Скажений бик
Кіно Дайджест
реж. Мартін Скорсезе
🏆 Оскар
• Найкраща чоловіча роль: Роберт Де Ніро
• Найкращий монтаж
🏆 Золотий глобус
• Найкраща чоловіча роль: Роберт Де Ніро
🏆 Британська академія
• Найкращий монтаж
• Найбільш багатообіцяючий новачок
Здається, неможливо вигадати більш влучне прізвисько для Джейка Ламотта, ніж це зробила нью-йоркська публіка у 40-х. Скажений бик, скажений боксер, скажений чоловік, який ніколи не відрізнявся миролюбним характером та був однаково диким, як на боксерському рингу, так і в особистому житті.
Неприборканість — як одночасне джерело слави та усіх нещасть людської долі стало об’єктом розтину в “Скаженому бику” Мартіна Скорсезе — сьомій стрічці режисера та вже четвертій співпраці з Робертом де Ніро, який зобразив на екрані легенду американського боксу.
За Джейком Ламоттою нам доводиться спостерігати від часів його перших поразок та перемог до завершення кар’єри. Разом з ним ми проживаємо його найвищі піки, через що падіння на саме дно відчувається вдвічі болючішим та спустошливим.
І ні, цей чоловік не те щоб викликає співчуття. Ламотта — закінчений егоїст та якоюсь мірою психопат, що не завжди має змогу адекватно сприймати реальність навколо себе. Він може взбіситися, та спробувати до смерті забити, як свого опонента на рингу, так і рідного брата через безґрунтовну підозру у зраді зі своєю дружиною (з якою той одружився після того, як зрадив свою колишню дружину).
Не можна точно сказати, що створило цю людину — чи то жорстоке батьківське виховання, чи то й велика депресія та Друга світова війна, на яку припали дитинство та юність легендарного боксера. Але щоб підкреслити роль минулого та передати дух тих часів вся стрічка була знята та поставлена немов класичне чорно-біле кіно 40-х.
При цьому з першої ж сцени перепалки двох братів одразу ж розумієш, що це Скорсезівське кіно — побутовість діалогів це те, що притаманне більшості робіт режисера, коли дієві особи безперестанку повторюють власні ж фрази, перекрикують одне одного та в цілому поводяться невимушено та якось по-справжньому.
Що цікаво, фільм міг так ніколи і не вийти, адже Мартін Скорсезе ненавидить бокс та просто вважає його нудним. Однак, ідею показати історію Ламотти на великому екрані протягом довгих п'яти років самотужки тягнув на собі сам де Ніро, який, врешті його й зіграв. Актор познайомився з історією Скаженого бика ще на знімальному майданчику другого "Хрещеного батька" завдяки автобіографії боксера. Актор носився з книжкою Ламотти, як навіжений, благаючи звернути на неї увагу своїх друзів сценаристів, продюсерів, та авжеж Мартіна Скорсезе.
Тільки після того, як Скорсезе ледь не помер від передозування наркотиками, той нарешті погодився екранізувати падіння Скаженого бика, побачивши у ньому щось більше, ніж самозакоханого бійця.
Его Ламотти — потужне та оголене, воно токсичне, але навколо нього, все одно, попри все, збираються люди, які вбачають у ньому крихти любові та доброти, які у ньому справді існують, тільки дають про себе знати набагато рідше за все те, що завдає шкоди, як йому самому, так і його близьким.
Ось, скажімо, його молодший та вірний брат Джої — його менеджер та тренер, що завжди стоїть на боку Джейка, думає про нього, піклується та робить все у його власних інтересах. Але попри це, він все одно потрапляє під гарячу руку Ламотти-старшого, який й сам не розуміє чому, але йому все не те та усе не так.
Весь фільм ми спостерігаємо за боротьбою Давіда і Голіафа в серці Ламотти — при чому, у цьому спарингу на несподівану перемогу очікувати не доводиться. Ось наш головний герой сам розуміє, що він, м’яко кажучи, образив свого брата, його дружина просить його перед ним вибачитися, чоловік вже готовий це зробити, але в останній момент кладе слухавку. Чому?
Можливо, справжній Джейк Ламотта, який відвідував знімальний майданчик “Скаженого бика” та на чиїх мемуарах і заснований фільм, знайшов що сказати творцям стрічки з цього приводу, однак, нам, глядачам, залишається лише гадати, чому люди знову та знову стають на одні й ті самі граблі та навіть і не думають змінюватися.
Чому ми, як та рогата худоба, не можемо опанувати самих себе та з усіх сил біжимо на червоне полотно наших власних помилок і нічого не можемо з собою зробити — можливо, історія Джейка Ламотти допоможе вам знайти відповідь на це одвічне питання.