Суть фінансів, їх функції і роль. Реферат. Финансы, деньги, кредит.
🛑 👉🏻👉🏻👉🏻 ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!
Похожие работы на - Суть фінансів, їх функції і роль
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Нужна качественная работа без плагиата?
Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу Без плагиата!
Розробка наукових підходів до
трактування сутності фінансів е однією з найскладніших проблем фінансової науки
і практики, оскільки сутність глибоко захована за зовнішніми формами її вияву,
за допомогою яких різноманітні фінансові явища проявляються у розвитку
соціально-економічних процесів.
Наукове обґрунтування сутності фінансів
можна осягнути методом наукової абстракції, а саме шляхом відкидання часткових
ознак, характерних для кожного окремо взятого фінансового явища, і визначення
узагальнених характерних для фінансів властивостей, які у сукупності становлять
предмет фінансової науки. У цілому фінанси асоціюються з процесами розподілу
певної вартості, який здійснюється у різних формах (розподіл доходів, сплата
податків тощо) та обов'язково супроводжується рухом грошових коштів. У процесі
такого розподілу спостерігається виокремлення різних за обсягом і цільовим
характером частин вартості в одного власника, або передача частини вартості у
грошовій формі одним власником іншому. Спільною для таких фінансових операцій є
їхня основа - суспільні відносини, які за своїм характером в економічній науці
називаються виробничими, або економічними, відносинами.
Економічні відносини спостерігаються
на різних стадіях відтворювального процесу, у всіх сферах суспільного життя, на
різних рівнях господарювання та управління тощо. Дослідження особливостей цих
відносин дає змогу глибоко розкрити властивості, специфічні ознаки різних
об'єктів та суб'єктів власності, з'ясувати соціально-економічну природу різних
економічних категорій у певних соціально-економічних системах. Особливостями
економічних відносин є їхній розподільний характер (вони пов'язані з розподілом
та перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту) та вартісне
вираження (ці відносини завжди грошові, оскільки їх носієм є гроші).
Отже, за допомогою економічних
відносин забезпечується розподіл валового внутрішнього продукту. При цьому
однорідні економічні відносини представлені в узагальнюючому абстрактному
вигляді, утворюють економічні категорії, такі як гроші, фінанси,' кредит, ціна,
зарплата тощо. Всі ці категорії є теоретичним відображенням, абстракцією
суспільних відносин. Вони відображають реально існуючі у суспільстві економічні
відносини, що мають об'єктивний характер та соціальне суспільне призначення.
Маючи багато спільних ознак,
економічні категорії відрізняються суспільним призначенням. На відміну від
грошей, кредиту, зарплати, цін, основною метою фінансових відносин є формування
та використання фондів грошових коштів для забезпечення соціально-економічного
розвитку суспільства.
У цілому фінансові відносини є такою
формою суспільних відносин, яка виникає на основі руху вартості у її грошовому
вираженні, безпосередньо пов'язана з існуванням грошей. Розподіл валового
внутрішнього продукту за допомогою фінансових відносин здійснюється виключно у
грошовій формі, внаслідок чого формуються та використовуються різноманітні
цільові грошові фонди усіма суб'єктами цих відносин. Отже, однією з
найважливіших ознак фінансів як об'єктивної економічної категорії є грошовий
характер фінансових відносин, а гроші - необхідною умовою існування фінансів.
Виникнення фінансів було можливе на
порівняно високій стадії розвитку суспільства, яка характеризується широким
застосуванням державою грошей і відносно відокремленим існуванням вартості у її
грошовій формі. У фінансах використовується лише властивість грошей - бути
вищою формою вартості. На відміну від грошей, де субстанція не уособлена,
фінанси як об'єктивна економічна категорія завжди пов'язані з відносинами
володіння вартістю різними конкретними суб'єктами. Економічною основою функціонування
фінансових відносин є не гроші самі собою, а рух вартості у її грошовій формі.
Фінанси виконують роль інструменту розподілу, який дає можливість визначити
частку кожного суб'єкта у виробленому валовому внутрішньому продукті.
Отже, предмет фінансової науки
становить сукупність фінансових відносин, що виникають на різних етапах
розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту, різних рівнях
економічної системи, між різними суб'єктами відносин та економічною основою
яких є рух вартості у її грошовій формі.
