Техніка синхронного перекладу - Иностранные языки и языкознание курсовая работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Техніка синхронного перекладу

Загальна характеристика синхронного перекладу: короткий огляд історії розвитку та його різновиди. Умови екстремальності та особливості синхронного перекладу - його структура, швидкість виконання перекладацьких дій, характер лінгвістичних трансформацій.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Розділ 1. Загальна характеристика синхронного перекладу
1.1 Короткий огляд історії розвитку синхронного перекладу
1.2 Поняття про синхронний переклад та його різновиди
Розділ 2. Характерні риси синхронного перекладу
2.1 Умови екстремальності та особливості синхронного перекладу
В сучасних умовах глобалізації, коли розширюються ринки, виникають нові ділові та культурні зв'язки між народами та державами. І тому, діяльність перекладача, як посередника між культурами, набула особливого значення. В суспільстві поширюються такі види комунікації як міжнародні конференції, семінари, симпозіуми, учасники яких, в більшості випадках, на базовому рівні володіють іноземними мовами. Будучи перекладачами-професіоналами, вони не можуть прослідкувати за всіма висловлюваннями, які промовляються не на їх рідній мові. Таким чином, зростає роль перекладачів-синхроністів, що зумовлює підвищені вимоги до синхронного перекладу.
Синхронний переклад та його особливості досліджуються у працях таких зарубіжних і вітчизняних видатних лінгвістів і перекладачів як: Куцій Б.В., Рецкер Я.І., Федоров А.В., Виноградов В.С., Кулагіна О.С., Мельчук І.А., Міньяр-Белоручев Р.К., Латишев Л.К., Алексєєва І.С., Тайлер А., Севорі Т., Зимова І.А., Чернов Г.В., Виготський В.А., Єрмолович В.І., Чернов Г.В., Швейцер А.Д., Ширяєв А.Ф., Мирам Г.Е. та ін..
Науково-технічна революція, яка охоплює нові сфери життя і пов'язані з нею міжнародне співробітництво наук, очікуваний демографічний вибух і інші найважливіші явища цивілізації призводять до небувалого розвитку різного роду контактів між державами та іншими різномовними товариствами людей. У цих умовах надзвичайно зростає роль перекладу як засобу, який обслуговує економічні, суспільно-політичні, наукові, культурно-естетичнітаіншівідносининародів. Така оцінка необхідності вивчення іноземних мов дає нам основу для того, щоб зробити висновок про безсумнівну актуальність вивчення даної проблеми перекладацької діяльності.
Метою дослідження є докладно описати основи синхронного перекладу, а також розкрити характерні риси та умови екстремальності синхронного перекладу та техніки його виконання.
Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання низки конкретних завдань:
1) дати загальну характеристику синхронного перекладу;
2) охарактеризувати основні аспекти історії розвитку синхронного перекладу;
3) проаналізувати різновиди синхронного перекладу;
4) визначити переваги і недоліки синхронного перекладу, а також розкрити особливості техніки виконання синхронного перекладу.
Об'єктом дослідження є тексти для синхронного перекладу.
Предмет дослідження - це особливості синхронного перекладу.
Метод ами дослідження є зіставний аналіз, теоретично-методологічний аналіз наукової літератури в сфері роботи перекладача, лексикології та теорії перекладу, теретичне моделювання, метод виявлення закономірностей перекладацького процесу, метод спостереження, комплексний контрастивно-перекладознавчий аналіз із залученням елементів контекстуального, компонентного, трансформаційного аналізів, а також метод словникових дефініцій.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі здійснено аналіз відомостей про синхронний переклад та надання практичних рекомендацій перекладачу-синхроністу.
Теоретична значущість дослідження полягає в тому, що воно виконане на основі праць багатьох видатних лінгвістів та перекладачів, котрі досліджували дану тему, були зроблені власні висновки щодо головних питань, які були поставлені за мету та вирішені під час виконання роботи.
