Судова система Австрії - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Судова система Австрії

Дослідження повноважень, складу і порядку формування конституційного, адміністративного, спеціального та верховного суду Австрії. Характеристика послідовності проходження судових інстанцій у цивільних та кримінальних справах. Підготовка на посаду суддів.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1. Структура судової системи Австрії
2. Послідовність проходження судових інстанцій Австрії
2.1 Послідовність проходження судових інстанцій у цивільних справах
2.2 Послідовність проходження судових інстанцій у кримінальних справах
“Добре функціонуюча судова система є візитною карткою держави, заснованої на верховенстві закону” - ця фраза є керівним принципом роботи Клавдії Бандін-Ортнер (Claudia Bandion-Ortner), яка є відомим юристом і суддею та з січня 2009 р. до квітня 2011 р. працювала Міністром юстиції Австрії. - “Верховенство права та правової визначеності є цінними активами, які нам багато розповідають про демократичну зрілість держави” [29, с. 3].
Актуальність наукової роботи - полягає в тому, що відомості, певна інформація, вивчення судової системи іншої країни перш за все збагачують теоретичні знання осіб, які досліджують тему чи є слухачами доповіді. Судова система Австрії привертає до себе уваги тим, що, перш за все, вона має кардинально іншу структуру, характеризується демократичністю й верховенством права.
Республіка Австрія є федеративною державою, що складається з дев'яти провінцій, а саме: Відень, Нижня Австрія, Верхня Австрія, Зальцбург, Тіроль, Форарльберг, Карінтія, Штірія та Бургенланд. Відповідно до федеральної Конституції Австрії, юрисдикція є виключною компетенцією федеративної держави.
Австрія належить до романо-германської правової сім'ї. Основи сучасної системи права Австрії закладені у XVIII ст., в період імператриці Марії Терезії, коли, замість партикулярного права окремих областей, що входили в Австрійську імперію, і самостійної юрисдикції феодальних правителів, стало формуватися єдине законодавство і централізована система судів.
Конституційними основами для організації і діяльності правосуддя в Австрії є Федеральний конституційний закон від 10 листопада 1920 р.: у редакції від 7 грудня 1929 р. із змінами, закони Австрійської Федерації “Про систему судових органів”, “Про судовий устрій” від 27 листопада 1896 р. та Федеральний закон від 19 липня 1986 року “Про Верховну судову палату”. Як видно, теоретичне закріплення судової система в Австрії ще було здійснене у 1-й чверті ХХ століття, тоді як в Україні лише на початку нашого століття [17].
Австрійська правова система гарантує розподіл повноважень між законодавчою, судовою та виконавчою гілками влади. Зі вступом до Європейського Союзу Австрія перейняла правову систему ЄС.
Згідно зі звітом, про проведені дослідження в області ефективності судової системи в країнах ЄС, представленому Європейською комісією [2], австрійська судова система заслужила високу оцінку. Дослідження, проведені в 45 країнах в області судоустрою показали, що порівняно з іншими європейськими країнами австрійська судова система працює швидко й економічно (особливо швидко приймаються рішення в області цивільно-процесуального права). Одне слухання у цивільній справі в обласному суді триває в середньому близько 6 місяців, а в окружному суді - близько 10 місяців, при високій якості прийнятих рішень. Міжнародні порівняння в області судового ціноутворення показали, що австрійська судова система має соціально-прийнятні моделі ціноутворення. Загальні річні витрати на суддів і прокурорів у % від ВВП на душу населення займають нижчі показники, ніж в інших країнах ЄС. Витрати на судоустрій в Австрії в 1,5 разів менше, ніж наприклад в Нідерландах, в яких судова система вважається найефективнішою в Європейському Союзі [15].
Мета та завдання дослідження. Мета роботи полягає у здійсненні комплексного правового аналізу та об'єктивному висвітлення інформації про судову систему Австрії на основі наукової літератури, нормативно-правових актів Австрійської Республіки, опублікованих документів та статей таких дослідників як А. Андрощук, Г.Г. Арутюнян, А.О. Клименко, В.В. Лазарєв, А.В. Пронін, Л.В. Шевчук, В.І. Шишкін та ін.
