Сучасний стан бюджетної системи України - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Сучасний стан бюджетної системи України

Структура та принципи побудови бюджетної системи в сучасній економіці. Сутність, роль і види річного плану державних витрат і джерел їхнього фінансового забезпечення. Аналіз основних фінансових показників у контексті оновленого Бюджетного кодексу України.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Розділ 1. Теоретичні аспекти функціонування бюджетної системи
1.2 Структура та принципи побудови бюджетної системи в сучасній економіці
Розділ 2. Механізм бюджетного регулювання в Україні
2.1 Бюджетна політика України та нормативно - правове регулювання бюджетних відносин
2.2 Підходи до формування та розподілу державного бюджету України
2.3 Аналіз показників бюджетної системи України та її складових у контексті оновленого Бюджетного кодексу
Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку бюджетної системи України
3.1 Проблеми функціонування бюджетної системи та шляхи їх подолання в Україні
3.2 Стратегічні напрямки розвитку бюджетної системи України
Актуальність теми. Соціально-економічний розвиток держави є результатом використання не тільки її ресурсних можливостей, а й тих економічних механізмів, у результаті яких формується і реалізується політика розвитку, важливою складовою якої є бюджетна система. Недосконалість бюджетної системи держави може чинити негативний вплив на економіку, соціальну сферу, життєвий рівень громадян. Тому в сучасних умовах розвитку економіки України особливої актуальності набуває питання удосконалення бюджетної системи. Ефективність функціонування бюджетної системи визначається низкою об'єктивних та суб'єктивних чинників. Існування зазначених чинників спричиняє необхідність поглиблення наукових досліджень бюджетної системи як складової фінансової системи країни та важливого регулятора економічних і соціальних процесів.
Детальне вивчення літературних джерел свідчить про наявність фундаментальних досліджень, присвячених питанням удосконалення бюджетної системи України, авторами яких є такі українські вчені-економісти, як М. Азаров, О. Василик, Ц. Огонь, К. Павлюк, І. Чугунов та інші.
Водночас питання визначення економічної природи бюджетної системи та дослідження структури бюджетної системи України, її складових у контексті оновленого Бюджетного кодексу на сьогоднішній день залишаються актуальними.
Отже, головною метою роботи є аналіз сучасного стану бюджетної системи, та визначення перспектив її розвитку в Україні.
Предмет дослідження - економічні відносини, що виникають з приводу формування та використання бюджетів різних рівнів в Україні.
Об'єктом дослідження курсової роботи є функціонування бюджетних систем в умовах ринкової економіки.
Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:
- Розглянути теоретичні аспекти функціонування бюджетної системи;
- Розглянути напрямки бюджетної політики України та нормативно - правове регулювання бюджетних відносин;
- Визначити підходи до формування та розподілу державного бюджету України;
- Проаналізувати показники бюджетної системи України та її складових у контексті оновленого Бюджетного кодексу;
- Визначити проблеми функціонування бюджетної системи та шляхи їх подолання в Україні;
- Охарактеризувати стратегічні напрямки розвитку бюджетної системи України.
Методи дослідження: для написання першого розділу, були розглянуті теоретичні аспекти функціонування бюджетної системи у якому використали аналітичний метод. У другому розділі, розглянули механізм бюджетного регулювання в Україні, який був написаний методом синтезу, у третьому розділі, при розгляданні проблем та перспектив розвитку бюджетної системи України були використані дедуктивний та індуктивний методи.
Інформаційною основою дослідження є нормативно-правові акти України, наукові публікації та монографії, матеріали періодики за темою роботи та локальна мережа Internet.
Робота складається з сорока трьох сторінок, вступу, трьох розділів, які включають підрозділи, висновків, списку використаної літератури , трьох рисунків та двох таблиць.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ
Для виконання своїх функцій держава повинна мати достатні грошові фонди. Ці фонди вона формує шляхом перерозподілу валового внутрішнього продукту. Найважливішим засобом, через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту, є Державний бюджет.