Практичне значення даного дослідження полягає в тому, що результати роботи можуть бути використані при вивченні лінгвістичних дисциплін, при проведенні лекцій, семінарів та занять з теорії та практики перекладу, а також в якості додаткового матеріалу при навчанні професійних перекладачів.
Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, що включають в собі по два підрозділи, висновків та списку використаних джерел.
У першому розділі «Загальна характеристика синхронного перекладу» розкрито історичні аспекти розвитку синхронного перекладу, його основи, різновиди та умови естримальності при його здійсненні.
У другому розділі «Характерні риси синхронного перекладу» проаналізовано особливості та умови естремальності синхронного перекладу та здійсненно аналіз використаної техніки при синхронному перекладі.
РОЗДІЛ 1 . ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИНХРОННОГО ПЕРЕКЛАДУ
1.1 Короткий огляд історії розвитку синхронного перекладу
Представники однієї з перших професій стародавнього світу - перекладачі заговорили на “тисячі мовах” і поклали початок своїй кар'єрі вже з часів вавилонської вежі. Це було невдовзі після того золотого періоду, коли на всій землі була одна мова та слова одні. Але потім комунікації, а значить і переклад, стали грати (і грають тепер) ключову роль у відносинах між людьми та державами. Останнє в особливій мірі стосується контактів між лідерами провідних держав сьогодні, коли усний засіб спілкування став умовою взаєморозуміння і довіри [12].
Провідний вчений в галузі теорії перекладу, В.М. Комісаровписав: “Велику потребу в перекладах та перекладачах викличе подальше поширення міжнародних контактів, обміну в галузях культури, спорту, туризму, проведення різних міжнародних форумів, зустрічей та переговорів, не кажучи вже про представництво нашої країни в численних міжнародних організаціях, урядових і неурядових”[5, 80с.].
Якщо сучасний синхронний переклад з мікрофонами, навушниками та обладнанням для звукозапису - явище порівняно нове, то мистецтво перекладу - настільки ж древнє, як і саме людство. У Європі в XIX столітті не було особливої потреби в перекладачах на вищому рівні, так як французька була спільною мовою дипломатів і всіх освіченихлюдей.
В 1927 році на ім'я бостонського радіоінженера Гордона Фінлі і президента фірми “ІБМ” Томаса Уатсона був виданий патент на синхронний переклад. Їм вдалось створити пристрій, в якому була втілена ідея власника магазина в Бостоні Едуарда Філена щодо одночасного з промовою оратора перекладу. Тому перше обладнання для синхронного перекладу було зроблено в Америці, після чого мікрофони та навушники вже перестали бути екзотикою, і почали поступово вдосконалюватися. В Європі у 1919 році на Паризькій мирній конференції вперше практикувався послідовний переклад, а перший досвід застосування синхронного перекладу в СРСР мав місце в 1928 році на VI конгресі Комінтерну під час якого використовувався тільки мікрофон. Особистий перекладач президента Дуайта Ейзенхауера - Ліон Достерт, у 1946 році організував демонстрацію синхронного перекладу на засіданні ООН. Новий спосіб перекладу заробив величезну популярність та став широко використовуватись. Незамінним синхронний переклад став після проведення Нюрнбергського процесу (судовий процес над головними нацистськими воєнними злочинцями, проводився у 1945-1946 роках), під час якого використовувались англійська, французька, російська та німецька мови [17].
Синхронного перекладача для його ефективної роботи вимагалось ізолювати від шуму залу засідання, а його промову зробити доступною кожному реципієнту (людині, що слухала). Так виникли кабіни синхроністів та встроєні в крісла делегатів телефонні установки, що дозволяло обирати їм ту мову, котру вони краще за всі розуміють. Як правило, такі установки передбачали 5-6 офіціально прийнятих робочих мов. Проте, якщо на XX з'їзді в 1956 році зала Кремлівського Палацу була оснащена з урахуванням семи робочих мов, то вже до кінця 60-х років на конференціях та з'їздах дозволялося використовувати тридцять робочих мов. Авжеш, всі 30 мов ніколи не використовувались, тим більше що перші кабіни для синхронного перекладу були повністю закритими через боязнь террористичних актів. Герметичність кабін гнітила перекладачів, котрі були позбавленні можливості спостерігати за оратором, а отже, і краще його розуміти. Пізніше ці кабіни були оснащені телевізорами, і вже будувались з заскленною стороною, котра дозволяла перекладачу спостерігати за тим, що відбувалося в залі, в президіумі та як вимовляє свою промову оратор.
