The Crow

"Бачиш посмішку в моїх словах, сумну та безжалісну? Сумну, тому що я самотній. Безжалісну, тому що я мертвий, однак чомусь живу"

З дитинства доля Джеймса була скупою на щастя. Ще маленьким хлопчиком він потрапив до дитячого будинку, де провів всі юні роки. Ставши дорослим, Джеймс закохався в дівчину та прагнув вступити до морської піхоти. Однак, усі мрії та сподівання чоловіка зруйнувалися в один момент: п’яний водій збив на смерть його кохану…

Маючи важкий тягар втрати, Джеймс їде до Європи та стає військовим. Минув не один рік, але біль не притупляється та весь час нагадує про себе. Він і став поштовхом для написання готичного твору, у якому автор виразив усі свої почуття через образ головного героя.

Біль – це ніщо для Еріка. Він не відчуває, як по обличчю стікає ще гаряча кров. Мокрий від холодного дощу одяг став для нього звичністю. Ерік знає: ось його кінець, потрібно лише заплющити очі та поринути у вічну пітьму, але чоловік не може відвести погляду від сцени, що розгортається перед ним.

Його кохану, його милу та без п’яти хвилин дружину ґвалтують виродки, які нещодавно пропонували допомогу. "Не дивись, Ерік. Тобі не потрібно це бачити," – наказує чоловікові ворон, що сидить перед ним. Він не встигає здивуватись людській мові птаха, коли чує звук пострілу…

Ерік не помер на тому проклятому шосе, як думали бандити. О, ні… Також не помер у реанімації, як гадали лікарі. "Тобі ще не час йти, Еріку, – голос ворона лунав звідусіль, – є люди, які не мають жити та не будуть. Я буду твоєю підтримкою, твоїм зором та силою, – він запросив голову Давида. – Ти знаєш, що це означає, чи не так?".

Таким чином і з’явився привид. Вбивця, якого не візьме навіть куля в голову. Злодій, що зупиниться тільки після здійснення помсти. Не забувай: ворон знає, де тебе знайти, тому спробуй втекти, оскільки гра вже розпочалась.

Комікс «Ворон» приваблює своєю загадковістю та готичністю. Часом різким, але таким захоплюючим артом, який виконано в чорно-білих тонах.

Я не можу сказати, що мене вразила ідея твору. Як не дивно, але сюжет не є тим китом, на якому тримається популярність коміксу. Погодьтесь, ми неодноразово чули історії про втрачене кохання та помсту. Як на мене, люди читають цей комікс заради філософських роздумів автора та душевних діалогів головного героя.

Упродовж твору зустрічаються фрази та вислови, які далеко не кожному будуть зрозумілими. Це умовний «міст», який поєднує автора та тих людей, що на собі відчули біль втрати близької людини. 

Історія складається з п’яти книг: «Біль», «Страх», «Іронія», «Відчай», «Смерть». Всі назви ніби говорять читачу, які найголовніші етапи та відчуття будуть у кожній частині.

Я переживала кожну тяжку хвилину разом із Еріком. Відчувала його страх, відчай, біль, розчарування. Разом з ним жадала помсти і вірила, що Ерік відтворить справедливість та отримає блаженне забуття. Мені було морально важко читати, усвідомлюючи, що ця трагедія може статись будь з ким, адже Джейсон переніс свій досвід та автобіографічні відомості в образ Еріка.

Цікавим фактом є також те, що прототипом зовнішності головного героя став Пітер Мерфі із групи Bauhaus. Це додає більшого реалізму подій у коміксі. 

Хай вас не лякає, що коміксу виповнилось вже 32 роки, бо він дотепер не зникає з прилавків магазинів. Також цю історію неодноразово екранізували: в одному з фільмів головну роль зіграв Брендон Лі, син відомого на весь світ Брюса Лі. Загалом, цей комікс можна сміливо вважати невмирущою класикою, який буде популярним та цікавим ще багато років.

Тому, читайте з задоволенням :) Лінк на комікс тут