Через бюджет держави відтворюється вся багатогранна її діяльність і забезпечується виконання її заходів. Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід зазначити, що він відображає реальні виробничі відносини, відтворює відносини розподілу і перерозподілу, концентрує рух грошової маси як самостійної вартості, що нібито не пов'язана з рухом товарної маси.
Бюджет є важливим економічним важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому. Крім того, органи державної влади й управління, що затверджують і виконують бюджет, мають можливість впливати через нього на фінансову діяльність місцевих органів влади і управління, які складають, затверджують бюджети адміністративно-територіальних органів, останні, як правило, потребують дотацій і субвенцій із загальнодержавних дохідних джерел [19].
Поняття "бюджет" походить від старонормандського bougette (шкіряний мішок). З нього надалі утворилось англійське слово budgetі, яке пізніше в такому ж написанні перейшло й у французьку мову[19].
Усвідомлення економічної суті бюджету зі своїм становленням пройшло довгий шлях. Перші наукові визначення бюджету з'явились тільки на початку XX ст. Так, енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона стверджує, що бюджет, із погляду держави, є загальним фінансовим законом, на якому будується розпис доходів і видатків держави.
Зокрема, італійський фінансист Л. Косса так формулює вимоги до бюджету:
- витрати бюджету повинні проводитися зі згоди тих, хто дає кошти для їх здійснення;
- влада, якій доручено витрачати суми, повинна підлягати серйозному контролю[16].
Тривалий час у фінансовій літературі поняття бюджету ототожнювалося з державними фінансами, а державні фінанси - з державним господарством.
Користуючись бюджетом, держава забезпечує населенню матеріальний достаток, комфортне та безпечне існування. Ця теорія стала панівною в другій половині XX ст. Біля її витоків стояли найвизначніші представники фінансової науки. Ідея суспільного блага набула вирішального значення в теорії бюджету та фінансів загалом.
Представники цієї теорії називають бюджет публічною або фіскальною економікою, продуктивність якої вимірюється обсягом і якістю суспільних благ. У наукових працях західних теоретиків державних фінансів бюджет і бюджетний процес описуються з позиції ринкових відносин. За допомогою бюджету здійснюються мінові акти купівлі-продажу за схемою "податки-блага". Тобто через бюджет здійснюється мінова угода між державою та приватними особами, де податки є формою залучення коштів і участі населення у фінансуванні потрібних йому затрат. Реакцією населення на нееквівалентність між сплаченими податками та одержаними суспільними благами є відмова від підтримки на виборах тих політичних сил, які не забезпечують рівноваги між корисністю благ та їхнього сумарною вартістю.
Державний, районний та місцевий утворюють бюджетну систему країни. Звідси можемо зробити висновок, щодо видів бюджету : державний , районний, місцевий (класифікація здійснюється за географічно-територіальною ознакою).
У наукових працях європейських авторів державні фінанси і передусім бюджет постають складною сферою, яка перебуває на перехресті економіки й політики та є невід'ємною складовою суспільно-економічної системи. З цим важко не погодитися. Дохідна база всіх бюджетів формується за рахунок закріплених законами держави джерел доходів по відповідній ланці бюджетної системи. Через бюджет фінансова діяльність органів управління отримує цілком визначену в законодавчому і нормативному плані базу для залучення й витрачання грошових коштів.
Економічна роль бюджету проявляється не в його структурі, тобто не в тому, скільки в ньому ланок, а й тому, які фінансові можливості законодавче закріплені за кожною ланкою, який рівень фінансової незалежності мають ці ланки при здійсненні покладеним на них конституцією держави та законодавством функцій.
Таким чином були розглянуті теоретичні аспекти функціонування бюджетної системи України, та сутність, роль і види бюджету України.
