Starlink за "дозу"

Чому офіційні реляції про блокування доступу до Starlink для Росії виглядають непереконливо

Кінець червня 2026 року ознаменувався значним поворотом у сюжеті про weaponization Starlink та еволюцію цієї мережі як де-факто воєнної інфраструктури. Причому інфраструктури, доступ до якої створює можливості стратегічного характеру, наслідком чого стає незамінність Starlink як елемента воєнних систем.

Важливою частиною цього сюжету є зусилля влади України за підтримки SpaceX щодо протидії спробам ЗС РФ використовувати послуги Starlink на суверенній українській території. З цією метою на початку лютого 2026 року Україна і SpaceX почали контролювати обіг терміналів Starlink за допомогою механізму «білих списків».

З цього моменту для доступу до послуг Starlink термінал має бути належним чином ідентифікований і зареєстрований в особливому реєстрі. Для цього пропонується кілька каналів реєстрації: через ЦНАП для приватних осіб; за допомогою КЕП і порталу «Дія» для юридичних осіб; застосунку «Армія+» для військовослужбовців; бойової системи «Дельта» для начальників зв’язку підрозділів.

Перші чотири місяці роботи цього механізму Міністерство оборони заявляло про його повний і беззастережний успіх. Як докази наводилися, по-перше, колапс системи зв’язку і низка невдач російських військ у перші тижні блокувань. По-друге, зникнення російських БПЛА з терміналами Starlink на борту, масоване успішне застосування яких стало безпосередньою причиною появи «білих списків».

Окрему увагу українська влада приділяла успіхам своєї кампанії з припинення реєстрацій терміналів в інтересах противника. Ця кампанія подавалася як безумовно успішна

За весь цей час Сергій Бескрестнов, радник міністра оборони і найвідоміший публічний експерт у сфері радіотехнологій, кілька разів повідомляв про виявлення терміналів Starlink на борту російських БПЛА. Ці повідомлення датовані 4 лютого, 10 лютого, 17 квітня, 22 квітня. Запропоновані ним пояснення коливалися від використання терміналів, знятих росіянами зі збитих українських БПЛА, до неможливості або небажання противника витягати вже марні пристрої з корпусу дронів.

Вони повертаються?

23 червня Бескрестнов повідомив про спробу російських БЕКів — безекіпажних катерів — завдати удару по позиціях ЗСУ в районі Кінбурнської коси, тобто в територіальних водах України. За його словами, на знищених катерах був установлений Starlink, «оскільки інших систем управління на великі відстані у противника немає». При цьому місяцем раніше, 9 травня, Бескрестнов докладно розповідав про те, як запровадження Україною «білих списків» поставило хрест на російській програмі розвитку БЕКів.

Звертають на себе увагу і зміст, і форма комунікації щодо цього інциденту, а також супровідні обставини. Бескрестнов стверджує наявність Starlink як достовірний факт, однак запропоноване ним формулювання є лише припущенням, причому заснованим на вразливих міркуваннях. Росіяни не перший рік використовують альтернативні радіотехнології, без чого було б неможливим, наприклад, ефективне застосування БПЛА. Деякі з цих технологій Бескрестнов згадує в нотатці від 9 травня. Альтернативні технології суттєво поступаються Starlink за своїми характеристиками, але й тільки. Це обмеження, але не повна неможливість.

Повідомлення радника міністра містить напрочуд мало подробиць, починаючи з кількості ворожих БЕКів. Через кілька днів (ця стаття написана 27 червня — Р.Х.) Бескрестнов не оприлюднив жодних додаткових відомостей. Добре знаючи підходи Михайла Федорова та його команди до такого роду комунікацій, можна припустити, що в цьому випадку перед нами сигнал особливого роду.

Міністерству необхідно ввести в публічний обіг саму можливість того, що росіяни здатні обходити «білі списки». При цьому у Федорова і Ко залишається можливість за потреби оскаржити, скоригувати або навіть узагалі відмовитися від зроблених тверджень, посилаючись на неофіційний характер комунікації Бескрестнова.

Можна припустити, що має місце інформаційна операція прикриття незручного факту: команда Федорова так і не змогла розв’язати проблему використання противником терміналів Starlink.

Це саме той розвиток подій, який був передбачений у роботах, присвячених проблемі регулювання Starlink як де-факто воєнної інфраструктури подвійного призначення, що перейшла поріг незамінності у воєнних системах стратегічного значення.

