Соціально-економічний розвиток Італії - География и экономическая география реферат
Главная
География и экономическая география
Соціально-економічний розвиток Італії
Вивчення географічного положення, клімату, рельєфу та населення Італії. Характеристика господарського комплексу, основних галузей промисловості, розвитку сільського господарства. Специфіка транспортної системи країни. Опис зовнішньоекономічних відносин.
посмотреть текст работы
скачать работу можно здесь
полная информация о работе
весь список подобных работ
Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О. ГОНЧАРА
Кафедра економіки та управління національним господарством
на тему: «Соціально-економічний розвиток Італії»
2. Характеристика господарського комплексу
Італія, офіційна назва Італійська Республіка - держава на півдні Європи, в центрі Середземномор'я. Країну названо за етнонімом племені італіки.
Італія розташована на півдні Європи, оточена морями басейну Середземного моря і займає: весь Апеннінський півострів, великі острови Сицилія, Сардинія; 7 населених островів Тосканського архіпелагу, найбільшим з яких є острів Ельба; Понціанські острови; острови Іск'я, Капрі, Прочіда; острови Еолійського (Ліпарського) архіпелагу; острів Устіка; Еґадські острови; архіпелаг Маддалена, острови Таволара, Молара, л'Асінара, Сант-Антіоко і Сан-П'єтро поблизу Сардинії; острів Пантеллерія й Пелаґійські острови в Сицилійському морі; острови Треміті в затоці Ґарґано. На північному заході Італія межує з Францією (515 км), на півночі з Швейцарією (718 км) і Австрією (415 км), на північному сході з Словенією (218 км).
Крім того Італія має кордони з двома невеличкими державами анклавами: Ватиканом - 3,2 км та Сан-Марино - 39 км.
На півдні вона (через Туніську протоку) межує з Африкою. Апеннінський півострів глибоко входить в Середземне море. Береги Італії омиваються морями: на заході - Лігурійським і Тірренським, на півдні Іонічним, на сході Адріатичним.
Довжина берегової лінії - 7 456 км. Площа території Італії - 301 337 км2 (70 місце серед держав світу). Протяжність з півночі на південь - 1139 км, з заходу на схід - 515 км.
Найвища точка гора Монблан (4807 км) - на кордоні з Францією. Населення складає 58,1 млн осіб. Столиця Рим (2,6 млн осіб). Державне свято 2 червня - День проголошення республіки у 1946 році. Державна мова - італійська. Грошова одиниця - євро. На території Італії знаходяться дві міні-держави: Ватикан і Республіка Сан-Маріно.
Італія розділена на 20 областей, що включають 94 провінції. П'ять з них зі специфічними рисами історичного розвитку і етнічного складу мають статус автономії. ВВП (2006) - 1,7 трлн дол. США (9 місце у світі), на душу населення -29,7 тис. дол. США (26 місце). Економічно високорозвинена держава, член "великої сімки". Член ООН, ЄС, НАТО.[2],[3]
Згідно з республіканською Конституцією, що була урочисто прийнята 27 грудня 1947 і набула чинності 1 січня 1948, Італія є демократична Республіка, що заснована на праці. Вища влада належить народу, який втілює її в формах і межах, визначених Конституцією. Виборний двопалатний Парламент складається з Палати Депутатів (630 членів) і Сенату Республіки (315 членів). Законодавча функція належить обом Палатам. Крім того, вони контролюють політику і діяльність виконавчої влади. Парламент на спільному засіданні обирає Президента Республіки терміном на 7 років. Обов'язком Президента Республіки є призначення Президента Ради Міністрів (Прем'єр-Міністра), а також членів Кабінету Міністрів. Глава держави - президент Джорджіо Наполітано (з 15 травня 2006 р.). Керівник уряду - прем'єр-міністр Романо Проді (з 17 травня 2006 р.).
