Теорія народного представництва Монтеск'є - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Теорія народного представництва Монтеск'є

Біографічні відомості про Шарля-Луї де Монтеск'є - французького правника, письменника і політичного мислителя. Головна мета вчення Монтеск'є про державу, тема його правової теорії. Філософські погляди вченого про право, головна ціль розподілу влади.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»
ІНСТИТУТ ПРАВА ТА СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН, ФАКУЛЬТЕТ «ПОЛІТОЛОГІЇ»
на тему: «Теорія народного представництва Монтеск'є»
Шарль Луї де Монтеск'є (фр. Charles-Louis de Secondat, Baron de La Brиde et de Montesquieu) -- французький письменник, мислитель, правознавець, політичний діяч. Його також відзначають як одного з перших французьких просвітників, а також як засновника лібералізму.
Був широко відомий у Європі та шанувався як авторитетний знавець політико-правових законів. Про його популярність свідчить навіть той історичний факт, що Катерина ІІ, при підготовці нового законодавства Російської імперії використовувала ряд положень вчення Монтеск'є. Політико-правові ідеї французикого мислителя були вельми популярні. Його вчення мали вплив на укладачів Конституції США, на конституційне законодавство періоду Великої французької революції, на Цивільний кодекс Франції. Ще за життя Монтеск'є отримав європейську популярність завдяки праці «Про дух законів» - безпрецедентному на той час трактату з порівняльної юрипруденції.
У працях та поглядах автора представлео витоки лібералізму як державної ідеалогії, яку до нього розвивав анлійський філософ Джон Локк, а після продовжував шотландський економіст Адам Сміт (засновник сучасної економічної теорії). Монтеск'є, а також Жан-Жак Руссо та Джон Локк вважаються закладачами основи ідеології сучасніх форм представницької демократії. Саме за «принципом Монтеск'є» влада в правовій державі поділяється на законодавчу (парламент), виконавчу (кабінет міністрів) і судову (верховний суд країни), очолюлювати ж виконавчу владу має король (президент).
Шарль Луї де Секонда барон де Лабред і де Монтеск'є народився в 1689 році в Лабред біля Бордо, головного міста департаменту Жиронда, що на південному заході Франції. Належав до знатного феодального роду. В 1700-1711 роках Шарль Луї де Секонда барон де Лабред і де Монтеск'є навчався в монастирській школі, де познайомився не лише з працями середньовічних схоластів, але і з доробками античних авторів. До 1726 року працював на адміністративних посадах у судових органах і одночасно займався науковою працею, був обраний академіком Бордоської академії. В той період посиленно займався вивченням фізико-математичних наук.
А з 1726 року Монтеск'є цілком віддається літературі і науковій діяльності в області філософії, соціології, юрипруденції та мистецтва. Багато подорожує по Західній Європі, якийсь час живе в Англії. Можна сказати, що все життя Монтеск'є -- це безперервна самоосвіта. Ще в юнацькі шкільні роки він активно цікавився античною філософією і літературою. Прочитав в оригіналі не тільки головні праці класиків давньогрецької думки, але і велику кількість літератури про них. За глибиною і широтою знань Монтеск'є стоїть у першому ряді видатних діячів Просвітництва.
Одна з найперших значних праць Монтеск'є - «Перські листи», сатира., написана образно, цікаво і дотепно. Вона принесла Монтеск'є визнання як художнику слова. Її читали в придворних колах, аристократичних салонах, книжкових крамницях і на вулицях Парижа. Критика світського суспільства, гніт церкви і влади, мистецтво, що складається з риторичних умовностей та крайньої манірності... Повна іронії, тонкої гостроти, сатира розворушила всі шари абсолютистської монархії, її політичне життя, культуру, звичаї та примхи її підданих. Цією працею Монтеск'є чимало сприяв краху абсолютизму. У праці «Перські листи» Монтеск'є нещадно критикує абсолютистську Францію насамперед за те, що в ній погано живеться селянам і ремісникам, а за їхній рахунок розкішні живуть панівні класи: «Щоб одна людина жила насолоджуючись, потрібно, щоб сотня інших працювала без відпочинку».
