Стратегії та конкурентні переваги транснаціональних компаній у ЗЕД - Международные отношения и мировая экономика курсовая работа

Главная

Международные отношения и мировая экономика
Стратегії та конкурентні переваги транснаціональних компаній у ЗЕД

Стратегічні орієнтири міжнародних корпорацій. Види і типи транснаціональних корпорацій, особливості діяльності в Україні. Стратегії конкуренції в міжнародному бізнесі. Характеристика основних ринків впливу. Рівень іноземних інвестицій в економіку країни.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Актуальність теми курсової роботи визначається зростаючим впливом глобалізаційних процесів у світовій економіці на діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК) та стратегії формування їх конкурентних переваг. Це підтверджується тим, що в умовах формування глобальної економіки 21 століття і посилення процесу економічної інтеграції, глобальна конкуренція стає всеосяжною і всепроникаючою. Глобалізація економіки вносить зміни в традиційні уявлення про якість товарів і послуг, рівні їх виробничих витрат, продуктивності праці, часу підготовки виробництва тощо. Це змушує змінювати бізнес ТНК, пристосовувати його до нових умов, вдосконалюючи старі та розробляючи нові конкурентні переваги.
За умов глобалізації ТНК використовують нові типи стратегій, що визначаються як глобальні, які формуються під впливом соціально-економічних умов у різних країнах та культурних особливостей, які існують на певних ринках. Сьогодні суттєві зміни у технологіях, ринках збуту і потребах клієнтів стали звичайним явищем, і компанії, прагнучи зберегти свою конкурентоспроможність, змушені постійно перебудовувати корпоративну стратегію і тактику.
Теоретичною базою дослідження стали праці вітчизняних та російських авторів, таких, як: Азоєв Г.Л., Аніловська Г.Я., Башинська Г.І., Березовенко С.М., Вінслав Ю., Драчова О.Л., Коваленко Г., Куліш Г.П., Лісова В.І., Огнівцев С., Пасічник Т.О., Рокоча В.В., Семенова А.А., Соколенко С.І., Філіпенко А.С., Шнирков О.І., а також дослідження відомих зарубіжних учених, а саме: Ансоффа І., Гулда М., Даннінга Дж., Кемпбелла Е., Портера М., Рота Х., Румельта Р., Рута Ф., Стрікленда А.Дж., Томпсона А.А., Уотермена Р., Фішера Г. та інших, які у своїх роботах досліджували проблеми розвитку світової економіки в умовах глобалізації, аналізували роль та місце транснаціональних компаній у світі та їх вплив на перебіг економічних процесів.
Визнаючи важливість та практичну значущість робіт цих вчених, між тим, необхідно визнати, що проблема дослідження глобальних стратегій ТНК, а також в умовах українського середовища залишається недостатньо вивченою. Слід зважити на те, що стратегії ТНК перебувають у постійному розвитку в умовах глобального економічного середовища, яке швидко змінюється. В українській науковій літературі недостатньо досліджено вплив специфіки бізнес-середовища України на стратегії та інвестиційну поведінку ТНК в Україні. Подальші дослідження необхідно здійснювати, передусім, стосовно: трансформації стратегій ТНК за умов глобалізації, пошуку шляхів підвищення інвестиційної привабливості української економіки та розроблення практичних рекомендацій щодо формування відносин стратегічного партнерства між світовими ТНК та українськими компаніями.
Метою написання курсової роботи є дослідження формування стратегій ТНК в умовах конкурентного середовища та виявлення особливостей формування і реалізації даних стратегій.
Досягнення поставленої мети дослідження передбачає розв'язання наступних завдань:
- дослідити стратегічні орієнтири ТНК;
- визначити основні напрямки формування конкурентних переваг транснаціональними корпораціями в умовах глобалізації світогосподарського розвитку;
- розглянути процес формування і реалізації стратегій ТНК;
- провести аналіз маркетингових стратегій транснаціональних корпорацій як важливої складової стратегічного управління конкурентними перевагами;
- розглянути особливості діяльності ТНК в Україні та розробити шляхи оптимізації державної політики України щодо іноземних ТНК.
Об'єктом дослідження у роботі виступають транснаціональні корпорації як особливий феномен, що виник внаслідок глобалізації світогосподарських зв'язків, та формування їх стратегій в системі конкурентних переваг.
Предметом дослідження є стратегії транснаціональних корпорацій в умовах глобалізації.
Методи дослідження. Методологічну основу курсової роботи складають сукупність наступних методів та прийомів: аналіз, економіко-математичний (аналіз головних завдань глобальних стратегій ТНК, виявлення напрямків позитивного та негативного впливу світових ТНК на економіку України), синтезу, економіко-статистичний (дослідження економічної категорії «стратегія», визначення особливостей трансформації стратегій ТНК в умовах глобалізації), узагальнення.
РОЗДІЛ 1 . ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА, ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЙ ТНК
1.1 Стратегічні орієнтації міжнародних корпорацій
В умовах глобалізації практично жодна міжнародна корпорація не в змозі ефективно розвиватися, ігноруючи планетарні зрушення, вимоги до нової якості товарів та послуг. Це зумовлює зміни форм і механізмів взаємодії транснаціональних компаній на міжнародному ринку, що диктує необхідність пошуку найбільш оптимальних методів до стратегічних змін [4, с.10].
Транснаціоналізація в підприємницькій сфері, яка є однією з найбільш характерних рис сучасної системи міжнародних економічних відносин, реалізується в діяльності великих господарських структур - транснаціональних корпорацій (ТНК).
Корпорація - організаційна форма бізнесової діяльності, яка заснована на акціонерному капіталі та існує незалежно від своїх власників. Корпорації (або акціонерні компанії) можуть бути відкритого і закритого типу.
ТНК - це міжнародні за складом та характером діяльності суб'єкти господарського життя, які функціонують на принципах корпоративної власності з акціонерною формою управління та розподілу прибутків у міжнародному ж масштабі. Важливою рисою ТНК є реалізація єдиної послідовної стратегії через один або декілька центрів прийняття господарських рішень.
Поняття «стратегія» у міжнародному менеджменті являє собою весь комплекс дій, пов'язаний зі створенням і посиленням життєздатності і конкурентних переваг міжнародних корпорацій. В працях відомих фахівців з питань стратегічного менеджменту наводиться п'ять підходів до визначення категорії «стратегія» - так звані 5П: стратегія як:
- як прийом з метою перехитрити конкурента (Мінцберг, Альстренд, Лемпел) [18, с.23].
Отже, стратегія являє собою об'єднаний план, що зв'язує всі інтегровані і сумісні між собою складові елементи корпорації та різні аспекти її діяльності.
Наскільки успішною буде стратегія ТНК, значною мірою залежить від того, чи зможе компанія визначити свої ключові компетенції і конкурентні переваги.
Діяльність ТНК базується на чітко визначених місії та меті, а розробка стратегії компанії - на аналізі її внутрішніх сильних сторін і переваг, а також середовища, у якому компанія здійснює свою діяльність, з точки зору можливостей і загроз для реалізації цієї стратегії.
Важливий інструмент для розробки стратегії - SWOT-аналіз (strengths, weaknesses, opportunities, threats). Його призначення - визначення сильних і слабких сторін компанії, можливостей та загроз, що існують у середовищі, у якому вона функціонує. Загальна стратегія компанії, яка здійснює діяльність у декількох країнах, може формуватися, виходячи з певних цілей, які можуть бути відмінними на різних регіональних ринках і в різних ринкових сегментах. [14, с.75]
Отже, стратегія, як чіткий план дій розвитку корпорації, містить в собі основні стратегічні орієнтири, які можна зобразити у вигляді ієрархії. Найвищим рівнем орієнтирів виступає «стратегічне бачення», тобто загальна орієнтація корпорації по відношенню до своїх можливих майбутніх дій. Далі за «баченням» слідують загальні цілі, що виражаються якісними характеристиками майбутнього стану корпорації та кількісні параметри, що описують її бажаний стан. Наступним кроком є розробка декількох варіантів напрямів розвитку, вибір найбільш оптимальної стратегії, її розробка та впровадження.
Будь-яка організація прагне до виживання. При цьому корпорація, як відкрита система, виживає тільки за рахунок обміну із зовнішнім середовищем. Корпорації реалізують свої товари та послуги на ринках, тобто в умовах добровільних угод між продавцями та покупцями. Тому, перша ознака цілей щодо стійкого функціонування корпорації проявляється у взаємовідносинах із зовнішнім середовищем - надання цінності (вартості) споживачам.
Другою ознакою діяльності корпорації виступає використання найманої робочої сили. Тут ситуація аналогічна іншим ринкам товарів: працівники продають корпорації свою робочу силу на певний період, сподіваючись покрити даною угодою не тільки надлишки, але і отримати прибуток. Корпорація ж сподівається отримати вигоду від співробітників в об'ємі, що перевищує витрати по оплаті праці. Отже, тут також основною умовою існування корпорації являється створення цінності, але тепер уже у відношенні співробітників [21, с.71]
Обмін корпорації зі споживачами являється поточним, тобто виробляється постійно. Обмін зі співробітниками також являється поточним - працівник має право в будь-який час залишити корпорацію, попередивши роботодавця за попередньо обумовлений час. В сучасній корпорації обмін з власниками також являється поточним - власник в будь-який час може перепродати свої акції на вільному ринку (якщо акції котируються на біржі) або ж передати свою частку іншим власникам (у випадку закритого товариства). Таким чином, у випадку із власниками необхідною умовою виживання корпорації являється збільшення вартості, в даному випадку - акціонерної. Отже, підтверджується необхідна умова існування корпорації та її базової стратегічної орієнтації як відтворення вартості для споживачів, акціонерів та співробітників.
Враховуючи вищесказане, сформуємо наступний алгоритм розробки стратегічних орієнтирів корпорації [12, с.108]:
Етап 1. Визначення провідних пріоритетів менеджменту корпорації.
Етап 2. Позиціонування поточного положення основних стейкхолдерів відносно корпорації - визначення їх відносної влади та активності.
Етап 3. Перспективний аналіз положення стейкхолдерів відносно корпорації - виявлення факторів, що ведуть до ослаблення або до посилення влади або активності окремих стейкхолдерів.
Етап 4. Кінцеве виявлення ключових стейкхолдерів в поточному та майбутньому періодах («ключових гравців»), чиїм інтересам повинні відповідати стратегічні орієнтації корпорації.
Етап 5. Визначення специфічних інтересів та очікувань «ключових гравців» та прогнозування степені стійкості їх інтересів.
Етап 6. Позиціонування результативності фірми відносно інтересів ключових гравців та виявлення поточних та майбутніх критичних невідповідностей.
Етап 7. Зведення в одне ціле виявлених «критичних невідповідностей» та виявлення їх взаємозв'язків.
Етап 8. Підсумкове формулювання корпоративних цілей як одночасне або поетапне позбавлення від «критичних невідповідностей».
1.2 Види і типи транснаціональних корпорацій
міжнародний транснаціональний корпорація інвестиція
У 21 столітті спостерігається безпрецедентний розмах зовнішньоекономічної діяльності (міжнародних економічних операцій), в якій ТНК виступають торговцями (комерсантами), інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій та стимуляторами міжнародної трудової міграції. Вони багато в чому визначають динаміку та структуру, рівень конкурентоспроможності на світовому ринку товарів та послуг, а також міжнародний рух капіталу та передачу технологій (знань) [14, с.8]
На даний момент прийнято поділяти ТНК на інтернаціональні, багатонаціональні та глобальні. Названі три типи відображають в дійсності етапи їх розвитку. При порівнянні особлива увага звертається на принципи взаємовідносин між материнською компанією та дочірніми підприємствами . В залежності від цього в теорії ТНК виділяють наступні типи взаємовідносин (або навіть типи ТНК): етноцентричний, поліцентричний, регіоцентричний та геоцентричний. [21, с.98]
Інтернаціональні корпорації - це національні монополії з зарубіжними активами. Їх виробнича та торгово-збутова діяльність виходить за межі однієї країни. Це початкова і найбільш проста форма ТНК. Створені за кордоном філіали таких компаній не мають юридичної самостійності, а зарубіжні ринки розглядаються як продовження національного ринку. Тому такі компанії мають дуже високий рівень централізації прийняття управлінських рішень та контролю за діяльністю філіалів зі сторони материнської компанії. Для компаній характерний етноцентричний тип взаємовідносин, за якого вище керівництво орієнтується на абсолютний пріоритет базової (материнської) фірми.
Мультинаціональні корпорації - це власне міжнародні корпорації, які об'єднують національні компанії ряду країн на виробничій та науково-технічній основі. МНК дозволяє великий ступінь незалежності при проведенні операцій в кожній з країн. Має місце поліцентричний або регіоцентричний типи взаємовідносин материнської та дочірніх компаній. В даних ТНК зарубіжні філіали крупніші та диверсифікованіші, вони в більшій мірі виробляють продукцію на місці згідно потреб ринку. Спостерігається досить високий рівень децентралізації функцій управління, делегування повноважень дочірнім фірмам.
До глобальної корпорації відносять таку, яка інтегрує в єдине господарську діяльність, яка здійснюється в різних країнах. Схожа компанія проектує виріб або схему здійснюваних послуг, що належить окремому сегменту світового ринку або в різних країнах виготовляє складові частини одного виробу. Для найбільш зрілого типу ТНК - глобальних корпорацій - характерний геоцентричний підхід до взаємовідносин між материнською компанією та її філіалами. Материнська компанія розглядає себе не як центр ТНК, а лише як одну з її частин. Ареною діяльності геоцентричної ТНК виступає увесь світ.
Взагалі, межі між цими групами міжнародних компаній рухливі, тому можливим є перехід однієї форми в іншу.
У всіх ТНК головна компанія (материнська) є оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації та кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль за діяльністю закордонних філій. Закордонні філії та дочірні фірми становлять регіональну структуру ТНК. Останніми роками в ній відбуваються істотні зміни, пов'язані із здійсненням так званої комплексної стратегії, яка заснована на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для корпорації в цілому. Її суть полягає в децентралізації управління міжнародним концерном і значному підвищенні ролі регіональних управлінських структур. Така політика стала можливою завдяки досягненням техніки в галузі зв'язку та інформації, розвитку національних і міжнародних банків даних, повсюдній комп'ютеризації. Вона дає змогу ТНК координувати виробничу і фінансову активність зарубіжних філій і дочірніх фірм. Комплексна інтеграція в рамках ТНК потребує і комплексної організаційної структури, що виражається у створенні регіональних систем управління та організації виробництва [19, с.57]
Регіональні системи управління сучасної ТНК побудовані у трьох основних видах:
1) головні регіональні управління, які несуть відповідальність за діяльність концерну у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами щодо координації та контролю за діяльністю філій у цьому регіоні;
2) регіональні виробничі управління, які координують діяльність підприємств по лінії руху продукту, тобто відповідному виробничому ланцюжку. Такі управління відповідають за забезпечення ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування всього технологічного ланцюжка, підпорядковані головному регіональному управлінню концерну;
3) функціональні регіональні управління, які забезпечують специфічні види діяльності концерну: збут, постачання, обслуговування споживачів після продажу їм товару, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи.
Ці управління відповідальні за результати діяльності всіх відповідних структур у регіональному або глобальному масштабі. [13, с.127]
Таким чином, ТНК є домінуючою формою функціонування міжнародного капіталу. Вони являють собою мережу взаємопов'язаних підприємств, які походять з однієї країни і мають свої складові та філії в інших країнах. Відповідно до кожного із типів та видів ТНК, кожна з них визначає свій стратегічний напрям розвитку та проводить власну політику менеджменту.
1.3 Стратегії конкуренції в міжнародному бізнесі
Здійснюючи діяльність у міжнародному економічному середовищі, ТНК перебуває під дією конкурентних сил як на національному ринку, так і на ринках глобального економічного середовища. Загальний підхід до розробки стратегії компанії з урахуванням конкурентних сил, які діють на ТНК, полягає в необхідності здійснення таких заходів:
* захист компанії від конкурентних сил;
* спрямування їх у вигідному для компанії напрямі;
* створення переваг для компанії у довгостроковому періоді.
Конкуренція являється невід`ємною частиною ринкової економіки. Методи конкуренції та моделі конкурентної поведінки компаній змінюються під впливом інституційних та законодавчих трансформацій, які відбуваються в світовій економіці. Тому кожна ТНК в залежності від обраної стратегії конкуренції проводить свою політику для встановлення лідерських позицій на міжнародному ринку [9, с.79].
Запропоновані М. Портером у книзі «Стратегія конкуренції» (1980 р.) загальні конкурентні стратегії мають універсальний характер і існують у таких видах:
лідирування у зниженні витрат (цін);
Сутність даних стратегій можна відобразити у вигляді матриці (рис. 1.2.) та в графічній формі. Тут також використовується поняття лідера, але більш ретельно досліджуються чинники, які його формують [12, с.57]
Розглянемо зміст і механізм формування конкурентних переваг за рахунок використання цих стратегій [12, с.59].
Стратегія «лідирування на основі зниження витрат цін» - одна із загальних конкурентних стратегій корпорації, що полягає в орієнтації на зайняття лідируючого положення в галузі (або на великому сегменті ринку) за рахунок економії на витратах при виготовленні масової продукції. Ідеться про відносно низьку собівартість порівняно з конкурентами і означає орієнтацію на завоювання більшої частки ринку, тобто наступальну стратегію.
Перевагами стратегії, що розглядається, є:
для конкурентів - у компанії з найменшими витратами краща конкурентна позиція на ринках, де домінує цінова конкуренція. Перебуваючи в захищеній від цінових баталій позиції лідера, компанія має змогу розширювати свою частку ринку за рахунок низьких цін і отримувати вищий по галузі прибуток;
для споживачів - відносно низькі ціни лідера спонукають до купівлі його продукції, відшкодовуючи витрати на виробництво та забезпечуючи маржинальний прибуток для подальшого розвитку фірми. У цьому наочно проявляється реакція спільного інтересу покупця та виробника.
для постачальників - більша частка ринку дає змогу «перебирати на себе» великі обсяги поставок сировини, матеріалів тощо для певної галузі. Це допомагає справлятися (на основі переговорів і вертикальної інтеграції різних типів) зі зростанням цін на купівлю ресурсів. В іншому випадку вплив високих цін на матеріали може звести нанівець зусилля, спрямовані на зниження витрат, або залишити підприємство в ізоляції від постачальників, через рівень цін, які воно готове сплачувати за сировину та матеріали;
Лідери на основі зниження витрат (цін) виготовляють товари еластичні за ціною, забезпечують різний вплив на всі п'ять конкурентних сил за Портером і спроможні формувати на ринку та в галузі нижню межу цін і витрат [18, с.195].
Лідерство на основі зниження витрат (цін) найбільш доцільне, коли:
- у галузі є товарний тип виробництва, продукт відносно стандартизований і піддається ефективному вдосконаленню;
- є невелика кількість способів досягнення продуктивної диференціації відповідно до вимог споживачів;
- більшість покупців схильні використовувати товар звичними способами;
- покупці несуть незначні додаткові витрати в разі зміни продавця;
- найбільш уперті покупці роблять покупку за найкращою ціною.
Стратегія диференціації - одна із загальних конкурентних стратегій, що полягає в орієнтації діяльності підприємства на створення унікальних у будь-якому аспекті продуктів, який визначається важливим достатньою кількістю споживачів.
