Соціально-правовий захист дітей-біженців. Курсовая работа (т). Социология.
🛑 👉🏻👉🏻👉🏻 ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!
Похожие работы на - Соціально-правовий захист дітей-біженців
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Нужна качественная работа без плагиата?
Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу Без плагиата!
Актуальність теми дослідження. Становище
дітей біженців - глобальна проблема сучасності, характерна для багатьох країн і
народів. Відповідно до американських джерел, у світі налічується більше 16 млн.
біженців, а разом з переміщеними особами, емігрантами це число доходить до 40
млн. чоловік.
Серед фахівців прийнято розрізняти
категорії біженців і переміщених осіб. З одного боку, і ті й інші змушені в
силу яких-небудь серйозних обставин, нещасть, небезпек залишати своє постійне
місце проживання в певному регіоні або навіть залишати країну. Але коли мова
йде про біженців, це позв'язується насамперед з утиском, насильством над
особистістю, порушенням її прав і т.п. У періоди особливо локальних війн, що
часто виникають у різних регіонах світу, біженцям доводиться переносити дуже
важкі випробування, включаючи геноцид, масове винищування людей, руйнування
звичного укладу життя, розпад громади, сімейних зв'язків і т.п.
Рятуючись від конфліктів, родини можуть
виявитися роз'єднаними. Діти, що залишилися на самоті, більшою мірою вразливі
до ризику стати жертвами сексуального рабства або бути завербованими для участі
в бойових діях. Втративши підтримку сімейного оточення, вони з більшою
ймовірністю будуть страждати від голоду й хвороб. Деяким родинам вдається
зберегтися в цілісності, поки вони не знайдуть собі притулки, але погані умови,
у яких опиняються багато родин біженців, підвищують для дітей ризик отримувати
недостатнє харчування або занедужати.
Дитина-біженець це особливий тип людини.
Коли за свою ще коротке життя людина переживає масу проблем, через які змушені
переходити її батьки. Це залишає вагомий відбиток на характері дитини. Тому,
приїхавши в іншу країну, людина відчуває потребу в першу чергу в підтримці й
захисті.
Тому, ми вважаємо, що в наш час актуальна
тема курсової роботи «Соціально-правовий захист дітей-біженців».
Більшість авторів не достатньо розкривають
питання соціально – правового захисту дітей – біженців. Але кожне з наукових
видань потроху торкаються даного питання. Так, загальна інформація щодо
біженців та їх дітей зокрема, їхнього влаштування на території України,
пояснення їхніх обов’язків та прав, надається у нормативно – правових актах
України.
На теперішній час можна сказати, що
конкретна інформація щодо соціально - правового захисту дітей – біженців
відсутня. Тому, метою даної роботи є: аналіз сучасного стану соціально –
правового захисту дітей – біженців та визначення шляхів його удосконалення.
Об’єктом даної роботи виступає система
соціально – правового захисту дітей з числа біженців.
Предметом роботи є: основні напрямки
реалізації та форми захисту прав дітей – біженців.
Досягнення мети передбачає постановку та
вирішення наступних завдань:
Дослідження поняття дитини-біженця, його
прав, потреб та проблем;
Дослідження соціально-правового захисту
дитини-біженця як складової системи соціального захисту дітей в Україні
Запропонувати шляхи удосконалення
соціально-правового ахисту дітей-біженців на Україні
Залежно від специфіки поставлених завдань
використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз
нормативно-правової бази, соціологічної вітчизняної та зарубіжної літератури;
якісне та кількісне опрацювання результатів дослідження.
Практична значимість отриманих результатів
полягає у тому, що зібраний матеріал може стати основою для подальшого вивчення
стану соціально – правового захисту дітей – біженців. А також, представлений
матеріал у даній роботі, можна використовувати як методичний матеріал для
проведення семінарів, читання лекцій тощо.
Мета та завдання роботи обумовили її
структуру, вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку
використаних джерел.
