Теоретичні та практичні аспекти обліку витрат на вугледобувному підприємстві - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа

Главная

Бухгалтерский учет и аудит
Теоретичні та практичні аспекти обліку витрат на вугледобувному підприємстві

Визначення і класифікація витрат. Методи обліку витрат: національний та міжнародний аспект. Документальне оформлення, синтетичний та аналітичний облік витрат на ВП "Шахта "Північна" ДП "Макіїввугілля". Вдосконалення обліку на вугледобувному підприємстві.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1. Визначення та класифікація витрат
2. Методи обліку витрат: національний та міжнародний аспект
3. Документальне оформлення витрат вугледобувних підприємств
4. Синтетичний та аналітичний облік витрат вугледобувного підприємства
5. Вдосконалення обліку витрат на вугледобувному підприємстві
Витрати безпосередньо впливають на ефективність результатів господарської діяльності будь-якого підприємства, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Управління витратами слід розглядати як один із провідних напрямів економічної політики підприємства. Передумовою прийняття своєчасного і ефективного управлінського рішення є інформаційна система, яка базується на раціональній системі обліку витрат. Формування такої системи безпосередньо пов'язано з оптимізацією методів та організації обліку витрат на виробництво із врахуванням технологічних та економічних особливостей кожного окремого підприємства, галузі.
Питання обліку витрат виробництва неодноразово розглядалися в роботах таких науковців, як: А. Апчерч, О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, І.А. Бєлоусова, І.А. Басманов, Б.І. Валуєв, Н.Д. Врублевський, А.Н. Герасимович, С.Ф. Голов, К. Друрі, В.М. Добровський, Р. Ентоні, В.Б. Івашкевич, Т.П. Карпова, У. Кит, Є.В. Мних, Л.В. Нападовська, О.В. Олійник, В.Ф. Палій, Г.В. Савицька, Я.В. Соколов, В.В. Сопко, М.І. Скрипник, А.М. Турило, Дж. Фостер, Ч.Т. Хорнгрен, М.Г. Чумаченко, А.В. Череп, А.Д. Шеремет, А. Яругова й інших.
Разом з тим окремі питання обліку витрат виробництва потребують більш поглибленого вивчення і розробки з урахуванням специфіки підприємств вугледобувной галузі.
Метою написання курсової роботи є дослідження теоретичних і практичних питань обліку витрат на вугледобувних підприємствах.
Для досягнення поставленої мети були поставлені наступні завдання:
- вивчити теоретичні питання поняття та визначення обліку витрат;
- дослідити національні та міжнародні методи обліку витрат, виявити недоліки та переваги;
- розглянути документальне оформлення обліку витрат на прикладі вугледобувного підприємства;
- визначити методику синтетичного та аналітичного обліку витрат на основі вугледобувного підприємства;
- запропонувати напрями вдосконалення обліку витрат на вугледобувному підприємстві
Об'єктом дослідження курсової роботи є витрати, а предметом - процес організації та методи обліку витрат діяльності підприємства.
В процесі написання курсової роботи використовувалися законодавчі, нормативно-правові документи, матеріали періодичних та спеціалізованих видань, а також дані первинного, аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку, звітні показники та установчі документи досліджуємого підприємства.
Для здійснення вищевказаних завдань використовувались логічні, економіко-статистичні, розрахунково-аналітичні, методи дедукції и індукції, та метод групувань.
Базою для написання курсової роботи є ВП «Шахта «Північна» ДП «Макіїввугілля».
1. Визначення та класифікація витрат
В економічній літературі зустрічається багато визначень терміна «витрати». При всьому розмаїтті трактувань економічної сутності категорії «витрати» їх можна згрупувати у дві великі групи - трактування витрат із точки зору економічної теорії або бухгалтерського обліку, які суттєво різняться між собою.
На сучасному етапі існують різні підходи до поняття витрат (табл. 1.1).
