Технологія діяльності туристичних агентів та специфіка просування туристичного продукту - Спорт и туризм курсовая работа

Главная

Спорт и туризм
Технологія діяльності туристичних агентів та специфіка просування туристичного продукту

Загальна характеристика туристичної діяльності. Державна реєстрація турагента. Базові елементи професійної діяльності агентів. Договірні стосунки в туризмі. Схема доставки продукту до споживача: маркетингова стратегія та організація збутової діяльності.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Актуальність теми . Основними суб'єктами туристичної діяльності є туристичний оператор та туристичний агент, яких російський науковець М. Б. Біржов називає організаторами туризму. У туристичному законодавстві деяких країн світу ці підприємства так і називають, відповідно до їхнього призначення і характеру функцій, - організаторами туризму.
Існує значна кількість суб'єктів туристичної діяльності, зацікавлених у наданні туристичних послуг, чисельність та різноманітність яких вимагає проведення відповідної систематизації та класифікації за основними класифікаційними ознаками. Тому різноманітне трактування термінів може мати негативні наслідки у практичних діях суб'єктів туроператорської та турагентської діяльності. Внаслідок цього для побудови класифікації необхідно вирішити таке завдання, як з'ясування економічної сутності суб'єктів ринку туристичних послуг шляхом аналізу нормативно-правових документів, які регулюють їхню діяльність та підходів науковців у галузі туризму. туристичний агент маркетинговий стратегія
Багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими вивчаються питання туристичної діяльності. Дослідження щодо суб'єктів ринку туристичних послуг представлені такими науковцями: Л. Гонтаржевська, І. Зорін, Т. Каверіна, В. Квартальнов, В. Кифяк, О. Любіцева, М. Мальська, Н. Опанасюк, І. Школа та іншими.
М етою нашої роботи є дослідження суб'єктів ринку туристичних послуг - туристичних агентів, проаналізувати їх діяльність на ринку туристичних послуг та охарактеризувати специфіку просування туристичного продукту.
Об ' єктом дослідження виступають суб'єкти ринку туристичних послуг.
Предметом дослідження є технологія діяльності туристичних агентів.
Виходячи з мети нашої роботи основними завданнями є:
- охарактеризувати суб'єкти ринку туристичних послуг;
- вказати особливості технології діяльності туристичних операторів та туристичних агентів;
- проаналізувати спільні та відмінні риси туристичних операторів та туристичних агентів.
- ознайомитися з технологією просування туристичного продукту.
У роботі використовувалися наступні методи дослідження: спостереження, систематизація і класифікація, аналіз науково-методичної літератури.
Структура роботи : матеріали наукового дослідження викладені у вступі, трьох розділах і висновку. Робота містить список використаних джерел.
Розділ 1. теоретичні аспекти турагентської діяльності
1.1 Загальна характеристика турагентської діяльності
На сучасному етапі розвитку у сфері туризму діють різноманітні типи підприємств, що здійснюють туристичну діяльність.
Ключовими суб 'єктами туристичної діяльності, які взаємодіють у процесі розробки та реалізації турпродукту, надання й споживання туристичних послуг, є:
- виробник (організатор) і гуртовий продавець туру - туроператор;
- виконавці туристичних послуг (контрагенти) - підприємства і компанії, які надають окремі послуги з розміщення, харчування, транспортні, екскурсійні, страхові, послуги, які пов'язані з оформленням закордонних паспортів і віз, бронюванням і купівлею квитків. Вони виступають як національні або іноземні контрагенти, які постачають туроператорам послуги, що входять у тур;
- турист (споживач) - будь-яка фізична особа, яка використовує, купує або має намір придбати туристичні послуги (турпродукт) для особистих потреб.
У секторі туризму ключовою ланкою в ланцюзі посередників, що доводять туристичний продукт до кінцевого споживача, є турагент. Через нього продають переважну більшість туристичних поїздок. Практика свідчить, що придумати і розробити цікавий маршрут подорожі дуже просто, набагато складніше знайти споживача. В умовах високої насиченості ринку зі схожими пропозиціями, гострої конкурентної боротьби і обмеженої купівельної спроможності населення на турагентів лягає найважче завдання - привернути клієнта та умовити його поїхати саме в даний тур, а вже потім укласти з ним договір, отримати гроші, оформити паспорт, візу, квиток, видати ваучер, відправити в поїздку і повернути додому неушкодженим, а на завершальному етапі, можливо, отримати від нього подяку.