У фінансовій науці розрізняють три
характерні риси фінансових відносин:
) фінансові відносини - це
розподільні відносини, які виникають у відтворювальному циклі на стадії
розподілу, безпосередньо пов'язані з розподілом і перерозподілом валового
внутрішнього продукту та за допомогою розподілу впливають на всі інші стадії
відтворювального циклу (виробництво, обмін, споживання);
) фінансові відносини - це грошові
відносини, носієм яких є гроші;
) кінцева мета фінансових відносин -
формування і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових
коштів усіх суб'єктів для забезпечення відповідного рівня
соціально-економічного розвитку суспільства та задоволення економічних
інтересів членів суспільства.
Розподіл і перерозподіл валового внутрішнього
продукту передбачає розмаїття грошових відносин, зокрема:
внутрішньогосподарські відносини між
окремими підрозділами суб'єктів господарювання;
міжгосподарські відносини між
різними суб'єктами господарювання;
внутрішньогалузеві відносини між суб'єктами
господарювання окремих галузей та галузевими органами управління;
між суб'єктами господарювання та
робітниками і службовцями;
між суб'єктами господарювання та
акціонерами, учасниками, співвласниками та іншими фізичними особами;
між суб'єктами господарювання і
державою;
між суб'єктами господарювання та
фінансово-кредитними установами;
між суб'єктами господарювання та
їхніми об'єднаннями;
відносини між державою і населенням;
відносини між державою, галузевими
органами управління та органами місцевого самоврядування;
відносини між державою та іншими
державами, міждержавними об'єднаннями, міжнародними організаціями, іноземними
юридичними і фізичними особами.
Сукупність цих грошових відносин
становить зміст фінансів як об'єктивної економічної категорії.
Дослідження предмета фінансової
науки базується на підходах та методологічних принципах, які охоплюють весь хід
пізнання фінансових явищ, процесів, механізмів та структур. Пояснення фактів,
процесів фінансової діяльності, виявлення сутнісних аспектів фінансових явищ і
процесів, розкриття закономірностей і тенденцій у відносинах людини з природою,
державою, між людьми у процесі трудової діяльності завжди спиралось на
філософські категорії і принципи.
Філософія є методологічною основою
дослідження фінансових явищ і процесів (а також їх глибинного пізнання),
виявлення фінансових проблем, особливостей виникнення, тенденцій розвитку,
функціонування, їх рушійних сил та загроз.
Як ключовий підхід у розумінні
предмета фінансової науки використовується антропологічний, згідно з яким
визначальними у детермінації соціально-економічної, фінансової діяльності є
людина, її потреби та інтереси. В основі аналізу фінансових відносин лежить
фундаментальне положення, що основний суб'єкт діяльності, рушійну силу
суспільного життя становить особистість. За допомогою філософсько-соціологічної
інтерпретації фінансової поведінки індивіда як платника податків, інвестора,
власника, працівника, споживача суспільних благ, громадянина обґрунтовуються
морально-етичні аспекти, орієнтири, деформації, проблеми та визначаються шляхи
їх вирішення.
Антропологічний підхід дослідження
предмета фінансової науки забезпечує розкриття сутності поняття соціально
орієнтованої економіки внаслідок дослідження соціальних змін у суспільстві,
специфіки діяльності політичних і управлінських структур, виявлення характеру
соціально-політичних перетворень, соціального, економічного осмислення
постановки та реалізації завдання духовно-морального оздоровлення суспільства -
виробленні, реалізації національної ідеї.
Фінансова наука - система знань про
фінансові явища і процеси, з виявленими достовірними передумовами виникнення,
механізмами та принципами функціонування, доказовими, обґрунтованими
положеннями та висновками про їх вплив на людину, господарство, суспільство,
цивілізацію, оцінкою здобутків, вигод, втрат.
Ускладнення та урізноманітнення
фінансових явищ та процесів на різних рівнях та у сфері людської діяльності
зумовили необхідність поглибленого їх вивчення. Така соціалізація фінансової
науки, потреба у пізнанні глибинного змісту фінансових процесів, що
відбуваються у житті індивідів, діяльності організацій, регіонів, держав,
міжнародної спільноти, формування, розподілу та використання фінансових
ресурсів, капіталу, грошових та фінансових потоків спричинили концентрацію
уваги дослідників на явищах та процесах у суспільстві.
