Соціал-демократія в українському і європейському контекстах - Политология дипломная работа

Главная

Политология
Соціал-демократія в українському і європейському контекстах

Політичний погляд на соціал-демократію та лібералізм як на політичні ідеології, їх спільні та відмінні риси. Політичні риси та ідеї європейської модерної соціал-демократії. Роль соціал-демократії у розвитку українського громадянського суспільства.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Розділ 1. Порівняльний аналіз соціал-демократії і лібералізму
1.1 Політичний погляд на соціал-демократію та лібералізм як на політичні ідеології
1.2 Спільні та відмінні риси соціал-демократії та лібералізму
1.3 Застосування на практиці ідеологій соціал-демократії та лібералізму
Розділ 2. Європейський досвід у встановленні соціал-демократії на шляху побудови модерної держави
2.1 Історія становлення соціал-демократії в Європі
2.2 Політичні риси та ідеї європейської модерної соціал-демократії
2.3 Основні проблеми та шляхи їх подолання на шляху створення сучасної європейської соціал-демократії
Розділ 3. Ідеологічні та політичні парадигми становлення соціал-демократії в Україні
3.1 Становлення та розвиток інституту соціал-демократії в Україні
3.2 Роль соціал-демократії у розвитку українського громадянського суспільства
3.3 Сучасний стан соціал-демократичної ідеології в Україні
Оптимізація умов праці користувачів ПК
Дипломна робота бакалавра: 78 ст., 72 джерела.
Об'єктом дослідження є сучасна соціал-демократія.
Мета роботи дослідити місце та роль сучасної соціал-демократії в політичній модернізації суспільства.
Методи дослідження: історико-порівняльний, статистичний, системний аналіз, традиційний аналіз документів.
Одержані висновки. Соціал-демократія впливова політична сила, представлена на всіх континентах, активно бере участь у діяльності органів влади на різних рівнях, що бачить завдання побудови суспільства у дусі соціал-демократичних основних цінностей - свободи, справедливості, солідарності.
Соціал-демократична позиція полягає в широкому використанні державних механізмів з метою утвердження ринкових відносин та інститутів, а також такому перерозподілі суспільних благ, який би підтримував особисту ініціативу і водночас контролював би владу грошей, не допускаючи надмірної соціальної напруженості
Ключові слова. СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЯ, ПОЛІТИЧНА СИЛА, ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ, ЛІБЕРАЛІЗМ, ДЕМОКРАТІЯ, БАГАТОПАРТІЙНІСТЬ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД
The graduation research of the 5-year student Maxim Staynov.
Dnipropetrovsk National University named after Oles Honchar, Social-humanitarian faculty, Department of Politology.
Deals with such an important theme as the place and role of modern social democracy in the political modernization of society.
In this paper the concept of social democracy and its place in modern society. Also, attention is paid to aspects of the social democracy in Europe, the process of its formation and main problems. Of course, it is not ignored the experience of Ukrainian social democracy , its main historical moments , problems and prospects.
Актуальність наукової розробки концептуальних положень сучасної соціал-демократичної теорії обумовлюється ще й тим, що протягом тривалого часу в дослідженнях присвячених цій темі робилися висновки про політичну "смерть" соціал-демократії за причини невідповідності її концептуальних положень змінам у сучасному світі. Подібної думки дотримуються окремі опоненти сучасної соціал-демократії і в Україні. На жаль, таке ставлення до неї, що й досі культивується політичними опонентами програми соціал-демократичних перетворень, часто спричиняє суттєві непорозуміння на рівні масового сприйняття соціал-демократичної політики. Про хибність подібного ставлення до соціал-демократичної теорії свідчить те, що її сутність це постійний пошук, критичний перегляд усталених уявлень, об'єктивний і вільний від ідеологічних упереджень аналіз сучасної ситуації при обов'язковому дотриманні етичних принципів та правил демократичного волевиявлення. Згадані спроби теоретичної фальсифікації сучасної соціал-демократичної концепції значно посилюють важливість і актуальність її об'єктивного науково-політичного дослідження.
