Слава Вождю ОУН

Найбільше, що люблять закидати щодо Андрія Мельника те, що він не був лідером, тому певна частина молоді пішла за Бандерою.

Про лідерські здібності Андрія Мельника найкраще розкаже його біографія:

Андрій Мельник завжди йшов у наступ в одній лінії зі своїми стрільцями. В небезпечних ситуаціях завжди був на чолі своєї сотні, віддаючи звучним голосом накази. Сміливі мають щастя, як писав Багряний.

Стрілецька дисципліна від Андрія Мельника. Спогади Осипа Навроцького: «Спокійний і зрівноважений, в якій би то не було ситуації, обов’язковий, передусім щодо себе самого, міг вимагати того самого від своїх підлеглих. Та водночас був і комендантом, і добрим товаришем кожного стрільця.»
Одного разу м……. тікали від УСС, чета Андрія Мельника продовжувала переслідувати їх в той час, як вся сотня була позаду. Коменданти роїв по черзі переконували зупинити наступ та дочекатися всю сотню. В кінці, коли коменданти настирливіше домагались стримування наступу, Андрій Мельник згодився. Пізніше виявилось, що чета Андрія Мельника могла захопити московську батарею з амуніцією. Проте важливим стало те, що жодним словом Андрій Мельник не дорікнув своїм ройовим.

Одного разу під час наступу четі Андрія Мельника наказали йти попереду всіх. Чета, а за нею вся сотня, мала зайняти незалісену полонину. Андрій Мельник, оцінивши ситуацію, зрозумів, що під прямим московським обстрілом зайняти полонину справа буде не легко, проте швидко знайшов рішення. Одному рою дав наказ зайти з правого боку, дійти до рівної лінії з московськими окопами та своєю стріляниною відвернути увагу ворога. Від несподіваного обстрілу з двох боків, м…… втратили орієнтацію, а коли чета Андрія Мельника підійшла впритул до позицій, частина м……. підняла руки вверх, решта ж панічно втікала.

У російському полоні спогад Дмитра Герчанівського: «Старшим у нашому вагоні був Андрій Мельник, як старший віком від Романа Сушка поручник і командир сотні, а загальношанований у Легіоні УСС. До того ж Мельник вирізнявся силою волі, витриманим самоопануванням у поведінці, а коли говорив, кожне його слово виходило неначе «шліфоване».»
«В рамках таборових приписів пор. Андрій Мельник як «старший» в нашому бараці виготовив програму наших щоденних занять. Всі прийняли її без більших поправок, а він уже з притаманною собі докладністю пильнував, щоб її дотримувалися.
«Старшим у цій довгій залі був, як і
дотепер, пор.Андрій Мельник.»
«Всякі нові думки, що з’являлися серед нас і відносилися до справи загального значення, йшли під дискусію чи то у вужчому, чи то в ширшому колі, часами в усьому гурті, тоді вже під керівництвом Андрія Мельника»

Розробник плану з придушення
комуністичного повстання в Києві 1918 року.

Розбробляв план бою під Мотивилівкою, саме ця битва була вирішальна в повстанні Директорії проти Скоропадського.

Був начальником штабу ДА УНР.

Стрілецька рада висунула пропозицію щодо диктатурного тріумвірату на чолі Коновальця, Мельника та Петлюри. На жаль, цю ідею так і не втілили в життя через «недемократичність»

Спогад Богдана Зеленого про час перебування в польській тюрьмі:
"Але посмітюхівська пошта зносила все до камери число 24, де сидимо ми з інженером Андрієм, - всі до нього звертаються за порадами." Одного разу до в’язниці привезли політичного в’язня Василя Костинюка, котрого дуже сильного побили і стан його був важкий. Тоді Андрій Мельник почав гримати дверима, щоб його негайно відвели до канцелярії, проте його проігнорували. Тоді по всіх політичних камерах був даний сингал і почався імпровізований бунт. Вранці Андрія Мельника викликали до канцелярії і звинуватили в порушенні режиму, на що Мельник заявив, що їхній протест буде продовжуватися, доки до в’язня Василя Костинюка не прийде лікар. В’язниця відповіла тим, що найактивніших перевела в карцер, супроводжуючи це побиттям.

Спогад Богдана Зеленого: на Голову наших зборів одноголосно обрано інженера Андрія, і він короткими словами пояснив, яке важливе значення мала акція 1 листопада 1918 року.

Спогад Михайла Бажанського:
«В камері ніхто нічого не рішав, не порадившись наперед з полк. Мельником. Ніхто ніколи не перешкоджав йому в медитаціях чи в читанні. І не було такого галасу, як по інших келіях»

1 листопада в польські тюрмі на честь Листопадового чину в’язні вдягнули національні відзнаки та співали національні пісні. Для тюремних обставин це було небаченим явищем. Тоді охорона оточила всіх в’язнів багнетами. Лідером українських в’язнів був Андрій Мельник, до нього звернулися наказним тоном припинити дійство, інакше проллється кров, на що Мельник відповів: «На нас ваших багнетів забагато, але на ідею Першого листопада замало»!

Поляки вирішили тоді поступитися.