Smog - огляд творчості

Автор рецензії — Роман Гурський

Жанр: трешметал, блекметал

Слухати: YT Music | Youtube | Deezer |Spotify |

Соцмережі: Facebook

Чи то “притрешований” блек, чи то “приблекований” треш. Не все так однозначно, але мова піде про дуже цікаву роботу крутих металюг SMOG.

Гурт був сформований у 2020-му році зграйкою друзів з міста Овруч. Як виявилось, ці музиканти дуже плідні: протягом двох років записали два альбоми “The favorite songs of death” і “Чорний метал”, а зараз випускають сингли із невеличким часом на “перезарядку”. 

Про всю дискографію писати, авжеж, не будемо. Для рецензії обрав найкращі треки, а слухач щось таки знайде для першого знайомства.

Сингли “Мара”, “Сльози на очах” і “На горизонті” – так чи інакше пов’язані з війною, яку кацапи розпочали проти України. Тому давайте не будемо витрачати час на теревені, погнали!

"Мара"

Пісня, як кажуть самі хлопці, присвячується українським амазонкам, які в тилу ворога філігранно виконують бойові задачі. Текст про дівчину, яка стала жертвою російської навали, і тепер мета її життя – помста. 

Зустрічає трек відразу крутим глибоким звучанням всього “залпу” інструментів. Це класичний хід для блек-металу, але тут на фоні гарно виділяється бандура, що додає самобутності звучанню. Звісно, після Nokturnal Mortum таким нікого вже не здивуєш, але все одно звучить круто. Також типовим для блекухи є середній чи то навіть повільний темп композиції. 

Куплет звучить вже жвавіше, а це вже більш типово для трешняка. Отакий от мікс. У пісні гарно поєднується чоловічий та жіночий гроул. “Потойбічний” голос, який закликає “вбий москаля” – звучить переконливо і красиво. До речі, гроул взагалі крутий: з надривом і членороздільний. 

Бласт-біти, тремоло і переходи між мелодіями, які звучать пізніше, також дуже вдало зроблені. Є багато різних програшів, рифів та мелодій, що не робить музику скучною. Мені (о, боже, яка несподіванка) напрошувалось соло, але це не обов’язково в такому стилі музики. В цілому, це якісний блек-метал.

До речі, на ютубі є гарне відео до треку, тому і туди загляньте, щоб вліпити лайк, написати коментар, зробити репост і підписатись. Бо це найменше, чим ми можемо підтримати мистецтво, яке любимо. 

“Сльози на очах”

Це дуже інтимна та особиста пісня для колективу, оскільки вона написана на честь загиблого у бою з русаками Олександра Духновського (Духа) з міста Овруч, який добровольцем пішов захищати Україну.

Трек починається відразу з вокалу, що є нетиповим для блек-металу з любов’ю цього жанру до 10-хвилинних вступів. Але, знову ж таки, звучить круто. 

Взагалі, таку музику важко оцінювати, бо вона наповнена іншими сенсами. Так само є гарна відеоробота з кадрами, де фігурує герой Дух. 

Попри це робота вийшла дуже якісною. Тобто, емоції ніяк не зашкодили композиції. Тут також є гарні вставки на бандурі, бласт-біти, смачні рифи й потужність самої музики. Барабанщика з його невгамовними ногами хочеться виділити окремо – це дуже круто звучить. 

Настрій пісні відрізняється від попереднього треку – в ньому більше похмурості та важкості. Але це абсолютно зрозуміло. Мені здається, що хлопцям вдалось передати як власні емоції, так і зробити це гарно і технічно. 

І знову в середині треку чуваки збиваються на явно трешові елементи: швидший темп, мелодійні рифи і “польку”. Але це, знову ж таки, не вибивається із загальної музичної картини.

На мою персональну (типу, суб’єктивну, але не хочу здатись плагіатором термінів🌚) думку, все дуже гарно. Пісня різноманітна, досить мелодійна, але водночас дуже важка. І кода у вигляді співу самого Духа – це щось неймовірне. Це як символ того, що він не забутий і завжди буде поруч у пам’яті найближчих. Вічна пам’ять і слава воїну. 

На горизонті

Це теж пісня про війну. І мені здається дуже вдалим – говорити на таку важку тему, граючи таку важку музику. 

Оцей трек починається відразу з “навалювання” всією бандою. Такий типовий тремоло-риф на квінтах і бласт-біт на фоні. Класика класична, так би мовити. 

Гроул у порівнянні з попередніми композиціями якийсь більш хриплий – це звучить непогано, але він вже менш членороздільний. Мені більше подобається перший варіант, але це все суто про смаки. Нічого “кримінального” в цьому, звісно ж, нема.

Тут ми також чуємо фірмовий стиль колективу з переходами між рифами, вставками на бандурі, деякими запозиченнями із треш-металу, крутими барабанами й хорошим загальним звучанням. Конкретно в цій пісні навіть є програші на соло-гітарі, що звучить дуже круто. Можливо, колись SMOG таки запише солячок)) 

Попри те, що пісні в цілому схожі між собою, це можна радше пояснити стилем колективу, а не самоповторами чи одноманітністю. Навпаки, треки різні, що відчувається на рівні сприйняття, і вони запам’ятовуються. І ще раз похвалю композиторські навички: все красиво, чітко, важко і водночас мелодійно. В цій музиці знайдений баланс між пекельною важкістю та цікавою мелодикою.

Власне, тому я ще на початку написав про поєднання стилів. І саме тут, в кінці рецензії, я дійшов висновку: це таки “притрешований” блек. 

Тому ставлю гурту 10/10. Звісно, без соляків, але до блекухи тут жодних претензій)) Все зроблено просто чудово.