Страх і огида легалайзу

Вчора, в першому читанні було прийнято закон про медичний канабіс. І ця подія не має до легалайзу абсолютно ніякого стосунку. По перше тому, що його ще не ухвалили. А по-друге тому, що медичний канабіс це медичний препарат. І напевно лікарі, коли колють щось подібне не ідіоти, які намагаються підсадити хворого на наркотики. Ладно в нас там фарммафії і інші породи ж  ів, але чому ця штука працює в більшості західних країн і навіть в рашці?

Вчора вже юля вийшли із істерикою про не ту країну назвали Колумбією. Інші корисні ідіоти. Прям якось згадалося, як пару місяців тому русня всіх урановими снарядами лякали, ніби зараз як отримаєм, потім пан Гетьман збагатить уран і буде в нас атомна зброя. Так саме і тут опоненти заливають, що як зараз спиздять наркомани стафу в аптеці, як зараз модифікують на хімічному рівні, щоб зробити нормальну анашу, та і о блядська данія. 

Медичний канабіс це про лікування епілепсії, депресії. Для особливо вумних повідомляю, що депресія це не тоді коли сумно, це штука яка лікується роками, вона просто змушує йти на дно. Жахлива хвороба, повірте на слово. 

Тим не менш, час поговорити про легалайз. Колись цей канал почався із розмов про нього. Як же багато срачу про те, за що насправдні ніхто не виступає.

Ті хто за легалайз наполягають в-першу чергу на тому, яку шкоду наносить суспільству заборона наркотиків. Це і війна із наркобандами в Мексиці, це і якість товара на ринку і його ціна. Легалайз зменшив би кількість контрафакта, і в такий спосіб він би допоміг зробити так, щоб менше людей отримували передоз, тяжкі форми залежності, і рідше здавали б все майно в ломбард. 

Виведення наркоманії із підпілля могло б сформувати культуру споживання. Коли ти не ховаєшся по закуткам, а не тебе дивляться люди, то є набагато більше бажання обмежувати дози. Коли п'єш у натовпі, і тобі треба ще йти додому, то ти надаватимеш перевагу випити пива, ніж напитися горілкою. Коли ж у вас сухий закон, випити люди збираються саме із задачею колективно вмазатись, та так щоб на довго. Я не кажу, що в такому разі люди припиняють напиватися в сракотан, але таке відбувається в рази рідше, коли людина інтегрована в суспільство і воно її обмежує.

Легалайз би позбивив наркотики елітарності. Коли секс, наркотики, рок-н-рол, тому що заборонений плід солодкий, і хочеться виїбнутися. Коли щось вкрай доступне, і щось, що само по собі розуміється, то його нема в списку вподобань небидлістів. І це теж удар по їх популярності. Більше б було размов про шкоду.

За рівнем залежності алкоголь відносять до рівня середніх наркотиків, вище ніж маріхуанна, МДМА, міскалін, кетамін і ЛСД. І нічо бухаєм собі, іноді навіть напиваємся.

Але чомусь коли мова заходить про алкоголь, всі розуміють, що пробелма не в алкоголі, а у не вмінні пити. Коли ж мова заходить про наркотики такого не стається. Весь цей лібералізм ломається об героїн. Бо виявляється, що всі хто виступають за легалайз, мають багато спільного із тими хто проти. В першу чергу черз драг фобію.

«Моє тіло — моє діло» дуже популярний нині принцип, який лицемірно вішають на хорогва багато хто, і йому практично ніколи не слідують. Фанати легалайзу не хочуть щоб ви брали на себе відповідальність за власні дії, вони не хочуть щоб ви самі вирішували, як вам жити, і що вам споживати. Вони хочуть зекономити гроші на бездумній наркополітиці.

Дуже часто разом із цима аргументами слідують історії, про те що легалайз не поширюється на тяжкі наркотики, що зекономлені гроші на всю цю запеклу боротьбу, що вічно триває, підуть на лікування залежностей або антинарко пропаганду. Сьогодні не існує дискусії чи поважати законне право людини робити із собою, все що вона захоче. Існує дискусія між тим, який дизайн у всього цього.

Ті, хто проти легалайзу говорять, що люди тупа масса, яка практично відразу накинеться на наркотики і всі зкурвяться. Тому держава міцною рукою має ходити, виловлювати наркоманів і саджати їх під шконку. Та пожошчє.

Ті, хто виступають за легалайз, вважають, що під шконку це вже надто. Люди така сама тупа маса, просто давайте робити наркополітику більш гнучкою, щоб викреслити звідти екстерналії, які несе чорний ринок. Та і поліцейський, які вже давно придумали як це кришувати, бо немає таке продуктивне джерло боротьби звужуватися, воно має ставати ширше.