Проблеми становлення і розвитку соціал-демократії в сучасній Україні, а також діяльності соціал-демократичних політичних партій в період після проголошення незалежності до цього моменту ще не набули висвітлення у ґрунтовних багатоаспектних наукових дослідженнях. Це зумовлює значний інтерес сучасних вітчизняних політологів до вивчення основних засад соціал-демократичної теорії, місця і ролі соціал-демократичних партій в процесі становлення політичного плюралізму, специфіки партійного представництва соціал-демократичного руху в політичній системі сучасної України.
Здебільшого ті праці, що стосуються дослідження цих проблем теорії політичних процесів та інститутів торкалися, як правило, лише певних аспектів пов'язаних з діяльністю соціал-демократичних партій. Так, зокрема, окремі питання визначення місця соціал-демократичних партій в ході становлення в Україні багатопартійної системи було розкрито у працях С. Бабія, Є. Базовкіна, А. Білоуса, В. Кременя, В. Полохала, В. Ребкала, Ф. Рудича, С. Рябова, В. Ткаченка, П. Шляхтуна та ін. Проблеми соціал-демократичної теорії пов'язані з впровадженням концепції соціальної і правової держави аналізувалися у працях В. Бабкіна, В. Копєйчикова, М. Михальченка, О. Скрипнюка, В. Шаповала, Ю. Шемшученка.
При цьому слід звернути особливу увагу на те, що в західній політичній науці на сьогоднішній день чітко визначилися два основні напрямки дослідження соціал-демократії. З одного боку, це розробка загальних проблем соціал-демократичної теорії, питання адаптації соціал-демократичної політики до змін у сучасному світі, створення нових механізмів реалізації соціал-демократичних цілей, дослідження історичного розвитку соціал-демократичних партій тощо. Це, перш за все, праці таких теоретиків, багато з яких одночасно були й провідними діячами європейських соціал-демократичних партій, як Х. Хайман, Х. Брундтланд, Г. Папп, М. Гаррінгтон, Н. Кіннок, С. Міллер, Ж. Атталі, Т. Нейджел, Т. Фіхтер, О. Лафонтен, Й. Рау та ін. А, з іншого боку, це цілий ряд досліджень присвячених проблемам розвитку соціал-демократії.
Мета даного дипломного дослідження є розглянути соціал-демократію в українському і європейському контекстах.
Існує ряд досліджень по певних періодах становлення соціал-демократичних партій, а також праць теоретико-ідеологічного характеру з основних проблем соціал-демократії.
Усю цю літературу можна поділити на три групи: довідкова, історико-політологічна і теоретико-ідеологічна.
У працях першої групи, якими є різноманітні довідники, подається коротка історія створення політичних організацій, інформація про їх представництво в органах влади, кількість членів, витяги з програмних документів. Ці роботи суттєво розширюють загальну картину еволюції соціал-демократичних партій, дають можливість порівняти тенденції їхнього розвитку, ознайомитись з головними ідеологічними засадами. Але разом з цим, у них не проаналізовано важливих деталей з'їздів, конференцій, їх резолюції та постанови.
Досить критично і багатосторонньо висвітлено політичне життя України, роль і місце у ньому керівників держави, партій та їх лідерів, громадських організацій у дослідженнях другої групи. Їх цінність полягає у тематичному охопленні значної кількості аспектів становлення політичних структур, порівнянні між собою, вивченні основних тенденцій участі у національно-державному будівництві. При цьому, суттєвий інтерес спостерігається до соціал-демократичного напрямку.
Першими науковими роботами по історії соціал-демократичних партій України початку 1990-х рр. є статті В. Литвина та О. Висоцького. Вони мають особливе значення, оскільки в них ґрунтовно описано процес відродження соціал-демократії в Україні, створення гуртків, клубів, їх об'єднання в партії.