Одночасно за кордоном був створений і радіоваріант для синхронного перекладу. Він функціонував наступним чином: при вході в залу всі учасники засідання отримували невеличкі радіоприймачі, котрі можна було повісити на шию. В них були свої власні телефони у вигляді пластмасових затичок, які вставлялися у вуха і котрі були зв'язані з приймачем дротом. На самому приймачі був перемикач, що дозволяв обирати одну з робочих мов. Такі радіоприймачі ловили промову оратора не тільки у залі, але і в сусідніх приміщеннях. Ця обставина дуже подобалась делегатам, особливо західним. Вони надавали перевагу проводити більшу частину часу не в залі засідання, а у буфеті, розмовляючи зі своїми колегами і з'являючись на своїх місцях тільки тоді, коли оголошували про виступ оратора, що їх цікавив.
Крім того, синхронний переклад став швидко “улаштовувати” і ораторів, і перекладачів. Ораторів, оскільки він виселив з трибуни перекладача, який своїм професіоналізмом нерідко підкреслював неграмотність та кривомовність виступаючого, відсуваючи його на другий план та уражаючи його самолюбство. Перекладачів, оскільки їх самітництво та мовне жонглювання двома мовами надавало їм ореол винятковості та дарувало відому незалежність. До того ж, сказавши яку-небудь дурницю, оратор міг звалити всю вину на перекладача, так як помилки в складних умовах одночасного слухання та говоріння завжди були простимими [7, 126с.]. Інтелектуальний і, як наслідок, економічний прогрес зіграв важливу роль у становленні синхронного перекладу. Доступність і нескінченна кількість інших позитивних характеристик синхронного перекладу, сприяли, в числі інших, бурхливому розвитку міжнародного бізнесу, зумовивши тим самим динамічний розвиток ринку як у межах однієї держави, так і в усьому світі. Синхронний переклад, як символ респектабельності і відповідальності міцно увійшов в коловорот ділової активності. Це забезпечило переговорний процес необхідною насиченістю і скоротило до мінімуму кількість часу, що витрачається на підготовку і здійснення проектів у всіх сферах бізнесу, не кажучи вже про політику, представники якої першими відчули на собі зручність і практичність синхронного перекладу [18].
1.2 Поняття про синхронний переклад та його різновиди
Синхронний переклад відрізняється від інших видів перекладацької діяльності своєю структурою, швидкістю виконання перекладацьких дій і характером лінгвістичних трансформацій у межах лексико-граматичної організації висловлювань мовця [3, 70с.].
Такий вид перекладу як синхронний (simultaneous translation) інколи називають вищим пілотажем перекладацької професії: в очах непрофесіоналів він здається найбільш складним і оточений певним ореолом загадковості і навіть незбагненності. Це переклад при котрому перекладач, слухаючи промову оратора, практично одночасно (з невеликим відставанням в 2-3 секунди) говорить переклад [14].
Нелюбин Л.Л. дав такі визначення синхронному перекладу:
1. Одна з основних форм професійного перекладу. Усний переклад повідомлення з одної мови на іншу, що здійснюється перекладачем паралельно тексту, що перекладається.
2. Усний переклад, що здійснюється одночасно з слуховим сприйняттям вихідного тексту.
3. Складний вид двомовної комунікативно-розмовної діяльності усного перекладу, який здійснюється одночасно з сприйняттям на слух пред'явленого одноразово усного повідомлення, що здійснюється в умовах дефіциту часу та строгої обмеженості об'єму інформації, що переробляється, предметом та продуктом якої являються семантико-змістова структура мовного повідомлення, що переробляється.