Ці думки перегукувалися з гаслами плебейських рухів ХVІІ століття, однак сам Монтеск'є не робив безпосередніх революційних висновків зі своєї критики феодалізму. Він бачив порятунок для Франції в конституційній монархії за англійським зразком.
Велике прогресивне значення мала філософсько-історична робота Монтеск'є «Міркування про причини величі і падіння римлян». У цій праці автор намагається довести на прикладі Римської імперії, що тільки там, де громадяни є вільними і незалежними, де панують республіканські погляди, тільки там суспільство може успішно розвиватися. У країнах, де громадяни відмовляються від вільнодумства і стають на шлях рабства, держава втрачає свою велич і, в кінцевому результеті, зазнає поразки від внутрішніх і зовнішніх ворогів. З книги випливає прямий висновок: народ Франції овинен назавжди покінчити з королівським деспотизмом і феодально-становими відносинами. У цій же книзі знайшли відображення історичні погляди Монтеск'є. Він відмовляється від теологічного розуміння історії та висуває положення про об'єктивні закономірності історичного процесу. Вінцем усіх наукових і літературних праць Монтеск'є була робота «Про дух законів», над яким він працював понад 20 років. Ця прця складається з 31 книги, більшість з яких мають по 20 і більше розділів. Тут Монтеск'є критикує феодально-релігійний підхід до суспільства і закономірностей його розвитку, викриває феодально-станову монархію та виступає проти династичних війн.
Головна мета вчення Монтеск'є про державу полягала в тому, щоб справедливе право стало основною успішного законодавства. Для реалізації цієї мети він вважав потрібним дати людям основи необхідних знань, методи і способи пізнання справедливих стосунків. Ці завдання вирішуються в процесі тривалої еволюції людини і суспільства за допомогою виховання та освіти громадян, та, насамперед, законодавців.
Мудрий законодавець, знаючи фактори, що визначають основу створення законів, а також усі актуальні внутрішні та зовнішні обставини життя держави свого часу, може створити і періодично змінювати потрібну модель законодавства, яка, в той же час, адекватно відображатиме справедливе право цієї держави.
Монтеск'є завжди говорив про множинність факторів, що впливають на зміст і застосвання законів, які зараз, як і раніше, є основою для побудови ліберальних і конституційних теорій права, що знайшли своє концентроване вираження у вченнях про правову державу.
Головна тема правової теорії Монтеск'є й основна цінність, що в ній відстоюється -- це політична свобода. До умов, потрібних для забезпечення цієї свободи належать справедливі закони і відповідна організація державності.
У своїй праці «Про дух законів» автор шукав закономірне уявлення про розумну природу людини, природу речей. Він прагнув зрозуміти логічку історично мінливих «позитивних» (успішно впроваджених) законів та фактори і причини, що їх породжують. Також Монтеск'є досконально вивчає первісне суспільство. Це дало йому можливість подолати обмеженість договірної (природно-правової) теорії походження державної влади. Він також не визнає вчення, у яких утворення держави виводилося з вимог природного права. Не приймав він і саме поняття суспільного договору.
Виникнення політично організованого суспільства Монтеск'є розглядає як історичний процес. На його думку, держава і закони створюються внаслідок війн. Монтеск'є також був одним із зачинателів історико-порівняльного вивчення суспільства, держави та емпіричного правознавства (від грец. Емпіризм -- досвід. Це вчення визначає особистий (чуттєвий) досвід єдиним джерелом знань та стверджує, що всі знанні обгрунтовуються лише досвідом).
