Специфіка характеротворення у творчості Ілони Волинської та Кирила Кащеєва - Литература дипломная работа

Главная

Литература
Специфіка характеротворення у творчості Ілони Волинської та Кирила Кащеєва

Розвиток дитячої літератури кінця ХХ – початку ХХІ століття. Специфіка художнього творення дитячих образів у творах сучасних українських письменників. Становлення та розвиток характеру молодої відьми Тетяни. Богдан як образ сучасного лицаря в романі.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Розділ 1. Сучасна українська дитяча література
1.1 Розвиток дитячої літератури кінця ХХ - початку ХХІ століття
1.2 Специфіка художнього творення дитячих образів у творах сучасних українських письменників
Розділ 2. Дитячі образи в творах Ілони Волинської та Кирила Кащеєва
2.1 Специфіка художнього творення образу Ірки Хортиці
2.2 Становлення та розвиток характеру молодої відьми Тетяни
2.3 Богдан як образ сучасного лицаря
Розділ 3. Актуальні питання охорони праці при організації науково-дослідної роботи у гуманітарній сфері
Сучасна література для дітей дуже рідко стає об?єктом науково-літературознавчого чи критичного осмислення, тому навіть елементарний її аналіз, узагальнення окремих міркувань із приводу змістових та формальних її характеристик є актуальним і на часі. Поза увагою дослідників залишається проблема художнього зображення дитини, її емоцій, переживань, типів поведінки, елементарної соціалізації. Такий стан речей можна пояснити по-перше, новизною об?єкта дослідження; по-друге, відсутністю значного інтересу та упередженого ставлення (як до «несерйозної» теми) науковців й критиків до літератури для дітей як специфічної галузі мистецтва слова; по-третє, несформованістю понятійного апарату теорії дитячої літератури.
Українська література для дітей кінця ХХ - початку ХХІ століття пройшла значний період розвитку. Починаючи від 1960-х рр. ХХ ст. до дитячої літератури долучилися Валерій Шевчук, Всеволод Нестайко, Віктор Близнець, Євген Гуцало, Василь Симоненко тощо, які відійшли від ідеологічних, моралізаторських компонентів, які були притаманними літературі для дітей радянського періоду, натомість звернули увагу на зображення внутрішнього світу дитини. Естафету «шістдесятництва» в українській дитячій літературі 1970-1980-х років подовжили Борис Харчук, Ігор Калинець, Оксана Сенатович, Тамара Коломієць та ін.
1990-ті рр. ХХ ст. - час складних державотворчих процесів в Україні, що негативно вплинув на розвиток української літератури загалом. Продовжують писати для дітей Віктор Близнець, Всеволод Нестайко, Дмитро Чередниченко Ніна Бічуя тощо.
На початку ХХІ століття українська дитяча література поповнилася новими прізвищами, серед яких Олексій Палійчук, Нез і Лана Світлі, Алєка Вольських, Андрій Кокотюха, Наталя Щерба, Олександр Есаулов, Ілона Волинська та Кирило Кащеєв.
Над проблемою історії та критики літератури для дітей активно працює Лідія Миколаївна Овдійчук «Дитяча література. Модульний курс для студентів філологічних факультетів» та Оксана Миколаївна Січкар «Історія, стан і перспективи розвитку української літератури для дітей і про дітей», де в загальних рисах окреслюють розвиток дитячої літератури в Україні, але не торкаються творчості Ілони Волинської та Кирила Кащеєва.
Ми знайшли декілька праць у яких розкривається проблема характеротворення дитини в українській та зарубіжній літературах, це статті Клейменової Т. «Внутрішній світ дитини в оповіданнях М. Коцюбинського», Вірченко Т. «Характеротворення дитини у повісті Галини Пагутяк «Діти»», Любарець Н. «Образ і світ дитини в романах Вірджинії Вульф», Бандер С. «Образ дитини-сироти в розповідях Лідії Чарської», Салюк Б. «Особливості портретування персонажа бешкетника в дитячій літературі» тощо. Проте ми не знайшли жодної праці, де було б проаналізовано засоби характеротворення у творчості Ілони Волинської та Кирила Кащеєва, що й зумовлює актуальність дослідження.
Мета роботи: дослідити специфіку характеротворення у творчості Ілони Волинської та Кирила Кащеєва, на матеріалі романів «Сезон полювання на відьом», «Відьмин дар», «Чаклунство за наймом», «Острів перевертнів».
