"З того моменту, як я почала отримувати допомогу від “Домашньої опіки”, я ожила" – бенефіціарка Карітас Харків

84-річна Лідія Петрівна – це великий приклад того, що поважний вік не означає, що ти не можеш бути молодим у душі. Попри те, що фізично вона частково обмежена в русі та проживає наодинці, жінка має домашні хобі та позитивно дивіться на життя. 

Торти, пироги та інші смаколики

Раніше Лідія Петрівна постійно випікала для своєї великої родини різні солодощі: чоловіка, дітей, внуків. Але зараз хоч і залишилася на самоті, все одно не припиняє займатися тим, що їй по душі, хоч фізично це стало важко: вона пригощає пирогами соціальну працівницю нашого проєкту та сусідів, з якими періодично спілкується. 

Розгадування = стимулювання роботи мозку

Наша героїня захоплюється розгадуванням кросвордів настільки, що соцпрацівниця Наталія постійно шукає їх для неї в магазинах, на ринках, навіть у метро. І хоч є нюанс – зір вже не той, наша працівниця намагається знайти для пані Лідії кросворди з великими літерами. Також, жінка любить судоку, і пояснює ці свої захоплення так: це дуже цікаво та треба тренувати мозок – так можна запобігти розвитку хвороби Альцгеймера. 

Шлях до сучасності 

Лідія Петрівна у свої 84 роки опанувала сенсорний телефон та навіть включала нам пронизливу пісню, яку їй скинула колега з минулої роботи. Так приємно було дізнатися, що з нею досі тримають звʼязок молодші за неї медичні працівники та дізнаються як вона. Бо наша бенефіціарка – позитивна та досвідчена людина.

Допомога від Карітас Харків: комфортніше та не самотнє життя

Наша соціальна працівниця знайшла бенефіціарку сама. Щобільше, вона про Лідію Петрівну та її доньку знає давно через їхніх сусідів. Одного разу Наталі дізналася, що жінка живе одна й немає нікого з родичів, хто може їй допомогти, тож вона запропонувала долучитися до проєкту “Домашня опіка” бенефіціаркою.

Пані Лідія спочатку не хотіла, їй було незручно, що за нею хтось буде доглядати. Хоч сидить вдома одна, на вулицю не вийти, живе на найвищому поверсі будівлі. 

“Якщо що, дзвоніть у будь-який час дня, мало що може статися. Бо то я якось приходила, газом тхнуло, а Лідія Петрівна крутиться, я підходжу, вона мені втрачає свідомість. Я думала що мені робити… Ось бабуся надихалась газом, тому ми викликали службу, міняли шланги, я купувала їй їх на базарі, все зробили,” – співробітниця Карітасу Харків

Як описує ці події жінка поважного віку: у неї закружилась голова, та вона почала падати, але щоб спастися схопилася за пічку. Таким чином бенефіціарка сильно здвинула її. І коли у квартирі тхнуло газом, вона навіть не розуміла, бо надихалася. Як добре, що соціальна працівниця ходить до неї 2 рази на тиждень та турбується про її безпеку. 

Як саме соціальні працівниці дбають про літніх людей?

У всіх осіб поважного віку є різні потреби, але що стосується Лідії Петрівни, то ось як їй допомагає наша працівниця Наталі:

1. Міряє тиск.
2. Приносить продукти, медикаменти та інше за списком бенефіціарки.
3. Може допомогти щось приготувати.
4. Миє та стриже (наша героїня називає ці послуги “як після салону”).
5. Прибирає житло та викидає сміття. 
6. Надає моральну підтримку та спілкування. 

Фонд "Старенькі" також взяли участь у допомозі нашій героїні

Дякуємо фахівцям цього фонду за постійну співпрацю та надання Лідії Петрівні засобів гігієни, урологічні прокладки, харчові продукти тощо. Літня пані дуже радіє такій допомозі, бо це полегшує її життя як у матеріальному плані, так і у плані комфорту.

Допомагала іншим, а зараз допомагають їй

"Що зробити, потребую допомоги. Раніше я допомагала людям. Працювала постовою медсестрою до 79 років, бігала по дільницях. Дуже подобалося те, чим займалася. Я працювала у психоневрологічному диспансері: там були різні особистості, але ладила зі всіма. Був особливий підхід. А зараз я прокинулася з думкою, що всі психіатрії там закрили, там закрили. Хоч би після війни вони відновилися."

Лідія Петрівна дуже переживає, що зараз їй надають допомогу, а вона не може нічим допомогти людям, хоча ми вважаємо, що все її життя було присвячено людям: пацієнтам, родині.

Про що мріє Лідія Петрівна 

Особиста мрія: побачити та поняньчити 1-річного правнука, який народився під час повномасштабного вторгнення.

"Мені хочеться, щоб вони його навчили казати “Ліда” та дочекатися коли одного разу він приїде до мене в гості та скаже “Привіт, Лідо”. Щоб усі мої діти, онуки та правнуки були щасливі та здорові. "

Глобальна: щоб закінчилася війна, щоб люди жили в мирі, були здорові. Коли жінка лягає спати, вона молиться за всіх своїх близьких, за їхнє здоровʼя, за нашу армію.

#Карітас_Харків #Домашня_опіка #історія_бенефіціарки #літні_люди #допомога #хобі #війна #Фонд_Старенькі