Окремим аспектам організаційного та ідеологічного становлення соціал-демократії в Україні в 1990-х - поч. 2000-х рр. присвячено статті та дисертаційна робота Л. Глушкової. Проте, Л. Глушкова не використала матеріали архіву управління легалізації об'єднань громадян Міністерства юстиції України, поточних архівів УСДП, СДС, багатьох документів СДПУ, деяких важливих робіт по теорії та історії світової і української соціал-демократії, в тому числі й праць самих соціал-демократів, що негативно вплинуло на глибину її досліджень.
Роботи теоретико-ідеологічної групи представлені переважно у вигляді монографій та статей ідеологічно-пошукового змісту лідерів і рядових членів партій, науковців. У них аналізуються можливості української соціал-демократії, визначаються її основні ідеологічні і практичні завдання, обґрунтовуються історичний та духовний зв'язок з вітчизняними есдеками початку ХХ ст. і сучасними європейськими лівоцентристами. Ці праці є основою для розуміння ідеологічних постулатів нинішніх соціал-демократів України, поясненням багатьох аспектів їх діяльності.
Одинокими прикладами комплексного викладу історії виникнення сучасних соціал-демократичних партій України є статті С. Грабовського та Ю. Мостової і С. Рахманіна, з характерним для журналістів публіцистичним викладом матеріалу, що у деяких моментах відзначається певною недостовірністю та суб'єктивністю.
Отже, стан розробки теми у сучасній історіографії представлено не в достатньо широкій мірі і лише трохи дає змогу дослідити еволюцію соціал-демократичного руху в Україні.
Об'єктом дослідження є роль соціал-демократії в політичній модернізації суспільства.
Предметом дипломної роботи є соціал-демократична модель політичної модернізації.
- розглянути політичний погляд на соціал-демократію та лібералізм як на політичні ідеології
- розглянути застосування на практиці ідеологій соціал-демократії та лібералізму
- проаналізувати європейський досвід у встановленні соціал-демократії на шляху побудови модерної держави
- дослідити ідеологічні та політичні парадигми становлення соціал-демократії в Україні.
У роботі застосовано загальнонаукові і спеціальні методи дослідження, що забезпечує єдність гносеологічного, соціально-економічного та політичного аналізу інтеграційних процесів соціал-демократії, зокрема, використано системний, структурно-функціональний, порівняльний, проблемно-історичний та емпіричний методи. Різноманітність методів забезпечила, з одного боку, цілісне сприйняття об'єкта дослідницької роботи у всій системі його зв'язків і взаємозалежностей з іншими елементами політичного життя, а з другого - адекватний розгляд складних, а подекуди і непередбачених ситуацій взаємодії доцентрових і відцентрових процесів соціал-демократії. Емпіричну базу роботи складають документальні джерела, статистичні дані, результати соціологічних досліджень сучасних політичних процесів.
Новизна роботи. Практична значущість дослідження вбачається у можливості використання деяких її положень і висновків: при підготовці аналітичних матеріалів, пов'язаних з проблематикою, яка становить предмет дослідницької роботи; для подальшого вивчення розглянутих в роботі та суміжних у ній тем; а також, певною мірою, при вирішенні відповідних питань з метою реалізації практичних завдань .
Розділ 1. Порівняльний аналіз соціал-демократії і лібералізму
1.1 Політичний погляд на соціал-демократію та лібералізм як на політичні ідеології
Соціал-демократія - ідейно-політична течія і соціально-політичний рух, що виникла в рамках соціалізму і потім перейшла на позиції поступового вдосконалення капіталізму з метою затвердження більшої свободи, солідарності та справедливості. С.-д. складалася під впливом Французької революції 1789 і ідей соціалістів К.А. Сен-Сімона, Ш. Фур'є, Р. Оуена; надалі істотний вплив на С.-д. надав марксизм, від якого вона сприйняла ідеї пролетарської революції та диктатури пролетаріату, загальної рівності, усуспільнення засобів виробництва і т.д. В кін. 19 - поч. 20 в. під впливом успіхів робітничого руху в індустріально розвинених країнах Заходу С.-д. поступово відійшла від марксизму і зосередилася на еволюційному вдосконаленні старої суспільної системи. Збереження в програмах соціал-демократичних партій революційних гасел і вимоги встановлення соціалізму поєднувалося з прагматичною політичною практикою. Після Жовтневої революції в Росії С.-д., що проголосила своєю метою побудову «демократичного соціалізму», і комунізм виявилися супротивниками [33, с. 432].