Досягнення мети зумовлює реалізацію таких завдань:
окреслити основні тенденції розвитку дитячої літератури в Україні кінця ХХ - початку ХХІ століття;
з?ясувати провідні засоби характеротворення у творах сучасних українських дитячих письменників;
детально проаналізувати засоби характеротворення у романах Ілони Волинської та Кирила Кащеєва;
визначити особливості характеротворення, що притаманні цим авторам.
Об?єктом дослідження стала прозова творчість Ілони Волинської та Кирила Кащеєва, зокрема їхні романи «Сезон полювання та відьом», «Відьмин дар», «Чаклування за наймом», «Острів перевертнів».
Предметом дослідження є засоби характеротворення дитячих образів у літературній спадщині Ілони Волинської та Кирила Кащеєва на матеріалі окремих творів («Сезон полювання та відьом», «Відьмин дар», «Чаклування за наймом», «Острів перевертнів»).
У роботі використані такі наукові методи дослідження: герменевтичний (дослідження, пояснення та тлумачення тексту романів), культурно-історичний (вплив суспільної думки та середовища на творення характеру персонажів), описовий підходи та метод структурного аналізу тексту.
Наукова новина полягає у тому, що вперше зроблено спробу проаналізувати засоби характеротворення у творах Ілони Волинської та Кирила Кащеєва.
Теоретичне значення роботи полягає у дослідженні специфіки засобів характеротворення у романах Ілони Волинської та Кирила Кащеєва.
Практичне значення полягає у використанні результатів роботи для підготовки до лекційних та практичних курсів з історії дитячої літератури, шкільній практиці, при написанні наукових статтей та під час подальших досліджень.
Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
У вступі обґрунтовано актуальність, наукову новизну, теоретичне й практичне значення, охарактеризовано об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету й завдання роботи, з'ясовано методи і теоретичні аспекти дослідження, визначено його джерельну базу.
Розділ 1 присвячено теоретико-історичним аспектам дослідження розвитку української дитячої літератури кінця ХХ - початку ХХІ століття. Вказано на основні засоби характеротворення, які використовують сучасні українські дитячі письменники для творення образу дитини.
У розділі 2 досліджено специфіку характеротворення у творчості Ілони Волинської та Кирила Кащеєва на матеріалі романів «Сезон плювання на відьом», «Відьмин дар», «Чаклунство за наймом» та «Острів перевертнів».
У Розділі 3 окреслено актуальні питання охорони праці при написанні дипломної роботи та зазначено основний перелік правил, яким необхідно користуватися при організації науково-дослідної роботи у гуманітарній сфері.
У висновках ідеться про результати наукового дослідження.
Загальний обсяг тексту дипломної роботи - 97 сторінок, основний зміст викладено на 79 сторінках. Список використаної літератури налічує 75 позицій.
Розділ 1. Сучасна українська дитяча література
1.1 Розвиток дитячої літератури кінця ХХ - початку ХХІ століття
Українська дитяча література ХХ століття пройшла чотири періоди розвитку: І-й період - 1917 - 1934 рр. - період становлення і утвердження української дитячої літератури ХХ століття; ІІ-й період - 1935 - 1956 рр. та ІІІ-й період - 1957 - 1990 рр. - періоди розвитку української дитячої літератури; ІV-й період - від 1990 року - розвиток української дитячої літератури на сучасному етапі [50, 214].
Упродовж усього радянського періоду над українською дитячою літературою тяжіла ідеологічна заангажованість, що безпосередньо впливала на якість творів. Хоча горизонт дитячого читання, починаючи від 1920 - 1930-х років, усе ж постійно розширювався із жанрово-стильового розмаїття «дорослих» текстів. Тому в одному ряду перебували пригодницькі, науково-фантастичні твори Юрія Смолича, Володимира Владка, Миколи Трублаїні, Івана Багмута, Олеся Донченка, Вадима Собка; твори історичної тематики Зінаїди Тулуб, Якова Качури, Олексія Соколовського, твори Олександра Довженка, Михайла Стельмаха, Олеся Гончара про дітей та ін. Вони дедалі частіше входили до шкільних програм із української літератури, ставали мало не основним компонентом «дитячого читання» [51, 13].