Італійська історія сягає за 2500 років. Вона охоплює Стародавній Рим, виникнення папства і католицизму, епоху Відродження і появу торгового капіталізму. З XVI ст. Італія, порівнюючи з попереднім періодом, відігравала в світі другорядну роль. Сучасна італійська держава утворилася в 1870 р. шляхом звільнення і об'єднання до цього розрізнених територій. Зараз Італія входить до числа головних розвинених країн, займаючи серед них шосте місце.
Італія розташована на півдні Європи в центральній частині Середземномор'я. Її територія охоплює південні схили Альп, Паданську низовину, Апеннінський півострів, острови Сицилію і Сардинію. 4/5 її кордонів є морськими. Найважливішою особливістю географічного положення Італії є її розташування на шляхах між Південно-Західною Європою і Середнім Сходом. Альпи навіть у давні часи не були непрохідним бар'єром і в наш час не перешкоджають сухопутним зв'язкам.[2]
Клімат Італії дуже різноманітний, оскільки півострів гористий і далеко видається в Середземне море. У Альпах середні температури низькі, а зими -- тривалі і суворі. Сніг на вершинах лежить постійно, на схилах -- декілька місяців. З липня по вересень зазвичай тепло, хоча у вересні можливі сильні дощі. Рясні снігопади починаються в листопаді. У Північній Італії клімат континентальний: зима холодна і туманна, а літо -- гаряче. У Центральній Італії -- морський клімат з щодо м'якою взимку і не дуже жарким влітку. На Адріатичному побережжі часом сильний вітер (бора) приносить маси холодного повітря. На півдні Італії типовий середземноморський клімат з теплим і недощовим літом і щедрою на опади зимою. Середня температура січня на Апеннінському півострові коливається від + 1 °С до + 12 °С, липня -- від + 23 °С до + 28 °С, а під час проходження вітрів сіроко з Північної Африки підвищується до + 40-45 °С. Найбільш рівні метеорологічні умови круглий рік зберігаються на Рів'єрі.
Три складові частини Італії одночасно є трьома природними районами. Гірський рельєф Альп поєднується з вертикальною зональністю клімату, численними річками і озерами, багатством лісових і гідроресурсів. Паданська низовина -- найбільший рівнинний простір країни -- лежить на межі помірного і субтропічного поясів, вона має родючі землі й достатнє зволоження. Річка По є найбільшою в Італії. Апеннінський півострів і острови вкриті гірськими середньовисотними масивами і неширокими приморськими низовинами. Вже здавна виявились переваги західного узбережжя півострова для людської діяльності. Тут більше опадів і річок (у тому числі Тібр і Арно), береги порізані затоками і бухтами, рівнини навколо Неаполя, Рима і Ліворно вкриті родючими вулканічними ґрунтами. Адріатичне узбережжя, включаючи південно-східні низовини, цих переваг не має. Італія бідна на корисні копалини. Найбільше значення мають поклади сірки, ртуті та мармуру. Ліси вкривають близько 1/5 площі. Здебільшого це альпійська зона. Величезними є рекреаційні ресурси. Серед невирішених екологічних проблем специфічними є опускання островів Венеції і пошкодження старожитностей внаслідок вібрації та забруднення, спричинюваних автотранспортом. Це сейсмічна зона, бувають землетруси, є діючі вулкани. Незважаючи на різноманіття історичних доль населення складових частин Італії, воно етнічно однорідне. У прикордонних районах живуть невеликі групи сусідніх народів. Найбільша -- австрійсько-німецька група (близько 300 тис. чоловік) у Південному Тіролі (область Трентіно-Альто-Адідже). Італійська мова, першоосновою якої була стародавня латинь, належить до романської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Віросповідання більшості жителів -- католицизм. Демографічні показники населення Італії зараз є однотипними з показниками інших індустріально розвинених країн. Але зближення їх відбулося недавно. Швидкий ріст населення, безземелля і безробіття наприкінці XIX ст. перетворили Італію на країну постійної еміграції. За 