Для реалізації цієї мети визначено такі завдання:
- визначити принципи формування судової системи Австрії;
- проаналізувати структуру судової системи;
- охарактеризувати повноваження судових органів та особливості судової діяльності в даній країні.
Об'єкт дослідження - комплекс нормативно-правових актів, які висвітлюють судову систему Австрії.
Предмет дослідження - особливості функціонування судової системи в Австрії.
Судова система Австрійської Республіки перебуває виключно у федеральному віданні. Землі не вправі створювати власні суди. Усі суди в Австрії можна розділити на дві основні групи:
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнонауковий метод пізнання, метод структурно-функціонального аналізу, описовий метод, метод системного аналізу, метод спостереження.
Структура та обсяг наукової роботи. Наукова робота складається зі вступу, трьох розділів (перший розділ поділений на три підрозділи, перший з них у свою чергу поділений ще на три підрозділи; другий розділ поділений на два підрозділи; третій - на три підрозділи), висновків, списку використаних джерел (літератури); додатків.
РОЗДІЛ 1. СТРУКТУРА СУДОВОЇ СИСТЕМИ АВСТРІЇ
В Австрії, відповідно до Конституції країни, є три вищі судових органи - Конституційний суд (Verfassungsgerichtshof), Адміністративний суд (Verwaltungsgericht) і Верховний суд Австрії (Oberster Gerichtshof), що разом складають Високий суд (Hochstgericht). Важливим є те, що всередині судової системи Австрії відбувся специфічний поділ ролей [17]. Верховний суд контролює рішення суду у цивільних і кримінальних справах. Адміністративний суд здійснює перевірку законності адміністративних рішень. Конституційний суд стежить за відповідністю Конституції законів та нормативних актів. Причому, на підставі звернення останніх двох судів, Конституційний суд має право винести остаточне рішення відносно взятих ними на розгляд справ. Це означає, що ніяке рішення, прийняте внутрішньодержавним органом Австрії, не може за юридичною силою бути вище рішень названих судів (по справах публічного права - рішень Конституційного та Адміністративного судів; по цивільному і кримінальному праву - Верховного суду).
Конституційний суд Австрії (нім. Verfassungsgerichtshof, VfGH) - перший у світі окремий від усієї системи правосуддя конституційний суд, функція якого - вирішувати питання про відповідність законодавчих актів Конституції країни і, у разі невідповідності, оголошувати акти недійсними (тобто фактично законодавча компетенція). Конституційний суд Австрії є першим органом, спеціально створеним для цієї мети. Суд має також повноваження розгляду деяких спорів між державними органами і винесення імпічменту вищим посадовим особам. Конституційний суд Австрії діє на підставі Конституції [8], Закону “Про Конституційний суд” 1953 р. і Регламенту суду. Історія Ідея конституційного суду належить австрійському юристу Гансу Кельзену, творцеві “чистої теорії права” (Reiner Rechtslehre). Суд заснований в 1920 році, через два роки після розпаду Австро-Угорщини і утворення Австрійської республіки. Після перевороту Дольфуса в 1934 році (австрофашизм) діяльність Конституційного суду, як і самої Конституції Австрії, була припинена. Із 1945 року Конституційний суд був відновлений. У 1953 році було прийнято закон “Про Конституційний суд 1953 року” [36].
Згідно з Конституцією Австрії ст. 137, Конституційний суд “розглядає всі майново-правові вимоги, пропоновані до Федерації, землям, районам, громадам і союзам громад, які не підлягають ні вирішенню у звичайному судовому порядку, ні виконанню шляхом прийняття рішення органом управління” [8].
Згідно з статтею 138 він має повноваження вирішувати конфлікти:
а) між судами і органами адміністративної влади;
б) між адміністративним судом і іншими суди, зокрема, між Адміністративний судом і Конституційним Судом власне, а також між звичайними та іншими судами;
в) землями між собою, а також між землею і Федерацією.