Ситуація дещо змінилася на початку 1960-х років, у період короткочасного «хрущовського» потепління у суспільстві. Тоді з'явилася плеяда талановитих митців-шістдесятників, які активно почали долучатися до дитячої літератури, насамперед це - Валерій Шевчук («Настуська» (1961), «Щось хочеться» (1961)), Всеволод Нестайко (повість «Пригоди Робінзона Кукурудзо» (1964)), Віктор Близнець («Паруси над степом» (1965)), Євген Гуцало («Скупана в любистку» (1965), «Олень Август» (1965)), Василь Симоненко (казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963)), Микола Вінграновський (оповідання «Бинь-бинь-бинь», «Чорти»), Ірина Жиленко (збірка дитячих віршів «Достигають колосочки» (1964)), Григір Тютюнник («Климко» (1964)), Анатолій Дімаров («Зінське щеня: Сільські історії» (1969)) тощо [66, 198].
Тому саме в цей короткий період із новою потужністю відкрилася забута, затерта ніша дитячої літератури як самодостатнього естетичного феномена.
Це не означає, що в 1960-х рр. ХХ століття ідеологічні, моралізаторські компоненти, тематична кон'юнктурність зникли повністю, але для багатьох письменників вони втратили свою значущість, обов'язковість, натомість актуалізувалося вираження найсокровеннішого й найактуальнішого для молодої людини, психологічного розуміння її душі, неповторності дитинства та юності. Навіть більше ? звернення до дитячих творів для декого стало вдалим способом світоглядної, психологічної самореалізації, висловлення власного, можливо, й «крамольного», погляду на радянську дійсність, апелювання до вічного й уселюдського [53, 214].
В українській літературі цього періоду стирається грань між дорослим і дитячим світами, між творами для дітей і про дітей.
Крім того, література для дітей та юнацтва оновлюється тематично, стилістично й жанрово відповідно до змін у «дорослій» літературі, яка в цей час активно використовує умовні форми, поєднання фантастичного, уявного з реалістичними описами, у ній посилюються романтичний струмінь і лірична тональність [38, 151].
У дитячій літературі повністю реабілітується її автентичний казковий, фантастичний компонент, тому дедалі більше з'являється літературних казок (Тамара Коломієць, Валерій Шевчук, Василь Симоненко, Віктор Близнець, Дмитро Павличко), які, власне, закладають традицію для сучасних письменників. Елементи казковості, фантастичності у цих текстах виконують подвійну роль ? зацікавлюють юного читача й дають можливість висловити найсокровенніше [29, 157].
У цей час митців особливо хвилюють проблеми урбанізації, втрати свого етнічного коріння, замулення джерел національної духовності й моралі, історичної пам'яті. Відповідно вивільнення естетичного джерела з-під соцреалістичних канонів відбувається насамперед через використання фольклору, національної історії, автобіографічних моментів. Тому тематично-проблемні акценти переносяться на сучасну людину чи історичного героя, морально-етичний конфлікт, а жанрову стилістику загалом визначають дві проблемні лінії: правда життя й підготовка до нього, а також право на безтурботне, щасливе дитинство [28, 91].
Наприкінці 1960-х - на початку 70-х pоків складається ситуацiя, коли вci бiльш-менш вapтiсні твори для дiтей з?являються з-пiд пера «недитячих» письменникiв - Петро Панч «Для вас і про вас» (1965), Анатолій Шиян «Летючий корабель» (1968), Іван Сенченко «Діамантовий берег» (1962), «Дороги - близькі й далекі» (1965) та низка iнших «дорослих» письменників звертаються до дитячої тематики [61, 10].
У цей час до лiтературного процесу в галузi лiтератури для дiтей долучаються такi талановитi митцi, як Дмитро Бiлоус («Турботливі друзі» (1970), «Сад на Лисій горі» (1972)), Андрiй М?ястківський (збірки поезій для дітей «Літо вповні» (1969), «Переселення зірниць» (1972)), Дмитро Чередниченко («Щедринець» (1968), «Чебрики» (1970), «Білий Чаїч» (1973)), Ганна Чубач («Журавка» (1970), «Жниця» (1974)), Олекса Лупiй («Чистовід», «Веселі музики») тощо [44, 11].
