Теорія експресії кольорів. Уривок з книжки «Мистецтво кольору»

Ділимося уривком з книжки Йоганнеса Іттена «Мистецтво кольору: Суб’єктивний досвід і об’єктивне пізнання як шлях до мистецтва».

Зробити передзамовлення можна на сайті видавництва ArtHuss.

Оптичні, електромагнітні й хімічні процеси, що запускаються в оці та в мозку, часто рухаються паралельно з процесами у психіці. Наше сприйняття кольору може відлунювати дуже глибоко, впливаючи на основні сфери розумового й емоційного досвіду. Гете говорив про етико-естетичний вплив кольорів. Я ж спробував провести власний ретельний аналіз, щоб прояснити цю тему, таку важливу для художника, який працює з кольором.

Пригадую такий анекдот: якось один підприємець вирішив розважити своїх гостей за вечерею. Гості вдихали апетитні запахи з кухні й з нетерпінням чекали частування. Коли компанія радісно розсілася навколо столу, що вгинався під смаколиками, господар увімкнув у всій квартирі червоне світло. М’ясо стало сируватим на вигляд, та лишилося досить апетитним, але шпинат став чорним, а картопля — яскраво-червоною. Ще не встигли гості оговтатися від подиву, як червоне світло змінилося на синє — і смажені страви стали здаватися гнилими, а картопля мала такий вигляд, наче всуціль поросла пліснявою. Гостям відбило апетит уже на цьому етапі, але коли загорілося жовте світло, що перетворило кларет на рицинову олію, а самих гостей — на живі трупи, деякі вразливі пані поспіхом встали й вийшли з кімнати. Нікому й на думку не спало взятися до їжі, хоча всі присутні знали, що змінився лише колір освітлення. Господар, сміючись, увімкнув біле світло — і незабаром добрий настрій знову запанував на вечірці.

Хто б сумнівався, що кольори справляють на нас доглибний вплив, незалежно від того, усвідомлюємо ми його чи ні.

Глибокий синій колір моря й далеких гір зачаровує нас, однак той самий синій у інтер’єрі просто нестерпний — він здається позбавленим життя й навіть лякає. Від блакитних відблисків шкіра стає блідою, наче людина при смерті. У темряві ночі синє неонове світло вабить, як і взагалі поєднання синього й чорного, а якщо воно ще й сусідить із червоними й жовтими вогнями — створюється веселий настрій, враження жвавості. Синє залите сонцем небо спонукає до активності, оживляє, а настрій блакитного місячного сяйва пасивний і викликає легку ностальгію.

Почервоніння обличчя свідчить про гнів або ж лихоманку; синій, зелений або жовтий колір обличчя — про хворобу, хоча в самих по собі чистих кольорах немає нічого хворобливого. Червоне небо — загроза негоди; блакитне, зелене або жовте небо обіцяє гарну погоду.

На основі наших природних досвідів, здавалося б, неможливо сформулювати прості й правильні припущення щодо явного сенсу кольорів. Жовті тіні, фіолетове світло, синьо-зелений вогонь, червоно-помаранчевий лід — ці образи явно суперечать досвіду й відкривають інший світ. Тільки ті, хто дуже тонко реагує, можуть відчувати тональні значення кольорів, окремих чи в поєднанні, без прив’язки до об’єктів. Музичний досвід відкидають люди, позбавлені музичного слуху.

На прикладі чотирьох пір року ми бачимо, що відчуття кольору й досвід мають об’єктивні кореляції, навіть попри те, що кожна людина бачить, відчуває й оцінює колір у дуже індивідуальний спосіб. Cудження «приємно-неприємно» не слід вважати за вагомий критерій правдивого й правильного вибору кольору. Робочий еталон можна отримати тільки якщо ми в кожному судженні будемо спиратися на відношення й відносне розташування кожного кольору щодо сусіднього кольору й сукупності кольорів. Із погляду чотирьох пір року це означає, що для кожної пори ми маємо знаходити ті кольори, ті точки на сфері кольорів, які чітко відповідають експресії цієї пори, у їхньому зв’язку з усім всесвітом кольорів.

Молоде, світле, осяйне відродження природи навесні виражається через світлі кольори. Жовтий колір найближчий до білого світла, а жовто-зелений — це посилення його інтенсивності. Світло-рожеві й світло-сині тони посилюють і збагачують звучання. Жовті, рожеві й лілові відтінки ми часто бачимо в бутонах квітів.

Осінні кольори найрізкіше контрастують із весняними. Восени зелений колір рослинності вмирає, блякне й розпадається на тьмяно-коричневий і фіолетовий.

Обіцянка весни здійснюється в зрілості літа.

Улітку природа, через матеріально-нестримну розкіш форми й кольору, досягає надзвичайної щільності та виразно пластичної повноти сил. Теплі, насичені, активні кольори, що доходять піку лише в одній конкретній ділянці сфери кольору, наче просяться для експресії літа. Для контрасту й посилення цих основних кольорів, звичайно ж, нам знадобляться і їхні комплементарні партнери.

