання бути вписаними проти своєї Волі у чужу картину світу, небажання бути інструментом, небажання відступати зі своєї землі, зі своєї мережі. (+ небажання опинитися по іншу сторону залізної завіси). Так, Свободу можна назвати тим ціннісним базисом, що надає можливість до об’єднання за розбіжності всіх інших характеристик. Враховуючи як часто фігурує "Свобода", це поняття ще довго доведеться пандерити.

Пандерити ядра соціальних кластерів, те, які інститути доведеться створювати щоб загорнути мережеву самоорганізацію що виникла, пріоритети боротьби, кібернетичну мережу аксіологічної нації...

Зв'язок. Довіра. Свобода.

Довіряйте тим, у чиїй реальності впевнені.

Тексти продовжують гудіти. Чи це сирени?