Він “розглядає справи про протизаконність постанов органів Федерації або земель за поданням суду, а в разі, коли така постанова підлягає застосуванню при розгляді правового спору Конституційним судом, за ініціативою суду в силу покладених на нього обов'язків” (ст. 139).
“Рішення Конституційного суду, яким постанова скасовується як протизаконна, зобов'язує вищі компетентні органи Федерації або землі негайно опублікувати повідомлення про відміну рішення, про скасування, набирає чинності з дня опублікування” (ст. 39).
Конституційний суд Австрії розглядає справи про неконституційність законів Федерації чи земель (ст. 140); Суд “розглядає справи про протиправність державних договорів” (ст. 140а), про опротестування виборів, про позбавлення депутата Європарламенту мандата за клопотанням (ст. 141). Якщо Конституційний суд виносить рішення про засудження, то цим рішенням особа відсторонюється від посади (ст. 142).
Конституційний суд також розглядає скарги про порушення норм міжнародного права (ст. 144-145).
Згідно ст. 146 “виконання інших рішень Конституційного суду покладається на Федерального президента. Виконання здійснюється уповноваженими за його вказівкою і відповідно до його розсуду органами Федерації або земель, включаючи федеральну армію. Клопотання про виконання таких рішень заявляється Федеральному президенту Конституційним судом”. У статті 148 зазначено, що докладні положення про організацію і порядок роботи Конституційного суду встановлюватимуться спеціальним федеральним законом і в регламенті голосуванням КС.
Для здійснення нормального судового процесу та підтримання авторитету Конституційного суду, головуючому надається право на місці застосовувати адміністративний штраф і (або) арешт на 3-9 днів. Більш суворе покарання застосовується при наданні неправдивих свідчень, вживанні образливих слів, умисному затягуванні часу. Рішення Конституційного суду набирають чинності в установленому порядку - із дня офіційного опублікування у пресі. Одночасно для правових актів, що втратили силу, Суд правомочний встановити інші строки [10, с.51-52].
Варте уваги й те, що про результати діяльності Конституційний суд щорічно складає коротку інформацію і надає її Федеральному Канцлеру. Вона містить також висновки та пропозиції щодо здійснення конституційного правосуддя.
Суд складається з президента, віце-президента, 12 суддів і 6 запасних членів (Ersatzmitglieder), які не входять в основний склад. Членів Конституційного суду призначає Президент Австрії за поданням органів влади:
* президент, віце-президент, шість суддів і три запасних члени суду - за поданням Федерального уряду;
* три судді і два запасних - за поданням Національної ради;
* три судді і один запасний - за поданням Бундесрату.
Голови КС: 1919 - Карл Грабмайр; 1919-1930 - Пауль фон Фітореллі; 1930-1934, 1945-1946 - Ернст Дуріх; 1946-1955 - Людвіг Адамович-старший; 1956-1957 - Густав Цігойнер; 1958-1977 - Вальтер Антоніоллі; 1977-1983 - Ервін Меліхар; 1984-2002 - Людвіг Адамович-молодший; 2002-2008 - Карл Корінек; 2008 - Герхарт Хольцінгер [9]
Члени Конституційного суду повинні мати юридичну освіту і не менше 10 років працювати за професією. Ними можуть стати судді, високопоставлені державні службовці, викладачі права та політичних наук. Члени суду, як і голова із заступником, призначаються за принципом незмінності і працюють до виконання 70 років [9].
Конституційний суд працює не постійно, а сесійно, в середньому по 4 сесії на рік, які тривають 3 тижні: у березні, червні, жовтні та грудні. Тому члени Конституційного суду в перервах між сесіями можуть займатися колишньою діяльністю на основній роботі. Виняток становить те, що під час членства в Суді вони не мають права займатися політичною діяльністю.
Конституційний суд, як правило діє тільки за запитом. Федеральна Конституція визначає, у яких випадках і ким суд може бути скликаний. Усі деталі зазначені у Федеральній конституції і в законі про Конституційний Суд [36].