4. Переклад, що виконується одночасно з вимовленням тексту оригіналу в кабіні з використанням спеціальних технічних засобів або поза кабіною за допомогою нашіптування.
5. Одночасне здійснення операцій сприйняття на слух вихідного тексту і усного оформлення перекладу на іншій мові. Основна особливість синхронного перекладу -- екстремальні часові обмеження, що покладені на дії перекладача, и постійне переключення його уваги з одногу об'єкту на другий. Найважливішим фактором, що дозволяє синхронному перекладачу здійснювати свої функції, являється знаковий спосіб перекладу, при якому переключення з одної мови на іншу відбувається на знаковому рівні, без усвідомлення денотату, котрий позначає знак вихідної мови. Навчання синхронному перекладу передбачає формування наступних механізмів: навику синхронізації сприйняття мовлення, навику нейтралізації промовляння при сприйманні усного мовлення та навику переключення (мається на увазі, що необхідні усному перекладачу механізми аудіювання іноземного мовлення і техніки усного мовлення вже створені) [11, 195c.].
Синхронний переклад - складний підтип усного перекладу, оскільки він вимагає від перекладача уміння одночасно виконувати різнорідні мовні дії: слухати на одній мові, перекладати на другу мову та говорити на цій мові, не відстаючи при цьому від темпу мовлення оратора. Синхронізація всіх трьох дій пов'язана з великою роботою пам'яті, напруженою увагою, необхідністю здійснювати мовну компресію, прогнозувати наступні відрізки оригіналу, коректувати невиправдані прогнози, приймати миттєві рішення і т.д.
При усному перекладі перекладач працює в безпосередньому мовному (а інколи і особистісному) контакті з комуникантами, часто в умовах, коли можливий зворотній зв'язок з одним або двома учасниками міжмовного спілкування. Він змушений сприймати усну мову, незалежно від її правильності, темпу, особливостей вимови або манери мовлення оратора, і забезпечувати взаєморозуміння між мовцем і слухачами. Подоланню пов'язаних з цим трудностей сприяє присутність перекладача при створенні тексту оригіналу, можливість врахувати обстанову спілкування, надолужувати упущену інформацію на основі знання предмету і цілі розмови і попередніх этапів обговорення, особистого знайомства з присутніми Рецепторами, розуміння ними обговорюваного питання, звичними для них доводами та формулюваннями. При наявності зворотнього зв'язку з оратором з'являється інколи можливість переспросити, уточнити висловлену думку, вияснити значення незнайомого терміну. При наявності зворотного зв'язку з слухачами виникає можливість слідкувати за їхньою реакцією, зрозумілістю перекладу, регулювати темп мовлення перевкладача, а інколи і оратора і т.п. При особистому контакті перекладача з комунікантами він може прибігати до допомоги жестів, наочної демонстрації, додаткових пояснень. В подібних випадках переклад нерідко доповнюється елементами адаптивного транскодування, а інколи перекладач витупає в ролі додаткового учасника комунікації, відповідаючи на питання і виконуючи прохання одного або обох комунікантів [2, 58с.].
Синхронний переклад відповідальне і досить непросте направлення в усному перекладі. Даний вид перекладу потребує від перекладача наявності спеціальних і унікальних навичок та вмінь, а також великого досвіду роботи.
Для успіху синхронного перекладу потрібно заздалегідь, як тільки можна більш глибоко вивчити те, про що піде мова, необхідність імпровізації в цьому випадку повинна бути зведена до мінімуму, оскільки синхронний переклад не передбачає ані наявності часу у перекладача на обмірковування фраз, ані можливості на уточнення почутого. Це і відрізняє синхронний переклад від послідовного перекладу [14].
Що ж робить можливим цю складну діяльність? Зазвичай ми говоримо про поєднання певних здібностей, знань та навиків: вільне володіння мовами, ерудиція, хороша реакція, здатність швидко "виходити" на більш або менш прийнятний варіант в складних ситуаціях - по суті, все це не відрізняється від того, чим повинен володіти любий усний перекладач. Проте можливість одночасного перекладу, коли в багатьох випадках перекладач не знає, чим закінчиться фраза, початок якої він перекладає, повинна забезпечуватись певним механізмом.