Дефініції економічної сутності витрат
Трактування сутності витрат із точки зору економічної теорії
В. Н. Селиванов,. К. Воронова [1, с. 147]
Витрати на виробництво продукції -- складаються з видатків, пов'язаних із використанням у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших видатків на її виробництво
Витрати -- це трата енергії і тільки енергії, у тому числі інтелектуальної і фізичної енергії людини. На практиці ці витрати виявляються у вигляді цілеспрямованого й упорядкованого руху і використання деяких обмежених ресурсів: капіталовкладень, основних і оборотних фондів, природних багатств
Є. А. Ананькіна,. Г. Данілочкіна [3, с. 15]
Витрати відображають вартість ресурсів, що використовуються в процесі діяльності підприємства з виробництва продукції, виконання робіт і здійснення послуг
М. Г. Грещак, О. С. Коцюба[4, с. 16]
Обсяг використаних ресурсів у грошовому вимірюванні для досягнення певної мети - це витрати підприємства
Під витратами розуміють грошове вимірювання суми видатків, що використовуються з певною метою
Ч. Г. Хорнгрен, Дж. Фостер [6 с. 20 ]
Під витратами розуміють спожиті ресурси або гроші, які треба заплатити за товари та послуги
Витрати - найбільш невизначене слово в управлінні, яке визначається сумою видатків, зазнаних підприємством на момент придбання товарів або послуг
Трактування сутності витрат з точки зору бухгалтерського обліку
Витратами визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення власного капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені
Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками)
Витрати - це відтік або інше використання активів і (або) виникнення кредиторської заборгованості в результаті відвантаження або виробництва товарів, надання послуг або здійснення інших операцій, які є основою діяльності господарюючого суб'єкта.
Затрати (видатки, витрати) являють собою зменшення активів або збільшення зобов'язань (пасивів), або поєднання того чи іншого у зв'язку з виробництвом і постачанням товарів у рамках діяльності підприємства
Витрати - це спожиті затрати, тобто збільшення зобов'язань чи зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу (фінансового результату) звітного періоду.
Аналізуючи вищевикладені тлумачення сутності витрат, очевидно, що дослідникам облікового напряму імпонує визначення, наведене в П(С)БО 16, яке більше характеризує наслідки збільшення витрат, ніж їхню економічну сутність.
Визначення з економічної точки зору повніше розкривають власне економічний зміст категорії, а з бухгалтерської - економічні наслідки здійснення витрат після закінчення виробничого _процессу.
Водночас, єдиного підходу, чіткого трактування розбіжностей між даними поняттями немає.
Окремі вчені вважають, що поняття «затраты» і «издержки» тотожні, однак, на основі опрацьованої літератури приходимо до висновку, що термін «издержки» має більш широке значення, ніж «затраты». В українській економічній літературі як синонім слова «витрати» окремі вчені вживають «затрати». На нашу думку, термін «затрати» є похідним від російського і є вужчим поняттям, ніж «витрати».
В економічній літературі поряд із терміном «витрати» використовуються такі категорії, як «затрати» та «видатки», які зазвичай трактують як синоніми. Л.В. Нападовська застосовує терміни «витрати» та «затрати» відповідно до бухгалтерського та управлінського обліку [14, с. 64].
У російськомовних виданнях спектр цих споріднених термінів ще ширший: «затраты», «расходы», «издержки», «выплаты».
Поняття «затрати виробництва» і «витрати виробництва» вважає тотожними М. Врублевський, оскільки в основі їхнього визначення лежить вартісна оцінка основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів підприємства, спожитих у виробництві [15, с. 7].
Співвідношення категорій, що використовуються для позначення «витрат» в економічній літературі, можна представити у вигляді табл. 1.2. [16, с. 65]
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. [8].
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Так, витрати визнаються за наступних умов (п. 5-8 П (С) БО 16):
- Зменшення активів або збільшення зобов'язань, яке призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Наприклад, списання матеріалів на виробництво; нарахування заробітної плати робітникам підприємства.
- Визнання на підставі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів. Наприклад, нарахування амортизації основних засобів, нематеріальних активів.
- Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства. Наприклад, уцінка товарів, створення резерву сумнівних боргів.
Тлумачення категорії «витрати» з лексичної точки зору
- Можлива достовірна оцінка суми витрат. Дотримання цієї умови означає, що оцінка витрат відбувається на підставі положень національних стандартів, документально підтверджена.