Біженець - будь-яка
людина, що знаходиться за межами країни, громадянином якої він є (або особу без
громадянства за межами країни, де він/вона звичайно мешкає), що не може або не
бажає скористатися захистом цієї країни внаслідок переслідування або
обґрунтованої погрози переслідування за мотивами раси, релігії, національності,
приналежності до визначеної соціальної групи або політичних поглядів. Люди, що
перемістилися в іншу частину країни через цивільну війну, хоча іноді
називаються біженцями, не є такими відповідно до міжнародного права . Для таких осіб,
використовується термін «переміщені особи» [5].
Дитина-біженець — дитина, яка не є
громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою
переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства
(підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань
перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може
користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом
внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і
перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може
чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. [5]
Після процесу міграції, у дитини – біженця
виникає ряд потреб, які держава повинна реалізувати. Це такі потреби, як: право
на громадянство; відшукування родичів дитини, у разі не виявлення родичів,
дитина – біженець прирівнюється до звичайної дитини, яку позбавлено сімейного
оточення; матеріальна допомога; гуманітарна допомога; соціальна допомога:
соціальна адаптація, реабілітація тощо.
Основними проблемами дітей-біженців у є
створення умов для їхньої облаштованості й адаптації, надання допомоги в соціально-культурному,
освітньому і медико-санітарному забезпеченні.
Законодавчо закріплене право дітей-біженців
на освіту реалізується не повною мірою в силу існуючих соціально-економічних
причин. Так, відсутність можливості одержання регулярного заробітку в родинах
біженців приводить до недостачі коштів на придбання одягу, у тому числі
шкільної форми, взуття, канцелярських приналежностей для дітей шкільного віку.
Зустрічаються випадки, коли діти-біженці
змушені пропускати заняття через хворобу в силу відсутності теплого одягу,
особливо в зимовий період. Через обмеженість у фінансових можливостях діти
біженців, нерідко знаходячись в напівголодному стані, не витримують 5-6
годинний навчальний процес. Гострою залишається проблема в повноцінному
калорійному харчуванні, оздоровленні й відпочинку дитини-біженців у силу того,
що значна частина родин має прибуток менше за розмір прожиткового мінімуму.
Установами освіти не проводиться робота з
обліку дітей-біженців, визначенню їх в освітні установи. Не налагоджений навчальний
процес відповідно до рівня їх мовної й предметної підготовки по різних
причинах. Найчастіше родини біженців не проживають компактно, змушені часто
змінювати місце проживання, що нерідко трапляється під час навчального року.
Труднощі із продовженням чергової реєстрації змушують багато родин біженців,
також робити переміщення під час навчального року.
Більша частина дітей-біженців навчається в
загальноосвітніх школах, менше учнів у ліцеях і коледжах. У той же час
зафіксовані факти, коли дітям біженців відмовляли в прийнятті в школу через
відсутність реєстрації за місцем проживання.
Вища освіта через високу оплату за навчання
для дітей-біженців практично неможлива. Відомо лише кілька випадків, коли
випускники загальноосвітніх шкіл змогли продовжити навчання у вузах України.
Отже, виходячи з вищезазначеного дитина-біженець
– це дитина, яка не є громадянином України і перебуваючи за межами країни свого
попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї
внаслідок побоювань і має ряд соціальних потреб та проблем.
Надзвичайно важливим для подальшого
розвитку системи захисту біженців в Україні стало прийняття 28 червня 1996 р.
Конституції України. Насамперед слід назвати ті статті Конституції, що
гарантують іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах
перебувають на території держави, а отже, й біженцям, рівність прав, свобод та
обов’язків з громадянами України (ст. 26), свободу пересування, вільний вибір
місця проживання, право вільно залишати територію України (ст. 33), забороняють
будь-яке обмеження прав за ознаками раси, кольору шкіри, релігійної належності,
мовними або іншими ознаками (ст. 24), спрямовані на захист сім’ї, прав дитини
та ін. Але найголовнішим є те, що в Основному Законі йдеться про надання
іноземцям та особам без громадянства притулку в Україні (ст. 26). Крім того,
були прийняті такі нормативно-правові акти, як “Положення про порядок оформлення
надання статусу біженця”, постанова “Про посвідчення біженця” тощо.
