"(Не) байдуже"

Я цю хрінь написав вночі, вже майже засинаючи. Майже не перечитував навіть, тож сорі за помилки чи bad writing. Загалом сподіваюсь все не так погано

Знову High school АВ!

1: "Жарт"

Коридор школи був переповнений, кожен другий учень готувався до святкування, але Сонік насправді не відчував особливої святкової атмосфери, хоч вже і отримав декілька запрошень. Він помітив знайому постать біля шафки — Шедоу, як завжди, був спокійний і зосереджений на чомусь своєму.

Сонік наблизився, спираючись на дверцята шафки і розслаблено поглянув на нього.

“Цього разу знову сам на Валентина, чи не так?“ весело запитав він, не приховуючи посмішки.

Шедоу кинув короткий, але виразний погляд на Соніка. “І що з того?“ його голос був спокійний, але в очах могла відчуватися іронія.

“Ну, знаєш, тебе б не завадило трохи розважитись,“ Сонік продовжував, не збавляючи темпу. “Нехай мені дівчата й проходу не дають, але, знаєш, мене на всіх вистачить.“

Шедоу злегка підняв брову, але ніяк не відреагував на жарт. Він тільки злегка стиснув губи і продовжував стояти, як зазвичай. “Ти серйозно, чи це знову дурний жарт?“ Шедоу нарешті не витримав і кинув на Соніка погляд, що змішував здивування з роздратуванням.

“А ти не хочеш спробувати?“ Сонік підморгнув, не втрачаючи веселого настрою. “Як тобі така ідея, га? І хто, як не я, міг би бути твоїм ідеальним Валентином?“ Сонік засміявся.

Шедоу трохи нахилив голову, а потім холодно відступив на пару кроків.

“Дурна ідея, “ його тон був рівний, але, здається, іронії стало більше, ніж звичайно.

Сонік не міг не засміятись знову.

“Такий впертий, Шедоу. Не бійся, це ж просто жарт. Але знаєш, якщо хочеш розважитись то я чекаю тебе завтра після школи в парку."

Шедоу закотив очі, немов намагаючись не звертати увагу на синього їжака.

"У тебе ще є час знайти собі 'справжнього' Валентина," пробурмотів він, повертаючись до шафки.

Сонік нахилився вперед, роблячи вигляд, ніби обмірковує його слова.

"Але ти ніколи не дізнаєшся, як це 'насправді', якщо не спробуєш."

Чорний їжак не відповів, лише знову повернувся спиною, проте в його виразі був момент, коли він ненадовго запав у роздуми.

Сонік це помітив і знову посміхнувся, розуміючи, що, можливо, жарт справді залишив слід.

Навіть хоч Сонік й був ініціатором, він не міг сховати деякого сорому за цей 'жарт'.

2: "Звичайна цікавість"

До кінця цього дня, та навіть наступного ранку, Сонік не міг викинути цю ситуацію з голови. Спочатку він планував усе обернути на звичайний жарт, посміятися й забути, але розмова пішла зовсім не так, як він очікував.

Чомусь йому здавалося, що Шедоу не просто відмахнувся. Не сказав прямо «ні». І хоча він завжди тримав дистанцію, Соніку здалося, що на мить у його очах майнув якийсь інший вираз. Чи він собі це вигадав?

Його власні думки дратували його самого. Чому він взагалі зациклився на цьому? Це ж просто дурний жарт! Чи ні?

На перерві Сонік, Тейлз і Руж зібралися біля автомата з напоями у кутку коридору. Тейлз, як завжди, тримав у руках книгу, а Руж, спершися на стіну, прокручувала у пальцях пластикову картку учнівського квитка.

“Тож,“ заговорила вона першою, її голос звучав надто розважено, “що це було вранці?“

“Що 'це'?“ прикинувся дурником Сонік, але уникнути теми не вийшло.