Задовільний синхронний переклад стає можливим тоді, коли можна з достатньою мірою вірогідності припустити, “куди схиляє” оратор - як на рівні цілого (ціль, основна думка всього виступу), так і на рівні окремого речення, словосполучення, граматичної конструкції. При інших рівних (приблизно однаковому володінні мовами, реакціями, практичному досвіді) людина, “підкована” в даній сфері, перекладає незмірно краще, ніж дилетант. Тому вивчення не тільки термінології, але й суті справи являється для синхроніста обов'язковою умовою.
Таким чином, при синхронному перекладі контекст практично відсутній і вибір еквівалента з набору, що пропонується в словнику, приходиться робити на основі ситуації та фонових (загальних і тематичних) знань. Зазвичай обрати правильний еквівалент-термін не тяжко. Якщо відома тема, то навряд чи ви будете перекладати “default” як "умовчання" на семінарі з банківської справи і як “дефолт” на конференції по комп'ютерам [9, 91c.].
Чому ж синхронний переклад витіснив послідовний з найбільш важливих міжнародних конгресів та конференцій? Тільки по одній причині. Тому що після Другої Світової війни виросло в декілька разів кількість робочих мов в залах зустрічей представників різних країн. На авансцену міжнародного життя вийшли і Радянський Союз, і Китай, і Латинська Америка. Якщо до Другої Світової війни міжнародні організації у своїй роботі обмежувались двома мовами (французькою і англійською), то після перемоги союзників над фашистами робочими мовами стали і російська, і китайська, і іспанська. Цілком очевидно, що в таких умовах послідовний переклад потребував би в п'ять разів більше часу для засідань (п'ять офіціально робочих мов), ніж синхронний переклад. Що стосується якості перекладу, то, без всякого сумніву, при наявності кваліфікованих перекладачів послідовний переклад дасть більш високі результати з точки зору точності, повноти, експресії вираження та нормативності тексту перекладу [14].
Сама можливість синхронного перекладу пояснюється тим, що у сучасних мовах близько 50% слів приходяться на долю слів, які не містять ніякої нової інформації. Окрім цього слід враховувати, що певна частина інформації все одно не сприймається слухачами [15].
Необхідно відзначити наявність визначених якостей для становлення професійного синхроніста:
Талант (тобто визначений набір вроджених психофізичних характеристик):
а) зосередженість, здатність відключатися від перешкод;
г) психічна і фізична витривалість.
До придбаних психологи відносять наступні:
- наявність енциклопедичних знань і вміння використовувати їх при переробці великого матеріалу;
- здатність сприймати на слух будь-яку промову іноземною мовою (на побутовому рівні необхідно знати 3 тисячі слів);
- винахідливість і спритність [6, 23с.].
Синхронний переклад, без сумніву, є найбільш трудомістким і складним з усіх видів перекладу. Важливо розуміти, що існує також кілька різновидів синхронного перекладу.
Найпоширенішим різновидом є синхронний переклад на слух - зазвичай називається власне синхронним перекладом і є головним його різновидом. При власне синхронному перекладі перекладач сприймає на слух, як правило, через навушники вихідний, безперервний текст оратора і здійснює переклад блоками по мірі надходження інформації [11, 196c.].
Другим, менш поширеним, але також досить потребуваним різновидом синхронного перекладу є так званий переклад з листа з попередньою підготовкою чи без неї. Він здійснюється з опорою на отриманий за 5-15 хвилин до початку роботи письмовий текст виступу, а перекладач, пристосувавшись до мовлення оратора та його розвертання, вносить при перекладі необхідні корективи, якщо оратор відступає від первинного тексту [10, 4с.]. Цей переклад є видом усного перекладу, що наближається до письмового, оскільки інформація сприймається не на слух, а зорово, у вигляді тексту, але вона озвучується перекладачем. При цьому перекладі, аналіз і синтез відбуваються одночасно, як при усному перекладі.