Механізм виплати біженцям грошової допомоги
та пенсії визначила відповідна постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня
1998 р., яка встановила розмір одноразової грошової допомоги – один
неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а для дітей – 60% від цієї суми.
Згідно з Тимчасовим положенням про умови й порядок оформлення іноземним
громадянам дозволів на працевлаштування в Україні, біженці були віднесені до
тих категорій іноземців, яким не потрібно мати дозвіл центру зайнятості для
влаштування на роботу. Реалізації права біженців на житло мала сприяти
постанова Кабміну “Про створення органів міграційної служби в Україні”, п. 2
якої містив доручення протягом 1994–95 рр. створити регіональні пункти
тимчасового розміщення біженців.
До законодавчої бази системи захисту
біженців в Україні належать також міжнародні документи в галузі гуманітарного
права. У 1998 р. наша держава приєдналася до Конвенції ООН проти катувань та
інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження
і покарання. З 1991 р. для України набрала чинності Конвенція ООН про права
дитини, де кілька статей присвячено захисту дітей біженців. У 1997 р. було
ратифіковано Європейську конвенцію про захист прав і основних свобод людини.
2001 р. у сфері удосконалення законодавства
про біженців відбувся значний прорив завдяки прийняттю Верховною Радою України
нового Закону України “Про біженців”, де в цілому норми національного
законодавства відповідали міжнародно-правовим стандартам: принципові зміни
внесені до визначення поняття “біженець” (ст. 1), суттєво розширений і
деталізований принцип не висилання як основний принцип захисту біженців тощо.
Новий Закон дозволив приєднатися до конвенції про статус біженців 1951 р. і
протоколу, що стосується біженців, 1967 р.
Держава вживає всіх можливих заходів для
забезпечення захисту на території України прав дітей –біженців та догляду за
ними.
Держава через органи опіки і піклування за
місцем перебування дитини сприяє розшуку її батьків, інших членів сім’ї чи
родичів, наданню матеріальної, медичної та іншої допомоги, а в разі потреби її
влаштуванню до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського
піклування, закладів охорони здоров’я тощо. У разі коли батьки чи родичі дитини
не знайдені, їй надаються відповідно до законодавства України права дітей-сиріт
та дітей, позбавлених батьківського піклування» [6].
Державний комітет України у справах
національностей та міграції, інші центральні органи виконавчої влади, що діють
у сфері міграції, органи міграційної служби на місцях співпрацюють з
Представництвом УВКБ ООН в Україні, Міжнародною організацією з міграцій та з
неурядовими організаціями над розв’язанням соціальних питань біженців, зокрема
надання їм матеріальної допомоги, забезпеченням одягом, взуттям, сприянням у
наданні медичної допомоги тощо. В ряді регіонів України за допомогою неурядових
організацій організовано недільні школи для дітей-біженців, зокрема афганців,
їхнє оздоровлення в період шкільних канікул тощо. Представництво УВКБ ООН в
Україні та неурядові організації в Закарпатській області надають суттєву
допомогу в функціонуванні пункту утримання іноземців в м. Мукачеві, куди
потрапляють іноземці, затримані при перетині державного кордону України.
Парламентом України ратифікована угода
країн СНД «Про співробітництво держав – учасниць Співдружності Незалежних
Держав у боротьбі з незаконною міграцією», ініціатором якої була Україна.
Таким чином, у нашій державі створена і
функціонує система органів виконавчої влади у сфері реалізації законодавства
про біженців, хоча, безумовно, й донині залишається достатньо простору для її
удосконалення.
Загалом, підбиваючи підсумки, можна дійти
висновку, що основна проблема функціонування системи захисту дітей-біженців в
Україні полягає в тому, що реалізація відповідного законодавства на сьогодні
досі обмежується лише легалізацією і документуванням шукачів притулку та
біженців. Безумовно, це відповідає їхній головній потребі – знайти притулок від
переслідувань, безпечне для життя місце проживання. Однак надання правового
статусу дітнй-біженців є лише першим необхідним кроком і має супроводжуватися
адекватними заходами щодо інтеграції біженців в українське суспільство, щодо
їхнього подальшого облаштування. На жаль, потрібно визнати, що на сьогодні в
Україні діяльність у цьому напрямі фактично не здійснюється.