Основні установки «демократичного соціалізму» були розроблені Е. Бернштейном (1850-1932), що вважав соціалізм «законним спадщиною» лібералізму і називав його «організаторським лібералізмом». Бернштейн піддав різкій критиці положення марксизму про революцію, класової боротьби і диктатури пролетаріату і висунув програму переходу С.-д. на грунт парламентської діяльності. Демократія, за Бернштейн, є «засіб і в той же час мета. Вона є засіб проведення соціалізму, і вона є форма здійснення цього соціалізму ». Активно виступали проти більшовизму і ленінізму теоретики С.-д. О. Бауер, М. Адлер, К. Реннер та ін
Після Другої світової війни під впливом досвіду комунізму і націонал-соціалізму С.-д. остаточно утвердилася у визнанні неперехідної цінності правової держави, демократичного плюралізму і «демократичного соціалізму». Зокрема, в Годесбергской програмі Соціал-демократичної партії Німеччини, прийнятій в 1959, в якості основних цілей «соціалістичного прагнення» проголошуються свобода, справедливість і солідарність. Свобода означає самовизначення кожної людини; рівність дає сенс свободи, роблячи її дійсною для всіх людей; справедливість висловлює взаємообумовленість свободи і рівності і є не чим іншим, як рівною для всіх свободою. У програмах ряду інших соціал-демократичних партій, що також входять в Соціалістичний інтернаціонал, соціалізм як нова соціально-політична система, що протистоїть капіталізму, взагалі не позначений; іноді йдеться про «функціональному соціалізмі», при якому демократична д-ва здійснює функції перерозподілу національного доходу з метою забезпечення більшої соціальної справедливості.
У статуті англ. лейбористської партії, прийнятому в 1918, довгий час була стаття, яка твердила, що своєю головною метою партія вважає встановлення «суспільної власності на засоби виробництва, розподілу та обміну». У 1995 замість цієї вимоги радикального усуспільнення була прийнята стаття, що визначає лейбористську партію як «демократичну» і «соціалістичну». Ця спільна мета повинна втілюватися в життя шляхом створення: динамічною, заснованої на конкуренції і служить загальному благу економіки; справедливого суспільства, забезпечує рівність можливостей і дає гарантії проти бідності, забобонів і зловживання владою; відкритої демократії, де уряд відповідально перед народом і де гарантуються фундаментальні права особистості; здорової навколишнього середовища; умов для адекватного захисту британського народу в кооперації з європейськими ін - тами ООН, Співдружністю націй та ін міжнародними організаціями та ін-тами [38, с.145].
Ця зміна основного орієнтира лейбористів показує, що вони, зберігаючи акцент на колективістських, солідаристські засадах, втратили спільне з соціалізмом, що мають намір підірвати й зруйнувати капіталізм.
У «Соціал-демократичному маніфесті», підписаному в 1999 керівниками англ. лейбористів Т. Блером та нім. соціал-демократом Г. Шредером, йдеться про те, що соціал-демократи ні в якому разі не повинні відмовлятися від своїх головних цінностей: «чесне ставлення, громадська справедливість і рівність можливостей, свобода, солідарність та відповідальність по відношенню до інших ». У маніфесті проводиться грань між соціал-демократами і лібералами: соціал-демократи вважають, що економіка, яка є фундаментом суспільства, повинна бути ринковою, але саме суспільство не можна будувати в 21 ст. як ринкове. Нав'язати ринковій економіці «соціальну орієнтацію» і тим самим створити новий, відмінний і від капіталістично-ринкового, і від державно-соціалістичного тип суспільства покликане д-ва. Воно іменується «д-вою матеріального добробуту (д-вою соціального забезпечення)», і йому ставиться в обов'язок підтримувати заповзятливість, ні на хвилину не піддаючись ілюзії, що воно саме може цю заповзятливість замінити. Головне спрямування зусиль д-ви - «як зробити загальнодоступним добробут і доступ до зайнятості народу, як надати йому можливість реалізувати прогрес і зберегти природне середовище, у свідомості боргу, відповідальності перед майбутнім поколінням, як спільно долати злочинність і наркоманію ...» [44, с. 525].