1.2 Структура та принципи побудови бюджетної системи в сучасній економіці
Під бюджетною системою країни розуміють зазвичай сукупність бюджетів усіх рівнів, що формуються згідно з її адміністративно-територіальним устроєм. У сучасній науковій літературі зустрічається декілька підходів до визначення сутності бюджетної системи. А.Г. Загородній та Г. А. Вознюк визначають бюджетну систему як сукупність усіх бюджетів держави -- центрального і місцевих. І. Я. Чугунов тлумачить бюджетну систему як інструмент регулювання економічного розвитку, що полягає у використанні бюджетної архітектоніки, яка визначається оптимальними співвідношеннями між елементами бюджетної системи, для впливу на динаміку показників економічного розвитку. Відповідно до Бюджетного кодексу бюджетна система України -- сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права. Найбільш вдале визначення, на нашу думку, сформулювали фінансисти-науковці Тернопільського національного економічного університету, які розглядають бюджетну систему України як сукупність окремих її ланок, юридично пов'язаних між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам. Бюджетну систему України схематично зображено на рис. 1. 1
Рис. 1.1 Структура бюджетної системи України [5, с. 118].
Зведені бюджети районів включають районні, сільські і селищні бюджети. Зведений бюджет України використовується в процесі бюджетного регулювання і планування, а також для деяких статистичних розрахунків.
Зведений бюджет України включає державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети областей та міст Києва і Севастополя. Зведені бюджети Автономної Республіки Крим та областей включають відповідно обласні бюджети, а також бюджети районів і бюджети міст обласного підпорядкування.
Зведені бюджети районів включають районні, сільські і селищні бюджети. Зведений бюджет України використовується в процесі бюджетного регулювання і планування, а також для деяких статистичних розрахунків.
Залежно від адміністративно-територіального устрою (унітарного чи федеративного) розрізняють рівні бюджетних систем (таблиця 1.1)
Таблиця 1.1. Рівні бюджетних систем окремих країн [3, 6-9].
Обласний, бюджет міста республіканського значення, бюджет столиці
Бюджетні системи різних країн відрізняються структурою та кількістю окремих видів бюджетів. В унітарних державах бюджетна система є сукупністю бюджетів усіх територіально-адміністративних одиниць і складається з двох ланок: державного бюджету і бюджетів місцевих органів самоврядування.
Наприклад, бюджетна система Японії складається з державного бюджету, бюджетів 47 префектур і 3255 муніципалітетів; у Франції бюджетна система складається з центрального бюджету і бюджетів 95 департаментів та близько 38 тис. комун. У федеративних державах бюджетна система включає три ланки: державний (федеральний) бюджет, бюджети членів федерації і місцеві бюджети.
Бюджетна система США, наприклад, має федеральний бюджет, бюджети п'ятдесяти штатів і більше 80 тис. бюджетів місцевих адміністративних підрозділів (3 тис. округів, 19 тис. муніципалітетів, 17 тис. міст і тауншипів, 15 тис. шкільних і 29 тис. спеціальних округів). У ФРН бюджетна система складається з федерального бюджету, бюджетів шістнадцяти земель і бюджетів общин; у Канаді -- з федерального бюджету, бюджетів десяти провінцій і бюджетів місцевих органів влади [10].
Головну роль у бюджетній системі більшості країн відіграє державний бюджет, за допомогою якого центральні органи влади акумулюють основну частину національного доходу.
У сучасних умовах значення державного бюджету постійно зростає. Він широко використовується для державного регулювання економіки, соціальних відносин, впливає на різні сторони процесу відтворення капіталу. За державним бюджетом у більшості країн закріплені найважливіші доходи, такі, як прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій, найбільш фіскальні непрямі податки, надходження від державних підприємств.
На нього покладені основні витрати, пов'язані із здійсненням державою своїх функцій: військові, економічні, соціальні витрати, надання допомоги іноземним державам, управління державним боргом, адміністративні витрати. Розподіл доходів і витрат між окремими видами бюджетів закріплюється законодавчо.