Зростає популярність оповiдання Євгена Гуцала, повістей Анатолія Дімарова та Hiни Бiчуї («Канікули у Світлогорську» (1967), «Звичайний шкільний тиджень» (1973) тощо); казкок, оповідань і повiстей Григора Тютюнника, вiршiв Андрiя Малишка (oкремі з яких стали хрестоматiйними - «Помагай», «Чому чапля стоїть на однiй нозі», «Ніколи не хвались» та iн.), Івана Драча, Лiни Костенко, Дмитра Павличка, Василя Cимоненкa, а також творів Михайла Стельмаха («Гуси-лебедi летять»), доробку Миколи Вiнграновського (пoвicтi «Первiнка», «Cipaмaнець: оповідання, казки, численнi вiршi»). Твори цих письменникiв пiдносяться над сухими приписами й регламентацiями, що iснували тоді в лiтературi [55, 172].
Окремо варто сказати, що твори більшості названих письменників були звернені не лише до дітей, а й до дорослих, наприклад Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Дмитра Павличка, Анатолій Дімарова тощо.
Втім є автори, які працюють винятково для дитячої аудиторії. Зокрема, у жанрі літературної казки для дітей у цей час працює Юрій Ярмиш (збірка казок «Сонечко» (1971), «Два майстри» (1977), «Живі малюнки» (1978)). Незмінно для дітей пишуть Марія Пригара («Містечко чудес» (1962), «На лісовій галявині» (1963), «Якщо ми знайомі» (1965)), Наталя Забіла («Оповідання, казки, повісті» (1962), «Стояла собі хатка» (1974), «Рідний Київ» (1977)), Марія Познанська («Сонячна сопілка» (1970), «Чим пахне коровай» (1975), «Щоб ти був щасливий» (1977)) [44, 8].
Естафету «шістдесятництва» в українській дитячій літературі кінця 1970 - початку 1980-х років (а дехто належав ще до шістдесятників) подовжили Валерій Шевчук, Борис Харчук («Школа» (1979), «Невловиме літо» (1981)), Ігор Калинець (збірка «Дивосвіт»), Оксана Сенатович («Вчиться вересень читати» (1977), «Сніговик» (1981), «Живемо в одному домі» (1983)), Тамара Коломієць («Жмурики» (1978), «Загадки світлофора» (1986)) [61, 13].
Наприкінці 70-х років надзвичайної популярності серед дітей та дорослих набуває трилогія Всеволода Нестайка «Теодори з Васюківки», яку склали три повісті: «Пригоди Робінзона Кукурузо», «Незнайомець із тринадцятої квартири» і «Таємниця трьох невідомих». Ця трилогія спричинила надзвичайний ажіотаж та привернула увагу дітей до пригодницької повісті [36, 258].
Наприкінці 1970-х років - упродовж 80-х років творчість окремих письменників свіжим струменем вливається до літератури - це і поет-пейзажист, творець-мариніст для дітей Анатолій Качан («Джерельце» (1975), «Зелений промінь» (1983)). Творчість Анатолія Качана надзвичайно продуктивна, хоча на сьогодні він є автором лише тринадцяти книжок. Поезія автора через гру слів та образів ознайомлює маленького читача з епітетом, метафорою, фразеологізмом, омонімом тощо [32, 6].
Далі пишуть для дітей Ганна Чубач («Заповіти землі» (1978), «Срібна шибка» (1980)), поет-народознавець Дмитро Білоус, поети і прозаїки Михайло Слабошпицький («Зайчик, що вважав себе сміливцем»), Володимир Рутківський («Гості на мітлі» (1988), «Канікули у Воронівці» (1989)), Анатолій Камінчук («На варті миру» (1982), «Льодохід» (1985)), Петро Перебийніс («Небо твоє і земля» (1979), «Пісня пам?яті» (1984)) [66, 7].
Особливу увагу варто звернути на творчость Анатолія Костецького, оскільки саме з його появою до літератури для дітей входить новий жанр - дитячий детектив (повість «Суперклей Христофора Тюлькіна, або Вас викрито здавайтеся!» (1984), «Мінімакс - кишеньковий дракон, або День без батьків» (1987)). Анатолієві Костецькому притаманна ігрова політика оптимізму, позитивізму, динаміки, лукавства і невимушеності, яка зацікавлює малих читачів та пробуджує відкрити для себе щось нове, незвичне, таємниче та захопливе [48, 8].