За характером здійснюваних операцій турагент - це роздрібний продавець. Класичний турагент не створює своїх власних туристичних продуктів, а займається їх перепродажем. Він реалізує послуги кінцевим споживачам - туристам для їхнього особистого використання.
Турагенти виконують дві головні функції.
Турагентська діяльність - посередницька діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницька діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку (юридичні особи та фізичні особи - підприємці).
17.11.2010 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності» № 2608-VI від 19.10.2010, яким скасовано ліцензування турагентської діяльності.
Відповідно до п.30 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає лише туроператорська діяльність, турагентська діяльність ліцензуванню не підлягає. Суб'єкти господарювання, які раніше отримали ліцензії на турагентську діяльність можуть працювати як по ліцензіям, так і без них [8].
Суб'єкт господарювання, який має намір займатися турагентською діяльністю повинен внести в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України вид діяльності за КВЕД - «Послуги з організації подорожувань» (код 63.30.0). При здійсненні турагентської діяльності турагенти повинні керуватись вимогами Закону України «Про туризм», в тому числі ст.16 вказаного закону щодо наявності у турагента банківської гарантії. Туристичні оператори працюють з турагентами на підставі угод і мають право ставити свої вимоги до турагентів і вимагати документи і будь-які гарантії від них [3].
Державна служба туризму і курортів та Міністерство культури і туризму України працюють над питаннями подальшого вдосконалення нормативно-правового поля в галузі туризму.
Стосовно подання турагентами статистичної звітності по формі І-ТУР. Абзацом 18 ст.24 Закону України «Про туризм» визначено, що суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані вести облікову та іншу визначену законодавством документацію, надавати в установленому порядку бухгалтерську та статистичну звітність.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми державної статистичної звітності N 1-ТУР, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 04.03.98 № 96, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.03.98 за № 82/2622 «звіт заповнюють відповідальні особи підприємств, установ, організацій, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і здійснюють діяльність, пов'язану з наданням туристичних послуг (надалі - суб'єкти туристичної діяльності), незалежно від відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми господарювання». Ліцензійні умови провадження туроператорської та турагентської діяльності діють в частині, що не суперечить чинному законодавству. Таким чином всі суб'єкти туристичної діяльності повинні подавати до місцевих органів виконавчої влади в галузі туризму та органів державної статистики за місцезнаходженням у визначені терміни, у повному обсязі достовірну статистичну інформацію за формами державної статистичної звітності № 1-ТУР “Звіт про діяльність туристичної організації” і № 1-ТУР(к) “Звіт про діяльність туристичної організації”, затвердженими наказом Державного комітету статистики України від 04.03.98 № 96, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.03.98 за № 182/2622.
Контрольні функції щодо дотримання турагентами вимог чинного законодавства покладені на відповідні контролюючі органи. У разі порушень свої прав споживач туристичних послуг або суб'єкт туристичної діяльності може звернутись до управління з питань захисту прав споживачів або до суду. Стосовно акредитації фахівців туристичного супроводу.
На сьогодні в Держтуризмкурортів не отримало офіційної інформації від МОН стосовно присвоєння кваліфікації українськими учбовими закладами кваліфікація екскурсовода та гіда-перекладача.
Відповідно до п. 2.10 наказу Державної туристичної адміністрації України від 29.04.04 № 83 «Про затвердження Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцям туристичного супроводу», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.10.04 за №1344/9943, фахівці туристичного супроводу для отримання Дозволу мають подати акредитаційній комісії повний перелік документів, перерахованих в даному пункті [7].
Ринок турагентів відзначається великою кількістю учасників торгових операцій і являє собою приклад гострої конкурентної боротьби.