Витрати діяльності знаходять своє відображення в Звіт про фінансові результати.
Подія визнання витрат має одержати у бухгалтерському обліку один із таких записів (рис.1.1) [17].

Класифікація витрат - це поділ витрат на класи на основі певних загальних ознак об'єктів і закономірних зв'язків між ними [18. с. 154].
Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення; для визначення собівартості продукції, тобто локальних затрат. Велике значення класифікації затрат в управлінні ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління (табл. 1.3) [18].
Поглиблена класифікація витрат підприємства для побудови бухгалтерського внутрішньогосподарського обліку
5) додаткові (витрати збереження, витрати транспорту,витрати допрацювання)
За відношенням до обсягу виробництва
2) змінні (пропорційні, прогресивні, дегресивні)
За відношенням до господарського процесу
За способом віднесення на собівартість
1) 1) що відносяться на собівартість продукції
2) 2) що відносяться на фінансові результати або відшкодовуються за рахунок видів покриття
Їх склад встановлюється централізовано
Їх склад встановлюється централізовано
За порядком віднесення на період генерування прибутку (у західному обліку)
Двома базовими підходами до класифікації витрат операційної діяльності, що використовуються підприємствами при складанні фінансової звітності та плануванні, є класифікація за економічними елементами та за статтями калькуляції [19].
Під економічними елементами розуміють однорідні види витрат, які у межах підприємства неможливо розкласти за критерієм їх економічної сутності [20.c. 27]. Тобто кожний економічний елемент характеризує узагальнений ресурс, спожитий у процесі виробництва. Класифікацію витрат за економічними елементами використовують для складання кошторису витрат, якій знаходить своє відображення як в фінансовому плані, так і у звіті про фінансові результати. Отже, до основних економічних елементів витрат відносять [21.c. 572]:
- матеріальні (рахунки 20, 22...).;
- витрати праці (витрати на її оплату) (субрахунок 661).;
- відрахування на соціальні (рахунок 65).;
– витрати засобів праці (амортизаційні відрахування) (рахунок 13).;
– інші витрати та витрати операційної діяльності - (рахунки 63, 685, 372, 64...).
Нагадуємо, що крім операційних витрат, виділяють витрати:
- витрати на сплату податку на прибуток (рахунок 98);
- надзвичайні витрати (рахунок 99).
З існуючим законодавством також не треба забувати про Податковий кодекс. Схематично, класифікацію витрат, що подана в Податковому кодексі (рис. 1.2) можна зобразити наступним чином [23]:,

Рис.1.2. Класифікація витрат згідно з Податковим Кодексом України
З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрати підприємства об'єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства.
На рис. 1.3 зображено класифікацію витрат залежно від елементу системи управління витратами за найбільш практично значимими ознаками.

Рис. 1.3. Класифікація витрат залежно від елементу системи управління витратами
Більшість методів обліку витрат можуть застосовуватися у різних галузях господарства незалежно від цілей їх функціонування: у промисловості, транспорті, держбюджетних установах. Проте існують певні особливості обліку виробничих витрат на промислових підприємствах. Це зокрема стосується методики розрахунку собівартості виробленої продукції для промислових підприємствах.
Розглянемо витрати стосовно підприємств видобувної галузі (гірничо-збагачувальні підприємства, рудні та вугільні шахти).
1. Витрати відносно поставлених задач:
- витрати на підготовчі роботи вугільних шахт;
- витрати на доставку вугілля на поверхню;
- витрати на доставку породи до лави та пустот;
- витрати на реалізацію готової вугільної продукції.
Витрати, що необхідні для підготовчих робіт, відображені в Типовому положенні з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, де вказана номенклатура статей витрат на підготовчі роботи у видобувних галузях (стаття витрат, зміст і їх характеристика) [24. с. 718-719].
2. Методи обліку витрат: національний та міжнародний аспект
Метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції - це сукупність прийомів документування та відображення виробничих витрат, які визначають фактичну собівартість продукції. [25].
Метод обліку витрат і калькулювання вибирається підприємством самостійно, тому що залежить від низки приватних чинників: галузевої приналежності, застосовуваної технології, асортименту продукції тощо.