Ще в лютому, по гарячих слідах, виходячи з багаторічного досвіду спостереження за тим, як українська держава хронічно провалює навіть тривіальні завдання щодо обігу режимних артефактів, автор зробив висновок про неминучість появи стійких каналів незаконної реєстрації терміналів.

Настав час подивитися на результати кампанії з боротьби з використанням Starlink в інтересах РФ на території України.

Протиправна реєстрація: рідко, дешево, дивно

З початку лютого 2026 року в Україні вперше у світі використовується механізм «білих списків» для терміналів Starlink. Працювати на суверенній території держави (включно з територіальними водами) можуть лише верифіковані та зареєстровані пристрої.

СБУ періодично повідомляє про спроби обійти цей механізм. Росіяни шукають українців, готових зареєструвати на себе облікові дані терміналів, якими фактично користуються російські військові.

За чотири з половиною місяці — з початку лютого до середини червня 2026 року — у відкритому доступі виявляється лише вісім епізодів такого роду. Відлік ведеться від 2 лютого 2026 року: цього дня Міністерство оборони оголосило про запровадження обов’язкової верифікації терміналів Starlink. Трохи пізніше, 5 лютого, почалися блокування незареєстрованих терміналів. За тиждень, 12 лютого, СБУ випустила попередження про спроби вербування жителів України для реєстрації терміналів в інтересах агресора.

Епізод №1. Ізмаїл, Одеська область

Дата публікації: 24 лютого 2026

За даними слідства, двоє жителів Ізмаїла — 36-річний безробітний чоловік і його 28-річна співмешканка — були завербовані через Telegram-канали «легких заробітків». Їм надіслали «чотири IP-адреси для реєстрації точок доступу», після чого вони мали звернутися до місцевого ЦНАП, щоб термінали внесли до «білого списку». За кожну реєстрацію їм обіцяли по 30 доларів США.

Затримання відбулося ще до успішної реєстрації. Під час обшуків вилучено телефони з листуванням із російськими кураторами та інструкціями з легалізації обладнання. Підозра — за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України (державна зрада за попередньою змовою групою осіб). Запобіжний захід — тримання під вартою без права застави.

Першоджерела: Служба безпеки України; Одеська обласна прокуратура (через yug.today).

Епізод №2. Кропивницький, Кіровоградська область (перший епізод)

Дата публікації: 3 березня 2026

За даними слідства, місцевий житель, який ухилявся від мобілізації, був завербований через Telegram, зареєстрував один термінал Starlink на себе (нібито для побутових потреб) і був затриманий біля ЦНАП під час спроби оформити черговий термінал на підставну особу. Він планував залучити родичку і десятьох наркозалежних, яким обіцяв гроші «на дозу», — загалом ще на одинадцять терміналів. Уже зареєстрований термінал був заблокований і внесений до чорного списку Мінцифри. Затримання проведено у формі «контролю за вчиненням злочину» (спеціальний слідчий експеримент). Підозра — за ч. 2 ст. 111 КК України.

У публікаціях присутні дві версії віку фігуранта: пресслужба СБУ і частина ЗМІ — 44 роки, прокуратура і Суспільне з посиланням на прессекретаря облпрокуратури — 37 років. Крім того, як з’ясувалося пізніше (див. Справу №6), саме 37-річний житель Кропивницького фігурує як вербувальник жінки з травневої справи, тобто березнева і травнева справи пов’язані.

Першоджерела: Служба безпеки України («44 роки»); Кіровоградська обласна прокуратура через Златопіль і Суспільне («37 років»).

Епізод №3. Виноградів, Закарпатська область

Дата публікації: 25 березня 2026

За даними слідства, місцевий житель (у вироку — Людвіг Локотош) мав намір зареєструвати термінали Starlink для окупантів. За верифікацію одного термінала йому обіцяли 1500 гривень. Виноградівський районний суд вироком від 1 травня 2026 року визнав його винним.

На відміну від більшості інших справ, тут СБУ і прокуратура від самого початку кваліфікували діяння не як державну зраду, а як перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період (ч. 1 ст. 114-1, до 8 років). Це було одразу зазначено в релізі СБУ щодо затримання із застереженням «вирішується питання про додаткову кваліфікацію»). За цією ж статтею винесено і вирок: 5 років позбавлення волі, замінені на 2 роки іспитового строку. За співставного складу злочину діяння отримало суттєво м’якшу кваліфікацію, ніж в Ізмаїлі чи Києві.

Кількість фактично зареєстрованих терміналів залишається неясною. Ранні версії документів містять формулювання «кілька», судові матеріали — три.

Першоджерела: Служба безпеки України; Виноградівський районний суд (через ZAXID.NET).