1.2 Класифікація суб'єктів турагентської діяльності
Ринок туристичних послуг у літературі визначається як сфера реалізації туристичного продукту та економічних відносин, які виникають між його покупцями та продавцями. Тобто формуються взаємовідносини між суб 'єктами туристичної діяльності (виробники туристичних продуктів, посередники) та покупцями. Закон України «Про туризм» визначає туристичних операторів та туристичних агентів як основних суб'єктів туристичної діяльності. М.Б. Біржов твердить, що туроператори та турагенти по суті не надають туристичних послуг, а лише здійснюють посередницькі функції між споживачами і безпосередньо виробниками послуг.
Поділ на туроператорів та турагентів туристичних підприємств у відбувається за обсягами та характером діяльності, організацією виробничого процесу цих підприємств. Турагенти є невеликими, переважно спеціалізованими підприємствами, підвладними сезонним коливанням попиту. Спеціалізація турпідприємств залежить:
а) від участі в зовнішньоекономічній діяльності (міжнародний та внутрішній туризм) і характеру експортно-імпортних зв'язків - в міжнародному туризму з відповідним підрозділом на зарубіжний (виїзд вітчизняних туристів за кордон) та іноземний (в'їзд іноземних громадян в країну і забезпечення їх обслуговування під час подорожі); - у внутрішньому туризмі зі спеціалізацією за видами, напрямками екскурсійної діяльності;
б) від сегмента ринку споживача (за видом - лікувальний, рекреаційний, релігійний; напрямком - Середземномор'я, Європа, Південно-Східна Азія; сезоном - літній чи зимовий; демографічними ознаками - молодіжний, сімейний тощо);
в) від розвитку видових субринків - ринок транспортних послуг і його окремих видів; ринок екскурсійних послуг.
З точки зору спеціалізації, турагенти можуть бути багатопрофільними, тобто здійснювати комплексне обслуговування різних за запитами клієнтів, і спеціалізованими, які спеціалізуються на певних видах обслуговування (організація ділових, спортивних та інших поїздок)
За формами організації турагенти можуть бути:
а) самостійними підприємствами, які співпрацюють з однією або декількома фірмами-туроператорами на основі взаємних угод;
б) частиною збутової сітки великої фірми туроператора;
в) турбюро-турагенти, які забезпечують переважно екскурсійне обслуговування і за попередніми формами взаємодіють з туроперторами і турагентами інших видів. Вищенаведені дослідження економічної сутності основних суб'єктів ринку туристичних послуг дає можливість систематизувати існуючі та запропонувати нові класифікаційні ознаки туроператорів та тур агентів [9].
Існує значна кількість видів суб'єктів турагентської діяльності, яких (а саме туристичних операторів та туристичних агентів) класифіковано у даному дослідженні за основними класифікаційними ознаками (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 Класифікація видів турагентів
За специфікою функціонування туроператорів на ринку туристичних послуг
Туроператори, які спеціалізуються на певному сегменті (напрямі) ринку туристичних послуг
За напрямком ведення діяльності туроператорів
Самостійні підприємства, які співпрацюють з однією або декількома фірмами-туроператорами на основі взаємних угод
Є частиною збутової сітки великої фірмитур оператора
Підприємства пригодницького туризму
Стаття 63 Господарського Кодексу України [14]
За кількістю працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік
Великі (понад 1000 осіб та понад 5 млн. євро)
Стаття 63 Господарського Кодексу України
Середні (від 50 до 1000 осіб та від 500 тис. до 5 млн. >євро)
Малі (до 50 осіб та менше 500 тис. євро)
За кількістю працюючих на підприємствах туристичної сфери
За процесом створення та реалізації туристичного продукту
Туроператори, які створюють туристичні продукти та реалізують їх через турагентів
Турагенти, які створюють та реалізують туристичні продукти
Туроператори, які створюють та самостійно реалізують туристичні продукти
Турагенти, які реалізують туристичні продукти, створені туроператорами
За приналежністю до національних та іноземних інвесторів
Практичний аспект узагальненої та запропонованої авторами класифікації полягає в тому, що її можна використовувати при статистичному дослідженні та аналізі ринку туристичних послуг. Також класифікація суб'єктів надасть можливість отримати в результаті вивчення туристичного підприємства повне уявлення про організаційно-правове поле підприємства, основні напрямки та характер його діяльності, роль у розвитку туристичного ринку, становище підприємства на міжнародному туристичному ринку.