В Законі Україні «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» задекларовано, що П(С)БО безпосередньо ґрунтуються на МСБО, а точніше «не суперечать міжнародним стандартам» [26]. Це вказує на те, що майже кожному П(С)БО відповідає певне МСБО та МСФЗ. Але П(С)БО 16 «Витрати» не має аналогів у МСБО та безпосередньо відповідає потребам національної практики (Додаток 5).
Певні основи даного поняття розкритті у МСБО 1 «Подання фінансових звітів», МСБО 16 «Основні засоби», МСБО 18 «Дохід», МСБО 23 «Витрати на позики», МСБО 38 «Нематеріальні активи» та ін. Відповідність вітчизняних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку щодо обліку витрат підприємства згруповано та представлено у табл. 2.1.
Відповідність вітчизняних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку щодо обліку витрат підприємства
«Загальні вимоги до фінансової звітності»
Слід відмітити, що в господарській діяльності суб'єктів господарювання найбільш часто зустрічаються 4 методи аналітичного формування витрат за калькуляційними об'єктами в національній практиці:
В спецiальнiй лiтературi до цього часу дослiджуються питання класифiкацiї методiв облiку витрат на виробництво та капькулювання, визначаються сфери їх застосування. При цьому, ні в офiцiйних документах, нi у спецiальнiй лiтературi, не вказано конкретного перелiку методiв облiку витрат та методiв калькулювання, якi е рекомендованими для використання підприємствами рiзних галузей промисловостi. Порiвняльний аналiз зазначених методiв калькулювання дае можпивiсть розглянути Iх переваги та недоліки, визначити іх застосування в рiзних галузях промисловостi.
.Безумовно ці методи вже давно використовуються як в Україні, так і за її межами. Кожен метод має свої і позитивні, і негативні сторонни. Розсмотремо кожен із них.
Позамовний метод характерний для індивідуальних і дрібносерійних виробництв. На виготовлення виробу (групи виробів) збираються витрати виробництва за замовленнями, на основі яких відкриваються картки. В них відображається що повинно бути виготовлено, в якій кількості та в який термін.
Виробничі витрати визначаються методом підсумовування всіх витрат з дня відкриття замовлення до його закінчення. Калькуляція складається після того, коли буде виконане замовлення [27].
В сучасних умовах сфера позамовного методу розширюється внаслідок орієнтації підприємства на задоволення індивідуальних потреб споживача.
Підприємства переходять від масовою випуску продукції, яка враховує запити усередненого споживача, до дрібносерійного або індивідуального замовлення малої групи людей, окремих осіб чи суб'єктів господарювання [28].
Попередільний метод застосовується у тих виробництвах, в яких технологічний процес чітко поділяється на окремі переділи (фази). Суть попередільного методу полягає в тому, що виробнича собівартість продукції визначається на кожному переділі окремо в міру виготовлення продукції, надання послуг, виконання робіт. Витрати повинні узагальнюватись за встановленою номенклатурою статей по фазах, стадіях, переділах.
Витрати на виробництво формуються по виробах, при цьому прямі витрати (матеріали, зарплата працівників та інше) відноситься на конкретні види виробів, а загальновиробничі витрати збираються протягом місяця окремо і розподіляються між виробами пропорційно обраної бази в кінці місяця [29].
Попередільний метод калькулювання забезпечує інформацію про формування собівартості продукції в розрізі структурних підрозділів підприємства, що дає можливість оцінити діяльність кожного з них та цілеспрямовано вести пошук резервів виробництва [17].
Попроцесний (попередільний) метод калькулювання поділяється на два варіанти: однопроцесний та багатопроцесний. При однопроцесному варіанті калькулювання всі виробничі витрати звітного періоду повністю відносяться на випущену продукцію, внаслідок відсутності незавершеного виробництва і випуску обмеженої номенклатури виробів у одному технологічному процесі.
Багатопроцесний варіант калькулювання передбачає розподіл витрат між видами продукції і визначення собівартості продукції та ефективності роботи окремих виробничих дільниць [30].