Щоб представити зиму, образ пасивності природи, скорочення, згортання сил землі, ми потребуємо кольорів, які позначають відступ, холодне, спрямоване досередини сяйво, прозорість, розрідження. Цей величний чотириетапний цикл дихання природи можна чітко й об’єктивно передати через колір; але поєднання кольорів треба добирати вдумливо, тримаючи в уяві весь всесвіт кольорів, бо інакше ми знайдемо хіба що індивідуальні рішення та втратимо рішення загальноприйнятні й достовірні.

Схоже, немає іншого способу зробити змістовне твердження про експресію кольору, окрім як досліджуючи розташування та значення одного кольору відносно іншого кольору або сукупності кольорів.

Щоб зрозуміти кожен відтінок у його унікальному психологічному та експресивному значенні, ми маємо пов’язати його з іншими відтінками. Щоб наскільки це можливо уникати помилок, говорячи про будь-який із кольорів, ми повинні знати, яка саме колірність (чистота кольору) і який тон мається на увазі, а також із яким кольором його слід пов’язувати. Кажучи «червоний», я маю уточнити, який червоний, а також вказати колір, пов’язаний із ним. Жовтувато-червоний, як-от червоно-помаранчевий, відрізняється від синювато-червоного, а червоно-помаранчевий на лимонно-жовтому дуже відрізняється від червоно-помаранчевого на чорному або на ліловому. Тепер я спробую поєднати відтінки жовтого, червоного, синього, помаранчевого, фіолетового та зеленого кольорів, як показані й визначені в колі 12 відтінків на рис. 3, і описати їхні ментальні й емоційні експресивні значення.

Жовтий

Жовтий — колір, що дає найбільше світла. Але він втрачає цю особливість, коли затінити його сірим, чорним або фіолетовим кольором. Жовтий колір — це, так би мовити, щільніший, матеріальніший білий. Що більше це жовтаве світло втягується в щільність матерії, у непрозорість, то більше воно переходить у жовто-помаранчевий, помаранчевий і червоно-помаранчевий. Наш червоний — це точка зникнення жовтого, яким він невидимо відтінюється. У центрі жовто-червоної смуги ми маємо помаранчевий, найсильнішу й найбільш концентровану взаємопроникність світла й матерії. Золотисто-жовтий колір виявляє найвищу сублімацію матерії силою світла, невловно осяйну, непрозору, але невагому, як чиста вібрація. Раніше золото набагато частіше використовували в живописі. Воно позначає світлу, сонцесяйну матерію. Золоті куполи, викладені візантійськими мозаїками, і тло в картинах давніх майстрів символізували вишній світ, диво, царство сонця та світла. Золоті німби святих — знак спадкоємців преображення. Досягнення цього стану уявлялося як обгортання світлом. І це небесне світло могло символізувати тільки золото.

Ми називаємо «осяянням» усвідомлення раніше недоступної нам істини. «Освіченими» чи «просвітленими» ми називаємо обізнаних і мудрих людей.

Отже, жовтий — найяскравіший і найсвітліший колір, що символічно вказує на розуміння, знання. У баченні Ґрюневальда воскреслий Христос сходить у славі й жовтому сяйві.

Конрад Віц зобразив синагогу в образі жінки в жовтій сукні, щоб наголосити на її зв’язку з мисленням і мудрістю.

Є тільки одна істина, тому й жовтий лише один. Розбавлена правда — це зіпсута правда, неправда. Тож розбавлений жовтий виказує заздрість, зраду, хибність, сумнів, недовіру й недоумство. У «Поцілунку Іуди» Джотто й «Тайній вечері» Ґольбейна Іуда вбраний у одяг тьмяного жовтого кольору. Жіноча постать у сіро-жовтому плащі в «Роздяганні Христа перед стратою» Ель Ґреко викликає особливу неприязнь.

Але разом із тим жовтий колір може бути променисто-радісним, коли контрастує з темними тонами.

На Рис. 60–63 добре видно, як один і той самий жовтий колір може змінювати експресію в комбінації з різними кольорами.

Якщо жовтий на тлі рожевого, його променистість пригнічується.

Жовтий на помаранчевому сприймається як чистіший, світліший помаранчевий. Два кольори в поєднанні нагадують яскраве вранішнє сонце над пшеничними полями, що вже дозрівають.

Коли жовтий на зеленому тлі, жовтий колір випромінюється назовні, перебиваючи зелений. Оскільки зелений — це суміш жовтого й синього, жовтий потрапляє у дружнє оточення.

Жовтий на червоно-фіолетовому тлі демонструє надзвичайну, виразну силу, він твердий і непохитний. 

Жовтий на середньо-синьому — променистий, але сприймається як чужорідний і відштовхує. Емоційний синій не готовий миритися з яскравою мудрістю жовтого.

Жовтий на червоному — гучний веселий шум, наче звук сурми великоднього ранку. Його сяйво несе потугу знання й буття.

Жовтий на білому здається тьмяним і позбавленим сяйва. Білий колір витісняє його в позицію підпорядкування.

Жовтий на чорному проявляє своє найяскравіше й найагресивніше сяйво. Він лютий і гострий, безкомпромісний і абстрактний (Рис. 58).

Отже, ми бачимо, яким різноманітним буває жовтий колір. Визначити експресивні властивості кольору в загальних рисах, без прив’язки до інших кольорів, дуже важко.