Погляди сучасної соціал-демократії У цілому, соціал-демократи підтримують: * Дотримання загальним принципам соціальної справедливості, свободи, рівності і братерства.
* Принцип рівних прав та можливостей (а не тільки рівних можливостей, як у консерватизмі).
* Політичний і ідеологічний плюралізм.
* Соціально орієнтовану ринкову економіку на противагу абсолютизованої вільного ринку.
* Обмежене державне регулювання економіки.
* Створення ефективних регулятивних механізмів у підприємництві в інтересах робітників і дрібного підприємництва.
* Рівноправність і захист усіх форм власності.
* Створення потужного державного сектора в економіці, що конкурує на рівних з приватним.
* Націоналізацію стратегічно важливих підприємств, особливо у військовій, аерокосмічної, металургійної, нефтеообрабативающей промисловості та енергетиці.
* Соціальне партнерство між трудящими і роботодавцями
* Скорочення розриву між багатими і бідними.
* Підтримку незаможних верств населення.
* Створення «держави загального добробуту».
* Систему захисту економічних прав робітників, що передбачає: o Обмеження робочого тижня (до 35-40 годин).
· Поліпшення умов праці робітників.
· Захист від невиправданого звільнення.
* Ефективну систему соціального забезпечення, що передбачає: o Загальне безкоштовну освіту, рівний доступ до якого має все населення країни.
Державну систему загальної безкоштовної охорони здоров'я для всіх громадян країни.
Державну допомогу у формі пенсій та допомог по інвалідності та безробіття [36, с. 231].
Державну допомогу для догляду за дітьми.
* Середній або високий рівень оподаткування, необхідний для фінансування державних витрат.
* Введення нових законів з охорони природи і навколишнього середовища (хоча і не настільки радикальних, як проекти «Зелених»).
* Зняття обмежень з імміграції і мирне співіснування культур і цивілізацій.
* Секуляризоване і відкриту прогресивну соціальну політику.
* Зовнішню політику, відповідну принципам мультилатералізму та участі в міжнародних організаціях типу ООН.
* демілітаризацію, скорочення військових арсеналів і неучасть в агресивних військових блоках.
* Захист інтересів трудящих - робітників, селян, фермерів, інтелігенції та середнього класу.
Лібералізм фр. libйralisme -- філософська, політична та економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом суспільства та економічного ладу. Слово «ліберальний» походить від лат. liber («вільний»). Тит Лівій в «Історії Риму від заснування міста» описує боротьбу за свободу між класами плебеїв і патриціїв. Марк Аврелій у своїх «Міркуваннях» пише про подання «про державу, до закону, рівним для всіх, де визнаються рівність і рівне право на мову; також про єдинодержавію, яке все більше шанує свободу підданих». В епоху італійського Відродження ця боротьба поновилася між прихильниками вільних міст-держав і Папи Римського. Нікколо Макіавеллі в своїх «Міркуваннях про першу декаду Тита Лівія» виклав принципи республіканського правління. Джон Локк в Англії і мислителі французької освіти сформулювали боротьбу за свободу особистості.
В російську мову слово «лібералізм» прийшло в кінці XVIII століття а з французького фр. libйralisme і означало «вільнодумство». Негативний відтінок до цих пір зберігся в значенні «зайва терпимість, шкідлива поблажливість, потурання» («Новий словник російської мови» під ред. Т.Ф. Єфремова). В англійській мові слово liberalism також спочатку мало негативний відтінок, але втратила його.