Закономірності громадського життя Монтеск'є розкриває через поняття загального духу нації. Відповідно до вчення про загальний дух, на успіх впровадження законів впливає безліч причин, які він поділяв на дві групи: фізичні і моральні,
Фізичні причини, це ті, що визначають громадське життя на його початкових стадіях, коли народи виходять зі стану дикарства. До таких причин належать: клімат, стан грунту, розміри і розташування країни та чисельність населення. На півдні клімат дуже теплий, люди більш ледачі, працюють лише зі страху перед покаранням. У жарких країнаї «звичайно ж, панує деспотизм». На півночі клімат більш суворий, переважають неродючі землі, люди загартовані та волелюбні. Для північних народів характерні помірні форми правління. Фізичні причини також впливають і на політичне життя. Закони тісно пов'язані з тими способами, якими користуються різні народи для забезпечення собі необхідних умов життя. Провідну роль серед фізичних причин має географічний фактор, який впливає на виникнення держави і права. З цього приводу Монтеск'є зробив такий висновок: азіатські народи схильні до підпорядкування, а європейські -- до панування. Згодом, ці ідеї Монтеск'є були взяті до уваги ідеологами політики расизму.
Моральні причини вступають у дію пізніше, з розвитком цивілізації. До їх переліку Монтеск'є відносив: принципи політичного ладу, звичаї, моральні переконування, релігійні вірування. Моральні причини впливають на законодавство народів сильніше, ніж фізичні та поступово їх витісняють. Ці причини більше впливають на загальний дух та характер нації і повинні більше враховуватися в порівнянні з фізичними причинами. Серед моральних причин найважливішими є принципи державного ладу. Для Монтеск'є проблема раціональної організації суспільства -- це проблема більше політична і правова, ніж соціальна. Свобода в ідеології раннього лібералізму визначалась як розумна організація держави і забезпечення законності. Свобода, стверджував Монтеск'є, «є право робити все, що не заборонено законами». Ідел свободи він пов'язував з аналізом вже існуючих форм держави. Монтеск'є розрізняв три види правління: республіка (демократія й аристократія), монархія, деспотія.
Республіка -- це держава, у якій влада належить або всьому народу (у такому випадку це демократія), або його частині (аристократія). Рушійний принцип республіки - «любов до Батьківщини», виявляється у двох формах: демократія прагне до рівності, аристократія -- до помірності.
Монархія -- одноособове правління, що спирається на закон. Її принципом є честь та відданість главі держави. Носієм монархічного принципу є дворянство.
Деспотія -- одноособове правління, засноване на відсутності законів та потреби в них. Тримається завдяки страху і є неправильною формою держави. Це несправедливе і незаконне правління. Запобігти переродженню монархії в деспотію можна лише через правильну організацію верховної влади, вважав Монтеск'є.
Він також вважав, що республіка -- характерна для невеликих держав, полісів, монархія -- для держав середньої величини, деспотія -- для великих імперій. У своїй роботі «Про дух законів» Монтеск'є теоретично обгрунтовував можливість існування республіки на великій території, але лише в тому випадку, якщо правління буде поєднане з феодальним устроєм.
Встановлення республіканського ладу не означає досягнення повної свободи членами суспільства. Для забезпечення законності як у республіці, так і в монархії, здійснити поділ влади. Монтеск'є виділив у державі законодавчу, виконавчу та судову владу. Принцип поділу полягає в тому, щоб влада належала різним державним органам. Адже зосередження всієї повноти влади в руках однієї особи чи стану (установи) завжди веде до зловживання посадою та свавілля. Наводивши Англію за приклад, Монтеск'є попереджав, що потрібен такий порядок, коли кожна з трьох влад обмежує і стримує інші.