Синхронний переклад з листа також вимагає особливої підготовки для вироблення вміння бачити все відразу і повністю у процесі зорового сприйняття окремого відрізка, так як не завжди є час хоча б на побіжне ознайомлення. Необхідно, таким чином, охопити поглядом як можна більшу частину інформації, починати перекладати без запинки, довгих пауз, не даючи тексту оригіналу переважати над перекладом, прагнучи уникати буквалізму й калькування.
Іноді потрібно передати лише основний зміст тексту, що порівняно нескладно зробити, враховуючи словесну надмірність, скажімо, ділових паперів, листів, факсів і т.д., а також наявність кліше і штампів, типових для ділових паперів.
Також переклад з листа синхронно оголює недоліки володіння не тільки іноземним, але і рідною мовою (сполучуваність, вміння швидко вдатися до лексико-граматичних трансформацій, дотримання функціонального стилю - такі основні труднощі перекладу з листа) [16].
Третім, найрідкіснішим різновидом синхронного перекладу є синхронне читання заздалегідь перекладеного тексту (синхронний переклад з опорою на текст). Перекладач, слідуючи за промовою оратора, зачитує заздалегідь підготовлений текст перекладу, та, при необхідності, вносить корективи, якщо оратор по ходу виступу відступає від початкового тексту [11, 195c.].
Різновидом синхронного перекладу є також нашіптування, коли перекладач знаходиться не в кабіні, а поруч з Рецептором (або группою людей) і повідомляє йому переклад змісту промови оратора або учасника дискусії впівголоса (за що і був названий шепотуном) за допомогою навушників та мікрофона або без них. Зміна перекладачів при такому різновиді синхронного перекладу відбувається кожні 30 хвилин. Якщо зміни немає, перекладач може пропрацювати в такому режимі максимум 3 години. Перекладач знаходиться дуже близько з людиною, для якої він перекладає. Зазвичай позаду нього. Звук надходить із залу. Часом це далеко не чіткий звук (голосне чуже мовлення, музика, питання і висловлювання з боку клієнта) котрий потрібно розібрати і одразу ж перекласти. В такій ситуації необхідно знайти потрібну звукову інтонацію для слухача. Гучний звук із залу не повинен заглушати переклад шепітом і при цьому не заважати рядом сидячим [9, 91c.].
Таке «персональне» обслуговування необхідно тоді, коли переважній більшості присутніх переклад не потрібен. Він широко практикується і в неофіційних випадках: наприклад, при відвідуванні театру, при перегляді телепередач на іноземній мові і т. п. Але і потреба до його перекладу набагато скромніше, ніж до перекладу конференц-синхроніста. Як правило, від нього очікується лише скорочена передача загального змісту іноземного мовлення [19, 34с.].
На додаток має значення трохи розповісти про технічну сторону синхронного перекладу. Як правило, синхронний переклад здійснюється з застосуванням технічних засобів, в спеціальній кабіні, що оснащена звукоізоляцією, де промова оратора подається перекладачу через навушники, а сам перекладач говорить в мікрофон, звідки переклад транслюється для Рецепторів. Завдяки такому пристрою голос перекладача не заважає йому слухати оригінал.
В стаціонарних конференц-залах це невелика кімната, де є стіл з пультом та два стільця для синхроністів. Якщо зала невелика, то кабіна синхроністів зазвичай розташовується вище рівня крісел і обладнується вікном з широким оглядом, через яке синхроністи можуть бачити доповідача та залу. В великих залах на столі синхроністів установлюється телемонітор, в якому можна бачити виступаючого. Візуальний контакт з доповідачем дуже важливий для перекладача, перш за все психологічно, тому так тяжко працювати, якщо доповідача не видно, а таке ще зустрічається.
В поміщеннях, що тимчасово використовуються для синхронного перекладу, в залі установлюється тимчасова кабіна (“будка”) з вікном. Кабіна забезпечує часткову звукоізоляцію, в ній також стоїть стіл з пультом і два стільця.