Лібералізм проголошує, що ініціативна (активна), вільна, тобто неконтрольована діяльність осіб, головним чином економічна й політична, є справжнім джерелом поступу в суспільному житті. Спрямований на утвердження парламентського ладу, вільного підприємництва, демократичних свобод; обстоює абсолютну цінність людської особистості («особа важливіша за державу») та рівність всіх людей щодо прав особистості. Метою лібералізму є максимальне послаблення («пом'якшення») різних форм державного і суспільного примусу щодо особи (контролю особи тощо), обстоює шлях мирного, реформаторського здійснення соціальних перетворень.
Лібералізм почав формуватися наприкінці XVII століття, його джерелом була філософія та соціально-політична думка епохи Просвітництва головним чином стосовно того, що кожна людина наділена певними правами та ідей гуманізму; розквіт «класичного» лібералізму припав на 1-шу половину XIX століття.
Ідеологічно лібералізм протистоїть, з одного боку, консерватизму та етатизмові (в питаннях про роль держави та щодо допустимої швидкості змін у політиці), а з іншого боку соціалізму, комунізму, колективізмові тощо (в питаннях приватної власності перш за все, а також питаннях соціальної підтримки з боку держави).
До сучасних ліберальних доктрин належать, зокрема: неолібералізм, ордолібералізм, лібертаріанізм.
До відомих представників лібералізму належать: І. Бентам, Б. Констан, Д.С. Мілл, І. Берлін, К. Поппер, С. де Мадарьяґа, Р. Дарендорф, Р. Арон, Ф. фон Гайєк.
1.2 Спільні та відмінні риси соціал-демократії та лібералізму
Соціал-демократія спочатку поділяла найважливіші установки марксизму на ліквідацію капіталізму і корінне перевлаштування суспільства на засадах диктатури пролетаріату, усуспільнення засобів виробництва, загальної рівності і т.д. Деякі члени цих партій підтримували ідею марксистів про революційний шлях ліквідації капіталізму і перехід до соціалізму. Але в реальному житті вийшло так, що соціал-демократія в цілому визнала існуючі суспільно-політичні інститути й загальноприйняті правила політичної гри. Партії соціал-демократичної орієнтації інституціалізувались, стали парламентськими партіями. З цієї точки зору всю наступну історію соціал-демократії можна розглядати також і як історію поступового відходу від марксизму.
Реальна практика змусила керівників соціал-демократії переконатися у безперспективності революційного переходу від старої суспільної системи до нової, в необхідності трансформувати, вдосконалити її.
В економічній та політичній боротьбі тієї епохи вони переконалися, що багато вимог робітничого класу можна реалізувати мирними засобами, в процесі повсякденних і поступових змін. Мало не всі соціалістичні та соціал-демократичні партії ставили собі за мету 'розрив з капіталізмом'. Їх програми кінця XIX - початку XX ст. не були революційними в повному розумінні цього слова, хоча і містили відомий набір радикальних гасел. З самого початку для більшості соціал-демократичних партій було характерно поєднання революційних гасел з опортуністичною, прагматичної політичною практикою. Поступово в програмах більшості соціал-демократичних партій брали гору опортунізм, прагматизм, реформізм. Особливо прискореними темпами цей процес пішов після більшовицької революції в Росії, яка перед усім світом на власні очі продемонструвала згубність того революційного шляху, який пропонувався марксизмом (а в його крайніх формах - марксизмом-ленінізмом).