Проблема самої сутності і походження держави була однією з центральних в ідейно-політичній боротьбі Франції ХVІІІст. Існувало чимало запитань про походження держави і встановлення державної влади та внутрішніх відносин, які потребували вивчення та обгорення. «Картина держави», запропонова Гоббсом, є тією початковою основою, від якої відштовхувалися, яку вдосконалювали та мінімізували» - така думка належала багатьом наступним соціальним філософам. Шарль Монтеск'є став одним із перших, хто зайнявся осмисленням цих питань. Він вважав, що держава виникла історично, на певному етапі розвитку людського суспільства. Надаючи особливого значеня біологічним і географічним передумовам виникнення держави, Монтеск'є був переконаний, що в кінцевому результаті держава є продуктом людського розуму. В якийсь момент люди усвідомили, що поза державою вони не можуть нормально існувати і розвиватися. Аналізуючи республіканський порядок Монтеск'є виступає на захист загального виборчого права. Він доводить, що народ може і вибирати гідних керівників, і контролювати їх. Разом з тим він виступає проти того, щоб «вихідці з народу» обиралися на керівні посади. Стосовно монархічного порядку він зазначав, що «в добре керованіх монархіях майже кожна людина є хорошим громадянином, і ми рідко знайдемо серед них людину, що володіє політичною чеснотою, адже для того, щоб бути такою людиною, треба мати намір стати таким і любити державу саме через неї, а не заради власної користі. Аналізуючи ж деспотію, Монтеск'є зазначав, що «якщо в деспотичній державі правитель хоча б на мить опустить загрозливу руку, якщо він не зможе в звичному темпі знищувати осіб, які займають перші місця в державі, то все пропало, так як страх -- єдине, що робить можливим цей образ правління».Послідовно розкриваючи сутність різних форм правління та показуючи їх особливості, акцентуючи увагу на специфіці кожної з них, Монтеск'є переходить до осмислення того, яким чином має бути організована держава і як має здійснюватися управління в ній. Таким чином просвітитель переходить до теорії поділу влади, що є однією з провідних політичних доктрин, а також принципом буржуазного конституціоналізму.Локк і Монтеск'є звели поділ влади в конституційний принцип, згідно з яким з метою запобігання зловживань владою і забезпечення політичної свободи окремі функції державної влади - законодавство, управління і правосуддя - повинні належати відокремленим один від одного державним органам (відповідно - парламенту, виконавчим органам і суду), які взаємно врівноважують один одного. Розуміння Д. Локком і Ш. Монтеск'є основних принципів, на яких має вибудовуватися управління державою кілька ворожнечі. Локк проголошував законодавчу владу верховною, не завжди дотримуючись цього на практиці; на відміну від нього, Монтеск'є називав всі види влади рівноправними і розробив цілу систему їх «взамних стримувань» і обмежень, тим не менше в його ідеології чітко прослідковується низка суттєвих переваг з боку виконавчих органів та верхньої палати (право короля чи інших виконавчих органів розпускати парламент, накладати «вето» на прийняті ним закони і т.д.)Класичне формулювання теорія поділу влади отримала, як відомо, у працях Монтеск'є. Основна мета теорії -- гарантувати безпеку громадян від свавілля і зловживань владою, а також, що не менш важливо, забезпечити політичну свободу. Її Монтеск'є визначає наступним чином: право робити все, що дозволено законами. Якби громадянин міг робити те, що цими законами забороняється, то в нього не було б свободи, оскільки те ж саме могли б робити й інші громадяни. Зв'язок політичної свободи з правом і його реальним, практичним, здійсненням акцентується французьким просвітителем і в іншому визначенні свободи, де вона характеризується за її відношенню до громадянина і виступає в якості безпеки останнього. Вона визначається дією в державі справедливих (і це підкреслюється) кримінальних законів. «Відомості про найкращі правила, якими слід керуватися при кримінальному судочинстві, важливіші для людства від усього іншого в світі. Ці відомості вже придбані в деяких країнах і мають бути засвоєні іншими» - писав автор.