Складність проблем, продиктованих
вимогою часу у пізнанні особливостей фінансових відносин у сучасний період
стало першопричиною посиленої уваги науковців до дослідження як економічних,
так і позаекономічних аспектів фінансової політики, фінансового менеджменту,
бюджетного менеджменту, податкового менеджменту, фіскального адміністрування,
корпоративного управління.
Предмет фінансової науки потрапляє у
сферу наукових досліджень представників інших наук та наукових напрямів. Процес
інтеграції наук викликав небувалий інтерес до використання математичних методів
та економіко-математичного прогнозування і моделювання для дослідження
фінансових явищ і процесів. Філософське осмислення фінансів, фінансової
політики, управління фінансами, вивчення психологічних, соціологічних, правових
аспектів збагатили світову фінансову науку.
Фінанси віддзеркалюють складну
ієрархічну структуру із субординацією, взаємозалежністю категорій і понять, що
їх виражають. Обслуговуючи відносини власності, систему економічних зв'язків як
способу господарювання з характерними для нього відносинами, методами та
формами впливу на виробництво, розподіл, обмін і споживання, фінанси є чинником
і результатом економічних процесів як на національному (макро-, мікро-,
субмікрорівні), так і на міжнародному рівнях.
Фінанси є однією з найбільш
важливих, складних та суперечливих економічних категорій. Правильне розуміння
сутності цієї категорії є дуже важливим. Воно дозволяє формувати фінансову
сферу та здійснювати фінансове управління адекватно до рівня розвитку
національної та міжнародної економіки. Фінанси мають як видиму, так і приховану
форму прояву. Видимість фінансів проявляється у потоках коштів, які рухаються
між суб'єктами фінансових відносин, формують вміст фондів, забезпечують
економічні трансакції. Прихована сторона фінансів пов'язана з обмінними та
розподільчими відносинами, які виникають при формуванні, розподілі і
перерозподілі валового внутрішнього продукту.
Дослідженню теоретичних проблем
розвитку фінансів, з'ясуванню економічної сутності фінансів присвятили свою
увагу багато провідних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів. Водночас
багато аспектів теорії фінансів недостатньо висвітлені ще й на сьогодні. Це
пов'язано із тим, що сфера фінансів розвивається паралельно із розвитком
світової економіки. Процеси глобалізації, які охопили протягом останнього часу
світову економіку, створення моделей інформаційної економіки у найбільш
економічно розвинених країнах світу, неминуче привносять нові аспекти
фінансових взаємовідносин, яких не спостерігалось раніше. Свідченням
запізнюваності людського усвідомлення явищ і процесів, які відбуваються у
фінансовій сфері, с світові глобальні фінансові кризи 1998 і 2007 років. Тому
дослідження, що стосуються встановлення глибинної сутності фінансів, є і завжди
будуть актуальними.
На сьогодні серед вчених немає
єдності щодо трактування сутності фінансів та функцій, які вони виконують.
Можна, наприклад, зауважити існуючі розбіжності у поглядах на сутність фінансів
у зарубіжних дослідників, які використовували різні підходи для дослідження
фінансів, зокрема їх розгляд на макро- та мікроскопічному рівнях. Більшість цих
науковців на макроекономічному рівні переважно зосереджувалися на фіскальному
аспекті фінансів.
Інша частина зарубіжних науковців
проводила дослідження на мікрорівні, зокрема вони вивчали фінанси фірм,
підприємств. Ці науковці трактують термін "фінанси" як набір
специфічних інструментів та прийомів за допомогою яких можна формувати потоки
коштів на підприємстві. Так на думку Е. Нікбахта і А. Гропеллі, фінанси це
".. застосування різноманітних прийомів для досягнення максимального
достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного в справу".
Звичайно, зазначені вузькі
трактування фінансів, безперечно, відображають окремі суттєві сторони
досліджуваної економічної категорії, але не розкривають її сутності на
узагальненому рівні.
Стосовно вітчизняної фінансової
науки, то тут існує декілька підходів. Досить поширеною серед значної частини
вітчизняних вчених є так звана розподільна концепція фінансів. Наприклад, М.