Епізод №4. Ірпінь, Київська область

Дата публікації: 1 квітня 2026

За даними слідства, 24-річний будівельник з Ірпеня шукав підробіток у соцмережах, познайомився з російським військовим, який запропонував йому 200 доларів за верифікацію термінала Starlink. Обвинувачений активував пристрій у поштовому відділенні за власними документами, оплату отримав на криптогаманець. Потім зареєстрував ще два термінали — через колегу і його дружину, не пояснивши їм фактичне призначення. Планував залучити ще близько 20 знайомих.

Загалом три фактично зареєстровані термінали. Підозра — за ч. 2 ст. 111 КК України. Запобіжний захід — тримання під вартою без права застави.

Першоджерела: Служба безпеки України і Офіс генпрокурора (через Українську правду).

Епізод №5. Житомирська область

Дата публікації: 3 квітня 2026

За офіційною версією, співробітник ФСБ через Telegram запропонував жительці Житомирської області грошову винагороду за оформлення термінала Starlink у місцевому ЦНАП. Жінка, згідно з повідомленням, сама зателефонувала на гарячу лінію СБУ в межах інформаційної кампанії «Спали ФСБшника» — реєстрація не відбулася. Це єдина з восьми справ, де йдеться про превентивно припинене вербування без висунення обвинувачень самому українському громадянину.

Першоджерела: Служба безпеки України.

Епізод №6. Кропивницький, Кіровоградська область (другий епізод)

Дата публікації: 7 травня 2026

За даними слідства, 24-річна безробітна жителька Кропивницького 12 лютого 2026 року (наступного дня після фігуранта Справи №2) оформила термінал Starlink на себе в ЦНАП і отримала за це гроші. Потім у Telegram погодилася реєструвати термінали на себе і на знайдених нею людей. 18 лютого під її керівництвом троє жителів області мали оформити термінали. Загалом планувалося залучити чотирьох знайомих, які з родичами зареєстрували б понад десять терміналів. Довести задум до кінця, за версією слідства, не вдалося з технічних причин.

Зв’язок зі Справою №2 і кваліфікація. За матеріалами справи, жінку залучив 37-річний житель Кропивницького — той самий фігурант, що в березневій справі. На момент власної реєстрації вона, за версією слідства, ще не знала про його співпрацю з РФ. Підозру пред’явлено за ч. 1 ст. 114-1 (перешкоджання діяльності ЗСУ), а не за ст. 111. Вирок від 12 червня 2026 року: 5 років позбавлення волі, за угодою про визнання вини замінені на 2 роки іспитового строку.

Першоджерела: Служба безпеки України; Кіровоградська облпрокуратура (через Без Купюр); вирок — Суспільне (suspilne.media) і gre4ka.info.

Епізод №7. Київ

Дата публікації: 13 травня 2026

За даними слідства, мобілізований, який дезертирував із частини в Харківській області, переховувався у знімних квартирах Києва і шукав швидкі заробітки в Telegram. За завданням РФ зареєстрував один термінал на себе, потім «втемну» використав знайому, яка на його прохання оформила ще один термінал. Планував залучити ще 20 людей. Затриманий у відділенні поштового оператора під час спроби зареєструвати черговий термінал. Винагорода — 100 доларів. Підозра — за ч. 2 ст. 111 КК України. Запобіжний захід — тримання під вартою без права застави.

Першоджерела: Служба безпеки України (через NV).

Епізод №8. Одеса

Дата публікації: 12 червня 2026

За даними слідства, місцевий вантажник був завербований через Telegram-канали «легких заробітків». Спочатку зареєстрував Starlink на своє ім’я і передав реквізити куратору в Росії. Потім отримав вказівку залучити максимальну кількість людей для незаконної верифікації нових терміналів — і під вигаданими приводами задіяв не менш ніж дванадцятьох своїх знайомих.

СБУ затримала його за місцем проживання; одночасно були заблоковані всі раніше зареєстровані ним термінали. Під час обшуку вилучено телефони, через які він координував діяльність із куратором. Підозра — за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України. Тримання під вартою без права застави; загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

Першоджерело: Служба безпеки України.

Що не так із цими епізодами?

Усі вісім епізодів за уважного розгляду викликають низку однотипних питань.

Профіль фігурантів. Безробітні, ухилянти, дезертир, вантажник. Усі шукають «легкі заробітки». Десятеро наркозалежних. Жодного співробітника ЦНАП або силовика. При цьому процедура реєстрації в ЦНАП не забезпечує захисту від інсайдерів, роблячи ймовірність їхнього викриття вкрай низькою.