Надзвичайно важливо також дотримуватися принципу відповідності покарання відносно того злочину, який було скоєно. Свобода, в концепції Монтеск'є, забезпечена там, де кримінальні закони накладають кару відповідно до специфічної природи самих злочинів. Тим самим покарання не залежатиме від свавілля і забаганки законодавця (як це часто траплялося історії різних держав, у тому числі і Франції) і перестане бути насильством над людиною. Крім того, для забезпечення свободи необхідні були певні судові формальності (наприклад, процесуальні правила і форми) в такій мірі, щоб вони сприяли поставленим цілям реалізації закону.Отже, за вченням Монтеск'є, свобода досяжна лише в такій державі, де всі відносини опосередковані правом. Такою державою, вважає він, може бути виключно держава помірного правління - це демократія, аристократія і монархія, які характеризуються пануванням законів. У деспотії, як відомо, немає законів, а значить, не існує і політичної свободи. Там царює свавілля володаря і рабство підлеглих. Але й помірні держави, на думку Монтеск'є, мають можливість перетворитися на деспотичні, якщо право, що визначає політичну свободу, не буде превалювати над волею їх правителів. Отже, можна зробити висновок, що право в теорії Монтеск'є являє собою своєрідну міру свободи. Тому якщо в конституціях поміркованих держав не передбачені спеціальні гарантії, покликані забезпечити верховенство права та перешкодженню зловживання владою і порушення законів, то політична свобода в них також втрачається. Протягом багатьох століть відомо, що всяка людина, яка володіє владою, схильна зловживати нею, і вона йде в цьому напрямку, поки не досягне межі. Верховенство права, у концепції Монтеск'є, може бути забезпечене лише поділом влади таким чином, щоб кожна гілка влади взаємно стримували одна-одну. У той же час мислитель виступає проти ототожнення свободи з формами правління, і, насамперед, з демократією: «З огляду на те, що в демократіях народ, мабуть, може робити все, що хоче, свободу приурочили до цього устрою, змішавши, таким чином, владу народу зі свободою народу». Він зазначає, що свобода можлива при будь-якій з перерахованих форм правління, але тільки в тому випадку, якщо в державі існує гарантія відсутності порушень законності за допомогою поділу верховної влади на відомі три: законодавчу, виконавчу і судову, які взаємно стримують один одного.Поділ влади в теорії Монтеск'є поруч із правом стає основним критерієм розрізнення цих форм правління. У конституціях всіх держав, що відносяться до помірного правління в тій чи іншій мірі закріплено поділ влади. У деспотіях же цього немає взагалі. У більшості європейських держав встановлено помірний образ правління, оскільки «їх государі, володіючи двома першими гілками влади, надають своїм підданим контроль над третьою. У турків, де ці три влади з'єднані в особі султана, царює страхітливий деспотизм». Монтеск'є виходить з основого принципу, - а саме, поділу праці у процесі здійснення влади в державі. «У кожній державі, - пише він, - є три види влади: влада законодавча, влада виконавча, що володіє питаннями міжнародного права і влада виконавча, що володіє питаннями права цивільного». Подібне розділення влади в політичній практиці Монтеск'є вважав фактом досить очевидним. Однак, усвідомлюючи це, автор в першу чергу пов'язував владу з основними цілями, які закріплювалися в конституції держави. Разом з тим поділ влади в розглянутій теорії - це не тільки політичний поділ праці, закріплений в конституціях, але й розподіл влади між існуючими соціальними верствами, що віддзеркалює сформоване їх співвідношення. «У Венеції, - підкреслює мислитель, - Велика рада (від 120 до 1500 членів) володіє законодавчою владою, прегадія (палата з 120 членів) - виконавчою, а кварантія (палата з 40 членів) - судовою. Але погано те, що всі ці, хоч і різні трибунали складаються з посадових осіб одного й того ж стану, внаслідок чого вони представляють собою, по суті, одну й ту ж владу». Отже, вільна держава, за словами Монтеск'є, теоретично повинна грунтуватися на принципах поділу влади, взаємного стримування влади від свавілля, а також розподілу верховної влади між різними соціальними верствами суспільства.