Отже, завданням Конституційного Суду є контроль за дотриманням Конституції.
конституційний суд цивільний кримінальний
Адміністративний суд розглядає скарги на рішення органів управління, на зловживання владою, які заподіяли шкоду громадянинові, і з інших питань. Суд приймає скарги лише після того, як заявником вичерпані всі можливості оскарження в адміністративні органи [18, c.302-303; 19]. Адміністративний суду Австрії вперше був затверджений в грудні Конституцією 1867 р. Зокрема, були прийняті закони 22 жовтня 1875 та 2 квітня 1876 років під командуванням князя Адольфа фон Ауерсперга і юриста Юлія Антон Гласера в Імператорській раді. Ще один закон і два правила Gesammtministeriums прийняті в тому ж році, регулюють підхід до конфліктів юрисдикції, правила процедури і кадрові питання. 2 липня 1876 року Адміністративний суд приступив до виконання своїх обов'язків. Спочатку він складався з 12 членів. В кінці монархії, в 1918 році суд складався з 49 членів адміністративного суду, розглянув близько 10000 скарг в рік [7]. Тимчасові національні збори німецької Австрії прийняли 6 лютого 1919 року закон про створення німецько-австрійського адміністративного суду [33, с.152].
Робочими органами Адміністративного суду Австрії є сенат і пленум, але пленум не здійснює функцій правосуддя, зосереджених тільки в сенаті.
Пленум здійснює функції дисциплінарного суду щодо суддів Адміністративного суду і вирішує всі питання організації діяльності цієї установи. До його повноважень належать: 1) прийняття пропозицій щодо трьох кандидатів для призначення на посаду судді Адміністративного суду; 2) формування сенатів щорічно (наприкінці року) і розподіл обов'язків щодо розгляду справ за категорією звернень і скарг; 3) прийняття регламенту або внесення змін до нього; 4) підготовка і затвердження щорічної доповіді про річну діяльність Адміністративного суду. Засідання пленуму вважається правомочним, якщо в ньому взяли участь не менш як дві третини суддів усього складу суду [12, с. 27].
Усі судові справи вирішуються у сенатах, яких встановлено декілька варіантів. Як правило, сенати формуються з п'яти суддів, із яких - один головуючий, другий - доповідач, інші радники. До кожного сенату повинен входити щонайменше один суддя, який на час призначення до суду мав право допуску до суддівської служби у судах загальної юрисдикції. Один суддя може входити до декількох сенатів.
Крім сенатів з п'яти суддів, створюються процедурні сенати з трьох суддів (головуючого, доповідача і члена суду, який є старшим за званням серед інших). Такі сенати приймають рішення [5]:
1) про відхилення скарги або прохання, якщо доповідачеві не дозволено приймати рішення самостійно;
2) про припинення провадження у справі;
3) щодо клопотання про визнання скарги такою, що припиняє дії самим фактом подання;
4) щодо клопотання про поновлення провадження, якщо це стосується провадження, яке було закінчено у сенаті складом трьох суддів;
5) щодо клопотання про відновлення попереднього положення у випадках, коли провадження ще не було розпочато або коли клопотання стосується провадження, яке вже було закінчено у сенаті складом з трьох суддів;
6) щодо клопотання про компенсацію витрат, якщо це клопотання було подане вже після закінчення провадження;
7) про заперечення проти права вимоги, що випливають з рішення або постанови Адміністративного суду.
Крім процедурних питань сенат з трьох суддів має право приймати рішення за суттю, за скаргою у справах про адміністративні стягнення, якщо зміст правового спору є простий, достатньо встановлений і очевидний завдяки попередній судовій практиці. Якщо процедурний сенат приймає позитивне рішення, то провадження за суттю продовжує сенат із п'яти суддів.
У випадках, передбачених ст. 132 Федеральної Конституції [8], Адміністративний суд може при ухваленні рішення обмежитися вирішенням окремих важливих правових питань і доручити відповідному органу прийняти рішення.
