Свята великомучениця Варвара

Свята великомучениця Варвара народилася в м. Іліополі (нинішній Сирії) за імператора Максиміна (305-311 рр.) у знатній язичницькій родині. Батько Варвари Діоскор, рано втративши свою дружину, був пристрасно прив'язаний до своєї єдиної дочки. Щоб уберегти гарну дівчину від сторонніх поглядів і водночас позбавити її спілкування з християнами, він збудував для дочки спеціальний замок, звідки вона виходила лише з дозволу батька. Споглядаючи з висоти вежі красу Божого світу, Варвара часто відчувала бажання дізнатися про його істинного Творця. Коли приставлені до неї виховательки говорили, що світ створений богами, яких шанує її батько, то вона подумки говорила: "Боги, яких шанує мій батько, зроблені руками людськими. Як ці боги могли створити таке пресвітле небо і таку красу земну? Так свята Варвара вчилася від творінь видимого світу пізнавати Творця, і на ній збувалися слова пророка “Повчися в усіх ділах твоїх, у творінні руку твою повчайся” (Пс. 142, 5).

Згодом до Діоскору все частіше почали приходити багаті та знатні наречені, просячи руки його дочки. Батько, який давно мріяв про заміжжя Варвари, вирішив завести з нею розмову про шлюб, але, на жаль, почув від неї рішучу відмову виконати його волю. Діоскор вирішив, що згодом настрій доньки зміниться і з'явиться схильність до заміжжя. Для цього він дозволив їй виходити з вежі, сподіваючись, що у спілкуванні з подругами вона побачить інше ставлення до заміжжя.

Одного разу, коли Діоскор перебував у тривалій подорожі, Варвара познайомилася з місцевими християнками, які розповіли їй про Триєдиного Бога, про невимовне Божество Ісуса Христа, про Його втілення від Пречистої Діви та про Його вільне страждання та Воскресіння. Сталося так, що в той час в Іліополі проїздом з Олександрії знаходився священик, який набув вигляду купця. Дізнавшись про нього, Варвара запросила пресвітера до себе і просила здійснити над нею Таїнство Хрещення. Священик виклав їй основи святої віри, а потім хрестив в ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Освічена благодаттю Хрещення, Варвара ще більшою любов'ю звернулася до Бога. Вона обіцяла присвятити Йому все своє життя.

За час відсутності Діоскора за його будинку велося будівництво кам'яної вежі, де робітники за наказом господаря мали намір спорудити два вікна з південного боку. Але Варвара, зайшовши одного разу подивитися будівництво, попросила їх створити третє вікно - в образ Троїчного Світу. Коли ж повернувся батько, він зажадав у дочки звіту про зробленому, вона відповідала: “Три краще ніж два, бо в неприступного, невимовного Світла, Троїчного, Три Вікна (Іпостасі чи Особи)”. Почувши від Варвари християнські віровчальні настанови, Діоскор розлютився. Він кинувся на неї з оголеним мечем, але Варвара встигла вибігти з хати. Вона сховалась у гірській розколині, яка дивним чином розступилася перед нею.

До вечора Діоскор за вказівкою одного пастуха все ж таки знайшов Варвару і з побоями притяг мученицю до хати. Вранці він відвів Варвару до міського правителя і сказав: "Я зрікаюся її, тому що вона відкидає богів моїх, і якщо не звернеться до них знову, то не буде мені дочкою. Муч її, державний правитель, як завгодно твоїй волі". Довго умовляв градоначальник Варвару не відступати від стародавніх батьківських законів і не чинити опір волі батька. Але свята мудрою промовою викривала помилки ідолопоклонників і сповідала Ісуса Христа Богом. Тоді її почали сильно бити воловими жилами, і після цього розтирати глибокі рани твердою власницею.

Наприкінці дня Варвару відвели до в'язниці. Вночі, коли її розум був зайнятий молитвою, їй явився Господь і сказав: "Дерзай, наречена Моя, і не бійся, бо Я з тобою. Я дивлюся на подвиг твій і полегшую твої хвороби. Витерпи до кінця, щоб незабаром насолодитися вічними благами в Моєму Царстві". Наступного дня всі були здивовані, побачивши Варвару, — на її тілі не залишилося жодних слідів недавніх катувань. Бачачи таке диво, одна християнка, на ім'я Іуліанія, відкрито сповідала свою віру та оголосила бажання постраждати за Христа. Обох мучениць почали водити оголеними містом, а потім повісили на дереві і довго катували. Їхні тіла терзали гачами, палили свічками, били по голові молотком. Від таких тортур неможливо було залишитися людині живою, якби мучениць не зміцнювала сила Божа. Залишаючись вірними Христу, за наказом правителя, мучениці були обезголовлені. Святу Варвару стратив сам Діоскор. Але безжалісного батька невдовзі вразила блискавка, перетворивши його тіло на попіл.

Мощі святої великомучениці Варвари у VI столітті були перенесені до Константинополя, а в XII столітті дочка візантійського імператора Олексія Комніна (1081—1118 рр.), княжна Варвара, одружуючись із російським князем Михайлом Ізяславичем, привезла їх із собою до Києва.