1860--1970 рр. за кордон перемістилося 9 млн чоловік, найбільше до США, Аргентини і Бразилії. Еміграція має місце і нині. Серед внутрішніх міграцій найбільшими є переміщення населення з аграрного Півдня до промислової Півночі і з сільської місцевості взагалі -- в міста. Середня густота населення висока (190 чоловік на 1 км2). Найвищою вона є на Паданській низовині і західному узбережжі, найнижчою -- в Альпах. Міське населення становить 70 %. Містами-мільйонерами є Рим, Мілан, Неаполь і Турін. Міста, як правило, давні, багато з них існують більше двох тисячоліть. У сільській місцевості переважають села, на Півночі -- хутори.[4]
2. Характеристика господарського комплексу
Італія - високорозвинена індустріально-аграрна країна, яка за обсягом промислового виробництва на межі ХХ-ХХІ ст. входить у число 10 найбільш розвинених країн світу. Основні галузі промисловості: машинобудівна, текстильна і швейна, залізо- і сталеливарна, хімічна, харчова, моторобудівна, туризм. Найважливіший сектор економіки Італії - обробна промисловість. У межах Італії чітко виділяються відносно заможна промислова Північ і бідний сільськогосподарський Південь (Медзоджорно). Північ вельми нагадує Центральну Європу за кліматом, природними ресурсами і структурі господарства, тоді як Південь більше схожий на справжній середземноморський регіон. На Півночі трикутник Мілан-Турін-Генуя - найбільший промислово розвинений район Італії. За розвитком промисловості, торговій і фінансовій функціям Мілан (2-е за населенням місто Італії) займає 1-е місце, тому його нерідко називають діловою столицею країни. Обличчя Туріну визначають автомобільні заводи концерну "Фіат". Серед приватних концернів найвідомішими є фірма "ФІАТ", телекомунікаційна "СТЕТ" і енергетична "ЕНІ". Велику індустрію Півночі обслуговує Генуя - найбільший порт країни. У місті і його передмісті, що протяглося вздовж моря, багато промислових підприємств. Побережжя Генуезької затоки має також велике курортне значення. Відсталість Південної Італії створила в країні так звану проблему Півдня. Після 2-ї світової війни тут були побудовані великий металургійний комбінат в Таранто, декілька нафтохімічних комбінатів, атомних станцій, але це лише трохи підвищило індустріальну активність Півдня. Найважливіший промисловий і культурний центр Південної Італії - Неаполь. Як пасажирський порт він займає 1-е місце в країні, а за вантажообігом поступається тільки Генуї. Сільське господарство Італії характеризується відсталою агротехнікою, низькими урожаями. Внаслідок великих капіталовкладень в інфраструктуру і великих субсидій від ЄС, за останні десятиріччя економіка Півдня суттєво змінилася, однак, незважаючи на бурхливе зростання в деяких областях, наприклад в Апулії і Абруцці, загалом регіон продовжує сильно відставати від Півночі за прибутками населення. На початку 2000-х років 41% зайнятих складає частку промисловості, 9% - частку сільського господарства, а інші 59% - частку торгівлі, сфери послуг і інших видів економічної діяльності.
Італія залежить від імпорту енергоресурсів. Він досягає 4/5 її потреб, проти 1/2 у середньому в Західній Європі. Особливо велика роль належить імпортній нафті (приблизно 70 млн т на рік). Власний її видобуток - 5 млн т, природного газу - 60 млрд м куб. З 220 млрд кВт-год виробленої протягом року електроенергії на ГЕС припадає 1/5. Атомна енергетика не розвинена. Нафту і природний газ видобувають на Паданській низовині. Численні невеликі ГЕС побудовані на лівих притоках річки По, які беруть свій початок в Альпах. Пунктами прийому нафти і нафтопереробки є Генуя і Трієст, від яких ідуть трансальпійські нафтопроводи в Німеччину, а також невеликі портові міста на Півдні. Важливою подією стало введення в експлуатацію транссередземноморського підводного газопроводу, який з'єднав алжирські газопромисли з материковою Італією через Туніс і Сицилію. Підводна його частина має довжину 160 км.