Окремим блоком норм регулюються питання, що стосуються порядку розгляду скарг щодо судових рішень у справах, пов'язаних зі службовою відповідальністю і відповідальністю органів. Сторонами процесу в цих випадках є суд, який подав клопотання або орган, що видав управлінський акт, та безпосередні учасники правовідносин, за яких виник спор. Провадження у таких випадках має бути прискореним. Адміністративний суд зобов'язує орган, що видав акт, протягом двох тижнів подати в суд матеріали адміністративного провадження, якщо вони не були додані до актів суду, що подав клопотання.
Члени Адміністративного суду є професійними суддями, і на них поширюються всі вимоги і гарантії, що й на судів звичайної юрисдикції, але з деякими особливостями. Кандидати на посади суддів Адміністративного суду повинні мати закінчену освіту в галузі державно-правових наук, не менш десяти років займати таку посаду, зайняття якої потребує наявності зазначеної освіти.
Чисельність Адміністративного суду не є постійною, вона може змінюватись, але при цьому не менш ніж третина складу суду повинна мати право допуску до суддівської служби, ще не менш четверті складу суддів повинна бути залучена зі спеціальних установ у землях, де вони займалися професійною діяльністю у сфері управління.
Судді цього суду не можуть займатись іншою діяльністю, крім суддівської (це є загальною вимогою для всіх країн Європи), однак австрійське законодавство передбачає і деякі особливі умови, які, наприклад, відсутні у законодавстві України. Згідно з положенням абз. 5 ст. Конституції, Президентом або Віцепрезидентом Адміністративного суду не може бути призначена особа, яка в останні чотири роки перед зайняттям посади судді цього суду була членом Федерального уряду чи уряду землі або будь-якого загального представницького органу.
У Конституції Австрії зазначено, що суддя Адміністративного суду йде у відставку 31 грудня того року, коли йому виповнилось 65 років [1, с. 427].
Судді Адміністративного суду Австрії призначаються Федеральним Президентом за пропозицією Федерального уряду. Пленум Адміністративного суду (загальне засідання всіх суддів цього суду) зобов'язаний подати пропозиції щодо трьох кандидатів на одну посаду судді, враховуючи результати попереднього конкурсу. Попередній конкурс оголошується Президентом суду за погодженням з Федеральним канцлером, про що робиться оголошення в “Офіційному додатку” до “Віденської газети” (“Amtsblatt zur Wiener Zeitung”) та в аналогічних виданнях для службових об'яв відповідних земель Австрії. Пропозиції пленуму Президент Адміністративного суду передає Федеральному канцлерові, який забезпечує прийняття рішення урядом щодо кандидатури, яка вноситься Федеральному президентові. Президент і Віце-президент суду приносять присягу Федеральному президентові, а судді Адміністративного суду - пленуму цього суду [18, с. 303]. Керівництво судом здійснює Президент, його заміняє Віце-президент, а в разі відсутності обох керівників їх заміняє старший за рангом суддя. До повноважень Президента суду віднесені лише організаційні функції щодо суддів і функції службового нагляду щодо службовців. Президент суду зобов'язаний турбуватися про забезпечення можливої єдності судової практики, але при повному дотриманні суддівської незалежності членів суду [18, с. 303].
Верховний суд очолює систему загальних судів. Він є вищою судовою інстанцією у цивільних та кримінальних справах, розглядає касаційні скарги на вироки судів шеффенів. Його діяльність регулюється Законом “Про Верховний суд” [22]. Верховний суд розташований у Відні.
Історія Верховний суд (Der Oberste Gerichtshof (OGH)) був заснований 21 серпня 1848 року, виступав в якості вищої судової інстанції у цивільних і в кримінальних справах для австрійських і чеських земель. У 1879 році суд діяв, як Вищий судовий орган і виконував функції міністерства юстиції. Імперським патентом від 7 серпня 1850 року був прийнятий закон “Про організацію Верховного суду у Відні” [Додаток 4]. Першим суддею Верховного суду був призначений у 1850 році Людвіг Граф Тааффе. Територіальна юрисдикція поширюється на всі коронні землі і включав в себе 19 вищих регіональних районних судів [25].
