Теж саме але простою мовою

У 1850-х роках у Російській імперії почало лібералізуватися царське правління, що дало поштовх для українського національного відродження. Рух розпочався в Петербурзі серед українців, після покарань Костомарова, Білозерського та Шевченка вони отримали можливість обіймати високі посади.

Просвітницька діяльність поширювалася через книжки та навчання в школах з 1859 року. Петербурзька громада видала журнал «Основа», який висвітлював проблеми українців у культурі, освіті, науці, літературі, філософії та фінансах, підкреслюючи національний чинник.

Національний рух поширився на Правобережжя, де поляки-хлопомани допомагали українцям, збирали фольклор, видавали збірники та заснували школу. Рух трансформувався у «Українську громаду» під керівництвом Павла Чубинського та професора Драгоманова, громади діяли у Вінниці, Катеринославі, Одесі, Полтаві, Харкові, Кубані та Москві з метою розвитку освіти рідною мовою.

Після польського повстання 1863-1864 влада видала Валуєвський циркуляр, заборонивши українську мову у друку, школах, церквах та літературі, вважаючи, що окремої малоросійської мови не існує. Учасники руху діяли через нелегальні організації, шукали законні обхідні шляхи, створили Південно-Західне географічне товариство під головуванням Галагана, змінювали газету на «Киевский телеграф» та проводили перепис населення, виявивши домінування українців і більшу чисельність населення, ніж в офіційних російських джерелах.