Тропар, глас 8

Варвару святую почтим:/ вражия бо сети сокруши/ и яко птица избавися от них,// помощию и оружием Креста, всечестная.

Кондак, глас 4

В Троице благочестно певаемому/ последовавши Богу, страстотерпице,/ идольская притупила еси чтилища,/ посреде же подвига страдальчествующи, Варваро,/ мучителей прещения не устрашилася еси, мужемудренная,/ велегласно поющи присно:// Троицу чту, едино Божество.

Молитва

Святая славная и всехвальная великомученице Варваро! Собраннии днесь в храме твоем Божественном люди, раце мощей твоих поклоняющиися и любовию целующии, страдания же твоя мученическая, и в них самого Страстоположника Христа, давшаго тебе не точию еже в Него веровати, но и еже по Нем страдати, похвалами ублажающе, молим тя, известная желания нашего ходатаице: моли с нами и о нас, умоляемаго от Своего благоутробия Бога, да милостивно услышит нас, просящих Его благостыню, и не отставит от нас вся ко спасению и житию нужная прошения, и дарует христианскую кончину животу нашему — безболезненну, непостыдну, мирну, Божественных Тайн причастну, и всем, на всяком месте, во всякой скорби и обстоянии требующим Его человеколюбия и помощи, великую Свою подаст милость, да благодатию Божиею и твоим теплым предстательством, душею и телом всегда здрави пребывающе, славим дивнаго во святых Своих Бога Израилева, не удаляющаго помощи Своея от нас всегда, ныне и присно, и во веки веков, аминь.

2-я Молитва

Премудрая и всекрасная святая великомученице Христова Варваро! Блаженна еси, яко Премирная мудрость Божия плоть и кровь не яви тебе, но Сам Бог Отец Небесный, Иже тебе, веры ради от невернаго отца оставленную, изгнанную и умерщвленную, в дщерь Себе возлюбленную прият; за тленное земнаго имения наследие плоти нетление дарова; труды мученическия упокоением Небеснаго измени Царствия; временное твое житие, смертию Его ради пресеченное, сицевою воспрослави почестию, яко душу с лики Небесных вчини духов, тело же, на земли в храме их ангельском положенное, ангелом заповеда сохранити цело, честно и многочудесно. Блаженна еси, Христу Сыну Божию, Жениху Небесному, уневещенная Дево, Его же доброты твоея Рачителя имети желающи, всю себе страданием, ранами, удов резанием и самыя главы усечением, аки тварьми дражайшими, потщалася еси украсити: да тако, яко жена, верна главе своей — мужу, Христу духом и телом соединишися неразлучно, глаголющи: обретох, Его же возлюби душа моя, удержах Его и не оставих Его. Блаженна еси, яко Святый Дух на тебе почил есть, имже духовными духовная разсуждати научена, вся духи лукавствия во идолех яко пагубныя отринула еси и Единаго Бога Духа познавши, яко истинная поклонница, духом и истиною кланятися изволила еси, проповеднически глаголющи: “Троицу чту, Едино Божество”. Сию Святую Троицу, Юже в животе и смерти исповеданием и страданием своим прославила еси, умоли о мне, предстательнице моя, яко да и аз всегда тройственною веры, любве и надежды добродетелию Туюжде Святую Троицу почитаю. Имам светильник веры, но празден благих дел елеа: ты, мудрая дево, страдальческую плоть твою, крове исполненную и ранами проливающуюся, аки светильник имущая, даждь от елеа твоего, да тем душевную мою свещу украсивши, сподоблюся по тебе в Чертог Небесный внити. Пресельник аз есмь на земли и пришлец, якоже вси отцы мои; благ вечных наследнице и блаженная вечери в Царствии Небеснем причастнице, яко в странствии жития, Трапезы Божественныя угодения, сице и во исходе от мира желаемаго сподоби мя напутствования; и егда в конец сном смерти начну усыпати, коснися тогда изнемогающия плоти моея, яко иногда Ангел Илии, глаголющи: востани, яждь и пий: яко да благодатию Божественных Тела и Крове Тайн укреплен преиду в крепости яди тоя далекий путь смерти, даже до Горы Небесныя: и тамо, Его же ты чрез три окна банныя прежде верою Бога Троицу узрела еси, Сего купно с тобою лицем к лицу да удостоюся видети и славити Его в некончаемыя веки. Аминь.

3-я Молитва

Святая великомученице Христова Варваро! Моли с нами и о нас, рабах Божиих (имена), умоляемаго от Своего милосердия Бога, да милостивно услышит нас, просящих Его благостыню, и не отставит от нас вся ко спасению и житию нужная прошения, христианскую же кончину жития нашего безболезненну, непостыдну, мирну и Божественных Тайн причастну да дарует, да благодатию Божиею и твоим теплым предстательством, душею и телом всегда здрави пребывающе, славим дивнаго во святых Своих Бога Израилева, не удаляющаго помощи Своея от нас, всегда, ныне и присно и во веки веков. Аминь.