Зі здобуттям державності до української літератури повертається заборонена раніше спадщина вітчизняних письменників. Виходять друком твори Миколи Вороного, Богдана-Ігора Антонича, Олександра Олеся, Адріяна Кащенка, Володимира Виниченка, Олени Пчілки та інших класиків української літератури, а також антологія поезії і прози 1920 - 30-х років, що, безумовно, є фактом позитивним для розвитку дитячої літератури [36, 235].
Для української дитячої літератури період 90-х рр. ХХ - час певного застою і кризи. Це пов?язано насамперед зі складним державотворчим процесом, який проходила наша країна, що, безумовно, позначилось на літературі загалом [21, 6].
Попри складні умови, у 1990-ті рр. пишуть твори для дітей Віктор Близнець («Свято мого дитинства» (1990), «Землянка» (1995), «Земля-світлячків» (1999)), Всеволод Нестайко (збірки детективів «Таємничий голос за спиною» (1990), «Неймовірні детективи» (1995)), Валерій Шевчук (збірка казок «Панна квітів» (1990)), Дмитро Чередниченко («Священна діброва» (1995), «Гарна моя казочка» (1998), «Вишневий острів. Три повісті для дітей» (2001)), Ніна Бічуя («Шпага Славка Беркути» (2010)) [50, 278].
Також у цей час творить Олексій Палійчук - український письменник, прозаїк, перекладач. Він написав низку поетичних книжок для дітей: «Скільки дива!» (1987), «Велика гра, або як тварини грали у футбол» (1991), «Веселий промінь» (2003), «Рідна Україна» (2003); повістей «Колиска Дажбога» (1990), «На поклик привида» (1992), «У Пелюстковій країні» (2005); оповідання для дітей «Чого зраділа Ластівонька» (2013) тощо [50, 285].
Широке визнання в Україні початку ХХІ століття Володимирові Рутківському принесла пригодницька трилогія про джур - «Джури козака Швайки» (2007), «Джури-характерники» (2009), «Джури і підводний човен» (2010). У гостросюжетному історичному романі на дітей чекають дивовижні герої - Грицик та малий волхв Санько, юний богатир Демко Дурна Сила, його мама-велетка, невловимий козак Швайка зі своїм вірним вовком Барвінком та їхні численні друзі, які з честю виходять із найскладніших ситуацій [46, 168].
Поміж дитячих письменників, котрі почати творити від часу проголошення Незалежності України та в останні роки, варто відзначити Нез і Лану Світлих та їхню «Магічну книгу» (2003) - фантастичну філософсько-пригодницьку повість для дітей, що пропагує шлях до добра, світла та боротьби проти власної «внутрішньої темряви». Книга цікава тим, що вперше в історії українського дитячого письменства поєднала в собі глибоку, але не нав?язливу, філософську думку, майстерно обрамлену у фантастико-пригодницьку історію, що змушує дітей розмірковувати про справжню природу добра і зла [57, 13].
Відомі українські «дорослі» письменники-фантасти Марина та Сергій Дяченки також створили декілька книг для дітей-дошкільнят та дітей молодшого шкільного віку - «Літаючий капелюх» (2001), «Пригоди Марійки Михайлової» (2002), «Повітряні рибки» (2004), «Габріель і сталевий лісоруб» (2007) тощо [46, 169].
Цілеспрямовано писати для дошкільнят розпочала від 2005 року Тетяна Пакалюк, а вже 2006 побачила світ перша її книга «Як бобер і їжаки мандрували вздовж ріки», віршована казка «Що посієш - те й пожнеш» (2006), «Хлібний зайчик», «Нові пригоди моряків в безкрайніх просторах морів», «Місто зіпсованих іграшок» та «Підслухана розмова» (2007) тощо [72, 8].
Після появи на українській книжковій арені серії книг англійської письменниці Джоан Роулінг про хлопчика-чарівника Гаррі Поттера на теренах України (і не лише), з?явилася низка письменників, котрі пишуть книги, де головними героями є діти чарівників чи відьом, що навчаються у магічних школах [71, 25].
Цікавою постаттю є українська, суто дитяча письменниця, Алєка Вольських та її цикл книг про дівчинку-відьму Мілу Рудик, яка живе та навчається у магічній школі Тролінбург - «Міла Рудник і Келих Місячного Сяйва», «Міла Рудник і загадка Сфінкса», «Міла Рудник і кристал Фобоса», «Міла Рудник і руїни Хараксу», «Міла Рудник і Магічний Синод», «Міла Рудник і таємниця шостого адепта» (2008 - 2013). Одна з останніх книг цієї письменниці - «12 міст. Фаталунія» - фентезі-роман для дітей, головним героєм якого є одинадцятирічний хлопчик Ростислав, до чиїх рук потрапляє дивовижний артефакт Змієвик Тарханкута, що має здатність переносити свого власника у світ Дванадцяти міст, де малому герою доведеться пройти ряд випробувань та здобути нових друзів [66, 197].