Державна реєстрація суб'єкта турагенської діяльності, як і будь-якого іншого суб'єкта підприємницької діяльності передбачає занесення даних про нього в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Державна реєстрація здійснюється органами (державним реєстратором) виконкомів районних чи міських держадміністрацій за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.
Перед проходженням державної реєстрації турагенства необхідно підготувати та затвердити установчі документи. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут, установчим документом повного товариства і командитного товариства -- засновницький договір.
Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості.
Статут акціонерного товариства повинен також містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань із викупу акцій. У статут товариства з обмеженою відповідальністю мають бути зазначені відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.
Для проведення державної реєстрації юридичної особи необхідно подати такі документи:
- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації;
- два примірники установчих документів;
- копію рішення засновників про створення юридичної особи;
- квитанцію про оплату реєстраційного збору за проведення державної реєстрації. Згідно з законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-ІУ від 15 травня 2003 р. така оплата становить десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян для юридичних осіб, а для фізичних осіб - підриємців -- два неоподаткованих мінімуми [2].
Крім квитанції про оплату і заповненої реєстраційної картки турагенту - фізичній особі необхідно подати копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб -- платників податків.
Державний реєстратор має право не розглядати документи, які подані для проведення державної реєстрації, якщо останні подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації, у неповному обсязі або не відповідають встановленим вимогам.
Якщо документи в порядку, термін державної реєстрації не повинен перевищувати три (для юридичної особи) та два (для фізичної особи) робочих дні з дати надходження документів у виконком. Суб'єкти, які пройшли державну реєстрацію, отримають свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка, де зазначаються найменування юридичної особи чи ім'я фізичної особи-підприємця; ідентифікаційний код ЄДРПОУ (Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України) чи ідентифікаційних номер фізичної особи -- платника податків; місцезнаходження юридичної особи чи місце проживання фізичної особи; місце і дата проведення держаної реєстрації; прізвище та ініціали державного реєстратора.
Свідоцтво про державну реєстрацію може бути замінено в разі внесення змін до установчих документів щодо найменування або місцезнаходження турагента, або втрати чи пошкодження свідоцтва. Також, якщо в установчих документах сталися зміни, суб'єкт турагенської діяльності зобов'язаний упродовж п'яти днів повідомити про них орган, що здійснив реєстрацію для внесення цих змін у свідоцтво про державну реєстрацію. Припинення діяльності турагента також підлягає державній реєстрації.
Державний реєстратор надає органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування відомості про зареєстрованого турагента для реєстрації та подальшої співпраці із цими органами [9].
Турагент може відкривати рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди лише після його державної реєстрації, а також, взявши відповідний дозвіл в органах внутрішніх справ, має право на виготовлення офіційних печаток.
Розділ 2. роль турагентів на туристичному ринку
2.1 Базові елементи професійної діяльності турагентів
Фірми-турагенти самі не виробляють туристичного продукту, а виступають на туристичному ринку як посередники, отримуючи прибуток у вигляді комісійних від продажу або користуючись пільговими умовами контракту з туроператором.
Фірма-турагент продає тури фірми-туроператора на підставі укладеного між ними договору - агентської угоди. Згідно цього договору туроператор доручає турагенту реалізацію своїх турів. Він надає йому певну їх кількість під реалізацію або дозволяє користуватися власною офертою (каталогом туристичної пропозиції), доставляє рекламно-інформаційні матеріали, своєчасно попереджає про зміни, а також забезпечує виконання програми туру.
При неможливості здійснення подорожі туроператор гарантує турагенту повернення сплаченої за неї суми. У свою чергу турагент забезпечує рекламу турів, їх продаж і доставку клієнтів у місце, де починається подорож, своєчасно переказує туроператору гроші в оплату турів, а також здійснює контроль якості обслуговування шляхом збору зауважень і побажань клієнтів.