Після другої світової війни Італія зробила великий крок у розвитку обробної промисловості. Це не тільки провідна, а й сучасна і комплексна сфера її матеріального виробництва. Характерними рисами, порівняно з іншими головними розвиненими країнами, є низька частка високотехнологічних виробництв і висока трудомісткість галузей, які виготовляють споживчі товари тривалого і короткочасного користування. Це наслідок молодості італійської промисловості, поразки Італії в другій світовій війні, наявності дешевої робочої сили. Розміщення обробної промисловості має такі загальні риси. Найбільша концентрація промислового виробництва характерна для Півночі при зростанні останнім часом ролі Центру. Значну роль в розміщенні підприємств і галузей відіграв історичний чинник: попереднє ремісниче виробництво, ресурси енергії і сировини, які тепер уже вичерпані, бідність сучасної сировинної бази та імпорт необхідних ресурсів. Італія виплавляє 25 млн т сталі і 250 тис. т алюмінію на рік. У виробництві сталі вагоме значення імпортного скрапу. Найбільшими центрами чорної металургії стали агломерації Генуї, Неаполя, міста Пйомбіно (Тоскана) і Таранто (Апулія). Ще не так давно в металообробці і машинобудуванні домінували Мілан, Турін і Ґенуя. Поступово ці галузі поширились на північний схід, а тепер і в Центр. Значними машинобудівними центрами стали Брешіа, Венеція, Трієст, Болонья, Флоренція і навіть Рим і Неаполь. Автомобільна промисловість Італії відома автомашинами "ФІАТ" (фабрика італійських авто Туріна), гоночними машинами, моторолерами і мопедами. Головним центром автомобілебудування залишається Турін. Щорічно випускається до 2 млн автомашин.[5]
Хімічна промисловість Італії зародилась у Ломбардії, і нині там знаходиться чимало її підприємств. Крім того, з'явилися нові центри нафтохімії на Півдні і частково в Центрі. Виробництво синтетичних волокон стало важливою галуззю. Легка і меблева промисловість, які представлені невеликими підприємствами, зосереджені в місцях виникнення, тобто на Півночі, але й для них характерне зміщення в Центр, де оплата праці нижча. Модні вироби (одяг, взуття, меблі) є невеликою, але престижною частиною італійської промисловості.
За стандартами ЄС, сільське господарство Італії недостатньо ефективне. Середній розмір ферм - 7 га. Малі господарства малопродуктивні й малотоварні. Використовується чимало маргінальних (крайніх за своїми характеристиками) земель. До багатих і розвинених сільськогосподарських районів можна віднести Паданську низовину та західне узбережжя між Ліворно і Неаполем. Тут зосереджена переважна частина зрошуваних земель (усього їх в Італії 3 млн га). Південь і острови надзвичайно посушливі влітку, місцеві ґрунти бідні, можливості для зрошення мінімальні. Зовнішня торгівля продуктами сільського господарства для Італії дефіцитна. На відміну від Північно-Західної Європи, в сільському господарстві Італії домінує рослинництво. На першому місці за вартістю в ньому стоять так звані "середземноморські продукти". Природне середовище для них сприятливе саме на півострові й островах. Овочів (і ранніх, і пізніх) тут вирощують більше, ніж у Великобританії, Франції та Німеччині разом узятих. Найбільше значення має культура томатів. Італія є великим виробником і експортером (як правило, перше або одне з перших місць у світі) також фруктів, особливо груш і персиків, апельсинів, лимонів, винограду й вина. Разом з Іспанією вона утримує першість у вирощуванні оливок, але олія є продуктом внутрішнього споживання. Виробництво вина, якість якого, порівняно з французькими винами, нижча, і олії зосереджене здебільшого на фермах. Середземноморські продукти домінують у сільськогосподарському експорті. В територіальному плані вони займають прибережні частини Апеннінського півострова і острова Сицилія. Італія є важливим виробником зерна. Вирощують пшеницю, кукурудзу, ячмінь і рис. Значні площі зайняті під цукровими буряками і картоплею. Це культури Паданської низовини. Щоправда, тверда пшениця для виготовлення макаронів (макарони з томатною пастою є найпоширенішою стравою італійців) культивується в межах Півдня. Власної пшениці не вистачає, її імпортують. Рис Італія експортує в інші країни Європи. В міру економічного розвитку країни все більшого значення набуває тваринництво, хоча умови Середземномор'я для нього не можна вважати сприятливими. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, птицю. Італія є значним виробником м'яса й сиру. Частина продуктів тваринництва, включаючи вовну, а також кормове зерно, імпортується. М'ясо-молочне тваринництво зосереджене переважно на Півночі, вівчарство - в Апеннінських горах і на островах.