Відповідно до конституційних проектом мислителя законодавча влада є лише вираженням загальної волі держави. Її основне завдання полягає в тому, щоб виявити право і сформувати його у вигляді позитивних законів держави, обов'язкових до виконання для всіх без винятку громадян. Найкраще, на думку Монтеск'є, коли законодавча влада належить всьому народу. Однак у таких державах, як Франція, здійснити це навряд чи можливо через великі розміри території і наявність різних соціальних сил, у тому числі знаті. Тому законодавчу владу найдоцільніше було довірити зборам представників народу і зборам знатних. Виконавча влада у вільній державі призначена для виконання прийнятих законів, які встановлюються законодавчою владою. Саме у зв'язку з цим Монтеск'є стверджує, що виконавча влада обмежена за самою своєю природою. Нею наділяється, насамперед, монарх, оскільки дана сторона правління майже завжди вимагає швидких дій і краще виконується кимось одним, а не багатьма. Виконавчу владу можуть також здійснювати й інші особи, але тільки не члени законодавчих зборів (адже це однозначно призвело б до втрати свободи). Судова влада карає злочини і дозволяє зіткнення інтересів між приватними особами, тоді як обидві інші регламентують загальні справи держави. У силу цього положення речей свобода та безпека громадян залежать, насамперед, від чіткого і злагодженого функціонування судової влади. Монтеск'є пропонує передати цю гілку представникам з народу, які збиралися б по мірі необхідності для виконання судових повноважень. За задумом автора, вони не повинні бути пов'язані з широкою обізнаністю в даній галузі, багатством, знатністю. Завдання суддів полягає в тому, щоб рішення і вироки завжди були точним застосуванням закону. Саме з урахуванням специфіки даного роду діяльності, Монтеск'є стверджedfd, що судова влада у найбільш поширеному значенні цього слова не є владою як такою. На відміну від неї, законодавча і виконавча влади, також маючи правовий характер, все ж можуть у будь-яких ситуаціях зловживати своїм становищем; вони можуть допускати свавілля, що в свою чергу призводить до ліквідації свободи та безпеки громадян. Щоб уникнути подібних небажаних для громадян наслідків, вони повинні бути не тільки розділені між собою, але й наділені правом припиняти, а в якихось ситуаціях і скасовувати рішення один одного. Взаємовплив законодавчої і виконавчої влади має гарантувати реальність існуючого права, яке, в кінцевому результаті відображає компроміс між волею і інтересами різних соціальних шарів у державі, що стикаються між собою. Тим самим Монтеск'є робить спробу примирити ті ворогуючі соціальні сили, які існували у Франції середини XVIII ст. Відповідно до даної концепції кожна соціальна сила держави має свій орган, який виражає її інтереси і володіє частиною влади. При цьому представницьке зібрання має виражати інтереси народу, законодавчий корпус - інтереси знаті, а виконавча влада -- інтереси монарха. Всі вони через уповноважених осіб наділяються певними повноваженнями, застосування яких має бути неодмінно взаємопогодженим. Палати законодавчої влади (малися на увазі представницьке зібрання і законодавчий корпус) проводять засідання окремо, а закони приймаються лише в тому випадку, якщо була досягнута взаємна згода. Законодавчі збори були покликані не тільки видавати закони, але також і контролювати їх належне виконання як государем, так і його міністрами. За порушення існуючих законів міністри можуть бути притягнуті законодавчими зборами до відповідальності. У свою чергу виконавча влада, яку уособлював правитель, стримує від можливого свавілля (особливо це стосувалося законодавчої влади), зоврема завдяки праву «вето». У той же час особистість монарха оголошується священною. Безумовно, взаємостримуючі повноваження влади, як зазначає Монтеск'є, могли б привести в той же час до їх бездіяльності. Але так як у державі завжди існує необхідність діяти, то вони будуть змушені робити це узгоджено. При цьому, необхідна гармонійність взаємодії між ними, на думку Монтеск'є, забезпечується одним - верховенством законів: сама ж держава, в якій здійснено поділ влади, реалізує всі свої функції виключно у правовій формі. У цьому сенсі Монтеск'є можна назвати одним з попередників теорії правової держави.