Туристичну документацію та страхування туристів оформляють туроператор або турагент (за домовленістю).
За свою роботу фірма-турагент отримує від туроператора агентську винагороду. Вона закладається туроператором як комісійний процент у ціну турпакету або дорівнює проценту знижки з роздрібної ціни туру. У деяких випадках турагенту дозволяється робити власні нарахування на ціну туру, за якою його було придбано у туроператора.
Керівник турагента чи керівник філії, іншого відокремленого підрозділу турагента (юридичної особи), повинен мати вищу освіту й стаж роботи в галузі туризму не менше 3 років або спеціальну туристичну освіту.
Турагент - фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, повинен мати спеціальну туристичну освіту. У штаті турагентства повинно бути не менше третини фахівців з спеціальною освітою або стажем роботи в галузі туризму не менше 3 років.
Отже, турагент - це юридична або фізична особа (підприємець), яка здійснює на основі ліцензії діяльність по просуванню і реалізації сформованого туроператором туру (туристичного продукту). Турагент у разі необхідності до придбаного туру додає вартість проїзду туристів від місця формування групи до першого на маршруті пункту розміщення і від останнього на маршруті пункту розміщення до місця формування групи.
На всіх етапах організації туристичної подорожі туристична фірма виступає в ролі посередника між виробниками туристичних послуг - підприємствами туристичного обслуговування та їх споживачами - туристами. Головним документом, на основі якого будуються взаємовідносини фірми, її постачальників і клієнтів, є договір (угода, контракт). Питання договірної роботи в туризмі відображені в низці міжнародних документів.
У 1970 р. на міжнародній конференції у Брюсселі (Бельгія) було ухвалено Конвенцію по контракту на подорож. У цій Конвенції розглядаються контракти двох видів: із організатором подорожі та з посередником на організацію подорожі. Згідно з контрактом клієнта з турфірмою-організатором подорожі остання бере на себе обов'язок надати йому за визначену ціну комплекс послуг з проживання, перевезень та іншого обслуговування у подорожі та несе відповідальність за її організацію. Контракт із посередником є договором, за яким особа, яка виступає як посередник, бере на себе обов'язок надати клієнту за визначену ціну подорож або право вимагати організації подорожі відповідно з контрактом. Фірми-посе-редники укладають контракти з туристами від імені організаторів подорожі та на підставі договору-доручення. їхні повноваження, як і відповідальність, обмежуються цим договором. Положення Конвенції враховуються прн укладанні договору на туристичне обслуговування й агентської угоди.
Зразок типового контракту, який належить підписати турагенту та клієнту, пропонується також Директивами ЄЕС від 13. Об. 1990 р. «Із захисту прав споживачів у сфері туризму» та від 13. 05. 1995 р. № 90/314 «Про подорожі, відпустки та поїздки».
У 1970 р. Генеральною асамблеєю Всесвітньої федерації асоціацій туристичних агентств (ФУААВ) та радою Міжнародної готельної асоціації (МГА) було ухвалено Міжнародну конвенцію по контрактах між власниками готельних підприємств і бюро подорожей. Конвенція покликана регулювати підписання та виконання контрактів між турагентами та власниками готелів, які керуються її правилами, якщо це не суперечить національному законодавству. Положення Конвенції стосуються контрактів міжнародного характеру. Спочатку Конвенцією було визначено три види готельних контрактів:
- для індивідуальних клієнтів (від 1 до 10 осіб);
Після внесення пізніших поправок сторонами було залишено два перших види контрактів. У Конвенції розглядаються питання бронювання готельних послуг, їх оплати, умов і термінів замовлень, виплати компенсацій і винагород, ануляцій, взаємних обов'язків турагентств і власників готелів, а також - вирішення спорів.
З 1993 р. Конвенція отримала назву Кодексу відносин між готелями й турагентствами Всесвітньої федерації асоціацій турагентств і Міжнародної готельної асоціації. Кодекс і положення Міжнародних готельних правил ураховуються при укладанні угод з готелями.
