Ти

Я боюсь не дожити до тридцяти

І не обрати свою надію:

Де я і ти, кумедний собака – бинти

Від неминучої самоти –

Мрію:

Про візерунки біля вікна, які ти колись побачиш,

І про цю зиму, яку ми зустрінемо натще.

А серце б’ється, як стукіт гільз кулеметних

Об землю, щоби помирати на ній.

Ти дивитимешся на мене поглядом зачарованим,

До серцевої недостатності, з усіма тривогами –

Я вклякну на коліна і поцілую живіт.

І будуть в нас три донечки і три синочки,

Багато іграшок, щастя, каро-зелені очі, –

Хтось сховався, а хтось підскочив, –

І тепер ти знаєш, чого я хочу,

Тепер ти знаєш, чому живу.

Я боюсь не дожити до тридцяти,

Але в мене є Ти...