Нормативний метод калькулювання є попродуктним (повиробним), який відрізняється технікою калькуляційних розрахунків. При нормативному методі складають нормативну калькуляцію за діючими виробничими нормами.
Враховується технологія виробництва, проходження деталей по окремих операціях обробки, карта комплектування деталей у вузли і готовий виріб [29]. В нормативному методі цінним є не методика розрахунку собівартості продукції, а можливість контролю за формуванням собівартості на основі документування відхилень і змін норм [30].
Кожен з цих методів відрізняється побудовою аналітичних позицій обліку виробництва, номенклатурою об'єктів калькулювання і прийомами розподілу витрат між окремими видами продукції, а також між готовою продукцією і незавершеним виробництвом.
На практиці можуть застосовуватися комбіновані методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, які дозволяють максимально використовувати переваги окремих методів для прийняття управлінських рішень. Переважна кількість методів калькулювання спрямована на задоволення потреб оперативного обліку на тактичному рівні управління. Тому з'являється необхідність вивчення зарубіжних методів та аналізу доцільність їх впровадження в Україні.
Особливості застосування методів калькулювання продукції досліджували у своїх наукових працях такі вітчизняних вчені, як: О.В. Мандрика [31], Л.П. Гордієнко [32], Н.О. Томілова [33], Н.В. Тлучкевич [34], Г.Г. Кірейцев [35.] та ін.
Метою дослідження є аналіз зарубіжного досвіду калькулювання продукції та ефективність його впровадження на вітчизняних підприємствах.
Аналіз економічної літератури свідчить, що закордонний управлінський облік далеко не однорідний: у ньому чітко простежуються два напрямки - американський і європейський [36].
Останній представлено переважно західнонімецьким і французьким обліком. Основна відмінність між цими напрямками полягає в тому, що в американському обліку оперативному контролю за витратами виробництва надається значно більше уваги, ніж калькулюванню собівартості. Оперативний контроль дає змогу активно втручатися безпосередньо в процес утворення собівартості з метою її зниження і тим самим збільшення маси прибутку і підвищення рівня рентабельності [37].
Показовим є те, що самого терміну "собівартість" в американській обліковій літературі немає. Певною мірою він заміняється поняттям "cost" (витрати) чи "unit cost" (витрати в розрахунку на одиницю виробу) [36]. Разом з тим у західноєвропейській літературі є спеціальний термін (німецьке "Selbskosten" чи французьке "prix de revient"), що буквально переводиться українською мовою як "собівартість" [16].
У зарубіжній практиці залежно від типу виробництва та традицій внутрішньофірмового управління виокремлюють наступні методи калькулювання для стратегічного планування:
Метод калькулювання “директ-костинг” виник в США в період Великої депресії і набув широкого поширення в 50-х рр. XX ст. Адже “директ-костинг” означає буквально “облік прямих витрат. До початку Великої депресії (1928 р.) для розрахунку собівартості використовувалася система обліку повних витрат, що, на думку аналітиків того часу, призвело до штучного викривлення показників прибутку. Для вирішення даної проблеми була розроблена нова система, щоотримала назву “директ-костинг”.
За методом директ-костинг облік не передбачає реєстрацію постійних накладних затрат. Відображенню та аналізу підлягають лише змінні витрати, які зумовлюють обсяги виробництва. Цей метод калькулювання являє собою визначення по виробах маржинальних витрат, тобто суми прямих витрат та змінної частини непрямих витрат (загальновиробничих витрат)[38.].
Директ-костинг має свої переваги та недоліки (табл. 2.2.) [39с. 269].
Переваги та недоліки директ-костингу
1.Спрощення і точність обчислення собівартості послуг (продукції, робіт).
1. Не рекомендується для складання фінансової звітності і оподаткування.
2. Можливість визначення порога рентабельності, запасу міцності підприємства та нижньої межі ціни послуг (продукції, робіт) або замовлення.
2. При використанні демпінгу виникає небезпека, де маса постійних витрат не зможе бути покрита маржинальним доходом, тобто підприємство потрапляє в зону збитковості.
3. Можливість визначення оптимальної програми випуску та реалізації послуг (продукції, робіт).
