Свічблейд-300

Переклав українською Mortis Aeterna

З урахуванням того, що після 8 років війни, за якої на безпілотну авіацію клався величезний болт (арта ж під забороною - навіщо БПЛА?), а зараз активна фаза війни саме артилерії, так ще й у досить мобільній стадії, то всі кинулися створювати дрони. Українські дрони типу «Лелека», «Фурія» (невеликі електрички), PD-2 (бензинові великі крила), і Пінгвіни, Посейдони, Вектори, і т.д. стали на вагу золота у цій війні.

Але окремим шляхом у цьому напрямі стали баражуючі боєприпаси.

Баражуючий боєприпас, якщо хтось не знав - це дрон, що несе на собі бойову частину, який повинен долетіти до мети і підірвати її, самознищившись.

І, звичайно, погляд був прикутий до Свічблейд-300.

«Трьохсотка» - це невеликий дрон, вагою у 2.7 кг з пусковою установкою. Призначений для виведення з ладу живої сили противника, у тому числі в неброньованій техніці. Дистанція – до 10 км, час у повітрі – 10 хвилин.

Є і Свічблейд-600. Це вже більш серйозний апарат. 23 кг, 40 хвилин у повітрі, загальна дальність польоту 80 км. БЧ від ПТРК Джавелін. На відміну від простого і маленького «300»-го, тут вже і антиспуфінг системи, і автономне управління, захищений GPS і взагалі повний інструментарій захисту від РЕБ, у тому числі той, якого не мають наші крила, які начебто не вбитися об стіну повинні, а довго літати, але американці нафарширували його такою кількістю функціоналу, що прям моя повага. Може також встановлюватися на платформу шістьма пусковими, а може взагалі використовуватися як ракета класу повітря-земля. При цьому коштує дешевше за Джавелін.

Отримавши Свічблейд-300, треба визнати, що бійці вчинили з ними так, як взагалі чинили з першими Джавелінами/НЛАВами та іншою новою технікою. А саме – вигнали на полігон, потестували, плюс мінус зрозуміли як і що й уперед.

В результаті у фейсбуці вже котрий місяць шириться думка «Я не літав, але знаю хто літав, загалом так собі цей свічблейд, GPS йому, виявляється, блокують, БЧ слабка, в повітрі він висить мало, всього десять хвилин, загалом гівно, а не дрон».

Зрозуміло, що кожен авіаконструктор, який може засунути два кілограми гексогену у крило з Аліекспресу (або коптер) вирішив, що він зробить краще, ніж Свічблейд, а найголовніше – дешевше. До речі, саме цей висновок і стає основним. Дешевше ж.

Але, як ми знаємо, щоб винайти автомобіль з автопілотом, мало його зіштовхнути з гори без водія, і бігти поруч, знімаючи процес на відеокамеру, з криками: «Дивіться, вона сама їде, і коштує втричі дешевше за Теслу!».

Ситуація в тому, що Свіч – це апарат складніший, ніж Джавелін. І перед тим, як його використовувати - було б добре пройти повний курс навчання комплексу, отримати його, випробувати згідно з методологією, а потім робити висновки.

Але ми надто просунута в плані БПЛА країна, як бачимо. Нам на зуб достатньо спробувати, щоби смак зрозуміти. А найбільша в плані розробки військових БПЛА компанія AeroVironment - не вміє робити дрони. Ми зробимо краще та дешевше. Да.

Але насправді... Ні.

Як би не полонила можливість «зробити п'ять тисяч дронів за штуку баксів кожен і вони там полетять і всіх уб'ють» - ні, не працюватиме воно. Тому що РЕБ. Тому що росіяни не ідіоти та навчаються на помилках. І після перших прильотів вони протидіятимуть. І заліза у них, щоб чинити нам опір - достобіса. А вони постійно аналізують, що у нас літає, на яких частотах, у яких секторах, налаштували систему інформування - де який БПЛА літає і який баражуючий боєприпас у повітрі.

Крім того, на відміну від Свічблейда-300, який має систему наведення, що спрощує завдання оператора навести дрон на ціль, і який можна підв'язувати під розвідкрило, і інтегрований в систему розвідки/виявлення, кожен саморобний дрон повинен наводитися руками по балістичній траєкторії. І при цьому всі конструктори дронів впевнені, що солдат, якого вони навчать, буде так само вміло керувати ним, як сам конструктор, який вже літає багато років, тому спеціалізоване ПЗ під барражуючий боєприпас там нафіг не треба. Реальність, думаю, внесе корективи до цього висновку.

То чому ж є незадоволені Свічблейдом-300?

Ну, по-перше - чомусь «експерти» пишуть, що там 40-мм граната є бойовим елементом. А це не так. Вірніше, у Вікіпедії так написано - значить, правда, ага. Бойовою частиною Свічблейда-300 є шрапнельний боєприпас спрямованої дії, підрив якого виставляється на заданих дистанціях до цілі. Хочеш убити одну людину – виставляєш максимально близьку. Хочеш групу накрити – ставиш подалі. Можна програмувати таким чином, щоб завести його на заздалегідь виявлену ціль. Сталеві стрілки пробивають біомасу та автомобільну техніку навиліт.

Так, «Беху» ти їм не вб'єш. Але він як би проти БМП та БТРів і не розроблявся. Що важко донести до людини, яка по ньому навіть мануал не читала.

З іншого боку, у росіян така ж фігня - тільки ось нещодавно вони влупили баражуючий боєприпас «Куб» в український танк. Загальні ушкодження - зірваний бризковик із траку. Добре, що у росіян настільки адекватні пілоти є, які так ефективно використовують і так нечисленні баражуючі боєприпаси.

Проти БМП, БТР або танка треба все ж таки використовувати Свічблейд-600.

Тобто це саме максимально легкий і мобільний боєприпас для ураження живої сили противника зі шрапнельною бч, який може бути розміщений бійцем на екіпіровці в комплекті зі штатним озброєнням (а не вимагає окремого бійця, що тягне у посадку крила, коптери, бч та інше). І так він і має використовуватись.

У методології армії США основна робота припадає на безпілотник RQ-20 Puma. Це такий «Лелека» на максималках. 3,5 години гарантованого польотного часу (коли у нас пишуть як довго за ідеальних умов може літати крило, військові крила визначаються гарантованими ТТХ). Тобто за будь-яких вітрових умов, дозволених виробником (а вони там великі), борт літатиме у вас мінімум 3.5 години. На гарантовану дистанцію 60 км. З 60-кратним зумом. Ну а ще там звичайно ж офігенний тепловізор, інфрачервоне підсвічування цілі, і взагалі купа різних фіч.

І так, я знаю, що в нас навчалися люди літати на Пумах - ось тільки це були ранні Пуми, які не мають цього всього. І зав'язати їх у єдину систему зі свічблейдами їх не можна.

Тобто за необхідності, перед групою морських котиків летить сучасна Пума, яка виявляє секрети, засідки і т.д., при цьому на РЕБ їй глибоко начхати. У разі виявлення - боєць запустив, той прилетів на місце, де знаходиться ціль і там її гасить. І так, звичайно, Свічблейд-300 не має дорогої стійкої авіоніки. Йому вона не треба просто. Тому що він взаємодіє з Пумою, у якої все з цим гаразд.

Сам Свічблейд-300 не розрахований на пошук цілей. Його завдання – прилетіти. На коротку дистанцію. Якщо дистанція далі, ціль жирніша, а в зоні працює активно РЕБ - то боєць дістає з Хаммера Свічблейд-600 і робить там смерть/смерть/гроб/кладбіщє.

Сама перевага Свічблейд-300 перед аналогами - у методології застосування, що зашита в систему управління боєм та можливості комплексу Пума/Свіч-300/Свіч-600. Це єдиний комплекс, і коли ти висмикуєш один компонент і починаєш його використовувати за своїм розумінням, роблячи йому оцінкове судження на своєму, дуже обмеженому (ну а що вдієш, ми не передова країна з розробки та використання БПЛА) досвіді - то, звичайно, оцінка буде невисокою.

Але, з іншого боку, коли починаєш вивчати можливості комплексу, закладеного компанією AeroVironment, то вони вражають. «Трьохсотка» - це тихий, дешевий, легкий та мобільний гаджет, для випилювання окремих цілей. Це чудовий дрон прикриття розвідки, оскільки дозволяє знищувати пости/секрети, не будучи виявленим. При цьому він при підльоті не шумить, змушуючи супротивника галопом бігти в окоп. А якщо ворог підніме БПЛА щоб визначити групу - що ж, у Свічблейда є і зенітна функція. Він може наводитись на БПЛА в небі, і, підлетівши, здійснювати підрив шрапнеллю в його напрямку, знищуючи крило. Тобто по суті група, керуюча БПЛА, може одночасно супроводжувати розвідгрупи, підсвічувати цілі, знищувати живу силу дешевим боєприпасом, якщо є жирніші цілі - є Свічблейд-600. Ну а якщо треба навалити - Пума є чудовим коригувальником арти, і та мтобі вже за потреби насипле старший брат.

І все це інтегровано до системи загальновійськового бою.

Противник, який використовує такий інструментарій, - це страшний противник.

Але, на жаль, ми отримали тільки шматочок цієї всієї пишності. Наскільки я знаю, ми все одно рухаємося в цей бік, але як на мене - нам треба не винаходити велосипед, а проаналізувати досвід людей, які займаються цим питанням більше десятка років, навчити бійців користуватися повним інструментарієм компанії AeroVironment. Тому що для того, щоб зробити аналог - нам знадобляться роки. Яких ми не маємо. Інструментарій є, йому треба навчитися, обкатати на полі бою, внести корективи з урахуванням нинішнього театру бойових дій, і довбати росіян у хвіст та гриву сильніше, ніж Жиріновських хлопчиків по банкетах. Є дешевий Свічблейд-300 для точкових завдань по біомасі, є Свічблейд-600 для техніки, а якщо вам потрібен БПЛА, який одночасно ніс би на собі і розвідувальні функції, і функції баражуючого боєприпасу - то беріть зі зброї Phoenix Ghost і нехай прибуде з вами Сила.

Але спочатку треба навчитися цим усім користуватися. І тому новина про те, що у Британії буде навчено 10 000 бійців ЗСУ, мене, чесно сказати, більше радує, ніж черговий крутий гаджет від Держдепу. Просто тому, що я бачив реальний «середній рівень по окопу» бійців і як у нас воюють високотехнологічними гаджетами.

P.S. Кілька років тому ЗСУ отримали БПЛА Рейвен від Держдепу, до речі, теж виробництва компанії AeroVironment. То були ранні Рейвени, аналогові, прості. Американці взяли три десятки екіпажів і три тижні, щодня, українські бійці прокидалися вранці, їхали на полігон, літали з ранку до вечора, як у книжці написано, і ввечері поверталися додому. За три тижні їхні навички були відпрацьовані до автоматизму, вони розуміли всі плюси та вразливості комплексу та що треба робити у будь-якій позаштатній ситуації.

Коли ж комплекси прибули в Україну, їх лише частково роздали екіпажам, які навчалися, а в своїй більшості роздали рівними частками на НГУ, ССО тощо. У результаті Рейвени отримали в руки люди, які не проходили цього навчання. Все загалом як у армії, кругле нести, квадратне - котити, фахівця не навчити, а призначити. У результаті загальна думка по ЗСУ – Рейвени гівно.

Цікаво, що коли така інформація долітає до одного мого знайомого пілота, що й навчався в Америці, він починає жорстко бомбити. І він прямо питає: «Чому я за три роки не втратив і не розбив жодного борту? Чому мені вдавалося успішно коригувати арту в найактивнішій точці АТО, а іншим - ні? Як ви вважаєте, справа в тому що у мене був якийсь інший Рейвен, або все ж таки справа в рівні знань тих, хто і каже що Рейвен - гівно?»

Так і тут.

UPD. У цьому дописі озвучувалися лише факти, які розміщені в офіційних джерелах. Нічого секретного, але це дозволяє зібрати загальну картину.