Юрисдикція Верховного суду дозволяє забезпечити однакове застосування закону на території країни. Формально суди нижчої інстанції не пов'язані його рішеннями, однак, як правило, враховують їх [12, с. 27].
У цивільних справах Верховний суд виступає в якості суду третьої інстанції; по відношенню до окружних судів і судів земель - інстанцією, яка має право перегляду справи (Revisionsgericht). У цивільних справах Верховноий Суд приймає остаточне рішення (чергове та позачергове) перегляду постанов апеляційних судів, апеляцій проти скасування рішень другої інстанції, переглядає скарги на рішення другої інстанції по апеляції. Зазначені питання детально регулюються четвертою частиною ЦПК (Цивільно-процесуальний кодекс) [31; 38].
У сфері кримінального судочинства Верховний суд розглядає скарги на вироки суду землі (§ 296, 344, абз. 3 § 427 КПК (Кримінально-процесуальний кодекс) [34; 35]); скарги (§ 29, 292 КПК) і вимоги про відновлення процесу (§ 363а), надзвичайному відновленні процесу (§ 362 ); скарги на підставі абз. 2 § 285b і скарги на порушення прав людини у відповідності з Законом “Про право на скарги” [28]; виробляє з'єднання справ (абз. 2 § 334 КПК); вирішує спори про підвідомчість і про делегування (§ 38, 39 КПК) [12, с. 29].
Компетенція Верховного суду поширюється на всю територію країни.
У Законі про Верховний суд закріплені переліки справ, які розглядаються: звичайною суддівською колегією (чотири судді і голова) (§ 6), колегією з трьох суддів (§ 7) і посиленою колегією (11 суддів) (§ 8). Винесення рішень на апеляції стосовно гаданого порушення конституційного права на (особисту) свободу вимагає присутності трьох професійних суддів. Для винесення рішень щодо перегляду постанов апеляційного суду у трудових конфліктах чи питаннях соціального страхування, до складу відділень Верховного суду, як правило, входять три професійних судді та два непрофесійних судді-експерти [14].
У Австрії у межах Верховного суду діють сенати, які поділяються на прості, потрійні і посилені. Прості сенати, як правило, складалися із п'яти суддів, як виняток - сенат у справах щодо судових спорів і соціальних прав, він складався із трьох суддів Верховного суду і двох суддів не юристів, сенат дисциплінарного провадження щодо нотарів складався із трьох суддів Верховного суду і двох нотарів.
Потрійний сенат складається із трьох суддів Верховного суду. У цьому сенаті укладаються рішення щодо процесуально-правових питань делегування прав помилування, заяви щодо захисту прав щодо. Посилений сенат - це склад простого сенату й додатково шістьох запасних суддів (всього одинадцять), а у справах щодо трудових спорів і соціальних прав - із семи суддів-юристів і чотирьох суддів не юристів [17].
Система судів загальної юрисдикції регламентується Законом “Про судову систему” [26].
Вона складається з чотирьох інстанцій:
суд федеральної землі (Landesgericht);
верховний суд землі (Oberlandesgericht);
Верховний суд (Oberster Gerichtshof).
Окружні суди - суди першої інстанції в більшості справ. Всі справи в окружних судах розглядаються суддею одноособово. З 2005 р. система окружних судів Республіки істотно змінилася в зв'язку з реформою судової системи та прокуратури. Були створені нові та реформовані старі судові округи. На даний момент в Австрії функціонує 141 окружний суд.
Окружним судам (§ 49 Закону «Про підсудності» [30]) підсудні наступні категорії цивільних справ: позови ціною до 10 000 євро; ряд сімейних справ (встановлення батьківства, встановлення опіки, розірвання шлюбу, усиновлення, вирішення питань про відвідини дітей чоловіком при розлученні тощо); спори про розірвання або визнання недійсним договору товариства ,спори про визначення меж нерухомого майна, сервітути та у справах про зобов'язання; усі спори, що випливають з договорів оренди; з договорів перевезення; суперечки про недоліки, що виявилися при купівлі-продажу худоби.
До підсудності окружних судів у галузі кримінального судочинства віднесено справи, максимальне покарання за вчинення яких встановлено у вигляді штрафу та (або) позбавлення волі на строк не більше одного року. У великих містах діють спеціалізовані окружні суди, які розглядають тільки справи окремих категорій. Так, у Відні крім 11 загальних окружних судів є суд для вирішення комерційних суперечок. У Граці створений суд, який розглядає тільки спори у справах неповнолітніх.
Суди федеральних земель розглядають в першій інстанції всі інші справи (як цивільні, так і кримінальні), не віднесені до підсудності окружних судів, а також виступають апеляційною інстанцією по відношенню до окружних судів
При розгляді цивільних справ в першій інстанції суддя за загальним правилом виносить рішення одноосібно. Однак якщо ціна позову перевищує 100 000 євро, то сторони можуть клопотати про дозвіл розгляду їх справи колегією з трьох суддів (у комерційних справах - двох професійних суддів і одного непрофесійного судді - fachmдnnischen Laienrichter) [14]. Справи з трудових і соціальних спорах розглядаються колегією з одного професійного судді і двох непрофесійних суддів з числа працівників і роботодавців.
По другій інстанції всі цивільні справи розглядаються колегією з трьох суддів.
У сфері кримінального судочинства суди федеральної землі в Австрії мають кілька груп повноважень: в області попереднього розслідування; називає перелік складів злочинів, судовий розгляд яких провадиться судом присяжних; одноособово розглядає кримінальні справи/
Всього в Австрії створено 20 судів земель. Як правило, суди можуть розглядати справи усіх підсудних категорій, однак є й спеціалізовані суди земель.
Так, у Граці та Відні створені окремі суди для цивільних і кримінальних справ. Крім того, у Відні діють два спеціалізованих суди: комерційний суд (п. 2 § 2 Закону “Про підсудность” [30]) - суд по цивільних справах господарського характеру і суд з трудових і соціальних справах (§ 3 Закону «Про суд з трудових і соціальних справах» [20]), якому підсудні справи окремих категорій. Верховні суди земель створені в чотирьох містах: Відні, Граці, Лінці та Інсбруці. Суд у Відні є верховним для земель Нижня Австрія, Бургенланд, Відень; суд в Граці - для земель Карінтія і Штирія; суд в Лінці - для земель Зальцбург і Верхня Австрія; суд в Інсбруку - для земель Форальберг і Тіроль. Верховні суди земель виступають другою інстанцією у всіх цивільних і кримінальних справах. Вони не розглядають справи в першій інстанції.
Судовий склад верховного суду землі утворює колегія. У комерційних справах беруть участь два професійних судді і один непрофесійний. Справи з трудових і соціальних спорах розглядаються колегією з трьох професійних суддів і двох непрофесійних суддів з числа працівників і роботодавців.
Також верховні суди земель відіграють особливу роль в управлінні нижчими судами. Голова верховного суду відповідальний за керування нижчестоящими судами його судового округу; при цьому його безпосереднім начальником є федеральний міністр юстиції.
Верховний суд Австрійської Республіки очолює систему загальних судів. Він є вищою інстанцією у цивільних і кримінальних справах, розглядає касаційні скарги на вироки суду присяжних і суду шеффенов і на вирішення інших судів [5, с. 113].
В Австрії є також спеціалізовані суди, що не входять у загальну систему.
Суд у справах біженців (Asylgerichtshof). (17) був створений в 2007 р. і діє з 1 січня 2008 р. Він складається з президента, віце-президента і суддів. Президент і віце-президент призначаються президентом Австрійської Республіки за рекомендацією уряду. Суд є кінцевою інстанцією для оскарження рішень федерального бюро з питань біженців (Bescheid des Bundesamtes). Він функціонує на основі однойменного закона [21], а також Регламенту суда [22]. Одночасно з Законом “Про Суді у справах біженців” був прийнятий закон «Про біженців» [23]. Головний офіс Суду знаходиться у Відні, в Лінці створено його відділення. Рішення приймається сенатом з двох суддів і повинно бути одноголосним. Закон “Про Суд у справах біженців” допускає можливість створення посилених сенатів. Всі рішення Суду доступні в Інтернеті на сайті правової інформаційної системи. Відповідно до § 21 Закону “Про Суді у справах біженців” [21]. Суд щорічно публікує звіт про свою діяльність. Відповідно до звіту за 2010 р. 25 найбільше число скарг до суду надійшло від громадян РФ (1917 з 6441).
У столиці держави є єдиний в Австрії, у своєму роді, Торговий суд, який проводить засідання за рішенням господарських конфліктів, в тому числі банкрутства.
Суд у справах картелів при Віденському апеляційному суді має компетенцію щодо території всієї Австрії у винесенні рішень про прийнятність внесення картельних угод до реєстру картелів та скасування юридично чинних внесень. Згідно з порядком звернення до судових органів, Вищий суд у справах картелів при Верховному суді є другою і останньою інстанцією.
Суд у справах картелів засідає відділеннями у складі одного професійного судді і двох засідателів. Відділення Вищого суду у справах картелів складаються з одного професійного судді і чотирьох засідателів.
Арбітражні суди, утворені відповідно до норм австрійського Цивільно-процесуального кодексу, є судами спеціальної юрисдикції.
На основі чинної арбітражної угоди право розв'язання конфліктів, які можна уладнати шляхом компромісу, може передаватися тим третейським судам, які створюються згідно з положеннями арбітражної угоди.
Рішення третейських судів обов'язкові до виконання судами ординарної юрисдикції, лише якщо вони підписані всіма арбітрами, які таким чином засвідчили обов'язковість їхнього примусового здійснення в судовому порядку.
Третейські суди (арбітражі) не входять у систему державних судів. В австрійській юриспруденції вони отримали найменування “суди приватного права” - це суди з питань соціального страхування, що розбирають конфлікти в цій галузі у відповідності з Загальним законом про соціальне страхування 1955 р. Тобто у фондових справах вони виконують подвійну функцію - є публічними судами у випадку конфліктів, щодо яких вони мають право виносити рішення на підставі закону, незалежно від арбітражної угоди, і в цьому вони уповноважені як виносити рішення, так і видавати накази. Однак вони вважаються приватними судами, та
Судова система Австрії курсовая работа. Государство и право.
Виды Дрессировки Собак Курсовая Работа
Доклад: Социально-клинические аспекты суицидального поведения
Как Написать Курсовую Работу Самостоятельно Без Плагиата
Реферат по теме Наукові знання Стародавньої Месопотамії
Отчет По Практике На Заказ
Контрольная работа по теме Предмет релігієзнавства. Основні елементи і функції релігії
Реферат На Тему Актуальные Проблемы Преподавания Русского Языка Как Иностранного (Фонетический Аспект)
Курсовая работа по теме Реклама в маркетинговой практике на примере Coca-Cola Company
Разговорный Стиль В 21 Веке Эссе
Обзор Литературы Отчет По Практике
Дипломная работа по теме Исследование данных финансовой отчетности ОАО 'Сургутнефтегаз' с помощью статистических методов
Системы Счисления Эссе
Как Поставить Нумерацию Страниц В Реферате
Курсовая Работа На Тему Роль Медицинской Сестры В Профилактике
Контрольная Работа На Тему Правове Регулювання Екологічних Відносин В Україні
Книга: Воспитание чувств
Учебное пособие: Методические указания по выполнению курсовго проекта
Контрольная работа: Факторы производства
Риски На Фондовом Рынке Реферат
Реферат по теме Спрос, предложение и рыночное равновесие
Личность, государство, право - Государство и право курсовая работа
Сталий розвиток сільських територій - Государство и право контрольная работа
Физико-географическая характеристика Республики Татарстан - География и экономическая география реферат