Сніг!

<< вірші

Сніг!

О, нарешті молитви почуті!

Вітерець забавляє у вальсі ажурні сніжинки

Чорний птах натягнув білу шубу на себе, як хутро

Тихий сніг і зима це нарешті одне, а не дві незначні половинки

Січень-сніг розчинив на берéзі усі півтони, всі акценти

Він білим по білому крихта за крихтою в сад, на дорогу

Усім рідним і радісним шле звідусіль компліменти

Посміхаються діти. Дорослі їх санки несуть до порогу

Добридень, Добрий сніг, ми чекали, ми знали, що стрінемось

За вікном коляда і стовпи з димарів підпирають атлантами небо

Ти прийшов і в душі чимсь магічно-дитячим, солодким повіяло

Це усе про одне. Зупинитись, і мріяти віддано треба нам.

Хай летить твоя пісня безмовно дзвінка крізь роки і на вічно

Хай дзвенить криголам голосами дітей на замерзлих калюжах

О, зима, ти божественно сильна, і як сам Бог безкрайньо-предвічна

Я дивлюся у світ крізь сльозу. Моє серце нестримано рветься у шлюзах.