В Україні державний бюджет має дві складові: загальний і спеціальний фонди. Державний бюджет Великобританії складається із звичайного бюджету і національного фонду позик. Федеральний бюджет США включає урядовий фонд і трастові фонди, що мають цільовий характер. Держбюджет Італії складається з двох частин: рахунка поточних операцій і рахунка руху капіталів. Держбюджет Франції складається з центрального бюджету, приєднаних бюджетів державних установ і спеціальних рахунків казначейства. В Японії існує рахунок центрального уряду, інвестиційний бюджет та 57 спеціальних рахунків. Таким чином, структура бюджетів кожної країни має особливий характер. Типовим є відокремлення поточних видатків держави від капітальних витрат [10].
Побудова бюджетних систем у розвинених країнах ґрунтується на спеціальних принципах. Найважливішими з них є єдність, повнота, реальність і гласність (табл. 1. 2).
Таблиця 1.2 Порівняння принципів побудови бюджетних систем окремих країн
Принципи бюджетного устрою, покладені у законодавство розвинених західних країн, склали основу для формування принципів бюджетного устрою України. У відповідності до основних тенденцій становлення сучасної бюджетної системи України, Бюджетним кодексом визначаються наступні принципи її побудови [3]:
- Принцип єдності (цілісності), згідно з яким існування бюджетної системи України забезпечується наявністю єдиної правової бази, бюджетної класифікації, структури бюджетної документації, єдністю правового регулювання бюджетних відносин, спільною грошовою системою та єдиною соціально-економічною політикою держави.
- Принцип збалансованості передбачає дотримання балансу між доходами і видатками всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України. Принцип самостійності бюджетів передбачає наявність для кожного рівня бюджетної системи джерел закріплених і власних доходів, наявність яких забезпечує відповідні територіальні утворення фінансовими ресурсами для забезпечення необхідних витрат. Існування цього принципу має поєднуватися з вимогою забезпечення перерозподілу фінансових ресурсів між державою та місцевими органами влади відповідно до встановлених повноважень.
- Принцип повноти передбачає обов'язкове відображення в бюджеті всіх його доходів і видатків. Таким чином досягається існування єдиного обліку фінансових ресурсів країни й унеможливлюється існування додаткових надбюджетних утворень.
- Принцип обґрунтованості передбачає формування бюджету на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави, а також на розрахунках бюджетних показників, здійснених відповідно до затверджених методик та правил.
- Принцип ефективності означає, що при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
- Принцип субсидіарності передбачає, що розподіл видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.
- Принцип цільового використання бюджетних коштів означає, що кошти витрачаються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
- Принцип справедливості і неупередженості передбачає побудову бюджетної системи України на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Дотримання всіх вищезазначених принципів має дозволити бюджетній системі України швидше пройти період становлення і перейти до нормального розвитку з дотриманням існуючих вимог сучасної світової економіки. У працях українських науковців пропонується виділити в побудові бюджетної системи України принцип автономності, який передбачає, що кожний бюджет, який входить до її складу, є відносно відособленою і самостійною ланкою. На відміну від задекларованого у Бюджетному кодексі принципу самостійності, він означає автономне управління кожним бюджетом і відсутність прямого перерозподілу коштів між бюджетами. Такий підхід до бюджетної системи тісно пов'язаний з поняттям "бюджетний федералізм", що розглядається як законодавчо зафіксований розподіл функціональних повноважень та відповідальності структур різних рівнів влади з паритетним розмежуванням на цій основі доходів і видатків між ними на засадах державної соціально-економічної і політичної доцільності, соціальної етики, міжрегіональної, міжнаціональної і суспільної солідарності. В. М. Опарін наголошує, що подальший розвиток бюджетної системи України має засновуватися на засадах бюджетного федералізму. Слід зазначити, що саме проблема фінансового вирівнювання є найбільш важливою для бюджетної системи України на сьогодні. Бюджетна система України побудована таким чином, що більша частина коштів, зібраних у регіонах у вигляді податків, зборів та платежів надходить до державного бюджету, з якого потім кошти перерозподіляються між місцевими бюджетами. Забезпеченість місцевих бюджетів достатніми фінансовими ресурсами з власними джерелами надходжень недостатнім