Сутність характеристики управління органами внутрішніх справ в особливих умовах. Оперативний штаб спеціальної операції - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Сутність характеристики управління органами внутрішніх справ в особливих умовах. Оперативний штаб спеціальної операції

Поняття, класифікація і механізм управлінських рішень в діяльності органів внутрішніх справ. Вимоги до керівника штабу спеціальної операції. Організація, завдання і функції оперативного штабу як органу управління силами та засобами у бойовій обстановці.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ
СУТНІСТЬ ХАРАКТЕРИСТИКИ УПРАВЛІННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ. ОПЕРАТИВНИЙ ШТАБ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОПЕРАЦІЇ
Перевірив: начальник кафедри, к.ю.н.,
1. Сутність характеристики управління органами внутрішніх справ в особливих умовах
1.1 Загальне поняття управління та управління в особливих умовах
1.2 Сутність, поняття і класифікація управлінських рішень в діяльності органів внутрішніх справ
1.3 Цілепокладання та механізм управління ОВС в особливих умовах
1.4 Процес управління силами та засобами ОВС при проведенні спеціальних операцій
2. Оперативний штаб спеціальної операції
2.1 Штаб спеціальної операції, як орган управління силами та засобами у бойовій обстановці
2.2 Функції оперативного штабу (Г)УМВС, УМВСТ
2.3 Послідовність дій керівника штабу по керівництву силами та засобами у типових та особливих умовах
2.4 Вимоги до керівника штабу спеціальної операції
1. Сутність характеристики управління органами внутрішніх справ в особливих умовах
1.1 Загальне поняття управління та управління в особливих умовах
У науковій літературі існує значна кількість визначень управління. Найбільш загальне його поняття вироблене кібернетикою, суть якого полягає в тому, що процес управління є не що інше, як упорядкування системи. Процеси управління -- це властивість, властива самокерованим системам. Кожна із самокерованих систем містить у собі дві підсистеми: керовану й керуючу.
Поряд з терміном "управління" вживається слово "керівництво". Ці поняття взаємозалежні, але не тотожні. Об'єктом же керівництва можуть бути тільки люди.
Категоріальний апарат науки управління складається з наступних вихідних понять: об'єкт управління, суб'єкт управління, управлінський процес, управлінська взаємодія, управлінські відносини, мета управління, функції управління, принципи управління, система управління, механізм управління, організація й ін.
Як об'єкт управління звичайно розглядаються "люди, організовані в колектив" (виробничий, військовий, міліцейський i т.п.). Але в більш широкому розумінні об'єкт управління - це те, на що спрямовано планомірний, організований, систематичний вплив суб'єкта управління. Об'єкт управління можна розглядати у двох аспектах: елементарно-структурному - як сукупність людей (персонал), виробничих, галузевих формувань, а також функціональному як діяльність, поведінка індивідів i конкретних груп людей. Таким чином, об'єктом управління можна вважати як певний колектив, так й яку-небудь організовану систему.
Своєрідність об'єктів управління для органів внутрішніх справ досить значною. По-перше, об'єктом управління є спеціально створювана для дії в особливих умовах організаційна структура, що ми визначили як оперативно-бойову організацію ОВС зі специфічним складом i специфічними (службово-бойовими) завданнями. Ця організація як об'єкт управління повинна бути вивчена особливо. По-друге, люди як суб'єкти управління при діях в екстремальних умовах зазнають стресові стани, фрустрацію, що вимагає специфічних методів впливу й особливих якостей. Відзначено, що "позитивні якості військовослужбовця в мирний час не збігаються з тими якостями, які вимагаються від нього під час війни. Це цілком справедливо й для особливих умов.
Суб'єктом управління, що здійснює управлінські функції, виступає керівник. У найпростішій керованій системі, такий, наприклад, як наряд, невеликий підрозділ, структурна одиниця, суб'єктом управління е керівник даного колективу. Але в більших системах ми маємо справу зі складними суб'єктами управління. У відносно великих підрозділах, структурних одиницях, крім самого керівника, створюється група людей, чиїми основними функціями є саме управлінські. Наприклад, у відділі, підрозділі, крім безпосереднього керівника (начальника, командира), є заступники. Крім заступників, є ще помічники, які самі не наділяються владними правами, але допомагають начальникові здійснювати функції управління. У ще більш складних системах створюються спеціальні органи управління. При цьому керуючі органи одночасно можуть бути керованими з боку вищих органів управління, становлячи ієрархічну систему суб'єктів управління. Такою складною системою є, наприклад, система органів внутрішніх справ України. У спрощеному схематичному виді вона виглядає так: МВС - ГУМВС, УМВС - міськрайоргани внутрішніх справ.