Транспорт Італії є розвиненим і комплексним. Найбільше значення мають автомобільний, залізничний, трубопровідний і морський. Супер-автостради Італії (вони тут почали будуватися вперше і звідси їх назва) відповідають кращим міжнародним стандартам. Використовуються 25 млн легкових і 2 млн вантажних автомобілів. Італія має великий морський флот, а її авіакомпанія "Аліталіа" - серед найбільших у світі. Головними вузлами внутрішніх і міжнародних сполучень є Рим і Мілан, морськими портами - Ґенуя, Трієст і Венеція. Відстань від Римського аеропорту до міста - 35 км, від аеропорту Мальпенса до Мілану - 45 км, від аеропорту Лінате до Мілана - 30 км. Автомобільний транспорт відіграє головну роль у внутрішніх перевезеннях вантажів і пасажирів. Густа мережа сучасних шосе зв'язує міста Північної і Південної Італії. Довжина автодоріг - 304 тис. км. У Італії два типу автострад: державні і приватні (платні). Швидкість пересування на приватних - 110 км/год, на державних автострадах - 90 км/год, по населених пунктах дозволена швидкість руху - 50 км/год. Туристичнікі автобуси в Італії звичайно комфортабельні і обладнані кондиціонерами. У Італії є розгалужена мережа залізниць, загальною протяжністю 19,6 тис. км, причому по рівню їх електрифікації країна займає одне з перших місць в світі. Туристи можуть скористатися електричками (locale), пасажирськими (diretto), швидкими (espresso) поїздами. У Римі і Мілані є метро. Головні морські порти: Генуя, Трієст, Венеція, Неаполь.
Специфікою транспортної системи Італії є такі її риси: найщільніша мережа транспортної інфраструктури на Півночі; Італія є морською країною, але порти півострівної частини, за винятком Неаполя, невеликі, будівництво нових спеціалізованих портів не змінює становища; залізниці й автостради півострова за своїми напрямками і густотою фактично повторили мережу стародавніх римських доріг, включаючи і славнозвісну Аппієву дорогу між Римом, Неаполем і Бриндізі.
Для сполучень з рештою Європи важливе значення мають узбережжя Рив'єри, тунелі під Монбланом та перевалом Фрежюсом, перевали і тунелі Сен-Бернар, Сімплон, Сен-Ґотард і Бреннер. Найдовшим є Сімплонський залізничний тунель - 19,8 км. Поромні переправи з'єднують півострів з островами Сицилія і Сардинія та з Грецією. Існує проект будівництва моста або тунелю через Мессінську протоку.[1],[5]
Італію по праву можна вважати країною-музеєм, країною-пам'ятником. За оцінками учених, тут зосереджено 65 % всієї світової культурної спадщини. Італія знаменита не тільки дуже багатою історією, але і прекрасними середземноморськими пейзажами, морськими курортами, білосніжними піками Альп, індустрією модного одягу і взуття, а також своєю неповторною атмосферою свят, привітності і гостинності.