При укладанні угод на транспортні перевезення керуються положеннями Варшавської (1929) та Чиказької (1946) конвенцій, у яких регулюються правила організації регулярних (лінійних) і нерегулярних (чартерних) авіаперевезень, реєстрації суден і взаємовідносин перевізника й замовника; Міжнародною конвенцією по контракту на подорож (1970) та Конвенцією про статус і свободу транзиту (1921) при організації залізничних перевезень; Європейською угодою про нерегулярні міжнародні перевезення пасажирів автобусами (1982). Але у практичній роботі туристичні фірми передусім керуються нормами національного законодавства. В Україні види контрактів та умови їх укладення визначаються в першу чергу Цивільним кодексом України.
У Ліцензійних умовах указуються договори-контракти основних видів які є основою діяльності туристичної фірми: договір про співробітництво (партнерство) в галузі туризму; агентська угода; договори між туристичною фірмою та іншими організаціями, що беруть участь в обслуговуванні туристів (готельні комплекси, підприємства громадського харчування, транспортні та страхові компанії, музеї, театри, розважальні й спортивні установи тощо); договір між тур-фірмою і клієнтом (туристом) про надання туристичного обслуговування [8].
Договір про співробітництво в туризмі регулює взаємовідносини між фірмами - постачальниками турпродукту та фірмами, що аквізують туристів. Такі договори укладаються як між вітчизняними фірмами (внутрішній туризм), так і між українськими та зарубіжними фірмами (іноземний туризм та виїзний за кордон). В останньому випадку вони повинні відповідати вимогам типового договору на зовнішньоекономічну діяльність, які відображені у «Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів», затвердженому наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06. 09. 2001 р.
Типова форма договору складається з преамбули і наступних розділів: предмет договору, умови співробітництва (обов'язки сторін), фінансові умови, форс-мажорні обставини, відповідальність сторін, а також - умови дії самого договору.
У преамбулі вказується назва договору, місце та час його укладання; повні найменування сторін, що уклали договір, за якими вони зареєстровані, та їх короткі назви, що для зручності надалі будуть використовуватись у тексті (можуть бути вказані реєстраційні дані та номер ліцензії); особи, уповноважені представляти сторони; нормативно-законодавчі документи, на підставі яких вони діють.
Предмет договору відображає сутність співробітництва: одна зі сторін буде направляти, інша - приймати туристів для обслуговування під час туристичної подорожі або ж сторони домовляються про обмін туристами.
Головним розділом договору є умови співробітництва, де вказуються конкретні обсяги послуг, умови й терміни їх надання, а також обов'язки сторін. Фірма, що приймає туристів, зобов'язується надавати обумовлені послуги відповідної якості, своєчасно підтверджувати надання обслуговування, забезпечувати партнера всіма необхідними рекламно-інформаційними матеріалами. Фірма, що направляє туристів, зобов'язується своєчасно повідомляти приймаючій фірмі про хід продажу турів, доставляти туристів у місце, де починається їхнє обслуговування приймаючою фірмою, та у встановлені терміни оплачувати її послуги. Останнє питання конкретизується у розділі «Фінансові умови співробітництва». У розділі «Умови співробітництва» можуть конкретизуватися й інші обов'язки сторін, що стосуються страхування туристів, забезпечення їх безпеки тощо.
У розділі «Фінансові умови» визначаються форми, порядок і терміни розрахунків між сторонами, встановлюються гарантії виконання платіжних обов'язків. Формами розрахунків можуть бути банківські перекази, міжбанківські взаєморозрахунки. Для цього фірми повинні мати валютні рахунки у банках, які мають кореспондентські зв'язки з банками за кордоном. У договорі необхідно вказувати точні банківські реквізити, слід також передбачати, на рахунок якої із сторін віднести операційні витрати. У вітчизняній туристичній практиці використовується також форма оплати дорожніми чеками і навіть готівкою. Останній спосіб розрахунків носить нецивілізований характер і пов'язаний з труднощами переміщення великих сум валюти через кордон.