Романовський, відомий представник Санкт-петербурзької фінансової школи, для
макрорівня формулює це так: "З'єднання двох основ - держави і податків у
їх грошовій формі породжує феномен державних (публічних) фінансів з властивими
їм атрибутами - податками, державним бюджетом, державним боргом". Державні
фінанси є ".. сукупністю перерозподільних грошових відносин,
регламентованих державою і пов'язаних з формуванням і використанням
централізованих (суспільних) грошових фондів (доходів)...", які необхідні
державі для виконання своїх функцій. Найвлучнішим висловлюванням щодо суті
зазначеної концепції можна вважати визначення В.М. Опаріна "Фінанси -
сукупність економічних відносин, пов'язаних із обміном, розподілом і
перерозподілом у грошовій вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), а в
певних умовах і національного багатства". На мікрорівні, в рамках цього ж
підходу, розглядають поняття "фінанси підприємств", під якими
розуміють сукупність економічних відносин, пов'язаних із рухом грошових
потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів
підприємства в процесі його економічної діяльності.
Можна привести ще декілька подібних
означень, які наводяться в фінансовій літературі.
Зокрема відзначаються такі
особливості фінансів.
Фінанси - це система економічних
(грошових) відносин, за допомогою яких створюються, розподіляються та перерозподіляються
фонди грошових коштів;
Фінанси - це сукупність об'єктивно
зумовлених економічних відносин, що мають розподільний характер, грошову форму
вираження, матеріалізуються у грошових доходах і нагромадженнях, які
зосереджуються в державних структурах і суб'єктах господарювання з метою
розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників, задоволення
соціальних потреб суспільства;
Фінанси - це система економічних
відносин між державою, юридичними і фізичними особами з приводу формування,
розподілу, перерозподілу і використання централізованих і децентралізованих
грошових фондів, які регулюються правовими нормами.
Близьке за змістом і визначення
фінансів, приводиться у "Фінансовому словнику" (Загородній А.Г.,
Вознюк Г.Л.): "Фінанси - це сукупність економічних відносин, що виникають
у процесі формування та використання централізованих і децентралізованих
грошових фондів".
Деякі інші аспекти поняття
"фінанси" виділяються у таких визначеннях.
Фінанси - це діяльність суб'єктів
пов'язана з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою
вирішення поставлених задач.
Фінанси - це елемент бізнесу,
пов'язаний з залученням, розподілом та використанням фінансових ресурсів з
метою забезпечення підприємницької діяльності.
Фінанси - невід'ємна частина
грошових відносин, економічний інструмент розподілу і перерозподілу валового
внутрішнього продукту та національного багатства, знаряддя контролю за
утворенням і використанням грошових фондів.
Із приведеного переліку визначень
поняття "фінанси", які наводяться у вітчизняній літературі, можна
зробити підсумовуючий висновок, що категорія "фінанси" переважно
трактується як економічні відносини, що пов'язані із створенням, розподілом та
перерозподілом ВВП у грошовій вартості. Відносини такого плану визначаються
фінансовим правом і, очевидно, це занадто вузько для розуміння сфери фінансів у
всьому спектрі можливих аспектів. Тому не дивно, що ряд авторів зауважують
статичність розподільчої концепції, в той час як однією із найхарактерніших
ознак фінансової сфери є динаміка, рух коштів. І з ними важко не погодитися.
Без сумніву, в результаті
економічних трансакцій, які супроводжувались рухом коштів, між учасниками
виникають певні економічні відносини. Але фінансисти - це ті фахівці, які
уміють не тільки враховувати норми фінансового права, але й у межах цих норм
регулювати та вимірювати потоки коштів як на макро-, так і на мікрорівні.
Відносини, які при цьому виникають, є наслідком взаємодій між суб'єктами
господарювання, державою, але їх важко оцінити кількісно.
Узагальнивши існуючі позиції, можна
сформулювати наступне визначення фінансів. Фінанси - це регульовані у
визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та
інструментарію потоки коштів, вимірювані у грошовому еквіваленті, які циркулюють
у національній економіці через створювану на макро- та мікрорівні систему
грошових фондів і, в кінцевому рахунку, забезпечують здійснення процесів
формування, розподілу, перерозподілу ВВП, національного доходу і національного
багатства та супроводжуються виникненням економічних відносин між всіма
учасниками цих процесів.
В цьому визначенні враховуються
головні особливості фінансів.
По-перше, динаміка фінансової сфери:
фінанси є там, де відбуваються господарські процеси, вони проявляються через
потоки коштів, які підтримують господарську активність для формування валового
внутрішнього продукту. Всі фінансові трансакції можна оцінити, виміряти у
національній грошовій одиниці.