Розробка й реалізація державної політики
щодо інтеграції дітей-біженців є надзвичайно актуальною проблемою, і тут у
нагоді має стати використання позитивного досвіду України, набутого у зв'язку з
цілеспрямованою політикою адаптації та інтеграції в українське суспільство
репатріантів з числа кримських татар, депортованих інших національностей, який
був високо оцінений світовою громадськістю.
Подібні заходи щодо дітей-біженців є
необхідними принаймні з кількох міркувань. По-перше, значна частина дітей-біженців
мають намір реалізувати своє право на натуралізацію, набути громадянства
України. По-друге, необхідно враховувати, що отримання ними належної освіти,
набуття професії є важливим як для сьогодення, так і для майбутнього нашої
держави, однією з умов безконфліктності міжнаціональних і соціальних стосунків.
Соціально-правовий захист дітей-біженців,
які знайшли притулок в Україні, відповідає не лише їхнім інтересам, а й
національним інтересам нашої держави.
Набувши статусу «біженця», громадяни та їх
діти стикаються з низкою проблемних питань, а саме:
оформленням документів на дитину, що
народжена на в Україні у сім’ї біженців;
допомога від держави біженцям з дітьми;
оформлення документів при влаштуванні
дитини у дитячий садок чи шкільний заклад та відвідування дитиною – біженця
шкільного закладу;
продовження навчання дитини – біженця на
Україні;
оформлення державної соціальної допомоги
малозабезпеченим сім’ям з дітьми (її умови призначення та розмір);
навчання дітей біженців у школах –
інтернатах санаторного типу в залежності від захворювання;
отримання біженцями середню чи вищу освіту;
Але, сьогодні наша держава готова
відповісти на дані запитання та реалізувати їх в повному обсязі як на теорії
так і на практиці. Отже, відповідно до ст.20 Закону України «Про біженців»
особа, якій надано статус біженця, має рівне з громадянами України право на
працю.
Для того, щоб працевлаштуватися необхідно в
податковій інспекції/адміністрації за місцем реєстрації отримати довідку про
присвоєння ідентифікаційного коду.
Якщо особа не має статусу біженця, то така
особа, згідно ст..8 Закону України «Про зайнятість населення», одержує право на
трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування,
виданого державною службою зайнятості України, якщо інше не передбачено
міжнародними договорами України. Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих
інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про
розподіл продукції, здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування [5].
Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про
громадянство України», особа, що набула за народженням громадянство того з
батьків, якому наданий статус біженця, є громадянином України. На підставі
цього органами реєстрації актів громадянського стану за місцем реєстрації
проживання родини Н. робиться відповідний запис у книзі реєстрації і видається
свідоцтво про народження дитини, у якому зазначена Ії належність до
громадянства України [7].
Питання пов’язані з допомогою для сімей з
дітьми регулює Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21
листопада 1992 року [12].
ч.1 ст.3 передбачені наступні види
державної допомоги сім’ям з дітьми:
1) допомога в зв’язку з вагітністю та
пологами;
2) одноразова допомога при народженні
дитини;
3) допомога по догляду за дитиною до
досягнення нею трирічного віку;
4) допомога на дітей, які перебувають під опікою
та піклуванням;
5) допомога на дітей одиноким матерям.
Призначають і виплачують всі види державної
допомоги сім’ям з дітьми органи соціального захисту населення за місцем
проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника)(ч.1 ст.5 Закону України
«Про державну допомогу сім’ям з дітьми»).