Указуються й терміни розрахунків. Як правило практикується попередня оплата послуг. У такому випадку в договорі необхідно вказати, що буде вважатися днем зарахування оплати - день відправлення грошей направляючою фірмою чи день їх отримання приймаючою. У разі, якщо конкретна ціна подорожі відрізняється від суми попередньої оплати або предметом договору є обмін туристами, можливий перерахунок між фірмами з оплатою сальдо (різниці). Вказуються документи, що є основою для платежів і розрахунків. Це можуть бути рахунки, рахунки-фактури або туристичний ваучер - зразки таких документів додаються до тексту договору. У цьому ж розділі можна встановити також штрафні санкції, що застосовуються при рекламації послуг, за несвоєчасні платежі або інші порушення фінансових умов співробітництва, але найчастіше вони виділяються в окремий розділ - «Відповідальність сторін», де крім матеріальної (грошової) відповідальності визначається також відповідальність сторін за коректність взаємної роботи на туристичному ринку [5].
У цьому розділі також визначається порядок вирішення суперечок, які виникають між сторонами. Як правило, сторони намагаються розв'язати конфліктне питання у двосторонньому порядку, а в разі неможливості вирішують через арбітражний суд або державні судові органи у порядку, встановленому законодавством.
У договорі бажано передбачати і такий розділ, як «Форс-мажорні обставини». Форс-мажор - це обставини, що здатні порушити умови договору, але не залежать від волі сторін і не завжди однаково розуміються сторонами. Тому у договорі слід уточнити, які саме обставини визначаються сторонами як форс-мажорні.
Останній розділ договору стосується умов його дії. Тут визначаються момент вступу договору у дію, термін його дії, умови продовження або розривання договору в односторонньому порядку, внесення доповнень і змін до його тексту. Вказуються кількість екземплярів договору, що мають однакову силу, мова. Договір із закордонною турфірмою-партнером повинен бути укладений двома мовами - українською та англійською або мовою країни турфірми-партнера. Завершується текст договору юридичними адресами сторін із зазначенням їх точних реквізитів і скріплюється підписами уповноважених осіб.
До договору можуть додаватись документи, в яких конкретизується зміст певних його розділів. Особливо це стосується умов співробітництва, які можуть змінюватися значно частіше самого договору. У такому разі в договорі робиться посилання на ці додатки і вказується, що вони є «невід'ємною частиною договору».
Практика показує, що договори про співробітництво конкретних туристичних фірм не наслідують стовідсотково структуру стандартного типового договору, але у них повинні бути представлені всі основні його елементи.
Фірма-туроператор, яка формує туристичний пакет, може безпосередньо пропонувати його споживачам - потенційним ту
Технологія діяльності туристичних агентів та специфіка просування туристичного продукту курсовая работа. Спорт и туризм.
Начало Эссе Примеры
Курсовая работа по теме Моделирование распределения фондов минеральных удобрений сельскохозяйственного предприятия
Организация Работы Сортировочной Станции Курсовая
Гранатовый Браслет Аргументы Для Сочинения Любовь
Реферат: Беспилотный автотранспорт
Реферат по теме Трудоустройство родителей, обязанных возмещать расходы на содержание детей, находящихся на государственном обеспечении
Курсовая работа по теме Організація та планування матеріально-технічного забезпечення підприємств автосервісу
Реферат по теме Ирония как защитный механизм
Реферат по теме Специфика эмоций и чувств у нормальных и аномальных детей
Системный анализ
Фотосинтез Реферат По Биологии
Сочинение по теме Ивлин Во. Возвращение в Брайдсхед
Сочинение По Бунину Как Понять Другого Человека
Доклад: Глобальна продовольча проблема
Сочинение: Мировой пожар в творчестве А. Блока
Контрольная работа по теме Сучасні системи освіти
Камри Горит Курсовая Устойчивость
Реферат: Характерные черты римского права
Реферат На Тему Богатства Отданные Людям
Курсовая работа по теме Особливості організації роботи спеціалізованого кафе-закусочної 'Пельменна у Оксани'
Анализ деятельности профессионального училища - Педагогика отчет по практике
Вплив фантастичної казки на словесну творчість дітей старшого дошкільного віку - Педагогика курсовая работа
Вклад Г.Менделя в современную генетику - Биология и естествознание реферат