По-друге, фінанси функціонують у
визначеному правовому полі, яке задається національним бюджетним, податковим,
банківським і т.д. законодавством.
По-третє, існує специфіка засобів
фінансового регулювання. Для забезпечення економічної життєдіяльності різних
суб'єктів (від держави до домогосподарств) використовується широкий спектр
методів, прийомів та інструментарію, притаманних тільки для фінансової сфери.
Це, наприклад, встановлення ставок податків, мита, випуск цінних паперів для
акумулювання коштів, пропонування нових платіжних технологій з використанням
пластикових карток, встановлення розміру відсотків на депозити та кредити у
банках і т.д.
По-четверте, визначення передбачає,
що фінансова сфера має певну самостійність, відокремленість стосовно процесів
господарського життя. Тільки в кінцевому рахунку фінанси забезпечують здійснення
процесів формування, розподілу, перерозподілу ВВП, проте можливі часові та
просторові розриви між рухом коштів та економічними процесами.
По-п'яте, у цьому визначенні
вказується на структурну організацію фінансів: потоки коштів циркулюють через
сформовану систему грошових фондів як на макрорівні (наприклад, державний
бюджет), так і на мікрорівні (фонди підприємств). Фонди також існують у
динаміці і у часовому вимірі, вони, фактично, є віртуальним місцем, де
відбувається розгалуження доходних грошових потоків на видаткові грошові
потоки.
На рисунку 1.1 зображена якісна
модель функціонування ринкової економіки держави. її можна зобразити у вигляді
кругопотоку, у якому взаємодіють домогосподарства (власники ресурсів - таких,
як земля, капітал, інтелектуальні ресурси, робоча сила тощо) і підприємства,
фірми (виробники товарів і послуг). Домогосподарства пропонують на ресурсний
ринок свої матеріальні та інтелектуальні ресурси, працю, а за продані ресурси
отримують доходи у вигляді грошових коштів (потік 1). Кошти надходять від
підприємств (потік 2), які здійснюють видатки для закупівлі необхідних для
виробництва ресурсів: сировини, матеріалів, праці. Вироблену продукцію
підприємства постачають на ринок товарів і послуг, а після її реалізації
отримують грошовий виторг (потік 3). Кошти надходять від домогосподарств (потік
4), які на ринку товарів і послуг здійснюють споживчі видатки для отримання
необхідних їм для життєзабезпечення товарів і послуг.
Рис. 1 - Кругопотік коштів (тонкі
темні і білі стрілки), кругопотік матеріальних ресурсів товарів, послуг (широкі
темні стрілки) та шляхи переливу надлишкових коштів у моделі ринкової економіки
(тонкі сірі стрілки)
Отже, у схемі кругопотоку - два
кола: одне (зовнішнє) відображає рух реальних економічних ресурсів, товарів,
послуг, інше (внутрішнє) відображає протилежно направлений потік коштів:
виторгу та ресурсних витрат підприємств, доходів та споживчих видатків домогосподарств.
Ринок ресурсів та ринок товарів, послуг можуть взаємодіяти з міжнародними
ринками, тому можливі експортно-імпортні операції з відповідними відгалуженнями
потоків коштів.
Наведена модель враховує і місце
держави у функціонуванні національної економіки. Держава здійснює контроль і
регулювання ринків, суб'єктів господарської діяльності, домогосподарств. Для
забезпечення свого існування вона, через використання інструментів фіскальної і
монетарної політики, здійснює бюджетний та монетарний перерозподіл потоків
коштів для формування державного бюджету і інших централізованих грошових
фондів (потік 5 від юридичних осіб та потік 6 від фізичних осіб формують
доходну частину державного бюджету, потоки 7 та 8 формують видаткову частину
бюджету).
Для забезпечення зазначених вище
фінансових потоків у ринковій економіці існує відповідна інфраструктура
фінансової системи, яка забезпечує переливання коштів від фірм, підприємств,
домогосподарств, що мають надлишок коштів (на схемі позначено Н), через систему
фінансових посередників (банки, страхові компанії, пенсійні фонди тощо) і через
фінансовий ринок (торгівля грошима, цінними паперами, валютою, борговими
зобов'язаннями тощо) до фірм, підприємств, домогосподарств, що мають дефіцит
коштів (на схемі позначено Д). Фінансовий ринок та фінансові посередники
постійно взаємодіють як між собою, так і з фірмами, підприємствами,
домогосподарствами, які потребують фінансових послуг.