На пульті для синхронного перекладу мається: перемикач мікрофонів (правий-лівий мікрофон); дві кнопки включення мікрофона та два регулятора гучності (для правої та лівої пари навушників). В деких системах синхронного перекладу на пульті знаходиться також перемикач каналів (мов), наприклад, канал 1 - український, канал 2 - англійський (варто відмітити, що це ускладнює роботу перекладача). До пульту підключаються дві пари навушників, інколи це навушники разом з мікрофоном.
На жаль, в деяких випадках працювати приходиться без кабіни, в щільних навушниках, які забезпечують деяку звукоізоляцію. Такі умови праці значно її ускладнюють, оскільки:
* звукоізоляція неповна і власний голос заважає перекладачу;
* потрібно контролювати гучність свого голоса, а це додатковий “дратівник”, котрий не дає зосередитися.
При синхронному перекладі в кабіні одночасно повинні знаходитись два перекладача - один з них перекладає, другий слухає переклад, допомагає першому (наприклад, пише для нього цифри, назви, фамілії і т.п.) і, взагалі, всіма способами підстраховує його. Третій перекладач в цей час відпочиває. В групі синхронного перекладу повинно бути, по меньшій мірі, три перекладача. Змінювати перекладачів-синхроністів варто через 10-15 хвилин. Перекладати синхронно більше 15 хвилин і відпочивати менше 30 хвилин неможна згідно норм охорони праці.
Зміна перекладачів повинна відбуватися наступним чином: перший починає і перекладає не більше 15 хвилин, другий його в цей час “страхує”, потім вступає другий і перший його страхує, через декілька секунд (не одразу) першого зміняє третій і перший відпочиває і т.д. [9, 99c.].
РОЗДІЛ 2 . ХАРАКТЕРНІ РИСИ СИНХРОННОГО ПЕРЕКЛАДУ
2.1 Умови екстремальності та о собливості синхронного перекладу
Уявіть професора, який читає лекцію, що балансує на дроті і підвішений високо під стелею аудиторії. Уявіть інженера, котрий виконує розрахунок якоїсь складної конструкції, стоячи на голові, або слюсаря-водопровідника, який одночасно (тобто синхронно) лагодить кран в ванній кімнаті та на кухні, не перекриваючи при цьому воду. Ви напевно скажете, що це аномалія, що так працювати зможе тільки ненормальний.
Проте в такому ж аномальному режимі працює професіональний перекладач-синхроніст, слухаючи текст на одній мові та одночасно озвучуючи цей текст на іншому.
Екстримальні умови здійснення професійного синхронного перекладу інколи призводять до постанови питання про виникнення стану стресу у синхроніста. До цього немає що добавити, окрім, можливо, того, що синхронний переклад не “інколи призводить до постанови питання про”, а завжди пов'язаний з величезними психічними навантаженнями, часто із стресом, і це природно, так як одночасно слухати та говорити нормальна людина не може. Відомий перекладач Г.Е. Мірам навіть назвав такий вид перекладу “психофізіологічною аномалією в якості професії” [9, 81с.]. Організм опирається, і його опір можна зломити тільки ціною великого психічного напруження, а ще ж перекладати потрібно, і бажано не абияк.
Сьогодні, коли “плеєр” з навушниками не рідкість, легко проробляти такий досвід: поставте касету з якимось текстом на вашій рідній мові та спробуйте уголос повторити кожне друге слово або (більш важка задача) кожне дієслово в цьому тексті. Так ви створите умови, злегка наближені до синхронного перекладу, - ви не зможете просто “відключити увагу”, прийдеться слухати та аналізувати текст і одночасно говорити. Ті, у кого одразу добре вийде другий досвід (з дієсловами), можуть спробувати свої сили в синхронному перекладі.
Тому завжди виглядає потішно, коли якийсь не дуже самокритичний “усний” перекладач каже, що він перекладає синхронно. Це так само смішно, коли інколи чуєш, що хтось знає досконало іноземну мову, бо буває таке що й рідної мови досконало не знаєш.
Перекладати синхронно без спеціального обладнання неможливо (і це небажано - будеш заглушати того, кого перекладаєш). Потрібні спеціальні навушники, в ідеалі потрібно кабіна (або, як кажуть синхроністи, “будка”) і більше всього потрібні особливі навички та способи перекладу. Перекладач говорить в свій мікрофон, і у слухачів, котрі чують в навушниках його переклад, повинно виникати враження, наче виступаючий розмовляє на їхній мові. У хорошого синхроніста співпадають з виступаючим навіть ораторські паузи, а жести, якими виступаючий підкреслює свої слова, точно супроводжують переклад (деякі синхроністи жестикулюють в кабіні, повторюючи жести доповідача) [9, 82c.].
Спеціалісти звертають увагу на наступні фактори, що визначають складність синхронного перекладу:
* Психофізіологічний дискомфорт, викликаний необхідністю слухати та говорити одночасно. Тяжко говорити навіть тоді, коли синхроніста перебивають або коли декілька людей говорять одночасно.
* Психічна напруга, пов'язана з “необоротністю” сказаного доповідачем в мікрофон. Доповідача не зупиниш і не попросиш повторити.
* Психічна напруга, пов'язана з “необоротністю” перекладу та великою аудиторією слухачів. Не попросиш вибачення та не виправиш.
* Психофізіологічна напруга, викликана швидким темпом мовлення. Синхроніст повинен завжди говорити швидко, без пауз - інакше відстанеш, адже ж паузи в мовленні несуть не тільки смислову, але й психофізіологічну напругу (щоб перевести подих, зібратися з думками).
* Складна лінгвістична задача “пов'язання” при синхронному перекладі висловлювань на мовах, що мають різну структуру, при надто обмеженному контексті і гострому дефіциті часу на переклад. Наприклад, структурне “пов'язання” висловлювань на мовах з вільним та детермінованим порядком слів (скажімо, російська та англійська).
* Складна лінгвістична задача “мовної компресії”, призваної компенсувати відставання перекладу на мову з більшою довжиною слів та багатослівною риторикою. Наприклад, слова російської мови на 7-8% довші за слова англійської мови, крім того деякі доволі поширені поняття, що передаються в англійській мові одним словом, потребують декількох слів в російській мові. Особливо це відноситься до нових, “не усталених” понять [9, 84c.].
Cинхроніст повинен бути завжди морально і професійно підготовленим до того,
* що виступаючий буде говорити дуже швидко або читати текст свого виступу (при читанні швидкість значно вище);
* що вимова доповідача буде неч
Техніка синхронного перекладу курсовая работа. Иностранные языки и языкознание.
Практическое задание по теме Работа с записями
Реферат: Перинатальная патология новорожденного
Полное Собрание Сочинений Агаты Кристи Fb2
Контрольная работа по теме Подбор вспомогательного персонала
Реферат: История появления и развитие преступлений в сфере высоких информационных технологий
Дипломная Работа Раннее Развитие Детей
Особенности Защиты Курсовой Работы
Реферат: Криминалистическая диагностика 3
Курсовая Работа По Теории Государства И Права Шпаргалка
Недостатки Дипломной Работы Примеры
Реферат: Respiration Lab Essay Research Paper Biology Lab
Контрольная работа по теме Организация кассовой работы в банках и операции с наличностью
Реферат На Тему Восприятие И Ощущение
Реферат: Временные аспекты морфогенетических процессов. Эволюция путем гетерохронии
Сочинение: Величайшие истины - самые простые. Л.Н.Толстой. По одному из произведений русской литературы. -
Дипломная работа по теме Стратегия развития транспортной компании на международных перевозках
Реферат по теме Мировые религии и система искусств
Реферат по теме Охорона здоров’я і техніка безпеки працівників
Эссе Красное Белое
Контрольная работа: Правовой статус сельскохозяйственных земель
Политическая журналистика как творчество журналиста - Журналистика, издательское дело и СМИ реферат
Правова держава - Государство и право курсовая работа
Органы системы и аппараты органов целостность организма - Биология и естествознание реферат