3. Ведення обліку у розрізі лише виробничої собівартості.
4.Можливість керувати обсягом виробництва товарів при їх масовому випуску на ринок.
4. Директ-костинг створює тенденцію для того, щоб ігнорувати необхідність відтворення постійних витрат через ціну виробу.
Отже директ-костинг дозволяє керівництву загострити увагу на зміні маржинального доходу як по підприємству в цілому, так і по різних виробах. Ця система забезпечує можливість швидко переорієнтувати виробництво у відповідь на мінливі умови ринку.
За радянських часів поширення набув нормативний метод, який був розроблений на початку 30-х років ХХ століття і автором якого вважають М.Х. Жебрака. Нормативний метод був розроблений на основі методу «стандарт-костінг», який був раніше запровадженим у практику американським інженером Г. Емерсоном та бухгалтерами Ч. Гаррісоном і Х. Грантом.
Поняття «стандарт-кост» у широкому розумінні означає собівартість, яку встановлено заздалегідь. В основу даного методу покладено чітке встановлення норм затрат: матеріалів, енергії робочого часу, праці, заробітної плати та інших затрат, що пов'язані із виготовленням продукції.
Сильною стороною даної системи обліку виробничих затрат є те, що за допомогою встановлених стандартів можливо наперед розрахувати суму очікуваних затрат на виробництво і реалізацію продукції, обчислити одиницю собівартості продукції для визначення цін.
Хоча нормативний метод, який застосовувався в СРСР був створений на основі «стандарт-косту», проте основні моменти останнього не були враховані, в зв'язку з чим він не знайшов гідного місця.
Таргет-костинг застосовується на етапі проектування нового виробу або модернізації старіючої (етап життєвого циклу) продукції [40].
Система таргет-костинг, на відмінну від традиційних способів ціноутворення, передбачає розрахунок собівартості виробу за заздалегідь встановленою ціною реалізації. Ця ціна визначається за допомогою маркетингових досліджень, тобто фактично є очікуваною ринковою ціною продукту або послуги (рис. 2.1) [41. с. 9].
Головною перевагою цього методу є те, що ціна формується на стадії проектування. Тобто собівартість залежить від ціни, яка існує на ринку на подібний товар.
Таргет-костінг вже досить давно винайдений і успішно використовується Японськими компаніями. Стратегія Таргет-костінга досить проста. Стандартною формулою ціноутворення є:
Запровадження системи «таргет-костинг» на вітчизняних підприємствах дозволить реалізувати такі переваги: формування центрів відповідальності та центрів витрат, стратегії ціноутворення та інших оціночних процедур; можливість імплементного існування даного методу в межах традиційної системи вітчизняного обліку, як елементу, що збільшує та удосконалює можливості останнього. До потенційних проблем, які можуть виникнути при запровадженні даного методу можна віднести: ймовірність конфліктів між різними сторонами, залученими до процесу «таргет-костингу», високу працемісткість робіт, небезпеку запізнення виходу продукту на ринок через збільшення часу розробки.
Використання таргет-костингу не складне, щоб стати неможливим для українських підприємств. Головна перешкода полягає в тому, що для його успішного впровадження в організації повинна бути налагоджена тісна взаємодія між різними підрозділами та працівниками; створена система управлінського обліку; колектив повинен бути єдиною командою, яка є досвідченою та сприймає мету своєї спільної праці [42].
Пізніше в японських організаціях поширення набула система кайзен-костинг (kaizen costing) - калькулювання в системі безперервного вдосконалення.
Система «кайзен-костингу» тісно пов'язана з системою планування прибутку та основана на встановленні відхилень фактично досягнутого скорочення витрат від запланованого. Суть концепції «кайзен» полягає у тому, що покращення здійснюються безперервно, маленькими кроками та без значних затрат на їх реалізацію. Основною перевагою кайзен-костингу є те, що він забезпечує постійне зменшення витрат й утримання їх на заданому рівні, а основним недоліком - необхідність мотивації працівників і корпоративної культури, що підтримує залучення персоналу в діяльність організації.