Отже, ході свого історичного розвитку соціал-демократична та ліберальна політичні ідеології зазнали багатьох змін. Ці політичні ідеології починали формуватись маючи на меті різні цілі та завдання, але межі між даними ідеологіями поступово стираються і в наш час соціал-демократія займає проміжне положення між соціалізмом та лібералізмом. Видатний вчений та ідеолог соціал-демократії Бернштейн поєднав цінності соціал-демократії та лібералізму. Отже ці дві ідеології мають низку спільних ідей, поглядів та цінностей. Основними спільними цінностями для цих ідеологій є:
· Свобода та самовизначення кожної окремої особистості
· Рівні права на самовизначення та індивідуальні інтереси
· Справедливість та рівна для всіх свобода
· Плюралізм в усіх сферах суспільного життя
Основними спільними принципами та ідеями, на яких ґрунтуються соціал-демократія та лібералізм є:
· Неолібералізм та соціал-демократія виступають за правову державу, що має регулювати ринок в інтересах людей
· Ідея правової держави, тобто панують в державі не окремі особистості, а закони
· Всі члени суспільства перед законом рівні
· Громадяни мають право вибору між різними політичними альтернативами
· Принцип гарантії недоторканості прав особистості
· Можливість зміни уряду цілком мирним шляхом
· Гарантії прав меншості в суспільстві
· Принцип високих соціальних стандартів, що передбачає покращення умов праці та надання можливості працювати, доступ всіх верств населення до якісної освіти та духовних цінностей, боротьба з екологічними проблемами
· Наявність вільних, чесних, змагальних виборів
· Співробітництво всіх держав у боротьбі за мир
Але, не зважаючи на значну подібність, соціал-демократія та лібералізм мають ряд відмінностей, що характеризують їх як окремі не залежні одна від одної політичні ідеології:
· Соціал-демократи на відміну від лібералів виступають проти ринкового суспільства. Ринок має стосуватись лише економічної сфери в державі.
· Ліберали виступають за принцип мінімального втручання держави в економіку, в той час соціал-демократи проводять політику державного регулювання ринку в інтересах людей [47, с.111].
1.3 Застосування на практиці ідеологій соціал-демократії та лібералізму
Соціал-демократія - це партії, що мають різні назви-соціал-демократичні, соціалістичні, лейбористські, робітники. В даний час у світі налічується понад 80 партій цієї орієнтації, що мають близько 20 мільйонів членів, за яких голосують понад 200 мільйонів виборців. Половина цих партій чи очолює в останнє десятиліття уряду відповідних держав, або входила до різного роду правлячих коаліцій. Так, однопартійний уряд в різний час формували Австралійська лейбористська партія, Соціалістична партія Австрії, Демократична дія Венесуели, Іспанська соціалістична робоча партія, Норвезька робітнича партія, Соціал-демократична робітнича партія Швеції та ін. У коаліції входили Партія праці Ізраїлю, Італійська соціалістична партія, соціал-демократична партія Фінляндії і т.д. Як ідейно-політична течія соціал демократія-виникла на певній стадії розвитку буржуазного суспільства в країнах, що досягли середнього рівня промислового розвитку.
Соціал-демократичні партії мають ряд, що їх об'єднують ознак: 1.Іх ідейна спільність - висунення концепції демократичного соціалізму, що трактувалася не тільки як ідеал, але і як процес діяльності; 2. Стійкі зв'язки з профспілковим рухом, з різними категоріями работополучателей як фізичної, так і розумової праці; 3.Принцип політичного консенсусу при вирішенні різних проблем, властивих ту чи іншу державу; 4.Ідея визнання пріоритету соціальної мети над економічною притаманна всім різновидам соціал-демократичної думки і практики [51, с. 3-4].
Теоретики, що досліджують соціал-демократію, виділяють дві групи партій, кожна з яких має спільні риси. Так, в соціалістичних партіях Північної Європи, Великобританії, Австрії, Швейцарії та ФРН набула поширення концепція 'функціонального соціалізму'. У ній проблема форм власності вже не стоїть у центрі соціалістичної стратегії, кінцевої мети. Головне - це вплив різних громадських інститутів на реальне економічне право розпорядження в умовах ринкових відносин.
Друга група соціалістичних партій, що діють в західноєвропейських країнах Середземномор'я і пізніше у Великобританії, орієнтовані на теорію розриву з капіталістичною логікою. Відповідно до цієї теорії ключові галузі промисловості усуспільнюється, створюється домінуючий суспільний сектор і використовуються переваги державного планування. Така економічна логіка, на думку цих партій, тільки й може бути визнана соціалістичної. Програми соціальних реформ включають в себе три основних моменти: 1. Постійність високих темпів економічного зростання; 2. Створення та розвиток системи соціального забезпечення і обслуговування ('держава добробуту'); 3. Широке використання механізмів державного регулювання економіки.
Не можна не помітити, що реалізація цих основних соціально-економічних установок соціал-демократії посилюють кризові процеси в економіці, ведуть до руйнування ринкового механізму. Соціальні реформи здійснюються за рахунок зростання податкового преса і інфляційної політики, шляхом перерозподілу коштів від 'багатих' до 'бідних', скорочення інвестиційної активності, розмивання капіталів, зростання розмірів державної заборгованості і т.д. Переслідуючи соціальні цілі формування "держави добробуту ', соціал-демократія послаблює економічний фундамент того ж самого зростання добробуту [55, с. 443].
Сьогодні не викликає серйозних наукових розбіжностей теза про множинність проявів лібералізму для різних епох (традиційний і новий), стадій (ранній і пізній), регіонів (західноєвропейський і східноєвропейський), ідеологій соціальних шарів (дворянський, буржуазний) або різних течій (християнський, національний або навіть соціалістичний). Тут можна відзначити таку рису лібералізму, як недостатність систематизованості принципу і доктринальної строгості.
У політологічної літератури, є як мінімум три основні підходи у вивченні лібералізму. Лібералізм як ідеологія представлений в різні періоди різними соціальними силами, але прихильними все ж таки до початкових його канонів, по-друге, як соціально-політичний (організаційно-політичний) рух, по-третє, як сукупність певних інститутів, процедур та принципів управління, що створюють можливість проводити ліберальну політику на державному рівні в усіх сферах суспільного життя.
Теоретичні коріння лібералізму виростають в ідеології висхідного класу буржуазії в XVII столітті, тобто коли буржуазія безпосередньо виходить на історичну арену і заявляє свої права. Ідея індивідуальної свободи як найважливіший концепт лібералізму знайшла своє відображення в працях Дж. Локка, в поглядах просвітителів - Вольтера, Руссо, Монтеск'є, в ідейних течіях французької революції, а також у навчаннях XIX ст., зазначеному як 'золотий вік лібералізму', - А. де Токвіля (Франція), Дж.С. Мілля (Англія), В. Гумбольдта (Німеччина) та ін. [59, с. 209].
Автономія особистості та її первинність по відношенню до суспільства і держави
Соціал-демократія в українському і європейському контекстах дипломная работа. Политология.
Реферат по теме Общие характеристики средств массовой информации
Дипломная работа: Экология представителей псовых Северного и Центрального Казахстана (Павлодарской области)
Диссертации Уголовное Право
Лабораторная Работа Изучение Клеток
Физическую Работоспособность Реферат
Положение О Защите Кандидатской Диссертации
Оптическое Излучение Реферат
Курсовая работа по теме Лингвостилистические особенности политического дискурса
Сочинение Отец
Реферат: Цель секса. Скачать бесплатно и без регистрации
Оценка Недвижимости Сравнительным Подходом Курсовая
Реферат На Тему Отечественная Война 1812
Дипломная работа по теме Формирование представлений об антонимах у дошкольников с общим недоразвитием речи III уровня
Отзыв На Отчет По Производственной Практике
Контрольная работа по теме Понятие мотивации. Мотивация в профессиональной и педагогической деятельности. Гендерные аспекты воспитания
Реферат: Радек, Карл Бернгардович
Темы Курсовых Работ По Английскому
Дипломная работа по теме Договор автомобильной перевозки грузов в гражданском законодательстве
Доклад по теме Классификация документов
Курсовая работа: Химическое оружие. Действие гражданской обороны и населения в очаге химического заражения
Москва – собирательница русских земель - История и исторические личности контрольная работа
Некоторые проблемы защиты прав и свобод человека и гражданина в Республике Беларусь - Государство и право реферат
Культура ацтеков - Культура и искусство презентация