Стратегічний консалтинг. Три способи управління

1. Визначення типів

1.    Перший тип – це жрецьке управління. Воно здійснюється шляхом переконання у необхідності всім разом рухатися у загальному напрямку. Управління, яке спонукає всіх присутніх рухатись до спільної мети.

2.    Другий тип – військове управління. Це пряме ствердження, що змушує брати участь у командній грі. Воно здійснюється через постановку прямих конкретних завдань, а потім і покарання у разі некоректного виконання.

3.    Третій тип – управління через фінансово-економічне регулювання, що здійснюється за допомогою розподілу економічних ресурсів між учасниками.

Управління також здійснюється за допомогою фінансового регулювання (більш «чистої» методики), яка надає можливість абстрагуватись від різного якісного. Подібне передбачає можливість маніпулювання математичними абстракціями, які мають на увазі якісні та кількісні конкретності.

Тобто за допомогою моделювання, конкретні матеріальні ресурси зосереджуються в тій або іншій галузі людської життєдіяльності, і таким чином вони починають рости або згасати.

Сукупне управління визначає планетарні процеси. Йде будівництво міст, зароджуються економічні галузі, створюються великі торгові взаємодії, виникають військові зіткнення.

2. Функції кожного

- Жреці «витягують» з того боку «сенс буття». Вони виявляють стратегічні горизонти та привносять адекватність для тих, хто насправді ніколи не знаходиться в адекватному стані. І дійсно ніхто не знає ні причини того, що відбувається, ні того, що чиниться зараз насправді. Тобто підставу присутнього необхідно виявити. Але де?

- Воїни за допомогою прямого примусу змушують всіх, хто приймає участь, виконувати поетапні практичні завдання, використовуючи при цьому різні прямі методи. В загальному – це сума управлінських алгоритмів для більш ефективного досягнення завдань, які були прийняті до виконання.

- Фінансисти обіцяють кожному його окрему вигоду, при цьому розподіляючи та маніпулюючи фінансово-економічними ресурсами.

Всі елементи повинні існувати одночасно. Коли відсутнє перше, друге або третє – тоді починаються проблеми.

І скільки завгодно можна стверджувати про велике подолання, про те, що відбулась остання секуляризація, про те, що все вже вирішено, або про те, що все вже вдалось подолати та вирішити. Але насправді все відбувається постійно. І все, що відбувається є дуже важливим і необхідним для сьогодення.

Усі учасники, представники від кожної групи, у будь-якому випадку пов'язані з тією стороною, звідки з’являється сюди те, що можна визначити поняттями «невідоме», «творче відкриття», «енергія підйому».

І, те, що відбувається воно якось схоплюється словами, але коли воно дійсно відбувається – це завжди «тільки підключення». І якщо останнє речення є не зовсім зрозумілим, у такому випадку, завжди, існує можливість перейти до кантівського висловлювання «про садівництво…»[i].

3. Цілісний суб'єкт управління

Якщо говорити про конкретний цілісний суб’єкт, йому необхідно:

1. Розповідати підлеглим про високі загальні досягнення, які можуть бути отриманні у разі спільних зусиль, та наступні значні рішення, які вплинуть на життя всього суспільства.

Подібне, також, передбачає і досягнення конкретних результатів у майбутньому для кожного учасника, який прийме участь у тому, що відбувається. При цьому потрібно не «лише розповідати», але і «вигадувати» МЕТУ, що також передбачає, після певного часу, і розподіл досягнутого між всіма учасниками.

2. Йому, також, необхідно ставити чіткі завдання перед тими, хто буде приймати участь, перевіряючи наприкінці їх дійсне виконання. При цьому розкриваючи, яким чином «виконання» дасть змогу всім учасникам досягти загального успіху. Очолюючи команду і спільно з нею рухаючись до спільної мети, яка визначається у попередньому пункті, розподіляючи МЕТУ на щоденні ЗАВДАННЯ для кожного залученого.

Що також вимагає постійного «зворотного зв'язку» (виконано – не виконано, досягнуто – не досягнуто) після завершальних етапів, та подальшого коригування курсу для всієї команди задля досягнення загальної мети.

Результати, які були отримані або ні, передаються до пункту 1, й до пункту 3, впливаючи, при цьому, на те, що відбувається зараз.

3. Але й здійснювати фінансове заохочення кожного окремого учасника, обіцяючи приватну матеріальну вигоду тому, хто вирішить брати участь у тому що відбувається. При цьому одночасно маніпулюючи ресурсами, змінюючи зміст конструкції, яка в цей час розгортається.

4.    Зауваження до всього вищесказаного

І можна вирішити, що перші два типи управління (пункт 1,2) - це базові способи, які рухаються від визначення загальної мети, і до вирішення остаточних завдань. Але все, мабуть, складніше. Тобто, будь-яке сукупне управління має передбачати одночасне схоплення всього комплексу виникаючих питань.

Але, що з вказаного буде набувати якості головного, який спосіб управління, та група яка його представляє, і що з цього буде відкинуте, або взагалі зникне – це вже конкретні питання, які будуть вирішуватися у сьогоденні. Подібне забуття може бути пов’язане з процесами всередині та ззовні, які будуть впливати на те, що саме зараз буде ставитиме актуальнішим для сучасності. Однак те, що буде може бути іноді забутим, це може поставити під питання існування історичної присутності.

Існує думка, що жреці сучасності – це журналістська спільнота, але подібна помилка досить ґрунтовно спростовується в роботі Юзефа Бохенський[ii].

Також існує переконання в тому, що сучасна наука, та одночасно і наукова спільнота – це саме ті, хто виробляє значні цивілізаційні цілі, і для окремих націй, але і для всього людства. І те, що наукове співтовариство, яке існує сьогодні, або більш значніша інтелектуальна спільнота, що «в них є дійсне знання» про те, «що відбувається насправді». І не тільки «знання», але й остаточна теорія «про те, що робити». Але подібне переконання – це хибна віра в те, чого не існує насправді.

Жреці від науки, з різних причин, зобов'язані пропонувати позитивістську картину світу, певне спрощене наукове зображення, але все це, насправді, дуже примітивний конструкт. Див. за посиланнями[iii].

І можливо, частина подібної праці, яка має на меті пошук глобального сенсу для всього людства, та окремих спільнот, здійснюється в так званих «Think Tank». Але, знову ж таки, інструмент для виробництва сенсу буття повинен бути. Інакше співтовариство, яке існує ні для чого, – це щось не зовсім самодостатнє, і говорити про його суверенітет досить складно. Див. докладніше інформацію за посиланням[iv].

Відповідно і дві інші складові (військова та фінансово-економічна), також є обов'язковими для ствердження самостійності.

-      Очевидно, що сучасна армія не може існувати без новітньої промисловості.

-      Промисловість не може відтворюватися без науки та людських ресурсів.

-      Але науковий потенціал не може функціонувати без достатньо високої загальної освіти, вищої школи, позитивної демографії, щоб повністю заповнити усі галузей життєдіяльності та армію.

-      Масова медицина та дозвілля також є важливими для забезпечення самостійності.

І в цей час відбудеться об’єднання всього контуру управління. Але знову ж таки, в будь якому разі, необхідним є існування початкових складових скупного управління, без чого все що відбувається втратить логічну цілісність.

І щодо того, а для чого взагалі військове управління? Одним із пояснень є те, що, на думку деяких авторів, більшу частину сучасного бізнес управління (MBA) у США запропонували військові, які повернулись після Другої Світової. Згадуючи про подібне, можна вказати на одну з таких груп вчорашніх військових, які відіграли значну роль у бізнес та політичних процесах у Сполучених Штатах, а саме про таке неформальне об’єднання як «Whiz Kids». В подальшому, привнесені методи управління військовими операціями, стають частиною державної машини управління у США. У наступному, через запозичення, приймаються до виконання у бізнесі та державному управлінні, і в інших частинах планети[v].

При цьому фінансово-економічне управління, його теоретичне підґрунтя, ймовірно пов’язане з різними процесами розвитку первісного господарства та торгівлі, з історією Стародавнього Вавилону або Стародавнього Єгипту. Або можливо з тим, що відбувалось до цього.

Можна також собі уявити, ймовірний прямий зв'язок деяких сучасних проблем управління, уявляючи деякі ліберально-масонські винаходи, мова безпосередньо йде про «свободу та автономію особистості». Подібні ліберальні винаходи (політичні поняття та принципи) знаходять своє безпосереднє втілення та реалізацію в політичній історії Нового та Новітнього часу.

На останок треба зробити зауваження про те, що взяте у статті словосполучення-поняття «способи управління» – це певне абстрактне спрощення, яке не може претендувати на обов'язкове останнє, схоластичне ствердження.