За своїм змістом диференціація може бути різною за розмахом, глибиною та формами. Наприклад, диференціація може проявлятися:
- у специфічних характеристиках товару (газові плити з витяжками, з автоматичними гасителями тощо):
- різноманітні послуги, що надаються після продажу (фірмове обслуговання, індивідуальні майстри тощо);
- забезпечення запасними частинами (додаткові комплекти при продажу, доставка необхідних запчастин в обумовлений термін і т.ін.);
- інженерний дизайн і виготовлення за замовленням (автомобілі, меблі тощо);
- широкий спектр моделей, розмірів, цін тощо (алкогольні напої, автомобілі);
- надійність і небезпечність (залежно від вимог груп споживачів і товарів);
- технологічне лідирування в методах виготовлення, якість і екологічність виробництва та споживання (в тому числі, відповідність стандартам ISO);
- завершена товарна лінія та всі види послуг (від попереднього замовлення, оплати, виробництва, обслуговування і т.ін.);
- унікальність виробів за стилем, модою (марка, ім'я виробника, продавця тощо).
для конкурентів - підприємство має переваги, оскільки захищене (ізольоване) від стратегій суперників наявністю торгових знаків, марок або відомого імені виробника;
для споживачів - зорієнтована на задоволення певних потреб продукція високої якості підвищує лояльність покупців до конкурентного виробника, створюючи труднощі для альтернативних продавців у боротьбі за їхню прихильність. Якість товарів дає змогу встановлювати вищі ціни, оскільки споживачі готові їх сприйняти;
для постачальників - високі ціни кінцевої продукції дають змогу отримувати вигідний маржинальний прибуток і встановлювати зв'язки із сильними постачальниками, обираючи їх за критеріями поставок високої якості. Це посилює економічну позицію виробника, особливо в умовах обмеженого обсягу будь-яких видів сировини, матеріалів і комплектуючих;
для підприємств, які потенційно можуть увійти у галузь, - лідерство у диференціації [13, с.135]
Лідерство у диференціації продукції найбільш прийнятне, якщо:
- існує багато способів диференціації продукту (послуги);
- різноманіття продукції (послуг) сприймається споживачами як цінність;
- є можливість використання товару (послуги) різними способами і це відбиває потребу покупців;
- стратегія диференціації використовується небагатьма підприємствами галузі;
- підприємство може запропонувати дещо таке, з чим не працюють конкуренти і що базується на: унікальних властивостях продукту;
- технічних перевагах виготовлення; більшому обсязі «послуг підтримки»;
- привабливості продукту чи послуги за принципом «більша вигода за ті самі гроші тощо».
- є можливість конкурувати по одному ключовому товару, здійснюючи основну диференціацію навколо нього.
Стратегія диференціації за умови правильного її застосування створює сприйнятливі умови для взаємодії з усіма п'ятьма елементами середовища організації.
Стратегія фокусування - одна із загальних конкурентних стратегій, спрямована на підвищення спеціалізації та концентрації діяльності корпорації, з урахуванням вимог певного сегменту без орієнтації на весь ринок.
Зміст такої стратегії полягає в отриманні (формуванні) конкурентних переваг і задоволенні ринкової позиції на досить вузькому сегменті ринку (з урахуванням продуктової або географічної ознаки). Вибір такої стратегії залежить від можливості фірми обслуговувати вузький сегмент ринку з його специфічними вимогами більш ефективно, ніж конкуренти, які зорієнтовані на ширший спектр потреб.
Стратегія фокусування - це більш глибока диференціація продукції, що випускається фірмою або досягнення нижчих цін (витрат) на сегменті, що обслуговується. Іноді обидві сторони цієї стратегії реалізуються одночасно. Тому розглянемо графік переваг від орієнтації на задоволення специфічних потреб або від більших обсягів виробництва при виборі стратегії фокусування.
У ході обирання стратегії фокусування з орієнтацією на зниження цін/витрат складається ситуація, коли на конкурентному сегменті підприємство досягає нижчих цін порівняно з рештою ринку, що обслуговується галуззю, тобто виникає додаткова «крива досвіду», яка характеризує події на сегменті ринку. Вона відрізняється від «галузевої кривої досвіду» більш «скромними» обсягами виробництва, однак характеризує діяльність фірм, які приділяють більшу увагу ефективності виробництва та збуту. Такий підхід захищає невеликі компанії галузеві від більш потужних корпорацій, для яких розміри сегмента не дають змоги відшкодувати свої умовно-постійні витрати. Фокусування на глибшу диференціацію потреб спонукає компанію, котра обрало цей тип фокусування, все більше наближуватись до майже індивідуального виготовлення окремих продуктів, що не під силу великим корпораціям.
Компанії, які обрали стратегію фокусування, іноді називають «підприємствамивіолентами». Така стратегія доцільна за таких умов:
- наявності чіткого розмежування різних груп покупців, котрі: мають специфічні потреби й використовують продукт по-різному;
- відсутності конкурентів, що претендують на обслуговування вузького конкретного сегмента;
- неможливості використання наявних ресурсів підприємства на більш широкому сегменті;
- наявності значних відмінностей у розмірах, темпах зростання, прибутковості інтенсивності впливу п'яти конкурентних сил (за М. Портером), що робить одні сегменти більш привабливими, ніж інші.
Стратегія фокусування пов'язана з наявністю певних ризиків у її застосуванні:
1) можливість у багатьох підприємств галузі, що обслуговують ринок загалом, знайти ефективні засоби конкуренції в тому самому сегменті, на який націлене підприємство;
2) більша залежність підприємства від прихильностей та зміни потреб споживачів (див. коментарі до моделі конкурентної боротьби К. Омаї);
3) «пересегментація» ринку, коли підприємство може втратити свій сегмент за рахунок появи нових конкурентів, товарів, зміни в потребах тощо.
4) запровадження винаходу (інновації), що дає змогу задовольнити потреби сегмента іншим способом.
Отже, ми розглянули економічну природу стратегій транснаціональних корпорацій, їх види та типи і проаналізували стратегії конкуренції в міжнародному бізнесі. На основі даної інформації можна зробити висновок, що діяльність будь-якої корпорації передусім починається з визначення стратегії розвитку бізнесу. Тобто, визначаються напрями діяльності корпорації, розробляються цілі, проводиться аналіз ринку споживачів, оцінюються ризики та враховується вплив всіх міжнародних факторів (економіка приймаючих країн, попит на товари корпорації на світовому ринку і т.д.). На прикладі типових стратегій стає ясно, що жодна стратегія не підходить абсолютно для всіх галузей. Навпаки, в багатьох сферах діяльності ТНК чудово поєднується декілька стратегій. Крім того, можливі варіанти типових стратегій з різними способами диференціації або фокусування. Однак, слід зазначити, що в умовах функціонування сучасного світового ринку кожна ТНК прагне отримати конкурентну перевагу, запропонувавши товари вищої споживчої цінності. Тому прагнучи розвиватись і зайняти лідерські позиції на світовому ринку корпорації розробляють власні конкурентні стратегії. Це питання більш детально розглянемо у другому розділі.
1.4 Конкурентні стратегії ТНК в системі конкурентних переваг
Розробка загальних та загальноконкурентних стратегій націлена на зміни в позиції корпорації в галузі. Треба розрізняти позиції, що є в галузі (щодо інших галузей, її характеристики) та можливості (шанси), які має та чи інше корпорація в галузі. Галузь складається з певної кількості корпорацій, серед яких є «перші», лідери та «останні» [15, с.28].
Кожна корпорація намагається зайняти міцну конкурентну позицію на ринку, деякі бажають стати лідерами на ринку, а відтак мати певні переваги над іншими в галузі. Тому однією з головних проблем конкурентоспроможності корпорації є можливість утримувати конкурентну перевагу. Ці властивості або атрибути можуть бути самими різними і відноситися як до самого базового товару, так і до додаткових послуг, формам виробництва і збуту, специфічним для корпорації або товару. Щоб досягти успіху і процвітання, будь-яка корпорація повинна знайти джерела цієї переваги, створити умови для його стійкості і на цій основі розробити свою конкурентну бізнес-стратегію.
Виявивши і оцінивши основних конкурентів, корпорація повинна розробити конкурентні стратегії, за допомогою яких вона зможе отримати конкурентну перевагу, запропонувавши товари вищої споживчої цінності. В корпорації необхідним є формування «стратегічного набору» (система стратегій різного типу на певний відрізок часу), що відбиває специфіку функціонування та розвитку суб'єкта, рівень його претендування на місце й роль у зовнішньому середовищі [21, с.32].
Можливо виділити такі групи стратегій:
- загальні для всієї корпорації в цілому;
- загальні конкурентні за окремими бізнес-напрямками;
- продуктово-товарні для кожного з напрямків діяльності організації (як з виробництва різних видів товарів, так і з надання різних послуг);
- функціональні для кожної з функціональних підсистем корпорації;
- ресурсні для забезпечення досягнення стратегічних орієнтирів загального, функціонального та продуктово-товарного типів стратегій.
Управління конкурентною поведінкою бізнес-організації базується на розробці та ефективній реалізації зваженої, обґрунтованої конкурентної стратегії, яка передбачає забезпечення конкурентних переваг на тривалий період (5-10 років ).
Конкурентні стратегії складаються з ряду підходів і напрямів, що розробляються керівництвом з метою досягнення як найкращих показників роботи в одній конкретній сфері діяльності. Вони визначають засоби конкурентної боротьби фірми на цільових ринках і виступають як: своєчасна реакція на зміни в галузі, в економіці в цілому, в політиці й інших значущих сферах; розробка конкурентноздатних заходів і дій, ринкових підходів, які можуть забезпечити міцну перевагу перед конкурентами; об'єднання стратегічних ініціатив функціональних відділів; вирішення конкретних стратегічних проблем, актуальних в даний момент.
З погляду обґрунтування і розвитку конкурентних стратегій корпорації, їх взаємозв'язку з іншими стратегіями, має сенс також класифікація стратегій в
Стратегії та конкурентні переваги транснаціональних компаній у ЗЕД курсовая работа. Международные отношения и мировая экономика.
Курсовая работа по теме Управление производительностью труда на предприятии
Контрольная Работа На Тему Развитие Культурологии Как Научной Дисциплины
Актуальность Курсов Дополнительной Полнотовки Медицинского Массажа Реферат
Реферат по теме Ассортимент и параметры качества льняных тканей
Реферат: Методические рекомендации Гродно 2007 удк 371. 385 (07)
Методические Рекомендации Оформления Дипломных Работ
Защита Карьеров От Поверхностных Вод Скачать Реферат
Правовое обеспечение терр обществ самоуправления. Публичные слушания, собрания, конференции и опрос граждан
Реферат: Финансовое обеспечение инвестиционного процесса
Как Писать Связку В Сочинении Егэ
Курсовая работа по теме Местное самоуправление в Российской Федерации
Реферат На Тему Концепция Повышения Качества Продукции В Украине
Реферат: 1: Сущность и функции денег. Происхождение денег. Роль товарного производства и развития обмена в возникновении денег. Концепции происхождения денег: рационалистическая, эволюционная. Роль государства в форм
Реферат по теме Нанотехнологии. История развития
Дипломная Работа На Тему Анализ Развития Потребительского Кредитования
Дипломная работа по теме Управленческий учет В ООО 'АГРОПРОМСТРОЙ'
Реферат Количество Страниц По Госту 2022
Реферат: Педагогічні інновації
Темы Магистерских Диссертаций По Туризму
Реферат На Тему Актуальность Страхования
Прогнозирование и программирование миграционных процессов - География и экономическая география курсовая работа
Дюрренматт Фридрих Йозеф - История и исторические личности статья
Расход или растрата? (к истории обозначения ситуации "тратить на поддержание существования" глаголами с приставкой про-) - Иностранные языки и языкознание реферат