Ще однією українською відповіддю Гаррі Поттерові можна вважати серію книг Ілони Волинської та Кирила Кащєєва про дівчинку-відьму Ірку Хортицю - «Сезон полювання на відьом», «Відьмин дар», «Чаклунство за наймом», «Острів перевертнів», «Ігри по-дорослому, або Наречена на закуску», «Відьмине коло», «Дике полювання або Апокаліпсис скасовується», «Тінь дракона», «Повелителька грози», «Гість із пекла», «День народження відьми» (2006 - 2013). На відміну від попередньої письменниці, Ілона Волинська та Кирило Кащеєв не створюють фантастичний світ із школою магії, їхня героїня - пересічна дівчинка, котра живе у звичайному українському місті, ходить до звичайної школи, але у неї виявляються магічні здібності, і починається гостросюжетна пригодницька боротьба молодої наддніпрянської відьми та її друзів проти зла [3, 8].
Також цікавим є пригодницько-детекивний цикл вище згаданих письменників «Детективне агентство «Білий гусак»», який наразі налічує дванадцять книг - «Опівночі у музеї», «Карамелька для вампіра», «Шоу бродячого скелета», «11 ворогів ІТ-детектива», «Місія супергероїв», «Скарби forever», «Клуб диких ніндзя», «Снігурочка з динамітом», «П?ять лимонів на морозиво», «Розслідування online», «Спіймати зірку», «Кінець світу скасовується» (2007 - 2013). Головні герої, шестеро сучасних дітей, які не мають жодних надприродних здібностей, крім вродженої інтуїції та вміння розплутувати загадкові та складні історії, організовують детективне агентство та починають допомагати своїм клієнтам у різноманітних справах [3, 8].
Інший цикл книг Ілони Волинської та Кирила Кащеєва, де оживають північні легенди - «Сивир», поки що складається із п?яти книг: «Донгар - великий шаман», «Наследник Магнитной горы», «Жрица голубого огня», «Хадамаха. Брат Медведя», «Князь оборотней» (2011 - 2014) [3, 8].
Альтернативний світ для своєї героїні творить Наталя Щерба - сучасна українська російськомовна письменниця, яка створила низку книг для підлітків - «Часодії. Часовий ключ», «Часодії. Часова башня», «Часодії. Часове серце», «Часодії. Часове ім?я», «Часодії. Часограмма» (2011 - 2013). Головна героїня -звичайна дівчинка-підліток Василина, дізнається, що її батько, впливовий маг Елфари, світу, створеного особливою часовою магією та починає боротися за своє місце на Елфарі [50, 300].
Для дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку пише Іван Андрусяк: «Стефа та її чикалка» (2007), «Кабан дикий - хвіст великий» (2010), «Стефа та її чикалка. Видання друге, ще капосніше» (2011), його твори рекомендовані Міністерством освіти і науки України для позакласного читання [30, 164].
2010 року побачив світ детективний роман для дітей молодшого та середнього шкільного віку Андрія Кокотюхи «Таємниця козацького скарбу». Головні герої книги - допитливі діти-школярі, які випадково наближаються до розгадки таємниці, де захований козацький скарб, але не лише діти шукають його, а й інші небезпечні особи [62, 5].
Український дитячий письменник Олександр Есаулов на сьогодні написав дві серії книг - «Заекрання» («Канікули для Інформи», «Вихідний формат», «Game over!», «Антивірус», «Таємниця Великиго Сканера» (2007 - 2009)) та «Дитячий детектив» («Кенінґова колекція. Справа № 1», «Чорні археологи. Справа № 2», «Як уполювати чупакабру. Справа № 3», «Кіднепінг. Справа № 4», «Справа честі. Справа № 5», «Щурячи підступ. Справа № 6» (2011)). Цикли цікаві тим, що у них головними героями є діти, які потрапляють у незвичайні ситуації та за допомогою власного розуму і винахідливості перемагають підступність та зло [43, 48].
