Спецогляд – подяка ЗСУ!

"російська федерація … не відмовляється від планів щодо повної окупації України". Це цитата, яку вже 651 день щоденно оприлюднює Генерального штаб ЗСУ. Далі вказуються території, де Збройні Сили України ведуть важкі кровопролитні бої, щоб ці російські плани не стали реальністю.

Сьогодні – День Збройних Сил України, напевно, у нашу історичну епоху – одне з найголовніших свят календарного року нашої держави. Адже саме Збройні Сили – ключова бойова одиниця Сил оборони України – захищають першу лінію фронту від агресивних дій та планів рф окупувати нашу країну та поневолити Український народ. 

Дякуємо за це Українському Війську!

Символічно, але у новому українському календарі День ЗСУ співпадатиме із святом Миколая, який у тому числі є й покровителем військових. 

Щоправда, на цьому позитивні співпадіння щодо 6 грудня можуть закінчитися, оскільки саме з цієї дати Україна стає на роздоріжжі своєї подальшої історії. І ця розвилка знаходиться не в Україні, а в першу чергу в американському Конгресі, у якому у найближчі дні прийматиметься рішення щодо майбутнього нашої держави. 

Від часу нашого попереднього огляду дванадцять днів тому – мало що змінилося, навпаки, наші оцінки та прогнози отримали змістовне наповнення подіями. І на даний момент позитивного виходу із критичної ситуації, в якій перебуває наша країна, на жаль, поки-що ми не бачимо.

Тому цей огляд – це у першу чергу наша подяка Збройним Силам України, оскільки без них ситуація для України та нашого народу була б трагічною ще понад 600 днів тому. Проте ми маємо – збережену незалежність нашої держави, об’єднаний у національному спротиві народ, і, що найголовніше, декласованого ізувіра, яким є рф (зрештою, про це ми писали минулого тижня).

Тож сьогодні залишається поставити кілька акцентів довкола тих резонансних подій, які відбуваються на наших очах.

США отримали необхідний їм результат (біполярний світ конкуренції/співпраці з Китаєм без ризику залучення у війну за Тайвань), тож Україна тепер – це лише один із акцентів американської партійної передвиборчої боротьби. Тому тепер ніхто особливо не надриватиметься у спробах нам допомогти, а красивою риторикою у стилі "стурбованості" американські очільники відбілюватимуть особисто Байдена, який раніше обіцяв беззастережну підтримку Україні, тим паче невдачі України тепер можна буде "вішати" на конкурентів – республіканців. Тому, на жаль, прогноз щодо виділення для України коштів на 2024 рік у американському бюджеті, як і продовження ленд-лізу – все ж швидше негативний. І це, на жаль, цинізм політики. 

З Євросоюзом, вірніше з його підтримкою, ситуація складніша. Брюссель – однозначно за нас, однак механізми співіснування комуни – проти. Тож, хоч і європейські маргінали мають інструменти впливу щодо недопущення посилення взаємодії ЄС та України, головні європейські гравці, на відміну від США, зацікавлені у зближенні з нами та підтримці нашого спротиву. 

Найперше, вони добре розуміють, що Україна – це фортеця Євросоюзу проти росії, і не лише сьогодні, а у першу чергу у подальші роки, коли, за імовірним приходом до влади у США Трампа, НАТО буде ослаблене, а, можливо, і ліквідоване. Тому владі у ЄС легше не допустити агресії або згодом протистояти росії разом з Україною, замість (не дай Боже) воювати проти неї. 

Що ж чекає нас? 

Ми сподіваємось на успіх воєнної кампанії ЗСУ на лівобережжі Херсонщини та початок кампанії із звільнення Криму – потенціал і час для цього у нас є; а успіх цієї кампанії зможе потужно повернути ситуацію на нашу користь.

Чи вдасться утримати економічну стабільність і зберегти соціальні стандарти? Тут ситуація складніша, оскільки багатомільярдний дефіцит бюджету за відсутності фінансових вливань від партнерів може закрити лише Нацбанк, "спаливши" золотовалютний резерв. 

Ба, більше, мусимо зазначити, що протести польських перевізників наприкінці року дозволяють НБУ тримати стабільний курс, оскільки бізнес, чий вже закуплений товар стоїть перед кордоном, не створює ажіотаж на валютному ринку з метою обміну отриманих у "чорні п’ятниці" гривень на долари чи євро, щоб закупити нові партії товару. А ті втрати бюджету держави через ненадходження митних платежів (особливо наприкінці року) – це дещиця відносно мільярдних валютних витрат Нацбанку, які було б необхідно щоденно здійснювати з метою гасіння валютного ажіотажу.

Тим часом російська влада намагається повернутися у вищу лігу світової політики, щоправда наразі це лише точкові контакти з країнами, з якими у неї залишаються практичні інтереси. На жаль, складну ситуацію в Україні рф намагатиметься використати як для посилення воєнних дій і спроби окупації нових територій, так і для торгів з США та ЄС, щоб питання завершення бойових дій в Україні знову б посадило росію за один стіл переговорів із ключовими країнами світу. 

Важливо, що українське військово-політичне керівництво демонструє однозначну позицію продовжувати боротьбу, одночасно задіюючи весь дипломатичний хист та можливості щоби вирвати для нашої держави необхідний результат.

Наразі, ми не торкаємось ситуації у нашій державі, яка пов’язана із боротьбою ключових фігур нашої політики, оскільки це, у даний час, питання хоч і досить яскраве, однак абсолютно другорядне. Оскільки без ключових позитивних рішень це все – "буря у склянці води". Щоправда, варто підкреслити, що присутність такої внутрішньополітичної боротьби якраз свідчить, що наші керівники вірять і знають, що є шанси для позитивного вирішення наявної проблематики, яка поверне їх до улюбленої роботи з боротьби за владу.

І наостанок, все ж важливим є те, що росія вже програла, однак наша перемога – відкладена. І зараз вирішується питання – чи зможе, а також коли та як Україна насолодитися своїм успіхом.