Суб'єктами фінансової сфери є
державні центральні органи фінансового управління (Міністерство фінансів
України, Національний банк України, Державна податкова адміністрація, Державна
митна служба, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство,
Рахункова палата тощо), суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм
власності та видів діяльності, домогосподарства (громадяни і групи громадян,
робітники та службовці тощо), фінансові посередники (інвестиційні та страхові
компанії, комерційні банки, небанківські фінансово-кредитні установи),
міжнародні фінансові організації.
Інтереси суб'єктів фінансової сфери
досить часто конфліктують між собою. Наприклад, державні фінансові органи
ставлять за мету забезпечити в достатньому обсязі доходну частину бюджету
держави для здійснення запланованих поточних витрат та виконання функцій держави,
передбачених конституцією держави. Для цього держава здійснює свою фінансову
діяльність в рамках законодавства, зокрема, забезпечує мобілізацію фінансових
ресурсів через податкову, митну служби. Методи та обсяги мобілізації державою
фінансових ресурсів не завжди збігаються з інтересами суб'єктів підприємницької
діяльності, оскільки підприємці ставлять за мету максимізацію прибутку при
мінімізації витрат, зокрема, шляхом оптимізації податкових платежів. Занадто
високий податковий тиск змушує підприємців припиняти виробництво, шукати
тіньові схеми продовження підприємницької діяльності. Для уникнення такої
ситуації ставки податків мають бути поміркованими, а податкове законодавство -
стабільним. Знайти рівноважний компроміс між суб'єктами фінансової сфери є важливим
завданням фінансової політики держави.
Усвідомлення об'єктивних функцій
фінансів мас важливе значення для правильної організації фінансової діяльності,
як на рівні держави, так і на мікроекономічному рівні. На сьогодні питання про
функції фінансів залишається актуальним, оскільки в сучасній економічній
літературі є відмінності щодо трактування функцій фінансів.
В розподільчій концепції
пропагується позиція про те, що на фінанси, які визначаються як сукупність
економічних відносин, пов'язаних із обміном, розподілом і перерозподілом у
грошовій вартості валового внутрішнього продукту, покладаються дві функції -
розподільча і контрольна.
Сутність розподільчої функції
фінансів, на думку авторів розподільчої концепції, полягає в тому, що фінанси
виступають основним інструментом для розподілу валового внутрішнього продукту
(ВВП) та національного багатства між суб'єктами національної економіки:
окремими підприємствами, галузями виробництва, окремими регіонами, країнами,
соціальними групами населення. Подібну функцію, в обмеженому діапазоні, виконує
і ціна. Ціна - це грошовий вираз вартості будь-якого товару. Ціна формується, в
основному, на основі попиту і пропозиції. При визначенні ціни виробником
враховуються всі витрати виробництва й збуту, а також закладається певна сума
накопичень у формі прибутку. Можна дійти висновку, що ціни визначають параметри
фінансових потоків та процеси, пов'язані зі створенням та використанням ВВП.
Але, держава, використовуючи фінансове регулювання, може суттєво впливати на
структуру ціни через зміну відрахувань до фонду амортизації, пенсійного фонду,
фонду соціального страхування і т.д. Ціни на певний товар чи послугу можуть
бути змінені завдяки змінам в оподаткуванні доданої вартості, акцизів, прибутку
підприємств. Ціни можуть бути змінені внаслідок зміни монетарної політики
центрального банку. Наприклад, зміна валютного курсу або відсоткової ставки на
кредит як наслідок зміни облікової ставки, може привести до зміни цін. Отже,
фінанси мають ширший діапазон впливу, ніж ціна. Ціна є спільним результатом,
наслідком ринкового та державного регулювання. Є підстави стверджувати, що
цінові та фінансові методи взаємодоповнюють один одного, а їхнє переважне
використання залежить від конкретної економічної ситуації.