Із 2009 року активно займатися дитячою літературою розпочав Валентин Бердин «Мій друг Юрко Циркуль та інші» (2010). У книгах автор розкриває проблеми сучасних дітей - перші почуття, дрібні перемоги чи програші, забаганки та дивакуваті витівки тощо [17, 28].
У жанрі літературної казки для дітей починають працювати Олександр Дерманський «Король буків, або Таємниця Сманагдової книги» (2005), «Володар макухи, або Пригоди вужа Ониська» (2011); Зірка Мензатюк «Казочки-куцохвосточки» (2006), «Макове князювання. Казки» (2008); Ніна Воскресенська «Володар Країни мрій» (2005), «Останнє бажання короля» (2006), «Легенда про Бовдура Великого» (2007); Володимир Вакуленко «Сонечкова сім?я» (2011) [43, 49].
Дитяча література кінця ХХ століття характеризується певним застоєм у розвитку літератури для дітей. Це пов?язано безпосередньо з політичною ситуацією на теренах тогочасної України і «законсервованістю» мотивів, сюжетів та образів, які пропонувалися дітям. Починаючи із 1960-х рр. дедалі більше «дорослих» письменників починають творити для малих читачів, насамперед це - Валерій Шевчук, Василь Симоненко, Дмитро Павличко, Ліна Костенко тощо. Але, варто зазначити, що у цей період починають з?являтися та писати для дітей низка суто «дитячих» письменників, до переліку яких можна зарахувати Юрія Ярмиша, Марію Пригару, Наталю Забілу, Всеволода Нестайка та інших.
Якщо ж говорити про дитячу літературу в Україні початку ХХІ століття, то насамперед варто сказати, що ситуація пов?язана з розвитком книг для дітей дещо змінилася. Дитяча книга українського письменника наразі перебуває у певному вакуумі, її витісняють із полиць вітчизняних книгарень та бібліотек російськомовні дитячі книги, тобто на розвиток дитячої літератури у сучасній Україні наразі впливає економічний чинник, а не політичний, як у минулому столітті. Позитивним для розвитку дитячої літератури сучасного періоду є свобода тем, ідей, сюжетів, образів, які автори пропонують малим читачам. Особливо популярними на початку ХХІ століття в Україні є книги так званого жанру фентезі у якому пишуть Алєка Вольських, Ілона Волинська та Кирил Кащеєв, Наталя Щерба, Олександр Есаулов та інші. Також великою популярністю користуватися жанр дитячого детектива, що представлений творчістю Володимира Рутківського, Андрія Кокотюхи, Олександра Есаулова, Ілони Волинської та Кирила Кащеєва.
1.2 Специфіка художнього творення дитячих образів сучасних українських письменників
Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, економіки, інформаційних технологій призводить до того, що діти розвиваються і психологічно «дорослішають» набагато раніше, ніж, наприклад, двадцять років тому. Це призводить до того, що сучасним дитячим письменникам необхідно писати на теми, які зацікавлять молодих читачів, мовою, яка буде для них зрозуміла і творити дитячі образи, які будуть максимально наближені до реального життя.
Діти, беручи до рук книгу, бажають побачити у ній головного героя, який міг би існувати у реальному житті, жити в їхньому місті, ходити до школи, щоб проблеми у творі, були їм близькими - перші захоплення і почуття, друзі, шкільні невдачі тощо. Звичайно, це не має зводитися до банальної буденщини, адже, щоб викликати інтерес до книги в ній мають бути пригоди, динаміка, небезпека і найголовніше - інтрига. Зважаючи на ці критерії не дивно, що детективний жанр серед дитячої аудиторії користується великою пошаною.
На сьогодні можна назвати декілька сучасних українських дитячих письменників, які надзвичайно популярні серед молодих читачів, насамперед це авторський дует Ілона Волинська і Кирил Кащеєв, Наталя Щерба, Алєка Вольських та ін.
Ілона Волинська та Кирил Кащеєв створили цикл книг для дітей, які об?єднуються у серію під спільною назвою «Детективне агентство «Білий гусак»». Головні герої книг - п?ятеро підлітків і загадковий шостий компаньйон, маючи хист розслідувати складні та загадкові випадки створюють власне детективне агентство, прикриваючись ім?ям дорослого чоловіка.