“Не роби вигляд, що не знаєш,“ Руж хихикнула, схрестивши руки. “Кажуть, ти буквально благав Шедоу бути твоїм Валентином.“

“Не 'буквально', та й не благав я!“ Сонік хмикнув, схрестивши руки на грудях. “Це був просто… невдалий жарт.“

“О, то він був невдалий?“ підняла брову Руж.

“Виглядало так, ніби ти не дуже про це пошкодував,“ спокійно додав Тейлз, перегортаючи сторінку книги.

Сонік пирхнув.

“Та ну вас. Просто цікаво, що буде далі.“

Руж лукаво всміхнулася. “Думаєш, він справді погодиться?“

Сонік на мить задумався, згадавши вираз обличчя Шедоу після його слів. Щось у ньому не давало йому спокою.

“Побачимо завтра,“ нарешті відповів він, потираючи ніс.

Руж і Тейлз переглянулися. Сонік міг жартувати скільки завгодно, але навіть він, схоже, сам не розумів, що насправді відчував до цього 'невдалого жарту'.

3: "Льодяник та жуйка"

У більшості бувало що друг запропонує вам бути їхнім Валенином 'жартома', чи не так? Хто б міг подумати що в цій, доволі абсурдній ситуації, інший погодиться.

Сонік чекав на свого Валентина з одним льодяником зі смаком кока-коли в руках. Нічого надто романтичного — просто жест, просто ще один день, просто… серце билося швидше, ніж мало б.

Він глянув на годинник. Чесно кажучи, він не був упевнений, що Шедоу взагалі прийде. Це ж Шедоу. Він міг би просто проігнорувати всю цю традицію, сказати, що це безглуздо.

Але він прийшов.

Шедоу підійшов до нього тихо, як завжди, з руки на руку перекочувалося щось маленьке — Сонік встиг помітити це, перш ніж його погляд зачепився за цілком невимушено-стильний образ Шедоу. Звісно, він не став би вдягати щось надто святкове, але чорна водолазка та темно-червона куртка робили свою справу. Голки були акуратно зачесані, а золоті кільця на зап’ястях знімали зайву офіційність.

Сонік раптом забув, що мав сказати.

“Білий колір тобі не пасує,“ буркнув Шедоу, ледь помітно киваючи на льодяник. Сонік вперше одягнув білий светр з червоними сердечками на рукавах, хотілося залишитися в комфортному одязі але все ж відповідати святу.

Сонік кліпнув. Стояв мовчки, стискаючи льодяник у руках. Чого ж він такий гарний? — це все, що вирувало в його голові.

“Гей, ти мене слухаєш?“ голос Шедоу звучав трохи невпевнено.

“Га? Що?“ Сонік нарешті сфокусувався.

Шедоу зітхнув і простягнув йому... жуйку з валеникною? “Якщо вже ми граємо в це свято, то… це для тебе.“

Сонік нарешті розтиснув пальці та віддав льодяник Шедоу, приймаючи подарунок.

Вони обидва здивовано поглянули один на одного та не змогли встояти перед сміхом. Серйозно, вони подумали про майже однаковий порадунок.

Сонік відчув, як у грудях щось болісно стискається.

“Чому ти…“ він ковтнув.

“Мабуть це не таке вже й дурне свято, якщо воно змушує тебе нарешті замовкнути,“ Шедоу глянув убік.

“Що?“ Сонік не міг не спровокувати його.

Шедоу роздратовано зітхнув. "Чим швидше почнемо, тим швидше закінчемо."

Загалом, було приємно знати, навіть якщо Шедоу не скаже цього вголос, але йому не байдуже. Він прийшов.

***

Наступного дня в школі всі кому не лінь розмовляли про цю ситуацію. Ви б бачили червоні обличчя їжачків коли Руж показувала їм фотографію як Сонік передає льодяник Шедоу — цю ситуацію згадуватимуть ще довго...

ДЯКІ ЩО ПРОЧИТАЛИ!! Дуже, дуже сподіваюсь що це хоч тєрпімо... Натхненно піснею Chest Pain (I love) від Malcolm Todd !!