Сутність контрольної функції
пов'язується із фінансовим контролем, який є елементом системи управління
фінансами. Це зумовлено тим, що фінанси надають можливість вартісного контролю
за кожною господарською операцією, процесом, оскільки будь-який етап господарської
діяльності може бути виражений через грошовий вимірник, а його параметри можуть
бути порівняні з розрахунковими. Внаслідок порівняння можна судити про
дотримання суб'єктом господарської діяльності фінансово-господарського
законодавства, доцільності здійснення витрат, економічної ефективності
фінансово-господарської діяльності. Отже, за допомогою фінансових важелів і
показників може бути організований контроль за діяльністю суб'єктів
господарювання, організацій, установ як з боку держави, так і власників.
Державний контроль - це контроль з боку державних органів управління за
фінансовою діяльністю державних установ, юридичних і фізичних осіб. Власники
підприємницьких структур здійснюють внутрішній контроль за
фінансово-господарською діяльністю своїх підприємств шляхом аналізу звітів про
фінансові результати, балансів, показників, які відображають фінансову
стійкість, автономність, ліквідність, рентабельність тощо.
Інші дослідники аргументовано
доводять про необхідність врахування динаміки фінансової сфери, для
відображення цього факту, на їх думку, необхідне збільшення кількості функцій
фінансів. Наприклад, Кудряшовим В.П. до найбільш важливих функцій фінансів
додатково відносяться:
. Організація раціонального
використання залучених коштів.
. Здійснення контролю за формуванням
і використанням залучених коштів. Мобілізація коштів суб'єктами підприємницької
діяльності може проводитись, наприклад, шляхом випуску і розміщення акцій.
Мобілізація коштів державою для фінансування державних видатків здійснюється за
рахунок податків, зборів, платежів, надходжень від приватизації, одержання
дивідендів на державні пакети акцій тощо.
В подальшому проводиться розподіл
мобілізованих коштів за різними напрямами з метою забезпечення певної
діяльності. Так, розподіл фінансових ресурсів державою передбачає їх
використання за певним призначенням: фінансування освіти, охорони здоров'я,
охорони навколишнього природного середовища, безпеки держави, утримання органів
державного управління, проведення інвестиційної політики, фінансування
капітальних витрат тощо. Суб'єкти підприємницької діяльності розподіляють
мобілізовані фінансові ресурси для формування та поповнення необоротних та
оборотних активів.
Організація раціонального використання
залучених коштів означає систему різнопланових заходів, які забезпечують на
макрорівні цільове і ефективне використання коштів в рамках державних програм,
раціональний розподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів, на
мікрорівні - оптимальний розподіл фінансових ресурсів господарюючими
суб'єктами. Для ефективного використання цих ресурсів необхідна організація
фінансового контролю як на мікрорівні, так і на макрорівні.
На нашу думку, функції фінансів в
ринковій економіці слід розглядати суттєво ширше. Зокрема, завдяки фінансам
з'являється можливість забезпечення контрольованого переміщення обмежених
економічних ресурсів у часі і просторі.
Фінанси передбачають управління
ризиками. Вони визначають оптимальні способи здійснення розрахунків, які
стимулюють обмін товарами, послугами, активами. Завдяки фінансам забезпечується
можливість об'єднання фінансових ресурсів для створення великомасштабних
підприємств, а також подрібнення капіталу будь
Похожие работы на - Суть фінансів, їх функції і роль Реферат. Финансы, деньги, кредит.
Реферат: Провинциальный краеведческий музей
Лабораторная Работа Определить
Курсовая Работа На Тему Операционная Система Linux
Реферат по теме Теория надежности
Мцко Контрольные Работы 2 Класс По Русскому
Как Оформлять Входную Контрольную Работу
Реферат: Конспект лекцій з дисципліни Маркетинг
Сочинение Эссе По Английскому
Селекция овец
Сочинение По Картине Девочка С Ягодами
Реферат: Отчет по практике в банке 4
Страховые посредники
Реферат: Текстовий редактор Word Дії з об єктами WordArt
Реферат по теме Исторические романы Б.П. Гальдоса. Серия "Национальные эпизоды". Характеристика романа "Кадис"
Сочинение Миниатюра На Тему Семья
Наблюдение За Гнездом Птицы Реферат
Список Эссе Набокова
Контрольная работа по теме Землетрясения в Пермском крае
Реферат по теме Денежные операции
Расчетно Аналитический Метод Планирования Реферат
Реферат: Экспертиза качества творога
Учебное пособие: Теория и методика обучения праву
Реферат: Организационно-экономическая характеристика СПК Дружба-Агро Слонимского района