Ця галузь має надзвичайно велике значення в житті Італії. За масштабами туризму країна стоїть на першому місці в світі (понад 50 млн іноземних туристів протягом року). Туристів приваблюють і сонячні пляжі Середземномор'я, і краєвиди, і зимові види спорту в Альпах. Італійська Рив'єра в Лігурії є одним цілим з французькою, її доповнюють пляжі Сардинії та Адріатики.[1]
У міжнародному поділі праці Італія спеціалізується на вивозі продукції машинобудування і металообробки, яка становить понад дві п'ятих усього експорту. Експорт (машини, обладнання, тканини, фрукти - апельсини, лимони, вино (провідний світовий виробник), фрукти, овочі, текстиль (у Європі провідний виробник шовку), одяг, товари з шкіри, двигуни, електротовари, хімікати, мармур (Каррара), сірка, ртуть, залізо, сталь) - 280 млрд дол. США (в т.ч. Німеччина - 16,5%, Франція -12,7%, США - 8,5%, Великобританія - 7,2%, Іспанія - 5,8%).
За останнє десятиліття, виросла частка виробів швейної, текстильної, взуттєвої промисловості, хімікатів, продовольчих товарів, зокрема овочів, фруктів, цитрусових, вин; зменшилась питома вага енергоносіїв, будівельних матеріалів, руд чорних і кольорових металів. В імпорті головне місце займають машини і обладнання, перш за все складне (майже 33%), а також хімікати (12,5%), чорні і кольорові метали (11%).
Імпорт (паливо - нафта, газ, вугілля, кокс, промислова сировина - металобрухт, бавовна, машини і продовольство) - 244 млрд дол. США (в т.ч. Німеччина - 18,8%, Франція - 13,1%, Великобританія - 6,4%, Нідерланди - 6,2%, США - 5,1%). Для збільшення позитивного сальдо торговельного балансу важливе значення мають валютні надходження від туризму, перекази від сезонних робітників, що виїжджають на заробітки у багатші європейські країни і у країни Північної Америки, а також від емігрантів, що постійно проживають за межами Італії. Основними торговельними партнерами є країни ЄС і США. Італія прагне розширювати зв'язки з Україною. Вона одна із перших у січні 1992 р. визнала суверенітет України. В цьому ж році у Києві відкрилося італійське посольство, вирішується питання про створення спільних підприємств, наприклад, планується спільне освоєння родовищ облицювального каменю у північних областях України. Частки у зовнішньому торговельному обігу України становить 2,1%.[5]
географічний промисловість італія транспортний
Італія є однією із найдревніших держав світу. Ще в II-І тисячоліттях до Христа на Апеннінському півострові жили племена італіків, які заснували Рим. Пізніше цією територією володіла Візантія, завойовували її франки та інші племена. У середньовіччі Італія була роздрібнена. Як єдина держава постала в 1870 р.
Нині Італія - високорозвинена індустріально-аграрна країна. За обсягом ВНП вона вийшла на третє місце у Європі (1152 млрд. доларів СІНА, 1998 р.) після Німеччини і Франції, випередивши Великобританію і всі інші країни Європи. Свого сусіда по макрорегіону Іспанію вона перевищує більш ніж удвічі, а в розрахунку на одного жителя - майже на одну п'яту.
В результаті можна виділити наступні переваги економіки Італії: конкурентоспроможний і досить креативний середній клас. Італія визначає моду в усьому світі в галузі дизайну виробництва та продукції, одягу і побутової техніки. До провідних фірм відносяться Fiat (автопром), Montedison (виробництво пластмас), Olivetti (комунікації), Benetton (одяг) . Високопродуктивні сільське господарство та туризм. Слабкі сторони: державний дефіцит і зростання боргу все ще великі. Малий приріст економіки, неефективна сфера послуг, яка інтенсивно приватизується. Нерівний розподіл добробуту між багатою Північчю і бідним Півднем, де безробіття в 3 рази вище. Замалі, орієнтовані на міжнародну конкуренцію підприємства. Сильна залежність від імпорту енергоресурсів.