Сестри-близнючки Мурка (Алла) і Кісонька (Елла) незважаючи на зовнішню схожість - абсолютні протилежності. Ілона Волинська та Кирило Кащеєв використовують портрет, характеристику персонажа з боку іншого персонажа та діалог як засоби характеротворення сестер, щоб вказати на контраст між ними. Мурка має більш хлопчачий стиль поведінки, одягається у камуфляжний одяг, із побитими коліна у зеленці, має дещо хуліганську зовнішність:
«Неподалік від під?їзду стояла худа довгонога дівчина років тринадцяти, одягнена у камуфляжні шорти і таку ж сорочку. Із камуфляжем гармоніювала зеленка на розбитих колінах. Довге руде волосся зібране у хвіст на маківці» [8, 345].
Кісонька - манірна, справжня молода панна, яка говорить правильною літературною мовою, одягається у вишукане вбрання, багато часу приділяє своїй зовнішності:
«Тільки вийшовши на світло, Вадька зрозумів, що незважаючи на разючу подібність дівчата таки не зовсім однакові. Муркина копія була не у захисній сорочці, а в легкій чорній блузочці з відкритими плечима. Широка зелена спідниця доходила майже до щиколоток, а замість кросівок на ногах красувалися босоніжки на тоненькій шпильці. Руде волосся завивалося у великі локони і вільно падали на спину. Зелені очі вміло підфарбовані, губи ледве тронуті рожевою помадою» [8, 359].
У діалогах появляється принципова різниця між дівчатками як у мовленні так і у ставленні до себе:
«- Моя поведінка якраз годиться до моєї статті, віку та громадському статусу. А ось твої манери і спосіб виражатися підійшли б не добре вихованій молодій дівчині, а в?язню з двадцятирічним стажем.
- Я зовсім не «добре вихована молода дівчина», я боєць, - відрізала Мурка» [8, 238].
Незважаючи на це їх об?єднує любов до бойових мистецтв і вміння постояти за себе і друзів за потреби. Вони обоє рішучі, вольові, вміють вибиратися з небезпечних ситуацій, але прийом контрасту, який вдало використовують автори, допомагає повною мірою розкрити їхні характери і показати, що зовнішня схожість - це не той фактор, яким варто судити людей. У команді детективного агентства дівчата - це та сила, яка вирішує проблеми через роздавання стусанів і розмови з противниками у них короткі.
Вадька Тихонов добре розбирається у комп?ютерах, програмах, вірусах тощо. Він навчається у престижному ліцей інформаційних технологій, куди після жорсткого відбору беруть кращих математиків області. Він мозок команди - всі проблеми пов?язані з аналізуванням та синтезуванням інформації, отримання доступу у бази даних різних організацій і установ, покладені на нього. Автори для творення образу Вадима широко використовують характеристику персонажа з боку іншого персонажа, невласне пряму мову та діалог. Сева характеризує його «крутим хакером» [8, 249], а Мурка вважає: «Якщо вчинив точно як ти, напевно, розумний…» [8, 298] Детальну портретну характеристику
Специфіка характеротворення у творчості Ілони Волинської та Кирила Кащеєва дипломная работа. Литература.
Задачи Теоретической Курсовой Работы
Сочинения Роль Кругосветных Путешественников
Сочинение На Тему Осенний День Сокольники Левитан
Учебное пособие: Методические указания к выполнению индивидуальных заданий для студентов дневного и заочного обучения всех специальностей Томск 2005
Сочинение По Тексту Руденко На Ленинградском Шоссе
Контрольная работа по теме Тепловая мобильная станция
Требования К Журналу Лабораторных Работ
Курсовая работа по теме Сенсорное воспитание детей раннего возраста
Реферат по теме История создания Mentor Graphics и Altium Designer
Лабораторная Работа На Тему Потенциальные Мостовые Схемы Постоянного Тока
Общественное мнение XIX—XX вв
Краткое Сочинение Летом
Музыка 4 Класс Реферат
Реферат по теме Рациональное питание
Реферат: Mononucleosis Essay Research Paper MononucleosisMononucleosis also known
Реферат по теме Профессия системного администратора
Реферат по теме Сущность вегетарианства
Реферат: Немного сухой статистики о ГУЛАГе
Реферат: Конкуренция 12
Ссудный капитал и кредит
Захист прав споживачів у Російській Федерації - Государство и право презентация
Сделки и представительство - Государство и право контрольная работа
Взаимодействие языков в современной лингвистике на примере французского языка - Иностранные языки и языкознание реферат