Разом з тим, принцип верховенства права, який закріплювався в конституційному проекті Монтеск'є, не означає, що мова в даному випадку йде про рівновагу влади. Законодавча влада виконує домінуючу роль. Вона покликана створювати закони, що є вираженням загальної волі і права в державі. Обидві інші влади лише реалізують і виконують закони на практиці, а їх діяльність носить так званий підзаконний характер. У той же час, якщо Монтеск'є і не проводить ідею рівноваги влади, то проводить рівновагу соціальних сил, як виявлений ним політичний факт в умовах Франції XVIII ст. Подібні настанови мислителя виражають компромісний і помірний характер його політико-правової концепції в цілому. Перевага надається все-таки законодавчій владі, яка перебуває, насамперед, у руках представників народу. І вона вища виконавчої. Судова ж влада також повинна бути закріплена за представниками народу. Тим самим конституційний проект Ш. Монтеск'є об'єктивно висловлював інтереси буржуазії, що народжувалась. У той час вона зливалася з широкими народними масами і в політичному відношенні не була наділена належними правами. У зв'язку з цим досить важко погодитися з тими вченими, які характеризують погляди мислителя з позиції аристократичного лібералізму, що виражає інтереси феодальної опозиції абсолютної монархії. Історичні долі теорії поділу влади Монтеск'є у Франції, так само як і оцінка, і трактування останньої - різні. Це пояснюється через співвідношення політичних сил у суспільстві і тієї громадської позиції, яку займали і займають більшість її інтерпретаторів. Офіційна ідеологія абсолютної монархії Франції того періоду піддала жорсткій критиці основні положення теорії поділу влади Монтеск'є. Більше того, його трактат «Про дух законів» протягом певного часу перебував у числі заборонених творів. У той же час важливо відзначити, що прогресивні мислителі досить часто використовували основні висновки Монтеск'є у своїх власних працях, брали його настанови, хоча саму теорію поділу влади багато з них не змогли зрозуміти до кінця.Цікаво, що Вольтер з позицій концепції освіченого абсолютизму пов'язував проведення реформ в державі не з поділом там верховної влади, а з наділенням цією владою короля-філософа. А, наприклад, Дідро, Гельвецій та Гольбах не могли погодитися з положенням Монтеск'є про те що великі привілегії зберігалися за знаттю і королем. Руссо ж верховну владу вручав народу. І лише під час звершення революції у Франції, що зумовило появу нагальної необхідності закріпити в основному законі країни реальне співвідношення соціальних сил, теорія розподілу влади Монтеск'є отримала-таки своє визнання і була втілена в Конституції 1791 року. У ній зазначалося, що «суспільство, в якому не забезпечено користування правами і не проведено поділ влади, не має конституції». Істотний вплив дана теорія зробила і на становлення і розвиток Конституції США 1787 року. Ідеї мислителя були дуже близькі інтересам американського народу, який у той період вів боротьбу проти Англії, націлену на досягнення свободи. Таким чином, Д. Медісон, відомий як один з «батьків» Конституції 1787 року при її підготовці використовував теорію поділу влади Монтеск'є. Він писав: «Зосередження всієї влади, законодавчої, виконавчої та судової, в одних і тих же руках: або одного, або небагатьох, або у всіх через будь-які підстави, дійсно призводить до появи тиранії». Єдиним засобом проти тиранії, вважав він, може бути тільки поділ влади. «Щоб правильно зрозуміти ідеї з цього важливого питання, - заявляє Д. Медісон, - необхідно правильно досліджувати ідеї, в яких збереження свободи розглядається у зв'язку з тим, що три найголовніші гілки влади повинні бути розділені і відокремлені один від одного. Монтеск'є вважають оракулом у даній сфері, до робіт якого завжди звертаються і часто цитують. У Німеччині теорія розподілу влади Ш. Монтеск'є не отримала належного конституційного