1. Соціально-економічний розвиток Італії. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://bukvar.su/geografija/page,2,40898-Social-no-ekonomicheskoe-razvitie-Italii.html
2. Загальна характеристика Італії. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.osvita.ua/vnz/reports/geograf/23988/
3. ІТАЛІЯ. Загальні відомості. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.com/14270609/turizm/italiya
4. Географічна характеристика Італії. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://geograf.at.ua/index/0-33
5. Економіка Італії. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ua.wikipedia.org/wiki/Економіка_Італії.
Характеристика географічного положення, чисельності населення, кліматичних особливостей Італії. Адміністративний поділ і державний устрій країни. Коротка історична довідка. Етапи розвиту і сучасний стан промисловості, транспорту, сільського господарства. презентация [1,3 M], добавлен 30.10.2013
Державний устрій, адміністративний поділ та збройні сили Румунії. Опис географічного положення, рельєфу, ґрунтів, клімату та природних ресурсів. Демографічна ситуація та населення країни. Огляд особливостей розвитку економіки та сільського господарства. презентация [3,3 M], добавлен 04.12.2013
Вивчення економіко-географічного положення Полтавської області. Оцінка природних умов, ресурсів. Характеристика населення і трудових ресурсів. Спеціалізація економіки Полтавської області, що включає опис розвитку промисловості і сільського господарства. контрольная работа [25,7 K], добавлен 06.12.2010
Аналіз і оцінка природно-ресурсного і соціально-економічного потенціалу регіону. Населення та трудові ресурси Криму, науково-технічний потенціал. Розвиток та розміщення основних галузей господарського комплексу, промисловості та сільського господарства. курсовая работа [482,8 K], добавлен 25.09.2010
Ознайомлення із державними символами Перу (прапором та гербом). Характеристики географічного положення, державного устрою, населення, релігії країни. Особливості рельєфу та клімату. Розвиток промисловості, транспорту, аграрного сектору економіки. презентация [4,7 M], добавлен 05.05.2015
Географічне положення країни та її державний устрій. Адміністративно-територіальний поділ і характеристика одиниць. Структура населення. Оцінка природних ресурсів, розвиток і перспективи розвитку сільського господарства та промисловості. Історичні факти. реферат [320,2 K], добавлен 19.10.2017
Вивчення природних умов, фізико-географічного положення, мінеральних, водних, земельних ресурсів Швеції. Рослинність, тваринний світ, природоохоронні території. Чисельність та склад населення. Характеристика промисловості та сільського господарства. курсовая работа [3,0 M], добавлен 06.12.2011
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .
© 2000 — 2021
Соціально-економічний розвиток Італії реферат. География и экономическая география.
Сочинение По Картине Серова Петр 1
Реферат: Методы исследования опорно-двигательной системы
Пособие по теме Windows XP - для начинающих
Контрольная работа: Проблема норманнского влияния и двух центров в образовании Древнерусского государства
Реферат по теме Учет денежных средств и расчетных операций Украина
Сочинение По Повести Пушкина Капитанская Дочка Образец
Реферат На Тему Поняття І Загальна Характеристика Положень Досудового Слідства
Правовая Система Российской Федерации Курсовая
Реферат по теме Лизинг, факторинг, форфетирование
Реферат: Шпора по математике 4 семестр
Понятие Значение И Виды Времени Отдыха Реферат
Курсовая работа по теме Правовое государство как элемент основ конституционного строя
Реферат На Тему Возникновение Твери
Дипломная Работа На Тему Финансовая Устойчивость Предприятия Оао "Агрокомплекс"
Реферат: Экономическое равновесие
Сколько Страниц Должен Содержать Реферат В Университете
Контрольная работа по теме Ответственность субъектов предпринимательской деятельности
Основные Средства Курсовая Работа
Реферат: Выбор оптимального варианта повышения мощности турбообводом в составе энергоблока ВВЭР-640
Сочинение Рано Утром
Организация учета оплаты труда ООО "Прима" - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Учет расчетов с подотчетными лицами - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Организация бухгалтерского учета в открытом акционерном обществе (на примере ОАО "В пути") - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа