Так гартувалася сталь: "пам'ятники" радянським репресіям в Одесі.

Прямуючи Овідіопольскою Трасою з міста до Сьомого Кілометру, перед гіпермаркетами «Метро» та «Шостий Елемент» можна побачити з’їзд на грунтову дорогу. Ця дорога веде до пустиря, де в 1930-40-х рр. роках масово хоронили незаконно розстріляних за період правління Сталіна особ. В офіційних документах місце мало суху назву «спецоб’єкт НКВС Татарка». Сьогодні там знаходиться засмічений пустир із встановленим залізним хрестом без будь-яких надписів. На пустирі знаходяться залишки від 5 до 20 тисяч людей.

Історія дослідження цього об’єкту сягає періоду румунської окупації Одеси. У 1943 р. за вказівками місцевих жителів представники окупаційних органів провели дослідження території. Було встановлено, що на вказаному місті ховали розстріляних за наказом НКВС. За часів радянської влади цей об’єкт охоронявся, тому чекісти не  сильно переймалися конспірацією поховань: поховальні ями присипалися землею шаром в 30 см. Детальне дослідження об’єкта провів вже румунський спеціаліст Александр Біркле, який до цього мав досвід дослідження поховань в Катині. Комісія на чолі із професором Біркле дослідила 486 трупів. Усі були вбиті в голову з близької дистанції із пістолетів та револьверів. Вік трупів становив 3,5-5 років, тобто ховати почали з 1938 р. Ховали недалеко від місця розстрілів. Комісія оцінювала загальну кількість поховань в 5000 людей. Сьогодні оцінки деяких вчених сягають 20 тисяч.  

Масові поховання репресованих знаходили і на Другому Християнському Цвинтарі. Однак, там вдалося встановити пам’ятний меморіал жертвам репресій. В Одесі та області характер репресій мав перед усім етнічний характер: переважна кількість була німцями, євреями та поляками. Загалом, досліджуючи архівні справи репресованих можна побачити відверту фальсифікацію справ і особливу суворість покарань для представників етнічних менших. Таким чином багато німців та євреїв опинялися під дулом пістолета, після чого потрапляли до могильників. Каталог збережених слідчих справ репресованих можна подивитися на сайти Державного Архіву Одеської Області. За запитом до самого архіву вже можна отримати оригінальну справу. За документамі відомі мінімальні оцінки репресованих за період роботи Трійок НКВС: 16 тисяч, із яких 8 тисяч були розстріляні.

Після зайняття Одеси Радянською Армією про дослідження поховань забули. Тільки після розпаду Радянського Союзу почалася робота з дослідження поховань репресованих та вшанування їх пам’яті. Але до «Татарки» справа дійшла лише в 2007 р. Вдалося ексгумувати 1086 людей. Процес перезаховання був проведений настільки черездупно, що 4 роки залишки людей зберігалися в металевих вантажних контейнерах, після чого тисячу людей (або того, що від них залишилось) заховали у 82 трунах. Повторні роботи почались влітку 2021 р. і восени зупинилися. За планом, навесні 2022 р вони повинні були відновитися, але через початок повномасштабного вторгнення ніякі роботи не відновлювалися.  Із більш детальною історію "Татарки" можна ознайомитися в статі "Думьскої".

Дякуємо за перегляд!

🇺🇦 Єдність в Дії