Для оформлення дитини в дошкільний
навчальний заклад відповідно до п.6 Положення про дошкільний навчальний заклад
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від12 березня 2003 року
№305 – подається:
- заява батьків або осіб, які їх замінюють;
- медична довідки про стан здоров’я дитини;
- довідка дільничного лікаря про
епідеміологічне оточення;
Для оформлення дитини до загальноосвітнього
навчального закладу відповідно до п. 22 Положення про загальноосвітній
навчальний заклад затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14
червня 2000 року №964 подається:
- заява батьків або осіб, які їх замінюють;
- копія і оригінал свідоцтва про
народження;
- медична довідка встановленого зразка;
- документ про наявний рівень освіти (крім
дітей, які вступають до першого класу) [17].
Конвенція про права дитини та Конституція
України проголошує, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а
також народжені вони в шлюбі чи поза ним.
Відповідно до п.4 ст. 6 Закону України «Про
загальну середню освіту» - іноземці та особи без громадянства, які перебувають
в Україні на законних підставах, здобувають повну загальну середню освіту у
порядку, встановленому для громадян України [11].
ст.53 Конституції України передбачає, що
держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної
середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.
Відповідно до Рішення Конституційного суду
України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про
офіційне тлумачення положення ч.3 ст.53 Конституції України «держава забезпечує
доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно
технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах» (справа
про доступність і безоплатність освіти) під доступністю розуміється, що нікому
не може бути відмовлено в праві на освіту, і держава повинна створити
можливості реалізувати це право.
Діти біженців, які навчаються в дошкільних
навчальних закладах державної і комунальної власності мають право на
безкоштовне харчування в тому випадку, якщо батьки отримують допомогу
відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим
сім’ям». Підставою для звільнення є довідка про призначення такої допомоги,
видана органами праці та соціального захисту [9].
А також відповідно до ч.3 ст. 33 Закону
Україну «Про дошкільну освіту» – дітям першого і другого року життя за рахунок
держави гарантується забезпечення спеціальними продуктами дитячого харчування,
включаючи донорське вітамінізоване молоко, молочні суміші та дієтичні продукти,
у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України [8].
Відповідно до п. 22 Положення про
загальноосвітній навчальний заклад затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 14 червня 2000 року №964 - зарахування учнів до загальноосвітнього
навчального закладу здійснюється, як правило, до початку навчального року за
наказом директора, що видається на підставі особистої заяви (для неповнолітніх -
заяви батьків або осіб, які їх замінюють) або направлень органів управління освітою,
а також свідоцтва про народження (копії), медичної довідки встановленого
зразка, документа про наявний рівень освіти (крім дітей, які вступають до
першого класу). В зв’язку з цим в першу чергу, необхідно звернутись з
відповідною заявою до директора школи за місцем проживання. В тому випадку,
якщо батьки дитини не зможуть надати документи про наявний рівень освіти, з
дитиною може бути проведена бесіда, для з‘ясування рівня знань [17].
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про
державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» – право на державну
соціальну допомогу мають малозабезпечені сім’ї, які постійно проживають на
території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від
прожиткового мінімуму для сім’ї.
п. 6 Порядку призначення і виплати
державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям затверджений постановою
Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 – передбачає, що для
призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім’ї подає органу
праці та соціального захисту населення такі документи:
2) документ, що посвідчує особу
уповноваженого представника сім’ї;
3) декларацію про доходи та майно
(заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї);
4) довідку про наявність та розмір
земельної частки;
5) довідку про склад сім’ї (до складу
сім’ї, включаються чоловік, дружина; рідні, усиновленні та підопічні діти цих
осіб, у тому числі діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих
навчальних закладах I–IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних
закладах до досягнення 23 років і не мають власних сімей).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про
державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» – розмір державної
соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї
та її середньомісячним сукупним доходом. (З 1 квітня 2005 року рівень
забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до
Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» для
працездатних осіб у сумі 100 грн., непрацездатних осіб – 140 грн., інвалідів –
150 грн.).
Відповідно до п.4 ст. 6 Закону України «Про
загальну середню освіту» - іноземці та особи без громадянства, які перебувають
в Україні на законних підставах, здобувають повну загальну середню освіту у
порядку, встановленому для громадян України.
ст. 9 Закону України «Про загальну середню
освіту» - передбачено, що до загальноосвітніх навчальних закладів належить і загальноосвітні
санаторні школи (школи-інтернати) I - III ступенів з відповідним профілем для
дітей, які потребують тривалого лікування [11].
Відповідно до п.3. Інструкції про порядок
комплектування загальноосвітніх санаторних шкіл - інтернатів дітьми затвердженої
Наказом Міністерства освіти України від 19.06.96 р. N 217 - зарахування дітей
до загальноосвітньої санаторної школи-інтернату здійснюється наказом директора
за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, у разі подання таких
документів:
- копія свідоцтва про народження дитини;
- табель успішності дитини, що вступає до другого
або наступних класів;
- довідка про стан здоров'я (ф. N 026/0 «Медична
карта дитини», N 063/0 «Картка профілактичних щеплень»).
- довідка дільничного лікаря про відсутність
інфекційних захворювань у помешканні, де проживає дитина (дійсна протягом 3
днів), та в дитячому колективі, який відвідує;
- медичні аналізи: загальний аналіз крові
та сечі, висіви на корінобактерії дифтерії, аналіз калу на кишкову інфекцію, яйця
глистів, ентеробіоз;
- витяг з протоколу засідання
психолого-медико-педагогічної консультації, висновок обласного (міського) психіатра,
витяг з історії хвороби, якщо дитина перебувала у психоневрологічній лікарні
(санаторна школа-інтернат для дітей з психоневрологічними захворюваннями);
- рентгенограми хребта, діагноз; висновок обласного
(міського) ортопеда про потребу в навчанні дитини у даному закладі
(загальноосвітня санаторна школа-інтернат для дітей, хворих на сколіоз);
- висновок обласного кардіоревматолога (загальноосвітня
санаторна школа-інтернат для дітей із захворюваннями серцево-судинної системи);
- довідка обласного пульмонолога
(загальноосвітня санаторна школа-інтернат для дітей з хронічними неспецифічними
захворюваннями органів дихання);
- санаторно-курортна картка для дітей і
підлітків, видана районним тубдиспансером або поліклінікою, витяг з історії
хвороби дитини (загальноосвітня санаторна школа-інтернат для тубінфікованих
дітей);
- висновок обласного гастроентеролога на підставі
відповідного обстеження (фіброгастродуоденоскопія, кислотність шлункового соку,
фракційне дослідження жовчі, аналіз калу на дизбактеріоз, яйця глистів, лямблії)
- для шкіл-інтернатів з хронічними неспецифічними захворюваннями органів
травлення;
- путівка управління освіти із зазначенням
рекомендованого терміну утримання учня.
Відповідно до ст.28 Конвенції про права
дитини, держави - учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового
досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема:
а) вводять безплатну й обов‘язкову
початкову освіту;
б) сприяють розвиткові різних форм
середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність
для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та
надання у випадку необхідності фінансової допомоги;
в) забезпечують доступність вищої освіти
для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів.
Щодо інших видів народної освіти,
окрім початкової, і зокрема щодо можливості навчатися, визнання іноземних
атестатів, дипломів та ступенів, звільнення від плати за право навчання та
зборів, а також щодо надання стипендій Договірні Держави надаватимуть біженцям
найсприятливіше правове становище, принаймні становище не менш сприятливе, ніж
те, яким звичайно користуються іноземці за таких самих обставин.
Особа, якій надано статус біженця в
Україні, відповідно до ст. 20 Закону України «Про біженців» мають право на
пенсію та інші види соціального забезпечення в порядку встановленому
законодавством України [5].
Ч.4 ст.8 Закону України «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що іноземці
(тобто особи, які не перебувають в громадянстві України, і є громадянином іншої
держави) та особи без громадянства (особи, яких жодна держава відповідно до
свого законодавства не вважає своїм громадянином ), які перебувають в Україні
на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних
послуг із системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нарівні
з громадянами України на умовах та в порядку, передбаченому цим Законом [10].
Бачимо, що основні питання буття біженців
та дітей – біженців регулюються з боку держави на доброму рівні. Також,
хочеться зазначити, що це регулювання відбувається не лише на теоретичному
рівні, але і на практичному, що радує і дає надії на те, що дійсно, дана
категорія населення під лаштуватися до життя на території України.
Існуючі нормативно – правові акти щодо
перебування біженців на території України дають сподівання на те, що дана
категорія населення без будь – яких перешкод зможе легко підлаштуватися до
українського буття. Але як і будь – де, існують проблеми законодавчого
характеру, які можуть виступати перешкодою для цього.
Прийняття у червні 2001 року нової редакції
Закону України «Про біженців» відкрило багато перспектив щодо перебування
біженців на території України. У ньому знайшли вирішення багато юридичних
проблем, що виявилися під час практичного застосування попереднього закону.
Закон приведено у відповідність до Конституції України, міжнародно-правових
документів із захисту прав людини, основоположного інструменту у сфері захисту
біженців, яким є Конвенція ООН 1951 року про статус біженців. У ньому визначено
юридичні терміни, чітко виписано процедуру розгляду клопотань про надання
статусу біженця, прийняття рішення за заявами та оскарження цих рішень.
Гарантії прав біженців значно розширені, водночас створено чіткий механізм
протидії спробам зловживань статусом біженця.
Прийняття нового Закону — важливий крок у
забезпеченні захисту біженців в Україні відповідно до міжнародних стандартів,
проте остаточне усунення законодавчих проблем у цій сфері вимагає комплексного
підходу, внесення змін до багатьох інших законодавчих актів.
Порядок відрядження іноземців та осіб без
громадянства за межі України регулюється статтею 32 Закону України «Про
правовий статус іноземців», до якої з прийняттям згаданого закону щодо боротьби
з нелегальною міграцією було внесено зміни. Новою редакцією цієї статті
встановлено, що іноземець, який учинив злочин або адміністративне
правопорушення, може бути відряджений за межі України. Рішення про видворення
приймається також щодо іноземця, дії якого грубо порушують законодавство про
статус іноземців, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України,
охорони громадського порядку. І хоча до статті введено важливу норму, згідно з
якою іноземець чи особа без громадянства може оскаржити рішення про відрядження
до суду, що зупиняє виконання цього рішення, біженцям не гарантується захист
від вислання в країну, де існує загроза їхньому життю або свободі, хоча Законом
України «Про біженців» (ст. 3) таке вислання не допускається, а принцип не
вислання є основоположним у всій міжнародній системі захисту біженців.
Ще серйознішим є питання щодо забезпечення
прав дітей біженців на реєстрацію та ім’я, якщо обоє батьків є біженцями.
Відпов
Похожие работы на - Соціально-правовий захист дітей-біженців Курсовая работа (т). Социология.
Реферат: Педагогічні погляди і просвітницька діяльність Олени Пчілки
Контрольная работа по теме Основы деятельности адвоката в гражданском судопроизводстве
Реферат по теме Махновщина и анархизм
Дипломная работа по теме Развитие ценностных отношений младших школьников на уроках литературного чтения
Реферат: Курская область в годы Великой Отечественной войны
Оцінка вартості підприємства
Курсовая работа по теме Государственные внебюджетные фонды в системе мер социальной политики
Курсовая работа: Строковые данные и тестовые файлы
Курсовая работа по теме Современное состояние и предпосылки развития страхования
Дипломная Работа Учет Движения Денежных Средств
Курсовая работа по теме Методика развития специальной выносливости
Учимся Писать Сочинение 3 Класс Соколова
Реферат: Национализм в России РНЕ, Черная Сотня. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Аграрные кризисы
Реферат по теме Пуританство
Курсовая работа: Император Фридриих I Барбаросса. Роль его личности в истории. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа по теме Оценка развития и планирования СПК 'Рассвет-Мыто'
Курсовая работа по теме Определение оптимальных сроков службы машин и нормативов затрат на полное и частичное возобновление
Схема Эссе Английский Егэ
Хэддон М Загадочное Ночное Убийство Собаки Эссе
Похожие работы на - Августовский переворот 1991
Реферат: Фокусировка приборов. параллакс и его устранение
Реферат: Ксения Петербургская