чином відповідає проблемам регіонального розвитку. Надмірна централізація ВВП України у державному бюджеті призводить до того, що органи місцевого самоврядування не мають необхідних обсягів ресурсів для забезпечення виконання своїх повноважень. Це, в свою чергу, спричиняє залежність місцевих органів самоврядування від центральної влади і стримує розвиток регіонів. Сутність бюджетної системи реалізується через його функції. Основних, чітко структурованих функцій є дві -- розподільна і контрольна. В економічній літературі називаються також і додаткові функції -- економічної безпеки держави, забезпечення існування держави тощо. Через розподільну функцію держава зосереджує у своїх руках усі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з найбільшою ефективністю. Жодна з інших ланок фінансів не здійснює такого багатопрофільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відомствами, напрямами між блоками галузей, територіальний розподіл. Сфера дії розподільної функції досить значна. Це пояснюється тим, що в бюджетних відносинах беруть участь практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий дохід, який утворюється в суспільстві. Сутність контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл. Виконання контрольної функції сприяє оптимальному рухові бюджетних ресурсів як в частині їх збирання, так і розподілення[8] .
Отже , в цьому підпункті була розглянута структура та принципи побудови бюджетної системи в сучасній економіці.
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ БЮДЖЕТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ
2.1 Бюджетна політика України та нормативно - правове регулювання бюджетних відносин в Україні
Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках -- пріоритетні напрями вкладень коштів. Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішньо і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню.
Використання державного бюджету має назву бюджетної політики країни.
В умовах формування ринкових відносин бюджетна політика має надавати фінансову підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства, забезпечення соціального захисту населення. Розглянемо бюджетну політику України. Основні напрями бюджетної політики України визначаються Верховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції. З державного бюджету України до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя може передаватись частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, які справляються на цій території, або дотацій і субвенцій. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Президента України з урахуванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій.
Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства України. При цьому, складаючи і виконуючи свої бюджети, відповідні органи влади й управління враховують загальнодержавні інтереси[6, с.50].
В Україні побудова та функціонування бюджетної системи здійснюється на демократичних засадах, з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв, вона врегульована нормами права.
Рис. 1. 2 Нормативно-правові акти, що регламентують функціонування бюджетної системи України [13, с.58].
Формування бюджету, а також регламентація доходів та видатків здійснюється згідно з бюджетним законодавством України (рис.1.2):
- Закон про Державний бюджет на поточний рік
Інші закони, що регулюють бюджетні відносини; нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України; нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади; рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.
Статтею 95 Конституції України визначено загальні засади формування бюджетної системи України, побудовані на справедливому і неупередженому розподілі суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами [1].
Виключно Закон про Державний бюджет України визначає будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Таким чином, Конституція обмежує фінансові ресурси, якими може оперувати Уряд протягом бюджетного періоду для забезпечення державної політики.
Принципом бюджету визначається його збалансованість; регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.
На виконання завдань та положень Конституції України був розроблений і 21 червня 2001р. прийнятий Бюджетний кодекс України. Кодекс встановив верховенство бюджетного законодавства, оскільки всі нормативно-правові акти мають застосовуватися у частині, що не суперечить йому та Закону про Державний бюджет України (ст. 4). Визначено структуру та принципи бюджетної системи, дано поняття бюджетного процесу та встановлено компетенцію його учасників. У новому аспекті висвітлено міжбюджетні відносини, у тому числі розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів [18].
Крім виправлення численних недоліків і заповнення прогалин старого Закону "Про бюджетну систему України" (прийнятий ще у 1991 р.), завданням Бюджетного кодексу стало сприяння швидшому просуванню України шляхом фіскальної децентралізації. У цьому плані новий Бюджетний кодекс орієнтується та спирається на два важливі законодавчі акти -- Конституцію України та Закон України "Про місцеве самоврядування", в яких передбачено поступове ослаблення чималої фіскальної влади, зосередженої на обласному та районному рівнях, та створення міцних бюджетів на рівні міст, сіл і селищ, здатних ухвалювати власні видаткові рішення та фінансувати їх переважно з власних джерел доходів. Водночас у законодавстві не було детального механізму практичної реалізації спільної програми фіскальної децентралізації. Оскільки легше децентралізувати видатки, ніж джерела доходів, місцеві бюджети для збалансування у багатьох країнах спираються на трансферти з бюджетів вищого рівня.
Відтепер законодавством передбачено перехід до нормативного планування бюджетів самоврядування, тобто при визначенні централізованих надходжень до місцевих бюджетів точкою відліку є норматив "бюджетної забезпеченості жителів", а не стосунки розподільників з губернаторами. Кодекс орієнтований на формування регіональних бюджетів на формульній, а не на суб'єктивній основі: на базі нормативів бюджетного забезпечення розраховуватиметься необхідний обсяг витрат того чи іншого регіону.
Водночас Кодекс не ставить за мету досягти цілковитої бюджетної децентралізації, оскільки це суперечитиме загальним принципам державності та суверенітету, закладеним у Конституції України. Згідно з Кодексом місцеві бюджети містять бюджети місцевого самоврядування (бюджети власне територіальних громад) та районні, обласні бюджети і бюджет Автономної Республіки Крим. Говорячи про інші джерела бюджетного права, слід звернути увагу на бюджетну резолюцію, що приймається у вигляді постанови Верховної Ради України, відображає основні напрями бюджетної політики на планований рік та є програмою, на яку уряд має орієнтуватися, складаючи проект Закону про Державний бюджет[18].
У межах компетенції, визначеної Конституцією України, Бюджетним кодексом та чинним законодавством, уряд та органи центральної виконавчої влади здійснюють поточне нормативно-правове регулювання бюджетною діяльністю. Визначальне місце у цьому процесі відведено органами системи Міністерства фінансів та Державного казначейства. У сфері бюджетних відносин помітне місце належить бюджетним документам, що регламентують виконання бюджету за доходною та видатковою частинами. Бюджетні документи поділяються на:
- Планові (проекти бюджетів, розписи відповідних бюджетів, кошториси бюджетних установ тощо);
- Оперативні (доручення фінансових органів на перерахування коштів з місцевих бюджетів на реєстраційні рахунки головних розпорядників бюджетних коштів тощо);
- Звітні (звіти бюджетних установ, фінансових та кредитних організацій про виконання бюджетів) [2].
Отже, бюджетне законодавство України побудоване за принципами, визначеними у статтях 8, 95 та 143 Конституції України[1], що полягають у верховенстві закону та незалежності окремих ланок бюджетної системи країни, що будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.
Таким чином було розглянуто напрямки бюджетної політики України та нормативно - правове регулювання бюджетних відносин, визначили структуру і принципи побудови бюджетної системи в сучасній економіці.
2.2 Підходи до формування та розподілу державного бюджету України
З метою створення єдиної інформаційної системи зведення державних доходів та видатків на всіх рівнях влади, забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівнянності бюджетних даних Верховна Рада у липні 1996 р. прийняла Постанову "Про структуру бюджетної класифікації України".
Проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом - парламентом країни. З політичної точки зору державний бюджет - це своєрідний компроміс між цілями держави, заінтересованої в зростанні бюджетних коштів, а отже, і податкових надходжень, та інтересами власників і працюючих за наймом (лобі, що представляють і захищають їх інтереси в парламенті) з приводу податкових ставок на власність, доходи, податкових пільг, бюджетних витрат на соціальні цілі; компроміс між загальнодержавними і місцевими інтересами; компроміс між інтересами окремих галузей з приводу податків і субсидій, пільгових кредитів і державних замовлень, підрядів на будівництво та інвестиційних премій. Кожен такий компроміс супроводжується політичною боротьбою в парламенті.
Доходна частина бюджету складається в основному з бюджетних надходжень. Менша її частина - це неподаткові надходження. В Україні головну роль відіграють податок на прибуток та податок на додану вартість. Велика частка непрямих податків (ПДВ та акциз) пояснюється тим, що в умовах спаду виробництва держава не може забезпечити надходження в бюджет шляхом прямого оподаткування прибутку підприємств, організацій та доходів громадян. Тому застосовують непряме оподаткування, яке є формою вилучення доходів у споживачів [11, с.10].
Видатки державного бюджету виконують функції політичного, соціального і господарського регулювання. Видатки класифікують залежно від пріоритетності підходу:
а) предметна, або галузева, бюджетна класифікація - визначення витрат за галузями господарства і управління;
б) економічна - диференціація витрат за господарськими ознаками або виробничими елементами (капітальні вкладення, заробітна плата, дотації тощо);
в) змішана, або комбінована - поєднання відомчих і предметних ознак;
г) цільова - врахування загальнонаціональних, політичних, економічних і соціальних цілей або програм;
д) функціональна - державні кошти розглядаються як інструмент політики уряду;
е) бюджетна класифікація за фінансовими ознаками - видатки класифікують на безповоротні, тимчасові та умовні [11, с.15].
Кожна країна має свою структуру доходів і видатків бюджету. Це залежить від багатьох чинників: державного ладу, рівня економічного розвитку, політики (стримування ділової активності або її стимулювання, лібералізації економіки чи активного соціального захисту населення та ін.). Незважаючи на різноманітність державних підходів до формування та використання бюджету, існують загальні риси та закономірності.
Перше місце в бюджетних видатках розвинутих країн займають соціальні статті: соціальна допомога, освіта, охорона здоров'я. В цьому - головна мета бюджетної політики, як і всієї державної економічної політики взагалі: стабілізація, зміцнення та пристосування існуючого соціально-економічного ладу до умов, що змінюються. Такі витрати покликані пом'якшити диференціацію соціальних груп, властиву для ринкової економіки. При цьому полегшення доступу відносно менш забезпечених прошарків до одержання кваліфікації, належного медичного обслуговування, гарантованої мінімальної пенсії та пристойного житла відіграє не тіль
Сучасний стан бюджетної системи України курсовая работа. Государство и право.
Реферат: I Stand Here Ironing Essay Research Paper
Реферат: Сколько стоит безвозмездное пользование
Скачать Реферат На Тему Вирус Оспы
Большие Отрицательные Курсовые Разницы Как Списать
Развернутые Планы Сочинений К Роману
Дипломная работа по теме Учет материально-производственных запасов на примере предприятия ОАО "АвтоВАЗагрегат"
Диплом Курсовая Франция 1919 1939
Дипломная работа: Реализация концепции социального маркетинга на локальных уровнях
Реферат по теме Разработка фирменного стиля make-up студии 'Belle visage'
Реферат: Cheating Essay Research Paper Cheating
Реферат По Музыке Балет Ярославна
Реферат: Euthanasia Mercy Killing Essay Research Paper Euthanasia
Реферат: Детские картинки
Контрольная Работа По Математике 6 Ершова
Курсовая Работа На Тему Проектирование Углового Конического Редуктора Створок Шасси На Ла
Курсовая работа по теме Психосоциальная работа в специализированных учреждениях
Сочинение По Картине Сенокос Картина Художника Пластова
Курсовая работа по теме Биоиндикаторные возможности грибов семейства Agaricaceae в растительных сообществах Брюховецкого района
Реферат: Логистика товародвижения и товарных запасов
Реферат по теме Понятие морали
Постсинтетическая модификация белков в норме - Биология и естествознание реферат
Развитие системы высшего профессионального образования в контексте модернизации - Государство и право дипломная работа
Оснoвні oзнaки держaви - Государство и право дипломная работа