Солсбері: втрачена перлина Африки

Солсбері, столиця Родезії, було одним із перший місць, заснованим Колоною Піонерів ще 12 вересня 1890 року. Підняття прапору Британської Імперії над пагорбом неподалік того місця, де в майбутньому виникне місто ознаменувало успішний кінець експедиції. 

Солсбері, як і вся Родезія, знаходилося під управлінням адміністрації приватної компанії. Ще в момент свого заснування, це містечко було обране майбутньою столицею держави. Родс та його адміністратори розуміли, що для стягування інвестицій в Родезію майбутнім шахтам, фермам, фабрикам потрібна була інфраструктура.

Перша вулиця, яка була зведена колоністами, отримала назву (сюрприз-сюрприз) Перша Вулиця. Перші будинки, що зводилися нашвидкуруч, служили тичасовим укриттям. Вони були побудовані із доступних матеріалів, в першу чергу глини і, буквально, висушеного бруду. Дахи покривалися соломою. Ці неприглядні укриття явно не підходили для комфортного проживання та виглядали наступним чином:

Місцевість, на якій було вирішено звести місто, мало того, що була досить високогірною (1490 метрів над рівнем моря), та ще й була дещо заболочена через кілька маленьких річок, що тут знаходилися. Колоністам та адміністрації Британської Південноафриканської компанії довелося прикласти деяких зусиль, аби осушити місцевість і почати розбудовувати місто. Втім, колоністам недовго довелося жити у таких умовах. Дуже швидко компанія змогла організувати доставку необхідних будівельних матеріалів, почалося зведення дерев'яних і кам'яних будинків. Вже за кілька років Солсбері могло похизуватися кількома десятками будинків та галантереєю. Перший осушений район, який було названо Косвей, став відправною точкою для розбудови міста. Саме тут були зведені перші кам'яні будинки, і в 1985 році Солсбері, з висоти того самого пагорбу, виглядало так:

В цей період часу темп розвитку міста значно виріс. Зверніть увагу, як кардинально змінився краєвид усього за кілька місяців:

На початку двадцятого століття, Солсбері вже нагадувало невеличке містечко. Британська Південноафриканська компанія активно агітувала представників середнього класу в Британії та інших британських колоніях перебиратися в Родезію (яка ще тоді ніякою Родезією не була, а називалася Машоналендом). Керівництво компанії не розділяло колоніальної політики Лондону, а тому не приймала на своїх територіях абикого: сюди не брали ні жебраків (як в Канаду чи Капську колонію), ні злочинців(як в Австралію), ні релігійних фанатиків і дисидентів (як в США). Навчені гірким історичним досвідом провальної колонізаційної політики держави, компанія встановила цензи і дуже серйозно відбирала кандидатів.

Об'єм проведених робіт, особливо для Африки, вражав. Для прикладу, наводимо фото міста з іншого ракурсу. З того самого, з якого було зроблене фото першого табору. І це всього за 13 років!

У місті, населення якого швидко зростало, з'являлося все більше і більше об'єктів інфраструктури. У 1914 році було закінчено зведення сучасного госпіталю.

Крім того, з'являлися і рійзні майстерні, магазини, спортивні клуби, театри. І, звичайно, нові і нові житлові будинки.

Дозволимо місту говорити за себе. Нижче будуть наведені фото, зняті з одного і того самого ракурсу, але в різні часи. До прикладу, візьмемо вид з того самого пагорбу, на другу за значимість вулицю Солсбері- Маніка-Роуд та на місцевість навколо центральної площі Сесіл-Сквер.

Зверніть увагу на кількість висаджених дерев. І, врешті-решт, на тому самому пагорбі проклали дорогу)

А ось і вигляд на Маніку-роуд:

Розвиток Солсбері за своїм темпом радше нагадував західну Європу, аніж Африку. Велика кількість туристів прибувала сюди щороку, аби на власні очі побачити перлину південної Африки та неймовірну природу навколо неї. Почав процвітати туристичний бізнес. Першим готелем, зведеним в Солсбері, став Мейклес-готель, що знаходився у центрі міста, на Сесіл-Сквер:

Врешті-решт, місто набуло вигляду сучасного мегаполісу із хмарочосами, торговими центрами, відмінною системою міського транспорту та автобанами.

Зараз Солсбері називається "Хараре" і є столицею так званого "Зімбабве". Свою ім'я місто отримало від назви історично чорного (і досить бідного) району Солсбері.

Перлина Африки перетворилась на місто, що багато років поспіль має статус найменш придатного до життя у світі. В цей антирейтинг, до речі, входили і міста, в яких ведуться бойові дії.
Величне місто, яке виросло із невеличкого наметового табору посеред болота, поступово повертається до вихідного стану. Віддаємо вимушену шану сучасному керівництву країни- 20% інфраструктури міста, особливо центр, було збережено. Тільки уявіть собі: там навіть працюють світлофори і є вода та електрика (час від часу).
Залізничний вокзал більше не функціонує, бо не функціонує залізниця. Бізнес центр вже не такий людний, адже і з бізнесом не все так добре. Зате, на околицях міста був зведений м'ясний ринок, де кожен охочий може придбати собі вкритого мухами м'ясця, що кілька годин (або днів) пролежало без холодильника.

Матеріали взяті з сайту https://www.rhodesia.me.uk/, із люб'язного дозволу адміністрації.