Розглянувши сутність, характерні риси методів калькулювання виробничих затрат виявлено, що кожен метод має свої переваги і свої недоліки. Основним завданням, що виникає при виборі методів, є розуміння їх характерних особливостей, з метою уникнення притаманних їм негативних сторін, максимально повно використавши наявні у них переваги.
Для більш раціонального використання ресурсів, можна використовувати методи калькулювання у сукупності. Але в будь-якому разі зарубіжний досвід необхідно застосовувати на вітчизняних підприємствах, адже у такий спосіб можна ефективно регулювати цінову політику та приймати обґрунтовані управлінські рішення.
3. Документальне оформлення витрат вугледобувних підприємств
Будь-яка господарська діяльність відображається в бухгалтерському обліку способом суцільного і безперервного документування всіх господарських операцій, які здійснюють на підприємстві [26].
Бухгалтерський документ -- це документ певної форми і змісту, що містить інформацію про господарську операцію та юридично підтверджує факт її здійснення або розпорядження на право її проведення [43].
Первинний документ -- це документ, який складено безпосередньо в процесі ведення господарської операції або відразу після її завершення [44].
Документи складаються на бланках типових форм, затверджених Державним комітетом статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України, або виготовлених самостійно бланках, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.
Порядок облікової реєстрації регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Планом рахунків бухгалтерського обліку і організацій та інструкцією про його застосування. На ОП шахта «Північна» порядок обліку витрат та організація обліку ґрунтується на: «Наказ о організації бухгалтерського обліку» та «Наказ о обліковой політиці» Додаток 7,8).
Значне місце у витратах на виробництво у вугільній промисловості займає заробітна плата. Вона становить на розрізах близько 35% в середньому на галузі. На статтю «Оплата праці виробничих робітників» на шахті «Північна» відносять основну зарплату робітників, безпосередньо зайнятих на підготовчих роботах, на відбірці породи, сортування вугілля, навантаження в транспортні засоби. До її складу входять оплата за роботи за відрядними розцінками і погодинним ставками, премії, які виплачуються з фонду заробітної плати, доплати бригадирам за понаднормову роботу та роботу в святкові дні, та інші доплати за робочий час.
До складу адміністративних витрат відносять витрати на оплату праці директора, його заступників, головних спеціалістів та іншого загальногосподарського персоналу (працівники бухгалтерії, планового відділу, відділу кадрів, прибиральники, сторожі та інші), матеріали, тощо. Розрахунок адміністративних витрат за економічними елементами можна побачити в додатку 12.
Для забезпечення перинного обліку розрахунків з оплати праці вугледобувне підприємство використовує типові форми первинних документів, які наведено в таблиці 3.1.
Первинні документи з обліку розрахунків з оплати праці
Підприємства замість розрахунково-платіжних відомостей - як єдиних
Теоретичні та практичні аспекти обліку витрат на вугледобувному підприємстві курсовая работа. Бухгалтерский учет и аудит.
Пиво Эссе С Лаймом
Реферат по теме Газы нефтепереработки
Реферат: Управление транспортом
Реферат: Культура европейского Средневековья
Реферат: Демографические проблемы Китая
Реферат: Золотой век Екатерины
Глобальные Проблемы Современности Эссе
Реферат: Religious Belief And The Sceptical Responses Essay
Доклад по теме Архитектура XVIII века
Реферат Про Улицу
Реферат: Essence Of Empowerment Essay Research Paper The
Короткое Сочинение Приметы Золотой Осени
Реферат На Тему Философия Природы
Отчет по практике по теме Разработка направлений совершенствования финансовой деятельности предприятия
Сочинение На Тему Язык Спорта
Контрольные Работы По Алгебре По Дорофееву
8 Класс Фгос Итоговая Контрольная Работа
Отчет По Практике На Заводе Металлоконструкций
Реферат по теме Транссибирская железнодорожная магистраль и ее экономическое и стратегическое значение
Эссе На Тему Информационное Общество
Содержание годовой бухгалтерской отчетности и требования, предъявляемые к ней - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Чрезвычайные ситуации природного характера - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда реферат
Фенетическая структура земноводных местообитаний месторождений песка города Гомеля - Биология и естествознание курсовая работа