Справжнього легалайзу практично ніхто не обговорює. Те що ми називаємо легалайзом не грунтується на жодній етиці. Просто спроби приборкати лева в більший хитрий спосіб.

Особисто я ніколи не пробував наркотики. Але в мене не мало знайомих, які так. І жоден із них не став наркоманом. 

Бо наркоманами і алкоголіками стають не від споживання заборонених і не дуже речовин. Люди чудово знають, що і наркотики, і алкоголь це зло, і наслідки можуть бути страшними. 

Тільки наркоманів це вже не пече. Бо мова йде про ризиковану поведінку і відсутністю самоконтролю. Швецькі вчені намагалися вияснити, хто частіше за все сідає п'яним за руль. Виявилося, що більшість із них мали алкоголізм першого чи другого ступені, і водночас часто мали депресію.

Наркотики позволяють позбутися болю. Більшість наркотиків використовують вашу психіку на максимум. Саме тому бед тріпи можуть привести до депрсії, проте в зворотньому випадку тимчасово розвантажити її, вивільнити стрес. 

Наркоманами стають люди, для яких вони стають єдиним джерелом дофаміна. Це пригнічені люди, яким остоїбенив цей прикрий світ, і вони тому й ідуть в небуття. 

Пару місяців тому мемом було відео, де чувак хапає в Бахмуті. І тут нема нічого дивного. Коли твій дім, твоє місто зруйноване війною, наркотріпи стають ледь не єдиним способом отримати хоч якесь задоволдення. Люди уходять в інший світ, де все набагато краще. І саме в цьому і полягає причина драг-фобії.

Справа в тому, що люди бояться змін. Так, бо наше уявлення про оточуючий світ повністю в нашій голові. Наші уявлення про наших друзів, знайомих це певний спектор асоціацій з іншою людиною. Її образ, а не сама людина. 

Ми знаємо її спираючись на певний досвід взаємодії із нею. Але сама по собі людина ще має своє "я". Більшість релігій виділяють наявність тіла і душі, яка в свою чергу являє собою особистість.

От тільки но що таке "я"? Джон Локк відділяв, що "я" сильно пов'язанно з пам'яттю. Ми можемо судити про існування цілісного поняття особистості, спираючись на попередній особистий досвід.

Але якщо його нема? Якщо ви потрапили в аварію, і у вас сталася амнезія, ви опинилися в іншій країні із іншим ім'ям? Це все ще ви, чи це все вже хтось інший?

Або таке питання. Припустимо вас клонували, і ваш клон став жити окремим життям. На момент копіювання ми були однією і тією ж людиною, але потім стали різними. Тобто ми були однією і різними людьми в різний час. Припустимо вашому клону змінили спомини, і тепер питання, а чи були ви однією особистістю принаймні колись?

Припустимо ви вмерли, а вашу свідомість перенесли в інше тіло. Ви вмерли чи живі? З вашої токи ви все таки померли, але якщо люди навколо про цю процедуру не чули, для них ви продовжуєте жити.

Погодьтеся, всі ці експерименти поставленні колись Дереком Парфітом, виглядають трохи моторошно?

Суть в тому, що вашої особистості просто не існує. Існує досвід, який відчуваєте, і відчувають інші люди. Цей досвід може зберігатися після смерті. Наприклад шляхом споменів інших людей, він може бути збереженим на носії. Він зберіжеться в пам'яті інших людей. І у кожного він буде різний. 

І цей досвід можна переривати. Завдяки наркотикам. Наркотики, як я писав вище, дають можливість відчути себе інакшим, в іншому світі, в кращому.

Це і лякає в наркотиках людей. Наркотики як раз і ставлять під сумнів, що наше сприйняття це все просто досвід, а наше "я" це лишень фікція, яку можно зруйнувати цей зв'язок, піти в інший світ просто понюхав дуртрави.

І ми дивимся, на людей, які пробують наркотики, бачимо, як вони уходять в інший світ, в якому вони вже не вони, їх досвід припиняє бути пов'язаним із рештою досвіду про людину. І нам страшно 

Це нас лякає. Нам не звично бачити розрив причинно-наслідкових зв'язків, як це роблять наркотики.  Алкоголь для нас вже досить звичний, він укорінився в культуру, і ми маємо уявлення як цьому протистояти. А от з наркотиками складніше.

Подібне прийняття змінити те, як ми бачимо поняття життя, смерть, наша свідомість. Піти і змінити власну особистість просто зайшовши в ларьок на розі? Певно ми не готові до таких одкровень.