При діях в особливих умовах, крім постійних органів управління, утворюється нова система різного роду надзвичайних суб'єктів управління. Це оперативні штаби, кризові комітети, різного роду пункти управління, групи управління й т.п. В останні роки відзначається тенденція зробити хоча б частку з цих суб'єктів управління постійними. Постійну систему органів управління, розрахованих на дії в надзвичайній обстановці, через свою специфіку, Має Міністерство з надзвичайних ситуацій. У МВС України створені постійно діючі оперативні штаби, але в силу недостатнього фінансового й ресурсного забезпечення вони поки не мають у своєму розпорядженні штатні робочі апарати. Суб'єкти управління силами й засобами органів внутрішніх справ в осо6ливих умовах здійснюють управління у двох головних галузях своєї діяльності: управління в процесі організації, підготовки апаратів управління, підрозділів й особового складу, розробка типових оперативних планів i т.п., що здійснюється, в основному, у період, що передує особливим умовам, i управління силами й засобами органів внутрішніх справ i внутрішніх військ безпосередньо при проведенні спеціальних операцій, аварійно-рятувальних робіт, спеціальних бойових діях уже при настанні особливих умов. Звичайно, таку диференціацію управління не можна абсолютувати. З одного боку, у ході підготовки до дій в особливих умовах повинна створюватися обстановка, максимально наближена до екстремальної, з іншого боку - в особливих умовах не припиняється організаційна діяльність органів управління, виконання звичайних управлінських функцій поряд із "надзвичайними" управлінськими функціями осо6ливих умов. Разом з тим, в осо6ливих умовах різко зростає відповідальність за наслідки прийнятих рішень, обстановка оцінюється найчастіше по неповним або орієнтовним даним при гострому дефіциті часу. Керівник, що приймає рішення, заклопотаний створенням максимально безпечних умов для підлеглих, що вкрай важко зробити в надзвичайній обстановці, він може бути не впевнений у цей момент у безпеці власної родини, тягар відповідальності непомірною вагою лягає на його плечі. Найчастіше мережа зв'язку в такій обстановці виявляється порушеної, процес доведення рішень до виконавців і контролю за виконанням гранично ускладнений i пов'язаний з ризиком для життя. Крім того, сам пункт управління може перебувати під загрозою. Що стосується керівників нижчої ланки (старші груп бойового порядку, убрань, командири підрозділів), те вони, як правило, самі є під впливом стихії, що бушує, або вогнем збройних злочинців.
Але при будь-яких умовах управління необхідно здійснювати в рамках конкретних систем управління, кожна з яких повинна бути заздалегідь раціонально організована. Від цього в основному залежить й успіх її роботи, i чіткість, i досягнення необхідного автоматизму при виконанні управлінських функцій. Значення організації управління не вичерпується тільки ефектом раціонально працюючої системи управління. Головне - це "поводження" керованої системи при досягненні кінцевих результатів.
Суб'єкт й об'єкт управління, вступаючи у взаємини із приводу організації всіх сторін діяльності організації (установи, підприємства, військового з'єднання, органа внутрішніх справ), становлять систему управління. При цьому між суб'єктом й об'єктом управління встановлюються прямі й зворотні зв'язки. Приклади прямого зв'язку - директива, наказ, розпорядження, а зворотної звіт, доповідь, інформація, повідомлення, рапорт.
1.2 Сутність, поняття і класифікація управлінських рішень в діяльності органів внутрішніх справ
Складність та різноманітність завдань, які виконують органи внутрішніх справ в процесі боротьби зі злочинністю та забезпеченням громадського порядку, обумовлює необхідність прийняття різних управлінських рішень. Вони мають свої властивості, зумовлені специфікою діяльності правоохоронних органів, тому управлінські рішення органів внутрішніх справ мають: - прийматися з урахуванням конкретної ситуації та поставлених цілей; - відповідати вимогам Основного закону, законодавчих актів, інструкцій та наказів Міністерства внутрішніх справ, не суперечити раніше прийнятим рішенням; - мати директивний i владний характер, прийматися в односторонньому порядку; - мають бути об'єктивними, обґрунтованими і своєчасними для виконання; - встановлювати обов'язковість належної поведінки для тих, кому вони адресовані (як для вузького, так і для широкого кола виконавців); - прийматися суб'єктом управління, згідно наданих йому функціональних обов'язків; - бути результатом лаконічної та послідовної роботи; - прийматися в установленому порядку відповідно до нормативних актів.
Виходячи з вищенаведеного, можна сформулювати поняття управлінських рішень органів внутрішніх справ.
Управлінські рішення органів внутрішніх справ - це акт директивно - владного характеру, підготовлений на основі аналізу та оцінки конкретної ситуації, прийнятий в установленому порядку в межах компетенції суб'єкта управління (начальника органу внутрішні справ), який містить постановку цілей i обґрунтування засобів їх здійснення щодо організації практичної діяльності суб'єктів та об'єктів управління. В цьому визначенні наведені всі суттєві властивості управлінських рішень. Вони визначають нові цілі, завдання i засоби їх здійснення, служать підставою організації практичної діяльності суб'єктів та об'єктів управління. Необхідність прийняття управлінських рішень обумовлена, насамперед, змінами обстановки, в якій діють органи внутрішніх справ, а також рішеннями вищого органу управління - Міністерство внутрішніх справ, а їх якість визначає кінцеві результати оперативно - службової діяльності.
Саме з розробки i видання управлінського рішення розпочинається практична діяльність правоохоронних органів. Процес підготовки i прийняття управлінських заходів включає перелік заходів: - отримання достовірної і повної інформації; - вироблення висновків при аналізі зібраної інформації; - конструювання управлінського рішення.
3 урахуванням особливостей управління органами внутрішніх справ доцільно перш за все поділити рішення на дві групи. До першої з них відносяться ті управлінські рішення, котрі пов'язані тільки з організацією роботи безпосередньо в апаратах органів внутрішніх справ (внутрішні). Вони можуть 6ути направлені на покращення планування, контролю, професійної підготовки кадрів та ін. Другу групу складають управлінські рішення, які забезпечують взаємодію органів внутрішніх справ з зовнішнім середовищем. Такі рішення (зовнішні) визначають основні напрямки правоохоронної діяльності. Наприклад, комплексні плани профілактики правопорушень приймаються не органами внутрішніх справ, а іншими суб'єктами, деякі з них є сумісними актами. Участь органів внутрішніх справ в прийнятті таких управлінських рішень з причин обмеженості повноважень відбувається тільки у підготовці спільних актів, запропонуванні пропозицій та інших формах роботи.
За масштабністю здійснюваних ними завдань всі управлінські рішення діляться на стратегічні (розраховані на тривалий час їх реалізації i охоплюючі комплексні або основні напрямки організації діяльності системи, наприклад, плани роботи оперативної наради органу внутрішніх справ) i оперативні управлінські рішення, які носять комплексний характер, є невідкладними для виконання (наприклад: плани організації охорони громадського порядку, квартальні плани ро6оти служб, різні види спеціальних планів; рішення по розподілу функціональних о6ов'язків між співробітниками). Оперативні рішення направлені на виконання невідкладних завдань повсякденного управління силами i засобами системи. Так, в органах внутрішніх справ в цю групу входять, наприклад, рішення, пов'язані з організацією розкриття конкретних злочинів.
Слід відзначити, що вищеназвані види рішень готуються на всіх рівнях системи органів внутрішніх справ: від МВС до міськрайорганів. При цьому частка установлюваних рішень в МВС, УВС, більша, ніж в міськрайорганах, де приймаються рішення переважно оперативного характеру.
З урахуванням часу дій управлінських рішень можна виділити на три групи:
- рішення, розраховані на певний період (наказ, план на рік, півроку i т.д.);
- рішення, строк дій котрих наперед не визначається (діють до того часу, поки його не відмінять, наприклад, інструкція);
- рішення, які припиняють свою дію по мірі виконання (приймаються у випадках, коли неможливо перед6ачити строк їх дії, план заходів по розслідуванню злочину).
Управління органами внутрішніх справ - безперервний процес прийняття управлінських рішень, більшість з яких потребує письмового оформлення i повинно відповідати певним вимогам. В залежності від мети прийняття рішення та інших обставин, воно може бути оформлено наказом, вказівкою, інструкцією, протоколом, висновком, листом, довідкою, рапортом, приписом, правилами.
Умовою ефективної управлінської діяльності i вимогою, що ставиться до рішення, виступає його своєчасність. Додержання даної вимоги передбачає обов'язкове обґрунтування доцільності кожного рішення з урахуванням реальних потреб, оцінки цілей i завдань, з'ясування очікуваних наслідків. Формальне відношення до цієї вимоги або ігнорування, призводить до дезорганізації управління. Отже, застосування начальником органу внутрішніх справ (суб'єктом управління) того чи іншого варіанту управлінського рішення багато в чому визначається управлінською метою, прагненням отримати той чи інший конкретний результат. У такій ситуації принципово важливим виявляється уміння орієнтуватися в умовах, що склалися, здатність розробляти i приймати обґрунтоване i ефективне рішення.
Таким чином, сутність управлінських рішень визначається постійним впливом на відповідні о6'екти в процесі управління органом внутрішніх справ для вирішення завдань, які стоять перед ними. При розро6ці управлінських рішень постійно оцінюється стан об'єкту впливу, виявляються проблемні ситуації, формулюються цілі i завдання, ведеться пошук шляхів їх вирішення, організується виконання наміченого; потім оцінюються досягнуті результати, виявляються нові проблеми. Безперервність цих дій свідчить про циклічність процесу управління органом внутрішніх справ, яка виявляється в суворо закономірному повторенні вищевикладених операцій. Поки існують управлінські відношення і управління взагалі, існують управлінські рішення. Чітке виконання всіх заходів щодо розгляду певної ситуації, отримання інформації, яка допоможе націлити на створення відповідного управлінського рішення, наявність матеріального i технічного забезпечення зможуть від6итися на якості та ефективності кінцевих результатів в процесі його реалізації. Отже, сутність управлінських рішень органів внутрішніх справ полягає у вирішенні практичних завдань управління, шляхом здійснення безперервних, взаємопов'язаних та послідовних заходів.
Класифікація управлінських рішень має важливе теоретичне та практичне значення. Мабуть ніхто не буде заперечувати, що від уміння обирати в конкретній ситуації оптимальне управлінське рішення залежить ефективність усієї адміністративної діяльньсті органів внутрішніх справ (далі - ОВС). Вибір тих або інших управлінських рішень в ОВС залежить від багатьох обставин, зокрема: напряму діяльності органу (підрозділу) чи окремої посадової особи; компетенції органу (підрозділу) чи окремої посадової особи; особливості об'єкта управлінської впливу; мети управлінських дій. Тому, працівники органів внутрішніх справ повинні орієнтуватися в існуючій системі управлінських рішень у процесі як зовнішньо-адміністративної, так i внутрішньо-організаційної діяльності.
Ми вважаємо, що доцільною є класифікація управлінських рішень в органах внутрішніх справ за такими критеріями: за юридичними наслідками - правові та не правові; за об'єктом впливу - зовнішні та внутрішні; за напрямами управлінського впливу - загальні та часткові; за цільовим призначенням - стратегічні та ситуаційні (тактичні); залежно від кількості суб'єктів, які приймають управлінські рішення - одноособові, колегіальні та колективні; за об'єктами, відносно яких приймаються управлінські рішення органів внутрішніх справ - індивідуальні та нормативні; за умовами (причинами) прийняття - ініціативні та директивні; за формою зовнішнього вираження -- письмові, усні та конклюдентні; за тривалістю здійснення (реалізації) - розраховані на певний період часу, строк дії яких заздалегідь не встановлюється, та такі, що припиняють свою дію в міру їх виконання; за критерієм гласності - закриті та відкриті.
3авершуючи класифікацію управлінських рішень ОВС, необхідно зазначити i те, що недоліком будь-якої класифікації є її, як правило, лише пізнавальне, а не практичне значення.
1.3 Цілепокладання та механізм управління ОВС в особливих умовах
управлінський внутрішній справа оперативний штаб
Система управління складається з наступних основних компонентів: механізм управління, структура управління й процес.
Тут необхідно відзначити, що компоненти системи управління (механізм, структура, процес) - поняття не тільки взаємозалежні, але й взаємопроникаючі. Так, В.И. Кнорринг справедливо відзначає, що "управління є процес, а система управління - механізм, що забезпечує цей процес". Що стосується структури управління, то й вона в самому загальному виді з'являється як сукупність керуючої (суб'єкт) i керованої (об'єкт) підсистем, між якими встановлюється прямий (від керуючої системи до керованого) i зворотній зв'язок (від керованої підсистеми до керуючій). Ця структура в додатку до конкретної системи знаходить своє вираження в організаційній системі управління.
Механізм соціального управління являє собою сукупність методів, прийомів, форм управління суспільством i його підсистемами, взаємозалежний вплив яких забезпечує найбільш ефективний розвиток усього суспільного організму. Це загальне формулювання. Стосовно до такої підсистеми соціального управління, як управління органами внутрішніх справ, зокрема управління ними в особливих умовах, у механізм управління включаються такі обов'язкові ланки, як загальні принципи, функції, мети й методи.
Загальні принципи управління це основні правила організації дій суб'єкта управління щодо об'єкта управління. Вони властиві всім компонентам системи управління на всіх етапах її розвитку.
Незважаючи на те, що різні автори не завжди одностайні відносно числа й змісту принципів управління (навести вичерпний перелік таких принципів навряд чи можливо), наука управління в цілому й наука управління органами внутрішніх справ виробила загальний підхід до цієї проблеми. Інша справа в такій галузі, як управління органами внутрішніх справ в особливих умовах. З одного боку, загальні принципи управління зберігають своє значення й в особливих умовах, але 3 іншого, через специфіку суб'єктів й особливо об'єктів управління, управління в особливих умовах потребує i специфічних принципів управління -- принципів спеціальної тактики. Але саме на це питання у дослідників й авторів нормативно-правових актів загальний погляд поки не вироблений.
Наставляння по спеціальній тактиці, перераховуючи її принципи, називають їх "умовами успіху в спеціальній операції". Однак принципи (хоча вони, безумовно, забезпечують успіх) i умови (які сприяють застосуванню принципів на практиці) з наукової й практичної точок зору не е тотожними. Корнієнко М.В. відносить до тактичних прийомів масованість використання сил i засобів, комплексність їхнього застосування, активність, раптовість, маневр силами й засобами. Але це саме принципи, а не тактичні прийоми, тому що останні носять набагато більш конкретний характер.
Мета -- наступна ланка системи управління. В основі будь-якої організаторської діяльності лежить цілепокладання, ціль. Саме націленість на досягнення якого-небудь конкретного результату й робить роботу працею, олюднює її. Тому всяка трудова діяльність окремої людини або маси людей характеризується метою, що вони переслідують. Саме ціль визначає зміст процесу управління й процесу виконання. Ціль -- це не просто вибір дій, це фактор, що обумовлює сам зміст діяльності людини або цілої керуючої системи.
Найбільш прийнятним визначенням мети управління представляється наступне: ціль управління - це бажаний (необхідний) стан або рух об'єкта або системи управління, оскільки "вона враховує такі системні поняття, як стан, рух, об'єкт управління й система управління".
А.М. Бандурка наводить конкретний приклад складної взаємодії суб'єктів й об'єктів управління при визначенні його цілей. У ст. 1 Закону України "Про міліції" записано, що завданням міліції е захист життя, здоров'я, прав i волі громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства й держави від протиправних зазіхань. Відповідно до цього положення міліція як інститут держави виступає в ролі суб'єкта управління, а громадяни, цивільне суспільство й державні установи - у ролі об'єктів. При прочитанні цієї статті складається враження, що захист основних цінностей громадян, суспільства й держави від протиправних зазіхань є винятковою метою міліції. Але варто звернутися до будь-якого кодексу законів i можна відразу визначити, що захист основних цінностей від протиправних зазіхань - це завдання різних установ й організацій суспільства й держави, а також окремих громадян.
Залежно від масштабу проблем i рівня управління мети можуть бути: глобальними, загальними й частками; стратегічними, оперативними i тактичними; кінцевими, проміжними й найближчими, i всі вони перебувають у залежності між собою. Так, приватні цілі не можна визначити без виявлення загальної мети на більше високому рівні управління.
Співвідношення цілей, завдань, ресурсів знаходить своє вираження при плануванні дій в особливих умовах. Загальний план у цьому випадку виступає в ролі проекту управлінського процесу. Аналогічним образом дане питання вирішується й у військовій стратегії. Приведемо структуру стратегічних планів союзників, які готувалися на певні періоди Другої світової війни об'єднаним англо-американським штабом: 1) загальна мета; 2) стратегічний задум подальшого ведення війни; 3) основні заходи щодо реалізації загального стратегічного задуму (тобто проміжні цілі); 4) конкретні операції (тобто завдання на шляху досягнення поставлених цілей); 5) наявність ресурсів для проведення основних заходів й окремих операцій (в цілях здійснення загального стратегічного задуму).
Така система планування цілком придатна й для органів внутрішніх справ на стратегічному (МВС) i оперативному (ГУМВС, УМВС) рівнях управління. Способами досягнення цілей управління е методи управління.
Структура управління включає: загальну структуру управління, конкретну систему органів управління, кадри управління й технічні засоби управління. Структура формується на основі двох базових управлінських структур - лінійної й функціональної. У систему органів управління входять органи управління загальної компетенції, міжгалузеві (функціональні), галузеві, територіальні органи управління первинними ланками керованої системи. Органи управління формуються з кадрів управління, що є найважливішим елементом управління й розташовують необхідними професійними знаннями, навичками й уміннями. Обов'язковий компонент структури управління технічні засоби управління, покликані забезпечити підвищення ефективності управлінської праці. У цей час це комп'ютерна техніка з відповідним програмним забезпеченням, засобу зв'язку, множна (копіювальна) i інша оргтехніка.
Крім лінійної й лінійно-функціональної структур, традиційно розглядають матричну структуру управління. Безліч . матеріальних величин, за допомогою яких ми намагаємося вибрати оптимальний шлях, існує у своїх власних координатах, тому вони утворять матеріальні інваріанти виникаючих проблем, і, отже, в основу рішень лягають подання, що ведуть до о6числень матриць. Ці табличні (матричні) методи прийняття рішень досить добре застосовні в керуванні виробництвом, але поки ще мало застосовні в соціальному керуванні.
1.4 Процес управління силами та засобами ОВС при проведенні спеціальних операцій
Процес управління - діяльність суб'єкта (органів i кадрів) управління по впливі на об'єкт управління за допомогою певних методів для досягнення поставлених цілей. Зміст процесу управління визначається поставленими цілями i являє собою сукупність управлінських операцій, здійснюваних у певній послідовності. Розрізняють такі види змісту процесу управління: методологічне, функціональне й інформаційне.
Існує наступна класифікація найбільш типових видів процесів управління:
а) лінійний тип процесу управління (характеризується строгою послідовністю здійснення його етапів i використається тоді, коли е повна й достатня визначеність щодо мети впливу, ситуації й т.д.);
б) коректуємий тип процесу управління (характеризується необхідністю додаткового коректування кожного з етапів процесу управління після проходження наступного етапу);
в) розгалужений тип процесу управління (полягає в методологічному поділі робіт із частин на певних етапах);
г) ситуаційний тип процесу управління (виходить із повної ясності мети впливу, але неможливості оцінити ситуацію й сформувати проблему. У цьому випадку рішення розробляється на основі мети й найбільш загальної оцінки ситуації, i вже на основі рішення уточнюється ситуація.
Організація процесу управління будується на основі його проектування, що складається у визначенні учасників процесу управління й порядку їхньої взаємодії, послідовності етапів процесу управління, порядку взаємодії ланок управління, установленні послідовності необхідних процедур оформлення робіт i необхідного часу для виконання робіт на певних етапах.
З метою проектування процесу управління організацією застосовується методологія аналізу й синтезу, що включає етапи:
1) з'ясування завдання й визначення мети функціонування системи;
2) визначення підсистеми завдань, рішення яких забезпечує досягнення мети;
3) визначення підсистеми заходів щодо виконання кожного завдання;
4) визначення технології цих заходів;
5) визначення факторів зовнішнього й внутрішнього середовища, що впливають на функціонування системи й виконання поставлених завдань;
6) визначення необхідних видів ресурсів;
7) визначення кількості i якості наявних ресурсів;
8) визначення порядку виконання заходів з обліком технологічних i ресурсних обмежень;
9) визначення мінімальної кількості ресурсів, необхідних для виконання робіт у строк, або характеру зміни режиму використання ресурсів;
10) доповідь керівникові варіантів рішення й твердження одного 3 варіантів;
11) оформлення рішення й розробка плану, твердження їх;
12) підготовка виконавців, одержання додаткових ресурсів.
Як бачимо, процес управління являє собою складну сукупність інших процесів (розробки управлінського рішення, планування, організації діяльності й комунікацій, стимулювання учасників процесу, організації контролю й т.д.), які проходять у певній послідовності етапів, відповідно до певних процедур, i здійснюється певними методами, тобто за певною технологією. Термін "технологія" тлумачиться як сукупність способів (методів) переробки матеріалів або напівфабрикатів i процесів, що супроводжують ці роботи.
Техніка управління являє собою знаряддя й засоби праці, призначені для виконання інформаційних перетворень у процесі управління. Це матеріальні носії інформації й засобу оснащення процесів інформаційних перетворень, різна організаційна техніка, а також устаткування, службові й підсобні приміщення, пересувні пункти управління й т.п.
Виділяють наступні форми використання техніки в апараті управління: централізована, при якій управлінська техніка зосереджує в одному місці й обслуговує весь апарат управління; децентралізована, коли вся наявна управлінська техніка розподіляється по структурних підрозділах апарата управління; змішана, при якій частина техніки експлуатується централізовано, а частина - окремими підрозділами або працівниками управління.
У цей час насичення технічними засобами управління армій i поліцій закордонних держав досягло дуже високого рівня. У той же час кількісний й якісний ріст технічних засобів набагато ускладнює організацію управління силами й засобами, підготовку й ведення операцій у цілому. Звідси незмірно зростає роль кадрів, що вміють мистецьки володіти технікою.
По досвіду локальних війн i дій поліції закордонних країн в осо6ливих умовах, скороченню строків планування операцій сприяє широке впровадження графічного способу при обробці штабних документів. Плани операції розро6ляються штабами переважно графічним способом, на що йде менше часу, чим при складанні текстуального плану. У цьому змісті особливо показовий досвід поліції ФРН, що найбільше повно використовує графічні документи. Наставляння, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ України в особливих умовах, також вимагають широкого впровадження графічних документів у процес підготовки до дій (типові оперативні плани) i управління силами й засобами в особливих умовах. Тим більший подив викликає несерйозне відношення до предмета військової топографії, вивчення якої в цей час повністю віднесено до самостійної підготовки, без виділення аудиторного часу в системі служ6ової підготовки.
Як позитивний фактор можна відзначити досить високе (на тлі незадовільного фінансового забезпечення органів внутрішніх справ у цілому) насичення органів i підрозділів комп'ютерною й розмножувальною технікою, що відбулася з моменту проголошення незалежності України.
2. Оперативний штаб спеціальної операції
2.1 Штаб спеціальної операції, як орган управління силами та засобами у бойовій обстановці
Історично сформованим оперативним органом управління військами (силами) у бойовій обстановці
Сутність характеристики управління органами внутрішніх справ в особливих умовах. Оперативний штаб спеціальної операції курсовая работа. Государство и право.
Тема Музыка Реферат
Эссе Церковная Реформа Петра 1 8 Класс
Курсовая работа по теме Розробка програми для операційної системи 'Android'
Что Такое Настоящая Дружба Итоговое Сочинение
Реферат по теме Психологические факторы условий труда. Профилактика утомления и стрессов
Реферат 2022 Года По Муниципальному Праву
Курсовая работа по теме Денежно-кредитная система и монетарная политика. Роль государства и банков в создании денег
Шпаргалка: Организация бухгалтерского финансового учета
Контрольная работа: История Древней Руси. Скачать бесплатно и без регистрации
Главная Мысль Станционный Смотритель Пушкин Сочинение
Курсовая работа по теме Проектирование и экспертиза учебных курсов по выбору учащихся (элективных)
Топик: Higher Education in the USA
Дипломная работа по теме Классификация преступников
Реферат по теме Социально-экономическое совершенствование Алжира
Контрольная Работа По Модулю 1 Английский
Сочинение Образ Бедной Лизы
Контрольная работа: История социального страхования в России
Сочинение Письмо Герою Сказки Погорельского Алеше
Реферат На Тему Солнечные И Лунные Затмения
Курсовая работа по теме Лечение пульпита (pulpitis)
Нужна ли России смертная казнь - Государство и право доклад
Правила политического искусства Н. Макиавелли. Взгляды И. Бентама на право и государство - Государство и право контрольная работа
договор подряда - Государство и право курсовая работа