Припливна хвиля II

Операція "Tidal Wave II" стала ключовою військовою кампанією коаліції під проводом США, спрямованою на підрив економічної потужності Ісламської держави (ІДІЛ) шляхом систематичного знищення її нафтової інфраструктури. Назва операції була обрана генерал-лейтенантом Шоном Макфарландом як оммаж однойменній місії часів Другої світової війни, під час якої авіація союзників бомбила нацистські нафтопереробні заводи в Румунії. Головною метою було не просто тимчасове пошкодження об'єктів, а нанесення такої шкоди, яка потребувала б складного ремонту або дефіцитних запчастин, що критично обмежило б здатність терористів фінансувати свою діяльність.

Передумови операції корінилися в унікальній фінансовій структурі ІДІЛ, яка, на відміну від попередніх екстремістських груп, значною мірою забезпечувала себе самостійно. Нафта була найбільшим джерелом фінансування угруповання, складаючи близько половини його доходів; під контролем бойовиків перебувало шість ключових нафтових полів у Сирії та численні свердловини в Іраку. Хоча нафтові об'єкти бомбили й раніше, ІДІЛ навчилася надзвичайно швидко відновлювати роботу після традиційних авіаударів, що вимагало розробки принципово нової стратегії економічної війни.

Окрему роль у підготовці кампанії відіграли дії спецпризначенців, які заклали розвідувальний фундамент для операції Припливна хвиля II. У травні 2015 року підрозділ спеціальних операцій провів рейд у Сирії, під час якого було вбито Абу Сайяфа — так званого «еміра» нафтовидобутку ІДІЛ. Окрім ліквідації ключового керівника, спецпризначенці захопили колосальний масив даних: терабайти інформації, фінансові звіти та документи, що розкривали внутрішню логіку економічної машини терористів. Цей «скарб» дозволив аналітикам скласти «фінансовий бойовий порядок» ворога, ідентифікувати головних казначеїв та скласти список із десяти найбільш значущих фінансових лідерів для подальшого точкового знищення.

Хід подій розпочався наприкінці жовтня 2015 року з масованих ударів по нафтових полях Аль-Омар, центрах управління та транспортних вузлах. Військове командування застосувало концепцію «глибокого бою», виснажуючи ресурси ворога ще до того, як основні сили коаліції підходили до таких міст, як Мосул чи Ракка. Особливістю операції Припливна хвиля II стало таргетування вантажівок-бензовозів, які раніше не вважалися пріоритетними цілями через ризик жертв серед цивільних водіїв. Щоб мінімізувати такі втрати, літаки здійснювали демонстраційні прольоти на малій висоті та розкидали листівки з попередженнями, даючи водіям час покинути машини перед ударом. Крім нафтової галузі, удари наносилися по сховищах готівки: наприклад, під час атаки на банк у Мосулі за допомогою високоточної зброї було знищено мільйони доларів, призначених для виплат бойовикам.

Наслідки операції виявилися руйнівними для фінансової стабільності самопроголошеного халіфату. Вже за два тижні після початку активної фази з'явилися дані, що ІДІЛ скоротила виплати своїм іноземним бойовикам удвічі, що призвело до падіння морального духу та спроб дезертирства. До кінця 2015 року було знищено близько 90% нафтовидобувних потужностей на підконтрольних терористам територіях, а загалом протягом кампанії коаліція ліквідувала понад 2500 бензовозів. Хоча ІДІЛ згодом трансформувалася, перейшовши у кіберпростір та створюючи автономні осередки в інших регіонах, її здатність утримувати великі території та фінансувати повноцінну армію була остаточно підірвана завдяки поєднанню точних авіаударів та розвідувальних даних, отриманих спецпризначенцями