Підозріло низькі суми. В епізодах фігурують суми від 30 до 200 доларів за одну реєстрацію. З урахуванням вартості «дози» йдеться про ще нижчі ціни. При цьому ще 8 лютого, на самому початку кампанії, Сергій Бескрестнов публікував скриншот оголошення з пропозицією 400 доларів за реєстрацію. Там же згадувалися і потенційні обсяги попиту, оскільки йшлося про потребу не менш ніж у 2000 людей.

З одного боку, виглядає нелогічним, щоб і без того скромна ціна всохла в кілька разів за дефіциту пропозиції. З іншого боку, за вартості бойового дрона в десятки тисяч доларів можливість радикального розширення його можливостей не може оцінюватися в 1-2% від цих сум.

Разюча розкриваність. Реєстрація термінала на підставну особу виглядає як протиправне діяння з невисокою розкриваністю. Зловживання такого роду давно поставлені на потік. Наочним прикладом є справа співробітників податкової служби, які протягом року з невеликим, з березня 2024-го по липень 2025-го, згенерували з грубим порушенням регламенту, а саме за відсутності заявника, 9020 сертифікатів кваліфікованого електронного підпису. Точна кількість підробних КЕП досі невідома, оскільки розслідування триває.

В Україні багато років розвиваються тіньові ринки, пов’язані з різного роду кримінальною експлуатацією ідентичності. Запропоновані командою Михайла Федорова процедури реєстрації терміналів містять низку вразливостей. Співробітники ЦНАП і силовики можуть поставити такого роду зловживання на потік із ризиками викриття, що прямують до нуля.

Тим не менш СБУ раз за разом «поетапно документує» і затримує підозрюваних, нерідко просто в момент реєстрації.

Ринок і ціни

Вирішальним аргументом проти офіційної позиції є результати дослідження економіки саботажу. У ньому проаналізовано вироки у 55 кримінальних справах у 2024–2026 роках, у яких фігурують конкретні суми винагороди за диверсії і теракти, організовані російськими спецслужбами. Головний висновок дослідження полягає навіть не в розцінках, а в їхній стійкій відтворюваності.

Ціна стає аналітичним фактом тоді, коли одна й та сама величина повторюється в незалежних транзакціях: у різних кураторів, у різних регіонах, з різними виконавцями.

У дослідженні описано сформований ринок дистанційного примусу з відтворюваними цінами: тестове графіті — від $200, підпал релейної шафи — $200–1000, підпал автомобіля військового — зазвичай близько $1000 і вище, теракт біля ТЦК — $2000–5000. Окремий верхній рівень становлять замахи і політично значущі ліквідації, де фігурують уже десятки тисяч доларів.

Ключовий факт тут не самі суми, а нижній ціновий поріг. Ризикована дія не купується за символічні гроші, тому що ціна включає не лише цінність результату для замовника, а й ризики виконавця: строк, травму, смерть, довічне ув’язнення.

Вісім Starlink-епізодів опиняються нижче виявленого порога. У них фігурують $30, $100, $200, 1500 гривень, а в одному епізоді — взагалі гроші «на дозу», тобто суми близько $10-15. Це набагато нижче навіть тих сум, якими на ринку саботажу заманюють підлітків і маргінальних виконавців. При цьому реєстрація термінала відкриває російській армії доступ до управління далекобійними дронами, тобто завдання виглядає як набагато значущіше, ніж дрібні диверсії на кшталт підпалу автомобілів.

СБУ проти ринку

Реєстрація термінала, звісно, не підпал і не теракт. Порівнювати потрібно три ринкові параметри: ціну ризику, профіль виконавця і доступ до ресурсу.

Ціна ризику. Більшість публічних Starlink-епізодів кваліфіковані як державна зрада. Раціонального виконавця неможливо передбачувано мотивувати на ризик довічного ув’язнення за суми, менші, ніж за підпал релейної шафи. Максимальна ставка за мінімальної ціни — це версія, яка не виглядає переконливою.

Профіль. Ринок саботажу активно використовує вразливих людей: підлітків, безробітних, наркозалежних, дезертирів. Але під важливі завдання замовник шукає не залежність, а компетенцію або доступ до критичних можливостей. У Starlink-справах ми бачимо виключно випадкових людей без релевантного доступу: безробітні, ухилянт, будівельник, вантажник, дезертир, численні наркозалежні.

Носії доступу. Масову реєстрацію режимних артефактів забезпечують не випадкові прохачі біля стійки ЦНАП, а люди всередині процедури або поряд із нею: реєстратори й адміністратори; посередники; силовики; співробітники структур, які мають доступ до документів і процедур ідентифікації.

Те, що такого роду зловживання в Україні не є фантастикою, показує справа про тисячі КЕП, згенерованих співробітниками податкової без фактичної присутності заявників. Це не прямий доказ масової протиправної реєстрації Starlink, але доказ можливості серійних зловживань державними процедурами через носіїв доступу.

Численні суперечності між матеріалами кримінальних справ і реаліями тіньового ринку диверсійно-терористичної діяльності добре пояснюються в межах версії про провокацію. Щоб сприйматися серйозно, Starlink-справи вимагають повної довіри до версії слідства: хто кого знайшов, хто кому запропонував реєстрацію, де проходила межа між виявленням уже наявного наміру і провокацією потрібної поведінки. На жаль, в українських реаліях це слабке місце.

Верховний Суд окремо узагальнює практику щодо провокації злочину, а суди в низці справ визнавали недопустимими матеріали НСРД і спеціальних слідчих експериментів як отримані внаслідок провокації. Є і справи, де співробітники СБУ використовували саму загрозу кримінального провадження як інструмент вимагання.

Ба більше, провокація незаконної реєстрації терміналів від початку є основною формою протидії цій загрозі. Уже 12 лютого 2026 року «256 КіберШтурмова Дивізія» повідомила, що спільно з InformNapalm і MILITANT створила мережу Telegram-каналів і ботів, де росіянам пропонувалися послуги активації Starlink за винагороду. За тиждень операції було зібрано 2420 пакетів даних про ворожі термінали і точні позиції, зафіксовано 31 звернення від охочих стати «дропами» для активації, а також отримано $5870 від російських військових.

Звертає на себе увагу розрив між кількістю охочих узяти участь у зраді Батьківщини в першій половині лютого і числом справ, доведених до вироку в червні. Утім, і цей розрив легко пояснити, зважаючи на національні особливості правозастосування на кшталт практики «обілечування» обвинувачених.

Підсумки

У сухому залишку маємо три версії про фактичний стан справ із незаконною реєстрацією терміналів Starlink для використання на території України в інтересах російської воєнної машини.

Перша: спроби російських спецслужб налагодити масову реєстрацію терміналів Starlink за допомогою громадян України провалилися. Ця версія можлива, але виглядає слабкою. На суміжному ринку диверсій і терору ті самі російські спецслужби демонструють стабільний відтворюваний результат. Раптова організаційна імпотенція в чітко визначеному, при цьому вкрай важливому для путінського режиму випадку потребує пояснення, якого немає.

Друга: після запровадження білих списків масове використання Starlink було свідомо згорнуте росіянами як пов’язане з надмірними витратами. Незаконні реєстрації і практика використання терміналів мають місце, але в дуже обмежених масштабах. Стійкі канали реєстрації існують, але успішно уникають виявлення, оскільки задіюють не випадкових громадян, а інсайдерів зі сталим доступом до процедур, документів, персональних даних і внутрішніх уразливостей українських цифрових сервісів.

Третя: росіяни налагодили масову реєстрацію терміналів за допомогою інсайдерів, але чи то накопичують їх для якихось особливо важливих операцій, чи то навчилися приховувати настільки ж масове їх використання.

«Білі списки» точно не змогли закрити можливість реєстрації повністю, але, найімовірніше, зробили масову реєстрацію і, відповідно, таке ж масове використання Starlink дорогим, помітним і операційно незручним.

Відсутність у публічному просторі повідомлень про використання росіянами Starlink не є доказом ані відсутності такого використання, ані неможливості обходу «білих списків»

Спостережуване використання, реальна можливість використання і реальні масштаби використання — різні величини. Коректна оцінка результату впровадження білих списків має бути обережною.

Вони, судячи з усього, зробили масове використання Starlink російськими силами дорожчим, ризикованішим і помітнішим. Це реальний результат. Але це не те саме, що «перекрити доступ». Геофенсинг і «білі списки» не знищують канал як можливість. Вони зсувають точку рівноваги: витісняють протиправну реєстрацію з масового режиму в дорожчий, рідкісний і прихований.

Саме тому червневе повідомлення Бескрестнова таке важливе. У неофіційній формі, через радника міністра, українське Міністерство оборони фактично визнало те, що заперечувалося попередніми переможними реляціями: російське використання Starlink не зникло як клас. Його вдалося обмежити, ускладнити, але не усунути.