втілення. Але в той же час вона була дуже ретельно досліджена Фіхте, Кантом і особливо Гегелем. Зокрема, останній критикує певну механістичність цієї теорії, він вважає, що її основні принципи встановлюють самостійність законодавчої, виконавчої та судової влади, приводячи в той же час до взаємної ворожнечі між ними, а також і підпорядкування однієї влади іншим. Для Гегеля характерний розгляд політичної держави з позиції єдиного цілого, а влада являє собою лише різні моменти цієї єдності. Вченню Монтеск'є про поділ влади приділяють увагу також і сучасні теоретики у сфері держави і права. Так, наприклад, відомий французький політолог Ж. Шевальє у своїй книзі «Історії політичних ідей від «Духа законів» до наших днів» стверджує, що справжня політична наука бере свій початок саме у Монтеск'є, а його трактат «Про дух законів» носить універсальний характер. М. Торре вважає, що саме ця концепція поділу влади послужила критерієм класифікації конституцій та ідей політичних мислителів, які працювали над проблемами організації держав. Деякі французькі вчені займають досить критичну позицію. Наприклад, М. Дебре дотримується тієї думки, що ідеї Монтеск'є застаріли і абсолютно не годяться для сучасної Франції. У той же час норми державного права, що випливають з концепції Монтеск'є, на його думку, закріпили за парламентом всю повноту влади збитками для уряду, що у свою чергу веде до різних зловживань з боку партій, які володіють більшістю в парламенті. Концепціям Монтеск'є він, зі свого боку, протиставляє принципи народного суверенітету і референдуму Руссо. Тільки це, на його думку, здатне покінчити з «абсолютизмом парламенту» і передати права парламенту главі держави. Він, так само як і депутати парламенту, будуть обиратися народом. У результаті введення референдумів парламент втратить частину своїх законодавчих функцій. Отож, роблячи висновки з тих дискусій, які розгорнулися навколо його теорії, як за життя, так і десятиліття потому, ідея поділу влади Монтеск'є як і раніше залишається, і, як видається, завжди залишиться актуальною.
5. ПРО ЗАВДАННЯ НАРОДНОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА
Відомо, що ідея народного представництва у здійсненні влади не завжди була пов'язана з виборами. У середньовічній Англії присяжні в суді приймали рішення від імені відповідного графства і розглядалися як його представники. Саме в судових установах знайшла своє застосування ідея
Теорія народного представництва Монтеск'є курсовая работа. Государство и право.
Курсовая работа: Теоретичне обґрунтування та дослідження особливостей професійного самовизначення
Реферат На Тему Культурологические Теории В России
Реферат по теме Геном человека
Сочинение: Обломов и Штольц
Скелет Эссе По Обществознанию Егэ
Контрольная работа по теме Страховые тарифы. Обеспечение пожарной безопасности объектов нефтепродуктообеспечения
Доклад: Урогенитальный хламидиоз
Курсовая работа: Ядерно-магнитный томографический каротаж
Реферат: Regional Bank Case Study Essay Research Paper
Контрольная работа по теме Виды юридических лиц. Организационно-правовые формы
Дипломная работа по теме Методы и системы учета затрат и калькулирование себестоимости продукции (работ, услуг) по материалам ОАО 'Ливгидромаш'
Реферат На Тему 6 Сигм
Как Стать Гением Переговоров Реферат
Реферат: "Прощание с Матёрой" В. Распутина. Скачать бесплатно и без регистрации
Итоговое Сочинение Образец Заполнения Бланка Регистрации
Написать Эссе На Тему Английский Язык
Сочинение По Теме Образ Пугачева В Повести
Реферат по теме Неоклассическая модель роста Р. Солоу
Реферат по теме Понятие государственного бюджета
Реферат: Государственное регулирование доходов населения. Скачать бесплатно и без регистрации
Бухгалтерский учет и налогообложение при использовании легкового автомобиля работника для нужд организации - Бухгалтерский учет и аудит реферат
Влияние природных, политических, экономических и экологических факторов на размещение производительных сил - География и экономическая география реферат
Ведение бухгалтерского учета на вновь созданном предприятии - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа